Постанова

від 28.03.2019 по справі 815/5359/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/5359/17

Категорія: 8.3 Головуючий в І інстанції: Стефанов С.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 09.11.2017 р.

Місце ухвалення: м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О. за участю: секретаря Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Оніка Імпорт до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2017 року № 0008641405 та № 0008651405, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Оніка Імпорт звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2017 року:

- № 0008641405, яким товариству збільшено суму мита на товари, які ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 766 815, 28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 191 703,82 грн.;

- № 0008651405, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, які ввозяться на митну територію України на суму 153 363,06 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 38 340,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, щодо не підтвердження країни походження товарів та необґрунтованість у зв'язку із цим застосування товариством знижених ставок ввізного мита та ПДВ, є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач посилався на те, що ще у 2015 році товариству стало відомо про не проходження поданими до митного оформлення сертифікатами походження товару процедури верифікації, у зв'язку із чим було отримано нові сертифікати, які були подані до митного органу.

Позивач вважає, що ним належним чином було підтверджено країну походження імпортованого товару, а тому в даному випадку відсутні підстави для збільшення суми ввізного мита та ПДВ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Апелянт вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та іншими нормативно-правовими актами України, а тому вони є правомірними та скасуванню не підлягають.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано, що у зв'язку із визнанням поданих позивачем до митного оформлення сертифікатів недійсними та, відповідно, не підтвердження країни походження товарів, до таких імпортованих на митну територію України товарів має бути застосовано повні ставки ввізного мита та ПДВ, встановлені Митним тарифом України.

Апелянт також вважає, що подання позивачем нових сертифікатів не впливає на висновки акту перевірки, з огляду на те, що на даний час неможливо достеменно вважати, що нові сертифікати дійсно видані уповноваженими органами Туреччини, і лише у разі підтвердження автентичності нових сертифікатів може йти мова про повернення надмірно сплачених платежів.

З огляду на зазначене в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Оніка Імпорт .

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 21.03.2017 року по 29.03.2017 року згідно із п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-ІУ, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 14.03.2017 року № 670, Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ Оніка Імпорт (код ЄДРПОУ 39496420) щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за митними деклараціями від 20.02.2015 року № 5000060001/2015/004180, від 28.02.2015 року № 500060001/2015/004702, від 08.04.2015 року № 500060001/2015/7978.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 04.04.2017 року № 268/1532-14-05-11/39496420, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.04.2017 року № 0008641405, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 958 519,10 грн. (за основним платежем 766 815,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 191 703,82 грн.) та № 0008651405, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, які ввозяться на митну територію України на суму 191 703,83 грн. (за основним платежем 153 363,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 340,77 грн.).

В акті перевірки податковий орган посилався на порушення позивачем ч.ч. 1, 2, 3 ст. 43 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в частині не підтвердження країни походження товару, в результаті чого, на думку відповідача, товариством занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 20.02.2015 року № 500060001/2015/004180, від 28.02.2015 року № 500060001/2015/004702, від 08.04.2015 року № 500060001/2015/7978 на загальну суму 766 815,28 грн., а також занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 20.02.2015 року № 500060001/2015/004180, від 28.02.2015 року № 500060001/2015/004702, від 08.04.2015 року № 500060001/2015/7978 на загальну суму 153 363,06 грн.).

В акті перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ Оніка Імпорт у лютому та у квітні 2015 року було імпортовано з Туреччини до митної території України товар із застосуванням режиму найбільшого сприяння, за пільговими ставками ввізного мита, встановленими митним тарифом України, відповідно до ч. 5 ст. 280 МК України, як до товарів, що походять з держав - членів Світової організації торгівлі. Підставами для надання вказаних пільг були подані позивачем до митного оформлення сертифікати про проходження товарів. Однак, Одеською митницею ДФС листом від 27.11.2015 року №2712/12/15-70-25-03 було надано до ГУ ДФС України в Одеській області копію листа Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС від 25.11.2015 року, яким повідомлено про результати автентичності сертифікату про походження товарів, проведеної уповноваженим органом Туреччини. Встановлено, що листом від 05.11.2015 року уповноваженим органом Туреччини було повідомлено ДФС України про те, що подані товариством сертифікати про походження товарів є фальсифікованими.

З огляду на зазначене, відповідач вказував на те, що за результатами проведення документальної перевірки, товари, які імпортовані позивачем вважаються такими, походження яких не встановлено, а тому було збільшено суму податку на додану вартість та ввізного мита за поданими позивачем митними деклараціями.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Оніка Імпорт оскаржило їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно наявності підтавав для задоволення позовних вимог ТОВ Оніка Імпорт , з огляду на наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивачем за митними деклараціями від 20.02.2015 року № 500060001/2015/004180, від 28.02.2015 року № 500060001/2015/004702, від 08.04.2015 року № 500060001/2015/7978 імпортовано з Туреччини на митну територію України товар з застосуванням режиму найбільшого сприяння за пільговими ставками ввізного мита, встановленими Митним тарифом України, відповідно до ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України, як до товарів, що походять з держав - членів Світової організації торгівлі.

У підтвердження країни походження імпортованого товару, позивачем були подані до митного органу сертифікати про походження товарів, а саме: до МД № 500060001/2015/004180 від 20.02.2015 року - сертифікат про походження товару - L0111274 від 03.02.2015 року; до МД № 500060001/2015/004702 від 28.02.2015 року - сертифікат про походження товару L0111276 від 04.02.2015 року; до МД № 500060001/2015/7978 від 08.04.2015 року - сертифікат про походження товару L0198715 від 27.02.2015 року.

Після проходження процедури митного оформлення товар було випущено у вільний обіг.

Представник позивача пояснив, що 01.12.2015 року посадовим особам позивача стало відомо від митних брокерів, що сертифікати про походження товару №L0111274 від 03.02.2015 року та № L0111276 від 04.02.2015 року не пройшли процедуру верифікації на митниці. Як з'ясувалося під час відрядження представника позивача до Туреччини для з'ясування непорозумінь, підготовкою сертифікатів походження товару на вищевказані партії турецький відправник безпосередньо не займався у зв'язку з великою завантаженістю та доручив виконання цих робіт гр. ОСОБА_4 за окрему винагороду, який повинен був на підставі документів відправника на кожну партії товару звернутись до Торгово-промислової палати Туреччини м. Стамбул та отримати оригінали сертифікатів про походження товару форми А та передати готові сертифікати відправнику для їх передачі отримувачу товару. Проте, розшукати на території Туреччини гр. ОСОБА_4 не вдалося, у зв'язку з чим, не вдалося й встановити чи у встановленому порядку вказаним громадянином було отримано сертифікати про походження товару № L0111274 від 03.02.2015 року, № L0111276 від 04.02.2015 року, № L0198715 від 27.02.2015 року.

У зв'язку з вказаним у жовтні та на початку грудня 2015 року представник позивача разом з представниками відправника вантажу звернулися до органів ТПП Туреччини з метою отримання нових сертифікатів походження товару.

В результаті вищевказаних дій на всі три партії товарів, поставка по яким була предметом вищезазначеної документальної перевірки, було отримано нові сертифікати походження товару, а саме: №М0177067 від 03.12.2015 року замість L0111274 від 03.02.2015 року; №М0177066 від 02.12.2015 року замість L0111276 від 04.02.2015 року; № L0938236 від 21.10.2015 року замість L0198715 від 27.02.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, листами від 09.08.2015 року та від 05.11.2015 року уповноваженим органом Туреччини на запит митних органів України було повідомлено, що печатка та підпис на сертифікатах про походження товарів № L0111274 від 03.02.2015 року, № L0111276 від 04.02.2015 року, № L0198715 від 27.02.2015 року не належать цьому уповноваженому органу.

У зв'язку з вказаним Одеською митницею ДФС України було порушено відносно директора ТОВ Оніка Імпорт ОСОБА_5 справу про порушення митних правил, за наслідками розгляду якої прийнято постанову від 14.12.2015 року про закриття провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що під час розгляду даної справи директором ТОВ Оніка Імпорт було подано митному органу нові сертифікати походження товару від 21.10.2015 року, від 02.12.2015 року та від 03.12.2015 року, на підставі яких, а також на підставі інших документів, митним органом було встановлено відповідність заявленої позивачем в митній декларації інформації щодо країни походження імпортованого товару фактичним обставинам.

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з частинами першою-третьою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч. 6 т. 36 МК України).

За приписами частин четвертої, п'ятої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Порядок застосування тарифних пільг (тарифні преференції) регламентований статтею 281 Митного кодексу України.

Частиною першої статті 281 Митного України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до частини першої статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною третьою статті 43 Митного кодексу України визначено, що сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний ТОВ Оніка Імпорт згідно контракту № 7 від 23.01.2015 року товар (одяг в асортименті), був поставлений на адресу позивача компанією TURKAMOD ZUCCACIYE TEKSTIL IC VE DIS TIC. LTD. STI., Туреччина, м. Стамбул саме з Туреччини.

Факт походження імпортованого позивачем товару за МД № 500060001/2015/004180 від 20.02.2015 року, МД № 500060001/2015/004702 від 28.02.2015 року, МД № 500060001/2015/7978 від 08.04.2015 року саме з Туреччини, що є членом СОТ, підтверджується, зокрема, сертифікатами № L0938236 від 21.10.2015 року, № М0177066 від 02.12.2015 року та № М0177067 від 03.12.2015 року.

Крім того, походження імпортованого позивачем товару з Туреччини також підтверджується й іншими документами, зокрема:

- по поставці за МД № 500060001/2015/004180 від 20.02.2015 року - експортною турецькою декларацією №15343100ЕХ1020670 від 03.02.2015 року (легітимність підтверджується шляхом перегляду в інформаційному порталі за адресою: www.denizergumruk.com.tr), інвойсом № 797581 від 03.02.2015 року;

- по поставці за МД №500060001/2015/004702 від 28.02.2015 року - експортною турецькою декларацією № 15341300ЕХ0213895 від 04.02.2015 року (легітимність підтверджується шляхом перегляду в інформаційному порталі за адресою: www.denizergumruk.com.tr), інвойсом № 009666 від 04.02.2015 року;

- по поставці за МД № 500060001/2015/7978 від 08.04.2015 року - експортною турецькою декларацією № 15341300ЕХ108375 від 27.02.2015 року (легітимність підтверджується шляхом перегляду в інформаційному порталі за адресою: www.denizergumruk.com.tr), інвойсами 016337 та 016337/1 від 27.02.2015 року, CARNET TIR №РХ75934301 від 27.02.2015 року, СМR 457681 від 27.02.2015 року.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що позивачем було належним чином підтверджено країну походження товарів - Туреччину, яка є членом СОТ, а тому в даному випадку товариством при митному оформленні товару правомірно було застосовано режим найбільшого сприяння у вигляді пільгових ставок ввізного мита та ПДВ, встановлених Митним тарифом України, у зв'язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу грошових зобов'язань з ввізного мита та ПДВ.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана.

Ч. 2 зазначеної статті визначено, що внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

ТОВ Оніка Імпорт скористалось наданим ч. 2 ст. 269 МК України правом та внесло до митних декларацій № 500060001/2015/004180 від 20.02.2015 року, №500060001/2015/004702 від 28.02.2015 року та № 500060001/2015/7978 від 08.04.2015 року зміни в частині вказання дати та номеру сертифікатів. Так позивачем внесено у графи 44 зазначених вище митних декларацій зміни - вказано дати на номери нових сертифікатів, а саме: № L0938236 від 21.10.2015 року, № М0177066 від 02.12.2015 року та № М0177067 від 03.12.2015 року.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ Оніка Імпорт було надано до Одеської митниці ДФС по операціям імпорту з Туреччини на митну територію України товару за митними деклараціями від 20.02.2015 року № 500060001/2015/004180, від 28.02.2015 року №500060001/2015/004702, від 08.04.2015 року № 500060001/2015/7978 всі необхідні документи у підтвердження країни походження цих товарів, а тому донарахування Головним управлінням ДФС в Одеській області позивачеві ввізного мита разом із штрафними санкціями у розмірі 958 519,91 грн. та податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у розмірі 191703,83 грн. є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 27.04.2017 року № 0008641405 та № 0008651405, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 01.04.2019 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька