Постанова

від 20.03.2019 по справі 1340/4519/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1651/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. о 10 годині 25 хвилині у місті Львові, повний текст складений 20.11.2018 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків,-

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, позивач) звернулося з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг (надалі - ТзОВ Р-Інжиніринг , відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у розмірі 236477, 07 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю №18762-17 від 15.02.2018 року на суму 173401,07 грн. Однак, податковий борг не було погашено.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України).

Заборгованість не сплачена, доказів протилежного не надано.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ Р-Інжиніринг подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на рішення Конституціного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003, від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 та від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012; Європейського суду з прав людини у справі Дорани проти Ірландії , ОСОБА_1 проти Нідерландів , Каіч та інші проти Хорватії . Проведено аналіз норм ПК України.

Зазначає, що відповідач був позбавлений можливості подати відзив, а відтак, не враховано, що позивачу було подано заяву про надання розстрочення податкового боргу від 17.09.2018 року, яка отримана 21.09.2018 року (подана повторно , бо перша від 26.06.2018 року).

Згідно п.100.2 ст.100 ПК України платник податку, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Рішення про розстрочення (відстрочення) сплати сум грошових зобов'язань (податкового боргу) або відмови не прийнято, що суперечить Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податку, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574.

Згідно п.2 ч.2 ст. 180 КАС України суд має з'ясувати, чи бажають сторони вирішити спір шляхом примирення або може бути звернення до суду для врегулювання спору за участю судді.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ГУ ДФС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апелянтом не доведено, що податковий борг переривався, виходячи з облікової картки платника податків.

З приводу неможливості подати відзив, то подібне твердження не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач був присутній в ході розгляду справи.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ Р-Інжиніринг зареєстроване, як юридична особа 04.03.2010 за № 13951020000001085, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Людкевича, 14, код ЄДРПОУ 36769054).

Як вбачається з облікової картки платника податків та довідки про наявність заборгованості, податковий борг відповідача перед бюджетом становить 236477, 07 грн по податку на додану вартість.

На підставі долучених до позову документів судом встановлено, що податкова заборгованість на вказану вище суму виникла на підставі:

- податкової декларації за грудень 2018 року у розмірі 187 504,00 грн. (несплачена сума 173 401,07 грн.);

- податкової декларації за січень 2018 року у розмірі 62 435,00 грн.;

- податкової декларації за лютий 2018 року у розмірі 641,00 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань ГУ ДФС у Львівській області виставлено податкову вимогу від 15.02.2018 № 18762-17, яку платнику податків вручено, що підтверджується підписом директора товариства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції, у порушення вищенаведених норм ПК України відповідач у строки, визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

На виконання вказаних положень ПК України, позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю №18762-17 від 15.02.2018 на суму 173401, 07 грн. Проте, з моменту виставлення податкової вимоги, податковий борг ТзОВ Р-Інжиніринг не було погашено.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95- 99 ПК України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення податкового боргу.

Так, згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За змістом пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Покликання апелянта на те, що платник податку, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання, а суд не з'ясував, чи бажають сторони вирішити спір шляхом примирення не заслуговує на увагу суду, враховуючи наступне.

Водночас порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків передбачений у статті 100 ПК України.

Аналізуючи зміст цієї норми у контексті застосування статті 95 ПК України, суд зазначає, що розстрочення, відстрочення податкового боргу не є окремим способом погашення податкового боргу, а є лише перенесенням строків сплати платником податків податкового боргу, не змінюючи його правової природи.

Відтак розстрочення, відстрочення податкового боргу не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення податкового боргу за умови доведення обставин, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання та наявності податкового боргу.

Зазначене вище відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.03.2019 року у справі №826/17341/14.

Також, слід зазначити, що на час звернення до суду із позовною заявою та на час ухвалення судового рішення податковий борг у розмірі 236477, 07 грн. був узгоджений, що підтверджується матеріалами справи, однак встановлені законом строки не сплачений, відтак підлягає стягненню з рахунків відповідача та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на користь бюджету.

З приводу покликання апелянта на те, що відповідач був позбавлений можливості подати відзив, колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду справи, представник позивача був присутній у судовому засіданні, відтак мав можливість аргументувати свою позицію.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 1340/4519/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст судового рішення складено 01.04.2019 року.