Рішення

від 20.03.2019 по справі 393/669/17

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/669/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року смт. Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПСП Старт про визнання недійсним змін та доповнень до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся з позовом та просить суд визнати недійсним додаток про зміни та доповнення до договору від 21.09.2004 року реєстраційний номер №58 від 17.01.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Старт , зареєстрованого у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центр ДЗК за реєстраційним номером № 7 від 9 січня 2007 року.

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,24 га, розташованої на території Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №034543 від 18.12.2001р. 21.09.2004 року між сторонами укладено договір оренди землі строком на 5 років, який був зареєстрований у філії ЦДЗК 17 січня 2006 року за №58. Після закінчення дії договору позивач віддав вказану земельну ділянку в користування відповідачу за усною домовленістю, ще на 10 років, тобто до 2016 року. Відповідач повинен був сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в тому розмірі, що і іншим пайовикам. Позивач не укладав і не підписував письмового договору оренди землі з відповідачем. Проте, в 2016 році позивач дізнався, що існує додаток про зміни та доповнення до договору оренди землі від 21.09.2004 року укладеного між сторонами, який зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №7 від 09.01.2007 року і строк дії договору становить 20 років. Зазначений додаток позивач не укладав (не підписував) і нікого не уповноважував це робити. Повертати належну позивачу земельну ділянку відповідач не бажає.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, наполягала на його задоволенні, суду надала пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності від 03.04.2018р. (а.с.79)., то представник позивача в судовому засіданні просить суд не розглядати вказану заяву, оскільки вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності для захисту його порушеного права.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, позицію, що обґрунтована у відзиві на позовну заяву підтримала (а.с.33-35), крім того підтримала заяву про застосування строків позовної давності (а.с.29-30) . Зазначила, що дійсно 21.09.2004 року між сторонами цього спору було укладено договір оренди належної позивачеві земельної ділянки строком на 5 років, який пройшов державну реєстрацію. Пізніше за взаємною згодою, сторонами було внесено зміни до вказаного договору, відповідно до якої сторони узгодили розмір орендної плати, а також визначили більший строк дії основного договору у 20 років. Державна реєстрація додаткової угоди проведена 09.01.2007 року. За умовами додатку до договору позивач отримував орендну плату з 2013 по 2017 рік, отож з того часу знав про її існування, відтак пропустив строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, у зв'язку із чим в позові слід відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, з'ясував наступне.

ОСОБА_4 (позивач) є власником земельної ділянки площею 6,24 га, розташованої на території Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, що згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №034543 від 18.12.2001р. (а.с.12).

21.09.2004р. між сторонами укладено договір оренди землі вищевказаної земельної ділянки, строком на 5 років.

Даний договір зареєстрований у філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 січня 2006 року за №58 (а. с. 9-10).

В судовому засіданні встановлено, що після закінчення дії договору позивач віддав вказану земельну ділянку в користування відповідачу за усною домовленістю, ще на 10 років, згідно з якою відповідач сплачував орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі, що і іншим пайовикам.

В 2016 році позивач вирішивши забрати свою земельну ділянку, звернувся до керівництва ПСП Старт та дізнався, що існує додаток про зміни та доповнення до договору від 21.09.2004 р., яких підписаний від імені позивача та відповідача, в якому вказано, що строк дії договору 20 років, а також було внесено зміни в розділ договору Орендна плата .

Вказані зміни та доповнення до договору зареєстровані у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 9 січня 2007 року, реєстраційний номер №7 та вручені позивачу в 2017 році (а.с. 8).

Позивач вказує, що підпис на додатку про зміни та доповнення до договору оренди землі від 21.09.2004 року вчинено не ним, а іншою особою, а тому 22.12.2017 року позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ухвали суду від 03.04.2018 року у справі було призначено судово - почеркознавчу експертизу, за наслідками якої судовим експертом складено висновок, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_4 у змінах та доповненнях до договору від 21.09.2004 року реєстраційний №58 від 17.01.2006, укладених між ПСП Старт та ОСОБА_4, зареєстрованих у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії ЦДЗК від 09.01.2007 за №7, який міститься в графі орендодавець , виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_4 у змінах та доповненнях до договору від 21.09.2004 року реєстраційний №58 від 17.01.2006, укладених між ПСП Старт та ОСОБА_4, зареєстрованих у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії ЦДЗК від 09.01.2007 за №7, який міститься в графі орендодавець , виконаний не самим ОСОБА_4, а іншою особою (а. с. 100-103).

Таким чином, вказаним висновком судово-почеркознавчої експертизи підтверджується порушення ч. 2 ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В даному випадку спірний правочин підписаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Доказів надання позивачем повноважень іншій фізичній особі для підписання цього договору в справі немає і сторони їх не надали. Отже, правочин підписаний від імені позивача невідомою фізичною особою без наявності у неї будь-яких правових підстав для такої дії.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ураховуючи те, що волевиявлення позивача на укладення додатку до зміни та доповнень до договору оренди землі від 21.09.2004 року не було, вказаний правочин слід визнати недійсним.

В тексті відзиву на позовну заяву (а.с.33-35) та в письмовій заяві про застосування строків позовної давності від 05.02.2018 року, яка подана до суду 06.02.2018р. (а.с.29-30), а також в усних поясненнях представник відповідача просить суд застосувати до правовідносин сторін наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності до вказаних вимог, на яких наполягав представник відповідача у письмовій заяві, що додана до матеріалів цивільної справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону , чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону).

В судовому засіданні судом було встановлено, що спірний додаток до договору, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою, тобто був укладений без волевиявлення позивача, а тому суд дійшов висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України .

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного додатку про зміни та доповнення до договору від 21.09.2004 року, лише після закінчення дії основного договору, тобто в 2016 році. При зверненні до відповідача про небажання продовження договору оренди, відповідач повідомив, що договір оренди землі діє 20 років і повертати земельну ділянку останній не бажає, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строків позовної давності. Крім того, лише в 2017 році відповідач вручив копію оспорюваного додатку позивачу.

Посилання представника відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з 2007 року, з моменту укладання позивачем додатку про зміни та доповнення до договору оренди землі, суд вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні представник позивача та представник відповідача підтвердили факт отримання позивачем копії оспорюваного додатку в 2017 році, інших відомостей про вручення вказаного додатку позивачу раніше у суду немає та відповідачем не надано. Враховуючи те, що дії щодо реєстрації оскаржуваного правочину проводились відповідачем, то саме на ньому лежить обов'язок довести обставину дати інформування позивача щодо реєстрації правочину та надання йому копії додатку до договору, що ним не було дотримано.

Посилання представника відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з 2013 року, тобто з моменту отримання позивачем плати за користування відповідачем землею у збільшеному розмірі, суд вважає необґрунтованими, так як вони суперечить нормам статті 261 ЦК України .

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України наведених у постановах від 22.04.2015 року №6-48цс15, від 18.04.2018 року №61-366св17).

За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування до вимог позивача строків позовної давності, отож приходить до виваженого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.81 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає, що позивач довів те, що він не підписував додаток про зміни і доповнення до договору оренди земельної ділянки з відповідачем і останній безпідставно та самовільно використовував земельну ділянку позивача.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 640 грн. (квитанція №52 від 22.12.2017р.) та витрати пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в сумі 3718,00 грн.(квитанція №0.0.1042149988.1 від 21.05.2018р.).

Також у відповідності з ч.3 п.1 ст.133 ЦПК України , до витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійно правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача просила частково задовольнити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 тис. грн., які були сплачені позивачем.

В зв'язку з чим, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійно правничу допомогу в сумі 10 000 грн., які підтверджуються наданими представником позивача документами, а саме: квитанціями від 11.12.2017 року та від 12.12.2018 року та розрахунком суми гонорару за надану професійно правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) до приватного сільськогосподарського підприємства ''Старт'' (місцезнаходження: с. Петрокорбівка, Новгородківського району, Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 30503811) про визнання недійсним змін та доповнень до договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним додаток про зміни та доповнення до договору оренди землі від 21.09.2004 року реєстраційний номер №58 від 17.01.2006 року укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Старт , зареєстрованого у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центр ДЗК за реєстраційним номером №7 від 09.01.2007 року.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства ''Старт'' (місцезнаходження: с. Петрокорбівка, Новгородківського району, Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 30503811) на користь ОСОБА_4 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати по справі в загальній сумі 14358 грн., що складаються з судового збору в розмірі 640,00 грн. та витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме: за проведення судово-почеркознавчої експертизи по справі в сумі 3718,00 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 10,000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, апеляційної скарги через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення було складено 29.03.2019 року.

Головуючий суддя Ю. РАЧКЕЛЮК