Постанова

від 25.03.2019 по справі 808/358/17(сн/808/12/18)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2019 року м. Дніпросправа № 808/358/17(СН/808/12/18)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання лащенко Р.В.

за участі сторін (представників): адвокат позивача Пуденков О.М., представник відповідача Шавло Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Добра Хата" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018р. (суддя 1-ї інстанції Татарінов Д.В.) в адміністративній справі №808/358/17(СН/808/12/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Добра Хата" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2017 № 0000491401.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача, оскільки угода щодо поставки товару було реально виконана, про що надано ряд копій первинних документів, взаємовідносини щодо договору надання послуг перевезення не стосуються предмету спору.

Справа вже переглядалась судом апеляційної інстанції.

13 березня 2018 року Верховним Судом касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем були надані докази на підтвердження виконання господарських операцій за договорами поставки товару та перевезення вантажу. Контрагенти на час здійснення угод, були зареєстровані в Єдиному реєстрі, мали право займатися відповідними видами господарської діяльності та всі первинні документи долучені до матеріалів справи.

Відповідачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зокрема у відзиві зазначає, що судом встановлено та не спростовано позивачем, що контрагент не мав можливості виконати угоду щодо поставки товару. Щодо отримання послуг по найму транспортного засобу, то на думку відповідача є не спростованим, те, що такий транспорт був в користуванні та розпорядженні товариства позивача. Щодо посилання податкового органу на інформацію про встановлення у контрагентів по ланцюгу постачання відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та наявність кримінальних проваджень, зазначає, що така інформація може бути доказом під час розгляду кримінальної справи, а до винесення вироку, не може бути доказом.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Надав пояснення щодо суті апеляційної скарги та доводам викладених в ній.

В судовому засіданні представник відповідач заперечив на доводи апеляційної скарги. Надав пояснення аналогічні відзиву на апеляційну скаргу та доводам представник позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договір, видаткові накладні, специфікації, рахунки, податкові накладні, ТТН, прибуткові накладні) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Добра Хата" (код ЄДРПОУ 36878689) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011р. по 30.06.2016р., за результатами якої було складено акт від 24.10.2016 № 096/08-01-14-01/36878689 (а.с. 25-111 Т1)

Перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема: п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.228 п.14.1 ст.14 р.І, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, 138.4, п.138.8, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 р.ІІІ Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, 2,2, п. 2.4, 2.13, п. 2.16. ст. 1, 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704); п. 5, п. 6, пп.9.4 ст. 9. п. 11, п. 14, п. 19, п. 22 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), п.8 р.II Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 за №336/22868); п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 р. II, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 р.III Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТК "ДОБРА ХАТА" занижено податок на прибуток на загальну суму 3119757 грн. 00 коп. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1283132 грн. 00 коп.

До таких висновків відповідач дійшов за результатами надання оцінки господарським операціям позивача з ТОВ "Фірма Профіт Груп" з придбання цукру та ФОП Петраковим Г.І. з придбання послуг з перевезення, які відповідач вважає такими, що не відбулися, внаслідок відсутності у постачальника фактичних операцій з придбання товару та послуг, майна, трудових ресурсів, тощо. Щодо отримання послуг з перевезення, відповідач вважає, що товариство відповідно до укладеного договору фактично користувалось таким автотранспортом. За таких обставин, перевіркою встановлено тільки документальне оформлення господарських операцій, внаслідок чого первинні документи, між позивачем та його контрагентами складені, на думку перевіряючи, всупереч вимога діючого законодавства України, не мають юридичної сили первинних документів, і як наслідок, підприємство неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкової звітності на підставі таких первинних документів.

За результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0002311401, яким ТОВ "ТК "ДОБРА ХАТА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4858413 грн. 50 коп. та № 0002321401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2482822 грн. 00 коп. (а.с. 27, 29 Т1)

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 20.01.2017 № 1201/6/99-99-11-01-01-25, ДФС частково задовольнила скаргу позивача та скасувала відповідні податкові повідомлення-рішення. (а.с. 174-181 Т1)

Враховуючи зазначене рішення, 26.01.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491401, яким ТОВ "ТК "ДОБРА ХАТА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3160546 грн. 50 коп., у тому числі: 2107031 грн. 00 коп. - за основним платежем та 105351 грн. 50 коп. - штрафних санкцій. (а.с. 9 Т 6).

Зазначене податкове повідомлення-рішення податкового органу і є предметом оскарження у справі.

При наданні оцінки доводам сторін та перевірки їх доказам, слід зазначити, що відповідно до рішення ДФС України від 20.01.2017 № 1201/6/99-99-11-01-01-25, ДФС частково задовольнила скаргу позивача та скасувала податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0002311401 та № 0002321401 в частині встановленого перевіркою завищення Товариством позивача витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 2015-2016р. щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Фірма Профіт Груп" та ФОП Петраковим Г.І. (а.с. 39 Т12).

Таким чином, враховуючи рішення ДФС за результатами розгляду скарги, грошове зобов'язання, нараховане відповідачем податковим повідомленням-рішенням №0000491401 від 26.01.2017р. за порушення формування податку на прибуток за період 2014р., а отже підлягає дослідженню докази та доводи сторін щодо формування витрат позивача щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Фірма Профіт Груп" та ФОП Петраковим Г.І. за 2014рік.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 138, 139, ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14 ПК України ( в редакції на час виникнення правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) .

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України 14 ПК України ( в редакції на час виникнення правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

При цьому, платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відомостями з Єдиного реєстру про відсутність контрагента за місцезнаходженням чи відсутності у цього контрагента трудових ресурсів, приміщення, обладнання для виконання робіт для позивача.

Натомість, встановлені обставини справи свідчать про те, що за перевіряємий період - 2014р., щодо якого прийнято оскаржене рішення відповідача, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Фірма Профіт Груп".

Між позивачем та ТОВ "Фірма Профіт Груп" укладено договір поставки №ПГС-3-01/04/2014 від 01.04.2014. (а.с. 6-11 Т4).

Згідно умов вказаного договору ТОВ "Фірма Профіт Груп" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність ТОВ "ТК "Добра Хата" (Покупець) цукор пісок. Асортимент, кількість, дата поставки, ціна та загальна вартість партії Товару вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору, та відповідних товарнотранспортних (ж/д), видаткових накладних (надалі - Накладні). Поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах EXW (склад Продавця) згідно Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС 2010), якщо інші умови не вказані Покупцем у Специфікації, яка є невідємною частиною цього Договору. Адреса відвантаження Товару (місце поставки): 61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 15, якщо інше місце не вказано у Специфікації.

За вимогою Покупця під час відвантаження Товару повинні бути надані такі документи: видаткова та податкова накладна; оригінал рахунку фактури; копія сертифіката відповідності; копія гігієнічного висновку.

Відповідно до п. 7.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником протягом 3-х календарних днів від дати отримання заявки від покупця.

На виконання вищезазначеного договору, ТОВ "Фірма Профіт Груп" поставила, а ТОВ "ТК "Добра Хата" прийняла та оплатила товар цукор-пісок.

Розрахунки між сторонами проведено в безготівковому порядку, на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок.

Факт здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, складеними та підписаними обома сторонами, згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: актами звіряння розрахунків, специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами зберігання, актами надання послуг зі зберігання, шляховими листами. (Т4, 5).

Придбаний позивачем товар було використано в своїй господарській діяльності, на підтвердження чого надав рішення про реєстрацію потужностей виробництва, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, штатні розклади зі змінами, договори оренди нежилих приміщень, сертифікати відповідності, звіти по проводках, обороти по рахунках; паспорти на обладнання для фасування, накладні на оприбуткування цукру, вимоги-накладні не випуск на виробництво, накладні на передачу готової продукції, матеріали інвентаризації, документи щодо реалізації цукру. (Т6 - 10).

Таким чином, на думку колегії суддів позивачем надано первинні документи, які засвідчують рух активів позивача (придбання товарів, його оприбуткування, реалізація).

Усі первинні документи, надані позивачем на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договорів.

Щодо посилання відповідача, з чим погодився і суд першої інстанції, про безтоварність операції з придбання позивачем цукру у зв'язку з тим, що у контролюючого органу виникли сумніви щодо можливості здійснення господарської діяльності контрагентів контрагента позивача - ТОВ "Олантіс", ТОВ "Валді Торг", ТОВ "Равена Плюс", колегія суддів такий висновок вважає помилковим з наступних підстав.

По-перше, позивачем укладався договір поставки товару - цукор-пісок.

По-друге, суд першої інстанції не звернув увагу, що оскаржене рішення відповідача стосується періоду 2014р., а згідно акту перевірки це товариства-перевізники у цьому періоді - ТОВ "Олантіс", ТОВ "Валді Торг", ТОВ "Равена Плюс" (а.с. 53 Т1 на звороті).

По-третє, позивач в господарські відносини з ТОВ "Олантіс", ТОВ "Валді Торг", ТОВ "Равена Плюс", не вступав, договорів з названими особами не укладав, а відповідно до умов договору поставки , така здійснювалась за рахунок постачальника (а.с. 7 Т4).

Вказані підприємства зазначені у ТТН як перевізники, претензій з приводу доставки цукру не виникало.

Посилання відповідача на ланцюг взаємовідносин контрагента позивача з ТОВ "Аледор - Торг", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Авангард 2015" є посилковим, оскільки цей період не належить до предмету спору (а.с. 53 Т1 на звороті).

Надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено виконання вказаного договору, та надані докази виконання договору поставки товарів. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними, а формування витрат здійснено у відповідності до норм чинного законодавства.

Доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки стосовно податкової інформації щодо контрагентів позивача зокрема, відсутність інформації про основні засоби, тощо, колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування бухгалтерської та податкової звітності в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо порушень законодавства при формуванні витрат при одночасній дії договору оренди транспортного засобу та укладання договору перевезення (той самий автомобіль), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно матеріалів справи, між позивачем та ФОП Петраковим Г.І. укладено та нотаріально посвідчено договір найму (оренди) транспортного засобу від 16.05.2011 року. За вказаним договором ФОП Петраков Г.І. передав позивачу в оренду автомобіль марки MAN, моделі 26.464, тип вантажний бортовий, 2001 року випуску, об'єм двигуна 12816, номер шасі (кузова, рами) WMAT35ZZZ2M342276, колір червоний, реєстраційний номер АР8012ВМ.

07.09.2015 року між позивачем та ФОП Петраковим Г.І. підписано акт приймання-передачі до Договору найму (оренди) транспортного засобу від 16.05.2011 року, відповідно до якого ТОВ "ТК "Добра Хата" повернуло ФОП Петракову Г.І. у належному стані транспортний засіб марки MAN, модель 26.464,рік випуску 2001, номер шасі (кузова, рами) WMAT35ZZZ2M342276, колір червоний, реєстраційний номер АР8012ВМ.

Дійсно, 10.09.2015 року між позивачем (замовник) та ФОП Петраковим Г.І. (перевізник) укладено договір перевезення №2, згідно якого перевізник зобов'язується перевозити вантаж згідно з заявкою до місця призначення і видавати його вантажоотримувачу у відповідності до заявки замовника, а замовник зобов'язується оплатити плату за перевезення.

Проте суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що висновки відповідача щодо наявності порушень стосуються 2015-2016років.(а.с. 45-48 Т1).

Проте як було зазначено вище, рішенням ДФС України від 20.01.2017 № 1201/6/99-99-11-01-01-25, про результати розгляду скарги товариства позивача, частково задоволена скарга позивача та скасовані податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0002311401 та № 0002321401 в частині встановленого перевіркою завищення Товариством позивача витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 2015-2016р. щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Фірма Профіт Груп" та ФОП Петраковим Г.І. (а.с. 39 Т12).

Таким чином посилання відповідача, з чим погодився суд першої інстанції щодо порушення позивачем норм податкового законодавства щодо формування витрат за результатами господарської діяльності з контрагентом ФОП Петраков В.Г. у 2014р. є помилковими, оскільки відповідно акту перевірки такі порушення, на думку перевіряючих, були вчинені у 2015р. (а.с. 41-48 Т1), а оскаржене податкове повідомлення-рішення не охоплює цей період.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позову, та тому рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 КАС України .

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 110118,54грн. (т. 1 а.с. 3) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 71112,30грн. (т. 11 а.с.240), всього на суму 181230,84грн., які підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Добра Хата" задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018р. (суддя 1-ї інстанції Татарінов Д.В.) в адміністративній справі №808/358/17(СН/808/12/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Добра Хата" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 26.01.2017 №0000491401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Добра Хата" (ЄДРПОУ 36878689) витрати за сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 181230,84 грн. (сто вісімдесят одна тисяча двісті тридцять гривень)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2019 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва