Ухвала

від 29.03.2019 по справі 761/9129/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 березня 2019 року

місто Київ

справа № 761/9129/18

провадження № 61-5627ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Звіринецьке до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Звіринецьке звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 153 923, 36 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Звіринецьке заборгованість у розмірі 70 906, 52 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Звіринецьке суму боргу у розмірі 42 696, 82 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 15 березня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Звіринецьке задовольнити частково, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 614, 40 грн, суму штрафів у розмірі 6 199, 76 грн, суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 7 314, 56 грн, 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 1 805, 53 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1 921, 00 грн.

Ціна позову у цій справі щодо стягнення заборгованості становить 153 923, 36 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн х 100=192 100, 00 грн).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначив, що судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки питання, порушене у скарзі, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, заявником не зазначено, в чому полягає неоднорідність та суперечливість судової практики та яке фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики має ця справа. Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

З огляду на наведені доводи Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету МіністрівРади Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржувані заявником заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року ухвалені у малозначній справі, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховний Суд додатково роз'яснює заявнику, відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Звіринецьке до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний