Постанова

від 12.03.2019 по справі 925/801/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа№ 925/801/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання - Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 30.08.2018),

від відповідача за первісним позовом: представник не з'явився,

від третьої особи 1 за первісним позовом: представник не з'явився,

від третьої особи 2 за первісним позовом: представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс логістик"

на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018, повний текст якого складено та підписано 22.12.2018

у справі № 925/801/18 (суддя - В.В. Єфіменко)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь логістікс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс логістик"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2) приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна"

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс логістик"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь логістікс"

про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Еколь логістікс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс логістик" (далі-відповідач) збитків у розмірі 70 591,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань за договором про перевезення вантажів №1/16/ТР від 04.01.2016, що призвело до втрати вантажу та матеріальних збитків.

У свою чергу, відповідачем подано до господарського суду Черкаської області зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача за первісним позовом 8 100,00 грн основного боргу, 1 527,90 грн пені, 135,00 грн 3% річних та 237,10 грн інфляційних втрат.

Зустрічний позов мотивовано неналежним виконання позивачем умов договору про перевезення вантажів №1/16/ТР від 04.01.2016 щодо оплати наданих транспортних послуг.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 року у справі №925/801/18 первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджено як факт порушення умов договору про перевезення вантажів №1/16/ТР від 04.01.201 щодо збереження вантажу так і вартість втраченого вантажу, тому вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 70 591,75 грн підлягає задоволенню. В частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для здійснення оплати за надані послуги з перевезення та як наслідок стягнення штрафних санкцій, оскільки відповідно до умов договору про перевезення вантажів №1/16/ТР від 04.01.2016 підставою для проведення розрахунків за надані послуги з перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг та оригінал товарно-транспортної накладної, проте матеріали справи не містять належних доказів як підписання сторонами відповідного акту так і його надсилання/вручення замовнику (позивачу за первісним позовом).

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції від 12.12.2018, відповідач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/801/18 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що в матеріалах достатньо доказів як надання ним послуг з перевезення так і доказів надсилання та отримання позивачем за первісним позовом відповідних документів для виникнення підстав щодо проведення розрахунків за надані послуги з перевезення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.01.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс логістик" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу №925/801/18 до розгляду на 12.03.2019.

12.03.2019 позивачем за первісним позовом подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

У даному судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2019, представник позивача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином (а. с. 5, 6, 8 т.2), поважних причин неявки суду не повідомили.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених вище представників.

Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Стосовно первісних позовних вимог про стягнення з відповідача 70 591,75 грн збитків завданих в наслідок неналежного виконання умов договором про перевезення вантажів №1/16/ТР від 04.01.2016, що призвело до втрати вантажу та матеріальних збитків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 04 січня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про перевезення вантажів №1/16-ТР (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач, зобов'язався надати позивачу послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, з правом залучення для виконання перевезень третіх осіб (перевізників) та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а позивач зобов'язується прийняти та оплати надані послуги (а.с.16-19 т.1).

Розділами 1-10 договору сторони обумовили його предмет, обов'язки сторін, вартість послуг та порядок розрахунків, відповідальність сторін, форс-мажор, способи вирішення спорів, термін його дії тощо.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченню строку його дії жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, він вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах (п.7.1 Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений печатками товариств.

Колегія суддів зазначає, що договір укладений між сторонами, за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору перевезення позивач направив відповідачу заявку №оо0182505 від 09.01.2018 на автомобільні перевезення вантажів, яка була відповідачем прийнята та підтверджена до виконання (а.с.20, 135 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач домовились про здійснення перевезення вантажу за маршрутом: місце відправлення (пункт навантаження) - АДРЕСА_2 до місця призначення (пункт розвантаження) - АДРЕСА_1.

Для виконання перевезення за вказаною заявкою, 06.12.2018 відповідачем був орендований автомобіль МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.108-112 т.1).

Із товарно-транспортної накладної №S000164601 від 09 січня 2018 ( далі - ТТН) вбачається, що водієм автомобіля НОМЕР_2 ( далі - автомобіль) був ОСОБА_4, було прийнято від вантажовідправника - третьої особи вантаж в кількості десяти місць вагою три тони п'ятсот кілограм вартістю 1 0080786 грн 24 коп.; номер пломби 9585723;вантажовідправник - Товариство "Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн" через ТОВ ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС ( згідно з договором №1/0110 від 01.01.2010); вантажоодержувач - ТОВ ЮР-ТВІН (а.с.21-22, 113 т.1).

Автомобіль на місце розвантаження - на склад вантажоодержувача - ТОВ ЮР-ТВІН , що розташований за адресою: 69089, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 58 - А, прибув без пломби зі слідами злому. При прийнятті вантажу в місці розвантаження вантажоодержувачем було встановлено невідповідність відвантаженого вантажовідправником товару, зазначеного у товаросупровідних документах, фактично отриманому вантажоодержувачем. При розкритті вантажного відсіку автомобіля була виявлена нестача вантажу (товару), про що було складено акт про брак/нестачу/псування та 10.01.2018 підписано представниками вантажоодержувача та водієм автомобіля.

Факт зриву пломби і крадіжки/зникнення вантажу без дозволу вантажовідправника чи вантажоодержувача скаржник по суті визнає і не оспорює.

Третя особа 1 пред'явила позивачу претензію від 16.01.2018 з вимогою відшкодувати вартість втраченого вантажу у розмірі 70 591,75 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.43 т.1).

Позивач претензійні вимоги третьої особи 1 задовольнив повністю шляхом зарахування на її поточний рахунок грошових коштів у розмірі 70 591, 75 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується копією платіжного доручення №1785 від 29.01.2018 (а.с.26 т.1).

У подальшому, з метою досудового врегулюванню спору, позивачем було пред'явлено відповідачу претензію №23 від 23.01.2018 на суму 70 591, 75 грн, в т.ч. ПДВ та лист №227 від 23.05.2018 з попередженням щодо звернення до суду про відшкодування збитків (а.с.27-29 т.1).

Натомість скаржником не виконано свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором та не відшкодовано збитки у розмірі вартості втраченого вантажу у розмірі 70 591, 75 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

У відповідності до умов п.4.2 та п.4.3 договору перевезення відповідач, як виконавець, несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача.

За втрату (недостачу) вантажу відповідач за первісним позовом, як виконавець, несе повну відповідальність в розмірі вартості втраченого (розміру недостачі) вантажу.

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно із ст.314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Доказів того, що втрата/нестача частини вантажу сталися не з вини відповідача матеріали справи не містять та відповідачем за первісним позовом не надано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

За приписами ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В силу положень ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. В даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені умовами заявки та Договору, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконання умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає в тому, що ввірений відповідачу вантаж не був збережений та вручений вантажоотримувачу у відповідній кількості.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором перевезення, розмір невиконаного зобов'язання відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції доказів відшкодування вартості вантажу відповідач не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, та приймаючи до уваги, що позивачем доведений факт порушення відповідачем зобов'язання, наявність причинного зв'язку, збитки, що у зв'язку з цим були йому завдані, а також розмір цих збитків, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 70 591,75 грн. збитків.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача за первісним позовом 8 100,00 грн. основного боргу за неналежне виконання умов договором про перевезення вантажів №1/16/ТР від 04.01.2016 в частині оплати наданих транспортних послуг, 1 527,90 грн. пені, 135,00 грн. 3% річних та 237,10 грн. інфляційних втрат, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (уповноважена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1, 2 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розділом 3 Договору сторони обумовили вартість послуг та порядок розрахунків.

Так, у відповідності до умов розділу 3 договору перевезення підставою для проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонам акт наданих послуг та оригінал товарно-транспортної накладної (СMR) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. При цьому, замовник здійснює оплату за договором виключно після надання виконавцем належним чином оформлених податкових накладних. Невиконання виконавцем зазначених вимог є підставою для замовника зупинити виконання свого обов'язку по здійсненню оплати за вищевказаним договором, і це не буде порушенням замовником своїх зобов'язань (п.п.3.2, 3.4 договору).

Проте, матеріали справи не містять доказів як підписання сторонами акту наданих послуг так і доказів надання/направлення замовнику (позивачу за первісним позовом) належним чином оформлених податкових накладних.

Враховуючи, що сторони в добровільному порядку умовами договору перевезення (п.п.3.2, 3.4 договору) погодили, що замовник здійснює оплату виключно після надання виконавцем належним чином оформлених податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк для оплати наданих скаржником послуг за договором перевезення у замовника (позивача за первісним позовом) не настав, тому відсутні підстави стверджувати про порушення останнім умов договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 8 100,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажів та як наслідок відмовив в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення оплати.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Доводи скаржника з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати пов'язанні з розглядом справи на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129 , 252 , 263 , 269 , 270 , 273 , 275 , 276 , 281-285 Господарського процесуального кодексу України , Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс логістик" на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/801/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/801/18 залишити без змін.

3. Судові витрати пов'язанні з розглядом справи покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс логістик".

4.Матеріали справи №925/801/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 01.04.2019 року

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко