Постанова

від 26.03.2019 по справі 923/759/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/759/18 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.О. Будішевської , С.В. Таран

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_3 - за довіреністю;

від Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області» - ОСОБА_4 - за ордером.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_1 міської ради

на рішення господарського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року

у справі №923/759/18

за первісним позовом Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області»

до:

- Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради;

- ОСОБА_1 міської ради

про визнання договору поновленим та вважати укладеною додаткову угоду

та за зустрічним позовом Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада

до Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області»

про виселення з нежитлового приміщення

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час і місце ухвалення рішення: 22.11.2018р. о 13:59год., м.Херсон, господарський суд Херсонської області, зала №2,

повний текст рішення складено 30.11.2018р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 26.03.2019р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

29.08.2018р. Громадське формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону "Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_1 міської ради, в якій просило визнати поновленим договір № 1783 безоплатного користування (позички) комунального майна міської територіальної громади (далі-Договір), нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 46,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського,5 на 3 (три) роки, строком до 04.08.2021р., вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення строку дії Договору на той самий строк, і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, у запропонованій позивачем редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення ст. 629, 829 Цивільного Кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Позивач зазначав, що 04.09.2015р. між Управлінням комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, як позичкодавцем, та ОСОБА_1 обласним штабом Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону, як користувачем, було укладено договір № 1783 безоплатного користування (позички) комунального майна міської територіальної громади, відповідно до умов якого позичкодавець зобов'язався передати користувачу, а користувач прийняти у безоплатне користування (позичку) нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 46,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, 5, для розміщення штабу формування на строк з 04.09.15 до 04.08.18. Позивач листом-повідомленням від 04.05.2018 року повідомив відповідачів за первісним позовом про намір продовження терміну дії договору на 5 років, однак відповіді на вказаний лист не отримав.

Позивач стверджував, що він належним чином виконував та виконує свої обов'язки за договором позички, однак ОСОБА_1 міською радою здійснюються дії, спрямовані на порушення та невизнання права користування такими приміщеннями позивачем. Вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні приміщеннями відповідно до умов Договору залишені відповідачем без відповіді та виконання. Позивач також звертав увагу, що відповідачами не приймалися рішення щодо спірних відносин, у тому числі відсутнє рішення щодо припинення Договору.

Також позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 міській раді в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників або представників вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання користування ОСОБА_1 обласним штабом громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону орендованими приміщеннями, та дії пов'язані з проникненням будь-яких органів, посадових осіб, працівників або представників ОСОБА_1 міської ради до орендованих приміщень, відповідно до укладеного між сторонами договору № 1783 безоплатного користування (позики) комунального майна міської територіальної громади, нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 46,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського,5.

20.09.2018р. Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради звернулось до господарського суду Херсонської області із зустрічною позовною заявою, у якій просило виселити Громадське формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 46,2 кв. м, будинку № 5 по вулиці Маяковського в м. Херсоні із передачею за актом прийняття-передачі Управлінню комунальної власності ОСОБА_1 міської ради.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на положення ст. 391, 785, 827, 836 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради зазначало, що відповідно до умов пункту 10.6. Договору № 1783, сторони погодили, що дія договору припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його укладено. 04.05.2018р. позивач звертався до відповідачів з повідомленням про бажання продовжити термін договору. Питання щодо продовження терміну дії договору № 1783 виносилось на розгляд постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин ОСОБА_1 міської ради, за результатами засідання від 11.05.2018р. якої Управлінню надано рекомендації щодо не продовження вищевказаного договору у зв'язку із закінченням його терміну дії, невиконанням умов договору в частині цільового використання приміщень та рядом виявлених порушень, про що позивача було повідомлено листом від 06.06.2018р.

Як стверджує відповідач, позивач знав про те, що відповідачі не мають наміру продовжувати договір позички ще з березня 2017 року, при вирішенні питання про дострокове розірвання договору, у зв'язку із тим, що ці приміщення необхідні для потреб відповідачів, протягом 2017 року питання щодо дострокового розірвання договору кілька разів розглядалося на засіданнях Постійної комісії, за результатами яких надані рекомендації щодо дострокового розірвання договору № 1783 та відмови у переукладанні договору у зв'язку із необхідністю використання приміщень для власних потреб.

Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради зазначає, що скористалося своїм правом на відмову від продовження договору, попередивши про це користувача та повідомивши його про необхідність звільнити займане приміщення по закінченню строку дії договору та навіть запропонувавши інше приміщення для його потреб, однак відповідач за зустрічним позовом, в порушення договору, не виконує зобов'язання з повернення позичкодавцю майна у встановлений законом і договором строк, незаконно і без належної правової підстави користується майном, не реагує на законні вимоги позивача за зустрічним позовом та перешкоджає передачі майна..

20.09.2018р. Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради подано до господарського суду відзив на позовну заяву Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону "Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області", в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог первісного позивача з посиланням на ст.ст. 509, 526, 530,610, 611, 827, 836 ЦК України.

Ухвалою по справі від 24.09.2018р. прийнято зустрічний позов Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд зустрічного позову сумісно з первісним позовом призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою від 27.09.2018р. залучено ОСОБА_1 міську раду до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.11.2018р. (суддя Гридасов Ю.В.) первісний позов задоволено частково. Ухвалено вважати укладеною Додаткову угоду про поновлення строку дії Договору № 1783 безоплатного користування (позики) комунального майна міської територіальної громади нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 46,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, 5 на той самий строк, і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, у наступній редакції: «Позичкодавець: (уповноважена ним особа): Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, з однієї сторони, і Користувач: Громадське формування з охорони громадського порядку та державного кордону "Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області", в особі начальника ОСОБА_6, яка діє на підставі Статуту, уклали дану додаткову угоду про наступне:

1.Поновити строк дії Договору на 3 (три) роки, строком до 04.08.2021.

2.Всі інші умови Договору, не відображені даною угодою, залишаються незмінними.

3.Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору і набирає чинності після підписання Сторонами.

4.Додаткова угода укладена у трьох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, два з яких знаходяться у Позичкодавця, один у Користувача.»

В задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. Стягнуто з Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_1 міської ради на користь Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону "Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області" по 440,50грн.. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми 207, 641, 827, ЦК України , ч.3 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", пункти 2.2,3.1, 7.5, 7.7,10.17, 10.18 Положення про управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради .

Судом зазначено, що обізнаність Користувача про заяви Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради про припинення Договору та наміри Позичкодавця звільнити нежитлові приміщення, які є предметом Договору позички, підтверджується наявними у справі письмовими доказами, зокрема, актом опечатування зазначених приміщень від 28.08.2018р., висновками та рекомендаціями Постійної комісії, які знаходяться у вільному доступі на вебсайті ОСОБА_1 міської ради. У сторін за Договором позички було відсутнє взаємне волевиявлення (у т.ч. мовчазне) на продовження дії Договору на підставі закону автоматично, тобто відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", оскільки дана частина статті передбачає, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором у разі відсутності протягом встановленого строку заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, а тому відсутні обумовлені Законом підстави для визнання Договору продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним.

Господарський суд дійшов висновку, що переважне право позивача за первісним позовом згідно ч.3 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" на укладання Договору позички на новий термін, було порушене відповідачами за первісним позовом, оскільки Власник відповідним рішенням ОСОБА_1 міської ради не підтвердив свій намір використовувати зазначене майно для власних потреб та письмово не попередив про це Користувача за три місяці до закінчення терміну Договору (до 04.05.2018р.). Судом зазначено, що матеріали справи свідчать про те, що не Власник (ОСОБА_1 міська рада) своїм рішенням, а саме Позичкодавець (Управління комунальної власності) намагається звільнити нежитлові приміщення, які є предметом Договору позички, з метою подальшого використання не для потреб Власника, а для передачі у користування іншій юридичній особі - Управлінню праці та соціального захисту населення Суворовської районної у місті Херсоні ради

Судом зазначено, що позичкодавець не підтвердив на час прийняття свого рішення про відмову в укладенні Договору на новий термін (11.05.2018р.) факт невиконання Користувачем умов Договору в частині цільового використання приміщень та наявність ряду виявлених порушень, оскільки ОСОБА_3 обстеження нежитлових приміщень першого поверху будинку № 5 по вул. Маяковського, загальною площею 46,2 кв. м., на який відповідачі за первісним позовом посилались в обґрунтування своїх аргументів, був складений значно пізніше - 10.08.2018 р.. Власник майна, шляхом прийняття відповідного рішення ОСОБА_1 міської ради, не скористався рекомендаціями, викладеними у п. 3.2. рішення Постійної комісії від 11.05.18, протокол № 42, а також не висловив свій намір використовувати зазначене майно для власних потреб (для потреб ОСОБА_1 міської ради), та письмово не попередив про відповідні наміри Користувача за три місяці до закінчення терміну Договору (до 04.05.18).

Судом встановлено належне виконання Користувачем обов'язків за Договором позички (відсутність доказів зворотнього на час виникнення спірних правовідносин), своєчасного звернення Користувача до Позичкодавця із листом-повідомленням (пропозицією у розумінні ст. 641 ЦК України) про поновлення Договору позички на новий термін, Позичкодавець порушив право Користувача на поновлення Договору позички, а отже і на укладення Додаткової угоди до Договору позички у простій письмовій формі, відповідно до вимог ст.. 207 ЦК України.

Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про безпідставність аргументів позивача та третьої особи за зустрічним позовом про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про виселення Відповідача за зустрічним позовом з нежитлового приміщення, яке є предметом Договору позички, оскільки Користувач має переважне право на продовження зазначеного Договору на новий строк.

Господарський суд зазначив, що договір оренди або позички щодо комунального майна вперше укладається на підставі рішення Власника - ОСОБА_1 міської ради, а пролонгація договору оренди комунального майна, у разі позитивного вирішення питання щодо пролонгації договору Постійною комісією, здійснюється шляхом укладення договору на новий строк і не потребує прийняття Радою відповідного рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що переважне право позивача за первісним позовом на укладання Договору позички на новий термін, за захистом якого він звернувся до господарського суду, було порушене відповідачами за первісним позовом, тому заявлені позивачем за первісним позовом вимоги, в частині укладання Договору позички на новий строк шляхом вважання укладеною Додаткової угоди у редакції Позивача за первісним позовом, підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

09.01.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічний позов про виселення з нежитлового приміщення, а також стягнути з позивача витрати на сплату судового збору за подання даної апеляційної скарги та апеляційної скарги на ухвалу господарського суду про забезпечення позову від 31.08.2018р.;

Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради в апеляційній скарзі зазначає, що ухвалюючи рішення, суд не звернув увагу на той факт, що Договір безоплатного користування (позики) комунального майна міської територіальної громади №1783 було укладено строком на 2 роки 11 місяців, та зазначив, що додаткова угода, яку суд вважає укладеною, передбачає продовження дії вказаного Договору на той же самий строк, хоча у додатковій угоді, яку виклав суд, зазначено строк у 3 (три) роки, що є більшим ніж строк дії вказаного Договору. З огляду на це, Управління комунальної власності ХМР, вважає, що суд змінив істотну умову договору, а саме строк на який укладається вказаний договір. Окрім цього, з резолютивної частини оскаржуваного рішення не зрозуміло, з якого моменту розпочинає свою дію дана додаткова угода.

Також судом не було взято до уваги, що у зв'язку із закінченням строку дії Договору, 10.08.2018р. комісією у складі начальника та головного спеціаліста відділу обліку комунального майна Управління, проведено обстеження нежитлових приміщень першого поверху будинку №5 по вулиці Маяковського та зафіксовано факт того, що приміщення знаходиться у незадовільному стані. Користувач, згідно договору № 1783, в особі начальника Херсонського обласного штабу ОСОБА_6, відмовилась передавати майно, яке належить територіальній громаді міста, відмовившись підписувати акт прийняття-передачі до Договору, що припинив свою дію, у зв'язку із чим представниками Управління було складено односторонній акт про передачу вказаного приміщення до комунальної власності. На думку скаржника, з моменту складення вказаного акту нежитлове приміщення першого поверху будинку № 5 по вулиці Маяковського в м. Херсоні, загальною площею 46,2 кв.м, було передано від первісного Позивача - Громадського формування Управлінню комунальної власності та починаючи з 10.08.2018р. ОСОБА_1 обласний штаб Громадського формування самовільно, без відповідної правової підстави, займає спірне нежитлове приміщення.

Скаржник також зазначає, що суд невірно трактував норму ч.3 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та дійшов помилкового висновку, що у випадку відсутності рішення власника (ОСОБА_1 міської ради) про використання вказаного приміщення для власних потреб Договір безоплатного користування має пролонговуватись на той же самий строк. У вказаній статті відсутнє положення про продовження дії договору оренди та виникнення права на оренду у випадку відсутності вказаного рішення власника, або відсутності письмового попередження орендаря, як це зазначено у ч.2 ст. 17 вказаного Закону України. Більш того, вказана норма взагалі не мала застосовуватись судом, оскільки в даній нормі передбачено виникнення переважного права на оренду у орендаря у випадку передачі вказаного приміщення у оренду іншим особам. Однак, ні до, ні після припинення дії договору №1783 спірне приміщення не передавалося третім особам в оренду. У орендаря не виникало право оренди на вказане приміщення, оскільки таке приміщення планувалось використовувати власником для задоволення власних потреб, а відсутність прийняття рішення власника та попередження за три місяці не породжує право оренди.

Також судом першої інстанції була надана невірна правова оцінка щодо того, що намір передати вказане приміщення Управлінню праці та соціального захисту населення Суворовської районної у місті Херсоні ради, не є використанням вказаного нежитлового приміщення власником для задоволення власних потреб. Помилковість вказаної оцінки підтверджується тим фактом, що намір передати вказане приміщення в подальшому мав на меті саме задоволення потреб територіальної громади міста Херсона у вирішенні питань соціального захисту, шляхом нормального функціонування органу, який і вирішує вказані питання, отже по суті вказане приміщення планувалось використовувати в інтересах територіальної громади міста, яку і представляє ОСОБА_1 міська рада. Більш того, Суворовська районна рада є також частиною територіальної громади міста Херсона.

Окремо апелянт зазначає,що суд першої інстанції приймаючи рішення від 22.11.2018р. про часткове задоволення первісного позову втрутився в дискреційні повноваження ОСОБА_1 міської ради, щодо розпорядження своїм майном, а саме: по суті прийняв за ОСОБА_1 міську раду нове рішення про передачу в оренду (позику) майна територіальної громади міста Громадському формуванню, що є неприпустимим.

Щодо зустрічного позову, скаржник зазначає, судом не було враховано положення ч,1, 5ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Апелянт вказує, що питання щодо продовження терміну дії Договору № 1783 було винесено на розгляд постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин ОСОБА_1 міської ради. За результатами засідання якої Управлінню надано рекомендації щодо не продовження вищевказаного Договору у зв'язку із закінченням терміну дії договору та невиконанням умов договору в частині цільового використання приміщень та рядом виявлених порушень. Листом від 06,06.2018р. начальника Херсонського обласного штабу Громадського формування було повідомлено про вищевказане рішення та про необхідність звільнення займаних приміщень після закінчення строку дії договору позички за актом прийняття-передачі.

На думку скаржника, рішення про непродовження Договору не було неочікуваним (спонтанним), начальник Херсонського обласного штабу Громадського формування знала про те, що ОСОБА_1 міська рада не має наміру продовжувати Договір позички ще з березня 2017 року, при вирішенні питання про дострокове розірвання договору у зв'язку із тим, що ці приміщення необхідні для потреб ОСОБА_1 міської ради. До того ж, протягом 2017 року, питання щодо дострокового розірвання Договору кілька разів розглядалося на комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин ОСОБА_1 міської ради, за результатами яких надані рекомендації щодо дострокового розірвання договору безоплатного користування (позички) та відмову у переукладанні Договору у зв'язку із необхідністю використання приміщень для власних потреб. Управління неодноразово зверталось до начальника Херсонського обласного штабу Громадського формування з попередженнями про відмову у продовженні Договору позички та необхідність звільнення орендованого приміщення по закінченню строку дії Договору, але керівництво Громадського формування ніяким чином не реагувало на законні вимоги та перешкоджало передачі майна, що належить територіальній громаді міста. Таким чином, вирішити питання за згодою сторін не стало можливим.

Апелянт вважає, що позивач за первісним позовом фактично захопив вказане нежитлове приміщення на підставі ухвали про забезпечення позову від 31.08.2018р., яка в подальшому була скасована постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р.. Тобто правові підстави для знаходження Херсонського обласного штабу Громадського формування у вказаному нежитловому приміщенні відсутні.

У зв'язку із вищевикладеним, на думку апелянта, суд першої інстанції не встановив істотні обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору та неналежно застосував норми матеріального права, що регулюють правовідносини сторін.

Крім наведеного, Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради вказує, що всупереч ст. 129 ГПК України суд не врахував та не вирішив питання розподілу судових витрат понесених Управлінням за подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області про забезпечення позову, яка в подальшому була скасована постановою Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.01.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено скаржнику строк 7 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів надсилання учасникам справи (з описом вкладення) додатків до апеляційної скарги.

09.01.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 міської ради, в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 міська рада зазначає, що станом на момент пред'явлення позову договір безоплатного користування (позички) нежитловим приміщенням № 1783 від 04.09.2015р., який був укладений строком на 2 роки 11 місяців - припинив свою дію. Доказами слугують - протокол № 44 від 13.06.2018 року постійної комісії, висновки та рекомендації від 11.05.2018 року № 42 протокол, відповідні протоколи є у відкритому доступі на веб-сайті ОСОБА_1 міської ради. Додатковими доказами слугують також переписка Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та Громадського формування, а саме лист від 06.06.2018 року № 8- 5023-19/17, лист від 29.08.2018 за № 8-8739-19/17 та лист від 30.08.2018 року № 1735-21, докази отримання та надсилання відповідної кореспонденції є в матеріалах справи, але Громадське формування заперечує отримання відповідних листів, та судом не взято відповідні листи до уваги. Доказів продовження вищезазначеного договору у встановленому законом порядку позивачем не надано та відсутні докази оскарження дій органів місцевого самоврядування щодо поновлення спірного договору.

Посилаючись на ст. 317, 319, 761, ч. 1 ст. 759 ЦК України , ч. 1 ст. 2 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , апелянт вказує, що з огляду на те, що Договір №1783 від 04.09.2015р. був укладений сторонами на безоплатній основі за волевиявленням сторін та за принципом свободи договору, ОСОБА_1 міська рада не вбачає підстав для застосування до нього норм Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки істотною умовою такого договору є орендна плата з урахуванням її індексації. Відтак, з наведеного вбачаться неможливість застосування щодо Позивача положень вказаного закону щодо переважного права на укладення договору безоплатного користування (Позички), оскільки договір безоплатного користування (Позички) № 1783 від 04.09.2015р не є договором оренди комунального майна, у розумінні норм Закону України Про оренду державного та комунального майна .

З огляду на те, що договір безоплатного користування (позички) № 1783 від 04.09.2015р. був укладений сторонами на безоплатній основі за волевиявленням сторін за принципом свободи укладення договору, ОСОБА_1 міська рада не вбачає наявність у позивача переважного права на укладення такого ж договору на новий термін, оскільки за такої форми та умов договору вказане право у Позивача виникнути не могло.

Додатково ОСОБА_1 міська рада вказує, що у позовних вимогах позивача немає такої вимоги як поновити строк дії відповідного договору на 5 років, як просило у повідомленні № 1 від 04.05.2018р. Громадське формування, а тому відсутнє право сторони на укладення договору за інших рівних умовах, як зазначає суд першої інстанції. Також, важливим є те, що договір укладався на 2 роки та 11 місяців, однак є незрозумілим, на яких підставах суд поновив строк дії договору на 3 роки, якщо позивач просив суд поновити на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Позивач не звертався до ОСОБА_1 міської ради щодо укладення договору на новий строк, як ним зазначено, на 5 років, також не надано до органу місцевого самоврядування додаткових угод до договору № 1783, а тому, відповідний договір треба вважати таким, який припинив дію.

24.01.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління комунальної власності ОСОБА_1 міськради надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 14.01.2019р

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 міської ради, встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких клопотань з процесуальних питань до 11.02.2019р. .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради.

11.02.2019р. Громадське формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області» (надалі громадське формування) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, а тому подані відповідачами апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Позивач за первісним позовом вказує, що не визнає факту отримання листів- повідомлень Управління щодо відсутності наміру продовжувати договір,та крім того, Управління комунальної власності не є органом уповноваженим приймати рішення щодо продовження чи не продовження договору позички. Управління не має повноважень здійснювати будь-які дії стосовно вирішення питання про передачу або не передачу комунального майна у позичку, а так само про розірвання договору позички. Позивач не отримав від особи, уповноваженої на прийняття рішення, будь-якої відповіді стосовно свого звернення про продовження договору позички. Оскільки позивачу не було відмовлено у продовженні договору він підлягає поновленню.

Разом з тим позивач повністю погоджується з мотивацією суду щодо того, що відповідач не мав права відмовляти позивачу у поновленні договору позички та продовженні його на наступний строк. Так у судовому засіданні відповідач підтвердив, що приміщення планується передати іншій громадській організації або Суворовській районній у місті Херсоні раді. Тобто іншому користувачу, що планував користуватися приміщенням на тих самих умовах, що і позивач. Таким чином відсутні підстави стверджувати, що приміщення було необхідно відповідачу для власних потреб.

Відповідач не довів, що позивач будь-яким чином порушував умови договору позички. Всі твердження відповідачів про не цільове використання приміщення спростовуються тим, що приміщення використовується для штабу громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону. Будь-яких доказів того, що позивач використовував приміщення для інших цілей немає.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019р. призначено справу №923/759/18 до розгляду на 05.03.2019р. та об'єднано апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради та апеляційну скаргу Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представники Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_1 міської ради підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити з викладених у скаргах підстав.

Представник ГФОГПЗДК Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області проти задоволення апеляційних скарг заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарг виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.05.2011р. (а.с. 158) Територіальній громаді міста Херсон в особі ОСОБА_1 міської ради належить на праві власності нежилі приміщення першого поверху за адресою Херсонська область, місто Херсон, вулиця Маяковського, будинок 5

28.08.2015р. ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення № 1987 «Про передачу в безоплатне користування (позичку) об'єктів комунальної власності міської територіальної громади» , яким передбачено, зокрема, передачу в безоплатне користування (позичку) Херсонському обласному штабу Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону "Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області" об'єкта комунальної власності міської територіальної громади, а саме, нежитлові приміщення першого поверху будинку № 5 по вулиці Маяковського в м. Херсоні, строком на 2 роки 11 місяців (копія Рішення № 1987 від 28.08.2015 з Додатком на аркушах справи 30-31).

04.09.2015р. на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради № 1987 від 28.08.2015 року, між Управлінням комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_1 обласним штабом Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області» було укладено договір № 1783 безоплатного користування (позички) комунального майна міської територіальної громади та підписано ОСОБА_3 прийняття-передачі зазначеного об'єкта комунальної власності міської територіальної громади .(ОСОБА_1 обласний штаб є структурною одиницею Громадського формування згідно п. 10 Статуту Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області» .

Згідно п. 1, 10.1 Договору сторони узгодили, що Позичкодавець передає, а Користувач приймає у безоплатне користування (позичку) нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, 5, для розміщення штабу формування, строком до 04.08.2018 року.

Пунктами 10.2 Договору передбачено, що внесення змін до Договору або його розірвання можуть мати місце за погодженням Сторін. Зміни та доповнення, що вносяться , розглядаються Сторонами протягом одного місяця.

Відповідно до умов пункту 10.6. Договору сторони узгодили, що дія Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

Згідно п. 10.7, 10.8 Договору у разі припинення дії Договору, Користувач за вказівкою Позичкодавця зобов'язаний негайно повернути об'єкт позички за актом прийняття-передачі. Якщо користувач бажає продовжити термін дії Договору, то він зобов'язаний письмово повідомити про це Позичкодавця за 60 календарних днів до закінчення строку дії Договору, в іншому випадку Договір пролонговано не буде.

04.05.2018р. ГФОГПЗДК Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області направило Управлінню комунальної власності повідомлення №1, в якому повідомило про бажання продовжити термін Договору та просило розглянути можливість продовження терміну дії Договору не менше , ніж на 5 років (а.с. 24).

11.05.2018р. листом начальника Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради № 1064-7 вих. (а.с. 150), питання щодо продовження терміну дії Договору № 1783 було винесено на розгляд постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин ОСОБА_1 міської ради (надалі за текстом рішення - Постійна комісія). За результатом розгляду питання, Постійна комісія рекомендувала Управлінню не продовжувати вищевказаний Договір у зв'язку із закінченням терміну дії договору та невиконанням умов договору в частині цільового використання приміщень та рядом виявлених порушень. Передати вивільнені приміщення Суворовській районній у місті раді для розміщення управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у місті ради (а.с. 78-79, 151-152).

Листами від 06.06.2018 вих. № 8-5023-19/17 (а.с. 80), від 29.08.18 вих. № 8-8739-19/17 (а.с. 108) та від 30.08.18 вих. № 1735-21 (а.с. 112) Управління повідомляло ОСОБА_1 обласний штаб Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області» про вищевказане рішення Постійної комісії та про необхідність звільнення займаних приміщень після закінчення строку дії договору позички за актом приймання-передачі.

Позивачем за первісним позовом факт отримання вказаних листів заперечується.

Звертаючись з позовом до суду, ГФОГПЗДК Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області зазначало, що останнім не отримувалося відповіді на звернення від 04.05.2018р. про поновлення договору або заперечення щодо такого поновлення у вигляді рішення сесії ОСОБА_1 міської ради або інших письмових документів, як і не отримано жодних вимог, документів, рішень сесій ОСОБА_1 міської ради про повернення майна, орендар продовжував виконувати свої зобов'язання за Договором та вважає, що в силу положень ч.3 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір може бути продовжений на такий саме строк, оскільки проти цього орендодавець не висловив заперечень

В свою чергу, Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради заперечувало факт використання спірних приміщень позивачем за первісним позовом на законних підставах, з огляду на те, що Управлінням відмовлено у продовженні договору №1783, а тому, звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою, просило господарський суд виселити ГФОГПЗДК Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області зі спірного нежитлового приміщення з передачею такого приміщення за актом приймання-передачі Управлінню.

Як передбачено ст.827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (найм (оренда)).

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, після закінчення строку договору він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на автоматичне продовження договору на той же строк та на тих самих умовах відповідно до положень ст.764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон ), приставши на позицію відповідачів стосовно того, що Позичкодавцем були висловлені заперечення проти продовження користування Громадським формуванням спірним приміщенням після закінчення строку дії договору 04.08.2018р. протягом одного місяця , про що був обізнаний користувач.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що продовження дії договору відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону в обставинах даної справи не мало місце.

Для продовження дії договору позички на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Отже якщо на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення, в даному випадку Позичкодавця, щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Колегія суддів вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору позички.

В даному випадку згідно п.10.1 Договору строк дії договору позички закінчується 04.08.2018р., проте після цієї дати Позичкодавець вчиняв дії спрямовані на звільнення спірного приміщення Громадським формуванням (а.с. 109-111).

04.05.2018р. Позивач за первісним позовом звернувся до Херсонського міського голови та Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради з повідомленням №1 про бажання продовжити термін Договору .

11.05.2018р. листом начальника Управління № 1064-7 вих. питання щодо продовження терміну дії Договору № 1783 було винесено на розгляд постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин ОСОБА_1 міської ради . За результатом розгляду питання, Постійна комісія рекомендувала Управлінню не продовжувати вищевказаний Договір у зв'язку із закінченням терміну дії договору та невиконанням умов договору в частині цільового використання приміщень та рядом виявлених порушень. Передати вивільнені приміщення Суворовській районній у місті раді для розміщення управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у місті ради .

При цьому, доказів направлення вказаного рішення постійної комісії чи своєчасного направлення повідомлень про відмову у продовженні договору позички на адресу користувача (позивача за первісним позовом) матеріали справи не містять.

В той же час, суд апеляційної інстанції відзначає, що наявні в матеріалах справи листи від 06.06.2018 вих. № 8-5023-19/17 (а.с. 80), від 29.08.2018 вих. № 8-8739-19/17 (а.с. 108) та від 30.08.2018 вих. № 1735-21 (а.с. 112), обґрунтовано не були прийняті судом в якості доказу повідомлення позичкодавцем користувача про непродовження договору, з огляду на відсутність доказів вручення даних повідомлень ГФОГПЗДК Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області

Так, до спливу строку дії договору за твердженням Управління, Виконкомом ХМР на адресу Користувача був направлений лист від 06.06.2018р. №8-5023-19/17 (а.с. 153), що підтверджується Витягом з журналу вихідної кореспонденції (а.с.154).

Такі докази не є належними та допустимими стосовно обставин повідомлення Користувача Позичкодавцем або власником про відмову у продовженні договору , а також не відповідають вимогам достовірності , оскільки:

- відсутні докази направлення листа від 06.06.2018р. Громадському формуванню (у будь-який спосіб);

- окремий аркуш (витяг) з невідомо з якого документа (а.с. 154) може доводити лише факт реєстрації листа від 06.06.2018р., а не обставину його направлення (вручення) адресату.

Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

За змістом ч.3ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за час дії договору власник майна не направляв користувачу зауважень щодо неналежного виконання договору чи використання майна не за цільовим призначенням ( в матеріалах справи такі докази відсутні), не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору не повідомив користувача про намір використання майна для власних потреб, докази протилежного в справі відсутні..

Виходячи з положень ЦК України, відповідно до якої права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства та укладеного договору, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" можна дійти висновку про те, що не направлення власником майна за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди заяви про намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб та встановлення наміру власника на укладення нового договору найму, позивач має переважне право на укладання договору на новий строк, у тому числі на умовах, визначених попереднім договором позички.

Як свідчать матеріали справи , власник приміщення в особі ОСОБА_1 міської ради, не планує використовувати приміщення для власних потреб, адже передача майна в користування іншій юридичній особі, у тому числі Управлінню соціального захисту Суворовської районної у місті Херсоні ради, тим більше, що немає даних, що це планується зробити на інших, ніж із Громадським формуванням, умовах, не доводить обставину потреби власника у використанні майна саме у власних цілях та потребах.

За встановлених судом обставин належного виконання користувачем обов'язків за Договором позички, завчасного звернення Користувача до Позичкодавця із листом-повідомленням від 04.05.2018р. про поновлення Договору позички на новий термін, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що Позичкодавець порушив право Користувача на поновлення Договору позички, а отже і на укладення Додаткової угоди до Договору позички у простій письмовій формі.

Доводи ОСОБА_1 міської ради щодо втручання суду при прийнятті оскаржуваного рішення в дискреційні повноваження Ради колегією суддів сприймаються як помилкові, позаяк ст. 777 ЦК України та ч. 3 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна надають нормативне визначення умов, за наявності яких власник майна не може мати свободи розсуду у питанні наявності у користувача переважного права на укладення договору оренди (позички) на новий строк (тобто Позичкодавець має прийняти тільки одне, а не одне із декількох рішень, що є найкращим за таких умов).

Щодо неможливості застосування до спірних відносин норм ЗУ Про оренду державного та комунального майна , то такий аргумент суперечить положенням ст. 827 ЦК України, а також договірним домовленостям сторін у договорі від 04.09.2015р. №1783.

Так згідно п. 10.8 Договору якщо користувач бажає продовжити термін дії Договору, то він зобов'язаний письмово повідомити про це Позичкодавця за 60 календарних днів до закінчення строку дії Договору, в іншому випадку Договір пролонговано не буде.

Отже можливість пролонгації договору, у тому числі шляхом укладення на новий строк після закінчення його дії, погоджена Позичкодавцем при укладенні договору, при цьому Користувачем за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомлено власника - ОСОБА_1 міську раду - про бажання продовжити строк дії договору згідно п. 10.8 листом №1 від 04.05.2018р., що був отриманий відповідачем (а.с. 24).

Щодо неправильного визначення строку, на який продовжено договір (3 роки замість 2 років 11 місяців, як в договорі), такий аргумент скаржників не узгоджується із підставою задоволення позову - нормою ч.3 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , адже йдеться про укладення договору на новий строк та реалізацію переважного права користувача , а не про автоматичне продовження договору згідно ч.2 ст. 17 Закону.

Стосовно аргумента Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, що господарський суд не здійснив розподіл судових витрат за подання Управлінням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 31.08.2018р. у даній справі, судова колегія зазначає, що наведене не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, зважаючи, що в силу приписів ст. 244 ГПК України за заявою учасників справи чи з власної ініціативи суд може ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, Управління не позбавлене права звернутися до господарського суду з відповідною заявою для вирішення питання про судові витрати.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому немає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Слід також відзначити, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справи ОСОБА_7 проти Іспанії , Красуля проти Росії , Ільяді проти Росії , Трофимчук проти України , Хіро Балані проти Іспанії , Суомінен проти Фінляндії , Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_8 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Поряд з тим, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Істотні аргументи скаржників досліджені судом апеляційної інстанції, решта доводів не спроможні слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішння.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянтів не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до пунктів 2, 3, 20 Статуту Громадського формування формування створюється як громадське об'єднання на добровільних засадах з метою сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні кримінальних і адміністративних правопорушень, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей, майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій. Правовою основою діяльності формування є Конституція України, Закон України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону , інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і пержавного кордону, боротьби з кримінальними та адміністративними правопорушеннями, а також статут формування. Для забезпечення поточної діяльності формування створюється виконавчий орган - ОСОБА_1 обласний штаб формування, підзвітний і підконтрольний загальним зборам (конференції).

Згідно пунктів 43,44 Статуту майно формування може формуватися за рахунок: 1) майна, переданого органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями та фізичними особами для забезпечення його діяльності, у тому числі службових приміщень, необхідного інвентарю та засобів зв'язку; 2) коштів отриманих з місцевих бюджетів, членських внесків, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, а також інших джерел не заборонених законодавством.

Відповідно до ст. 19 ЗУ Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону , який є правовою основою діяльності позивача, органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації мають право вирішувати питання щодо забезпечення діяльності громадських формувань, надавати їм службові приміщення, необхідний інвентар та засоби зв'язку. Службові приміщення надаються громадським формуванням у місячний термін після їх реєстрації. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону можуть користуватися на договірних засадах майном підприємств, установ, організацій та інших власників, у тому числі транспортними засобами, інвентарем та засобами зв'язку. Органи Національної поліції, підрозділи Державної прикордонної служби України у разі потреби можуть надавати на договірних засадах громадським формуванням на період їх чергування або проведення цільових заходів мобільні радіотехнічні та спеціальні засоби, інші предмети екіпіровки нарядів.

Згідно ст. 15 цього Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів, керівники підприємств, установ, організацій у межах своєї компетенції, а також громадяни сприяють громадським формуванням в охороні громадського порядку і державного кордону.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог Громадського формування з охорони громадського порядку та захисту державного кордону «Добровільна народна дружина самооборони Херсонської області» та відмову у виселенні позивача їз зайнятого приміщення за зустрічним позовом Управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради.

За таких обставин рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2018р. залишається без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг), покладаються на скаржників, оскільки вимоги апеляційних скарг відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 235, 236, 240,269, 270,275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2018р. у справі №923/759/18 залишити без змін.

Витрати із сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 01 квітня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран