Ухвала

від 29.03.2019 по справі 2-5769/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 березня 2019 року

м. Київ

справа № 2-5769/11

провадження № 61-5166ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Українська академія бізнесу та підприємництва про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання частково недійсним трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за затримку виплати, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в порядку виконання судового рішення, в якій просив на підставі статей 235, 236 КзпП України стягнути з ДВНЗ Київський університет управління та підприємництва середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 19 квітня 2017 року по07 травня 2018 року у розмірі 134 306,14 грн, з урахуванням збільшення суми коштів на день постановлення ухвали.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня

2018 року (у складі судді Сенька М. Ф.) у задоволенні заяви

ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції,

ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року (у складі судді Шахової О. В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року залишено без руху на підставі статей 185, 357 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року

(у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.) ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ДВНЗ Київський університет управління та підприємництва

на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 244 155,86 без утримання суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимоги про повернення судового збору, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України) та станом на 01 січня 2019 року складає 192 100 грн (1 921 грн х 100).

Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження Верховним Судом, оскільки оскаржуване рішення ухвалене у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(справа Зубак проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Разом з тим, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Українська академія бізнесу та підприємництва про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання частково недійсним трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за затримку виплати, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська