Ухвала

від 27.03.2019 по справі 757/43306/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 757/43306/16-ц

провадження № 61-28892св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційні скарги Кабінету Міністрів України, антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року у складі судді Литвинової І. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої у результаті проведення антитерористичної операції.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони проживали у власному будинку у селі Водяне, яке розташоване на лінії зіткнення із територіями, де проводиться антитерористична операція. Внаслідок бойових обстрілів та влучення снарядів їхній будинок був пошкоджений, майно, що знаходилося у будинку, - втрачено. Зазначені обставини підтверджуються актом обстеження нерухомого майна, пошкодженого внаслідок проведення антитерористичної операції від 06 липня 2016 року № 34, довідкою Виконавчого комітету Пісківської сільської ради від 09 вересня 2015 року № ДЗЖ-181, звітом про незалежну оцінку збитків, завданих у результаті руйнування під час проведення антитерористичної операції майна, що належить ОСОБА_4 та розташоване за адресою: вул. Набережна, 8 у с. Водяне Ясинуватського району Донецької області, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, меблів, які розташовані у житловому будинку станом на 15 серпня 2016 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 (далі - Звіт від 15 серпня 2016 року), фотографіями будинку до та після руйнування. Вони зверталися із заявою про вчинення кримінального правопорушення за місцем свого проживання, після чого кримінальне провадження передане за підслідністю для здійснення досудового розслідування.

Розмір майнової шкоди, завданої руйнуванням їхнього будинку та речей, які у ньому знаходилися, згідно із Звітом від 15 серпня 2016 року складає 6 705 962,61 грн.

Також їм заподіяно моральну шкоду, оскільки через проведення антитерористичної операції вони залишилися без житла, були вимушені змінити спосіб життя, місце проживання, разом із сім'єю змушені переїхати інше місто. Розмір відшкодування моральної шкоди вони оцінили у сумі 50 000,00 грн.

Позивачі зазначали, що винним за заподіяння їм майнової та моральної шкоди є держава Україна.

Із посиланням на положення статті 19 Закону України Про боротьбу з тероризмом , статті 86 Кодексу цивільного захисту України, позивачі просили суд стягнути із відповідача 6 705 962,61 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 6 705 962,61 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної терористичним актом. Стягнуто із держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто із держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що житловий будинок позивачів із господарськими спорудами і будівлями, а також майном, що знаходилося у будинку, був розташований у районі зіткнення розташування українських військових із терористами та пошкоджений у період проведення антитерористичної операції, у зв'язку із чим є не придатний для подальшої експлуатації. Відповідно до чинного законодавства обов'язок із відшкодування шкоди, завданої особам терористичним актом, покладено на державу за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Головного управління Національної гвардії України, Кабінету Міністрів України відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у позивачів виникло право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок проведення антитерористичної операції, а у держави виник обов'язок відшкодувати таку шкоду, розмір відшкодування якої доведений позивачами належними та допустимими доказами.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиції інших учасників справи

У липні 2017 року Міністерство оборони України подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року , в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що судами не було залучено до справи як відповідачів Службу безпеки України, Національну поліцію, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, Управління державної охорони України, а також органи військово-цивільних адміністрацій. Розмір відшкодування майнової шкоди є необґрунтований, оскільки не було проведено рецензування Звіту від 15 серпня 2016 року, що є порушенням вимог статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні . До повноважень Міністерства оборони України не належать питання відшкодування шкоди, завданої терористичним актом. Стягуючи на користь позивачів кошти на відшкодування моральної шкоди, суди не вказали у чому полягає порушення прав позивачів, яке вчинило саме Міністерство оборони України.

У липні 2017 року Антитерористичний центр при Службі безпеки України подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року , в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга Антитерористичного центру при Службі безпеки України мотивована тим, що терористичний акт є злочинним діянням, яке передбачене статтею 258 Кримінального кодексу України, наявність якого підтверджується лише обвинувальним вироком у суду у кримінальній справі, а тому обов'язковою умовою застосування положень статті 19 Закону України Про боротьбу з тероризмом та статті 1177 Цивільного кодексу України є наявність обвинувального вироку суду, який набрав чинності. Суди помилково застосували до оспорюваних правовідносин положення статті 19 Закону України Про боротьбу з тероризмом , оскільки підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, повинні визначатися спеціальним законодавчий актом, який на момент розгляду справи відсутній. Антитерористичний центр при Службі безпеки України є неналежним відповідачем у справі. Законом України Про держаний бюджет на 2017 рік не передбачено бюджетних асигнувань на виплату грошової компенсації за шкоду, заподіяну терористичним актом. Позивачами не доведено заподіяння їм моральної шкоди саме діями відповідачів.

У липні 2017 року Кабінет Міністрів України подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року , в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга Кабінету Міністрів України мотивована тим, що судами не встановлено належних відповідачів у справі, не з'ясована ким саме завдана шкода позивачам, не доведено вини Кабінету Міністрів України у заподіяні шкоди позивачам, не встановлено причино-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та діями відповідачів. Крім цього, судами не встановлено чи зверталися позивачі до органів місцевого самоврядування та військо-цивільних адміністрацій щодо відшкодування їм майнової допомоги.

У липні 2017 року Міністерство внутрішніх справ України подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року , в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України мотивована тим, що висновок судів про те, що пошкодження будинку позивачів відбулося внаслідок терористичного акту ґрунтуються на припущеннях, оскільки досудове розслідування не закінчене, винних осіб не встановлено. На час розгляду справи у судах відсутній спеціальний закон, який б передбачав підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої терористичним актом. Аналіз положень Кодексу цивільного захисту України свідчить про те, що його норми регулюють адміністративно-управлінські відносини під час виникнення надзвичайних ситуацій, до яких проведення антитерористичної операції не належить. Суди дійшли передчасного висновку про обов'язок держави відшкодувати позивачам завдану шкоду саме у грошовій формі та саме у такому розмірі. Належними відповідачами у справі є Ясинуватська районна військово-цивільна адміністрація Донецької області та Донецька обласна військово-цивільна адміністрація. Суди не встановили чи зверталися позивачі до військово-цивільних адміністрацій, чи були рішення про відмову у наданні їм соціальної допомоги. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі добровільно передали військово-цивільній адміністрації пошкоджений житловий будинок. Судами не враховано, що вартість пошкодженого майна, визначена Звітом від 15 серпня 2016 року, значно перебільшує початкову вартість будинку, оцінювачем при визначені розмірів завданих збитків не враховано фізичного зносу будинку. Судами порушено правила підсудності, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у Міністерству внутрішніх справ України у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

У серпні 2017 року від представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційні скарги Міністерства оборони України та Антитерористичного центру при Службі безпеки України, у яких заявник просить відхилити указані касаційні скарги, посилаючись на те, що касаційні скарги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, не є обов'язковою умовою для відшкодування шкоди державною на підставі частини першої статті 19 Закону України Про боротьбу з тероризмом . Посилання відповідачів на не встановлення їхньої вини у заподіянні шкоди позивачам є безпідставними, оскільки для відшкодування державою шкоди, завданої терористичним актом, не вимагається наявність вини. Відшкодування громадянам шкоди, завданої терористичним актом, має здійснюватися із Державного бюджету України незалежно від наявності чи відсутності спеціального закону, який би передбачав механізм здійснення такого відшкодування.

У жовтні 2017 року від представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Кабінету Міністрів України, у яких заявник просить відхилити указані касаційні скарги, посилаючись на те, що касаційні скарги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивачі стали жертвами терористичного акту, шкода завдана яким, повинна відшкодовуватися за рахунок коштів Державного бюджету України. Спеціальним актом, який регулює оспорювані правовідносини є Закон України Про боротьбу з тероризмом , який не передбачає передання у власність житлових будинків. Звіт від 15 серпня 2016 року є належним доказом у справі і складений відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Міністерства оборони України та Антитерористичного центру при Службі безпеки України, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційні скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційні скарги.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України ).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертоюстатті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний В. А. Стрільчук