Рішення

від 28.03.2019 по справі 191/3809/18

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3809/18

Провадження № 2/191/1107/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Твердохліб А.В.,

за участю секретаря - Яришевої Н.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Головне управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області, Державний реєстратор у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу Державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2018 року позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 липня 2011 року померла його баба ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8.230 га, яка розташована на території КСП Вперед ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується: - рішенням четвертої сесії двадцять третього скликання Синельниківської районної ради №50-4/ХХІІІ; - державним актом на право приватної власності на землю Серії ДП СВ №014062 від 01.12.1998 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №14062. За життя, а саме 26 травня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, в якому на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: земельну ділянку, розміром 8.230 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради (Державний акт ДП СВ №014062, виданий Синельниківською районною радою 01.12.1998 року), заповіла своєму онукові ОСОБА_1. Вказаний заповіт посвідчено секретарем Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №63. Вказаний заповіт не відмінявся та новий не складався. Спадкоємці, які у відповідності до ст. 1241 ЦК України мали б обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 відсутні. У відповідності до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, позивач подав до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_7, при зверненні до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_5, отримав відмову у зв'язку із ненаданням Витягу з Державного земельного кадастру. Витяг з державного земельного кадастру позивач не надав нотаріусу в зв'язку із тим, що на підставі розпорядження Синельниківської районної державної адміністрації від 30.07.2002 року №464-р гр-ну ОСОБА_2, відповідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 8.10.2001 року АЕЕ №072783, реєстр №992, була передана у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_3 сільської ради (пай №94). При розпаюванні КСП Вперед була допущена помилка при нумерації земельних часток (паїв). Земельна ділянка, яка належала померлій ОСОБА_5, площею 8.230 га №94 та земельна ділянка, яку отримав ОСОБА_2 після смерті свого батька ОСОБА_8 в 2002 році була визначена під номером 94, її площа складає 7.40 га. При виготовленні державного акту ІІ-ДП №073216 від 11.11.2002 року на ім'я ОСОБА_2 землевпорядна організація допустила помилку та виготовила ще один державний акт на земельну ділянку, яка належала на той час ОСОБА_5, площею 8.230 га і вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1224881500:01:002:0145. Земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_2, площею 7,40 га кадастровий номер не присвоєний, документ, підтверджуючий право власності на неї відсутній, хоча ОСОБА_2 вказаною земельною ділянкою користується та розпоряджається, та вона передана в оренду АФ Степова . Викладені обставини підтверджуються листом голови ОСОБА_3 сільської ради та доданими до нього схемами розподілу колективних земель на земельні частки (паї) КСП Вперед Синельниківського району. Таким чином, на одну земельну ділянку виготовлено два державних акти на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Крім того, в державному акті, виданому ОСОБА_5 її прізвище вказане як Мирошниченко , а не Мірошніченко як це вказано в паспорті на підставі якого видано свідоцтво про смерть. Позивач вважає, що державний акт виготовлявся по старому паспорту, а при заміні на новий, прізвище його баби записали як Мірошніченко . В зв'язку із зазначеним вище, позивач ОСОБА_1 просить суд:

-встановити факт належності ОСОБА_5 Державного акту на право приватної власності не землю Серії ДП СВ №014062, зареєстрованого в Книзі записів державний актів на право приватної власності на землю за №14062 від 01.12.1998 року, виданого на ім'я ОСОБА_9, на підставі рішення 4 сесії ХХІІІ скликання Синельниківської районної ради від 12.11.1998 року, згідно з яким вона є власником земельної ділянки, площею 8,230 га, розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_10 ІІ-ДП №073216, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3, виданий 11.11.2002 року на ім'я ОСОБА_2 незаконним, скасувавши державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2;

- визнати за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224881500:01:002:0145, площею 8,230 га, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської, в порядку спадкування за заповітом, після смерті 22 липня 2011 року ОСОБА_11.

До початку проведення судового засідання від позивача ОСОБА_1, надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, але до початку його проведення представником надано заяву про визнання позову ОСОБА_1

Відповідачем ОСОБА_3 сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області надано суду заяву про відсутність заперечень проти позову та розгляд справи без участі представника сільради.

Представник третьої особи Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_12 надала суду заяву про розгляд справи на розсуд суду без її присутності.

Представником третьої особи Головного управління ОСОБА_4 у Дніпропетровській області ОСОБА_13 надано суду письмове пояснення щодо вимог позивача, в якому вказано, що у зв'язку із внесенням змін до законодавства з 01 січня 2013 року повноваження територіальних органів Держземагенства (ОСОБА_4) у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земель, права сервітуту, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій) припинилися. Відповідно до ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на теперішній час організаційну систему державної реєстрації праві становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських ради, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно. ОСОБА_4, ані його територіальні органи не відносяться до системи державної реєстрації прав. Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки, відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором, відповідно до п. 113 цього Порядку. Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями з державного земельного кадастру в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі і за рішенням суду, надходять автоматично з органів реєстру прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив та прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Копією свідоцтва про смерть серії 1-КИ №392965, виданого 25 липня 2011 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, підтверджується факт смерті у с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області 22 липня 2011 року ОСОБА_5 (а.с. 4).

Позивачем надано суду копію Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП СВ №014062 від 01.12.1998 року, виданого на ім'я ОСОБА_9, яка мешкає у с. Дерезувате по вул. Ходарєва, 14, згідно якого останній на підставі рішення 4 сесії ХХІІІ скликання Синельниківської районної ОСОБА_9 народних депутатів від 12 листопада 1998 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 8.230 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території КСП Вперед ОСОБА_3 сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

Два вищевказаних документи, відповідно, є виданими на прізвища Мірошниченко ОСОБА_14 та Мирошниченко ОСОБА_14.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що матір'ю батька позивача ОСОБА_9 ОСОБА_1 ОСОБА_15 є Мирошниченко Раиса Васильевна . Записи про прізвище, ім'я та по батькові вказаних осіб у свідоцтвах про народження вчинено російською мовою як Мирошниченко (а.с.11).

Викладені обставини дають підстави для висновку суду про те, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП СВ №014062 від 01.12.1998 року, виданий на ім'я ОСОБА_9, дійсно належить спадкодавцю ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

З наданої суду копії спадкової справи №6/2012 до майна померлої 22 липня 2011 року ОСОБА_5, не встановлено наявність осіб, які згідно ст. 1241 ЦК України, мають право на обов'язкову частку у спадщині (ас.43-54).

Так, 26 травня 2008 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дерезувате, вул. Ходарєва, 14, складено заповіт, посвідчений цієї ж дати секретарем Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_10 зареєстрований в реєстрі за №63, яким ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідала онуку ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 8.320 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради (Державний акт ДП СВ №014062, виданий Синельниківською районною радою 01.12.1998 року) (а.с.10).

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 10.11.1994 року №666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Згідно ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Але, 12 жовтня 2017 року позивачем у справі ОСОБА_1 отримано постанову державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті 22 липня 2011 року ОСОБА_5, у зв'язку із ненаданням Витягу з Державного земельного кадастру (а.с.13).

Неможливість подання ОСОБА_1 вказаного вище Витягу встановлена із листа ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 20.09.2018 року, отриманого на запит адвоката позивача, в якому зазначено, що при розпаюванні КСП Вперед була допущена помилка при нумерації земельних часток (паїв). Пай, який належав померлій ОСОБА_9, площею 8.23 га №94 та пай, який отримав гр. ОСОБА_2 після смерті свого батька ОСОБА_8 в 2002 році, також був визначений під №94, площею 7,40 га. При виготовленні державного акта гр. ОСОБА_2, Державне підприємство Дніпропетровський інститут землеустрою допустив помилку та виготовив державний акт на земельну ділянку (пай), яка належала на той час ОСОБА_9 та присвоєно кадастровий номер 1224881500:01:002:0145. На даний час земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину від 09.10.2001 року р.№ АЕЕ 072782, реєстровий номер 992, кадастровий номер не присвоєно (а.с.20).

Відповідно до пункту б частини першої статті 12 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час видачі ОСОБА_2 державного акта) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час видачі ОСОБА_2 державного акта) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, судом досліджено, що 12.07.2002 року гр. ОСОБА_2 звернувся до голови Синельниківської райдержадміністрації із заявою про передачу йому безкоштовно у приватну власність земельної ділянки частки (паю), згідно сертифікату Серії ДП №0388095 на території ОСОБА_3 сільради, розміром 7,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15, 16).

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 30.07.2002 року за №464-р, вирішено надати ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку (пай №94) по ОСОБА_3 сільській раді у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.17).

На підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_2, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 11 листопада 2002 року видано Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_10 ІІ-ДП №073216, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 8.230 га в межах згідно з планом, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18).

Відповідно до карт-схем розташування на території ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області земельних ділянок (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вбачається, що земельна частка (пай) ОСОБА_9 №94 є розміром 8.23 га, а земельна частка (пай) ОСОБА_2 має розмір 7.42 га і вони мають різне територіальне розташування (а.с. 21,22).

Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Оскільки у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №3621/884/16-ц зроблено висновок, що визнання недійсним державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-№2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-319цс15.

Так, у Постанові верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2824цс15 зроблено висновок, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та у спорах пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий окремим органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги ст. 155 ЗК України, судом встановлено, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №073216, виданий 11.11.2002 року ОСОБА_2 підлягає визнанню саме недійсним, виданий на земельну ділянку (пай), яка належала ОСОБА_5 з 01.12.1998 року, а наявність рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 8.230 га, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, перешкоджає спадкоємцю-позивачу ОСОБА_1 реалізувати своє право на нерухоме майно, яке він отримав в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто у даному випадку позивачу ОСОБА_1 з 22.07.2011 року.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, з метою недопущення порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1, що відповідає верховенству права, суд вважає, що позов, який є предметом даного судового розгляду, слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, п. 3 Указу Президента України від 10.11.1994 року №666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва , ст. ст. 125, 155 ЗК України, ст. ст.21, 182, 1216-1217, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221, ч. 1 ст. 1225, ч. 1 ст. 1233, ч. 5 ст. 1268, ст. 1273 ЦК, суд,-

УХВАЛИВ:

Вимоги позивача задовольнити повністю.

Встановити факт належності померлій 22 липня 2011 року ОСОБА_5, правовстановлюючого документу - Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП СВ №014062, виданого ОСОБА_9 01 грудня 1998 року на підставі рішення 4 сесії ХХІІІ скликання від 12 листопада 1998 року, площею 8.230 гектарів, в межах згідно з планом, розташованої на території КСП Вперед ОСОБА_3 сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224881500:01:002:0145.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_10 ІІ-ДП №073216, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3, виданий 11.11.2002 року на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації №464-р від 30 липня 2002 року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 8,230 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, скасувавши державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2

Визнати за ОСОБА_1, який народився 01 травня 1988 року у с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської, право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224881500:01:002:0145, площею 8,230 га, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської, в порядку спадкування за заповітом, після смерті 22 липня 2011 року ОСОБА_11.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: ОСОБА_7