Постанова

від 27.03.2019 по справі 910/11747/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа№ 910/11747/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Макар В.П. - керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правовий дім"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018

у справі № 910/11747/18 (суддя Грєхова О. А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Щави Алли Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правовий дім"

про стягнення 198 738,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Щава Алла Миколаївна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правовий дім" про стягнення 198 738,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 1108/15 від 11.08.2015, в частині здійснення розрахунків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правовий дім" на користь Фізичної особи-підприємця Щави Алли Миколаївни заборгованість в розмірі 100 000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 22 540 грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 838 грн. 11 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині суми основної заборгованості, суд першої інстанції дійшов до висновку, що факт надання послуг позивачем відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок пені розрахований поза шестимісячним строком, визначеним ч. 6 ст. 232 ГК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 в частині стягнення пені в розмірі 22 540,58 грн., та постановити нове в цій частині, яким у стягненні пені відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказав, що судом першої інстанції неналежно повідомлено відповідача про час та місце судових засідань, оскільки повернення поштової кореспонденції не є належним повідомленням. Також, апелянт в апеляційній скарзі просив застосувати строк позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення пені.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/11747/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11747/18 та призначено справу до розгляду на 20.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 було відкладено розгляд справи на 27.03.2019.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання 27.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки позивач були належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 27.03.2019 за відсутності представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український правовий дім" (далі - замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Щавою Аллою Миколаївною (далі - виконавець, позивач) укладено Договір №1108/15 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати наступні роботи: надання консультацій з питань комерційної діяльності та управління, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість робіт за один календарний місць за цим Договором становить 100 000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.2 Договору оплата робіт проводиться згідно актів приймання-передачі виконаних робіт щомісячно та не пізніше п'яти днів з дня їх підписання.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Договору виконавець зобов'язується виконати роботи за Договором у строки визначені замовником. Датою закінчення виконання робіт (та/або окремо їх етапу) є дата підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1 Договору приймання-передача виконаних робіт за Договором оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами.

Пунктами 6.1.1 та 6.1.2 Договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи у відповідності до статті 5 Договору та своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю виконані роботи.

У відповідності до п. 6.3 Договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором та забезпечити належну якість робіт, яка відповідає господарській меті замовника та вимогам Договору.

Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015. Якщо жодна із сторін не заявить письмово про намір припинити Договір за два тижні до кінця означеного в даній статті терміну, договір вважатиметься автоматично пролонгованим на наступний аналогічний термін (п. 9.1 Договору).

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, однак відповідачем порушено договірні зобов'язання внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість Договором, яка становить 100 000,00 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати наданих послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з п. 5.1 Договору приймання-передача виконаних робіт за Договором оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами.

На підтвердження надання послуг на суму 100 000 грн., позивачем надано Акт приймання-передачі виконаної роботи від 01.09.2015 на суму 100 000 грн. підписаний сторонами без заперечень та зауважень.

За умовами п. 2.2 Договору оплата робіт проводиться згідно актів приймання-передачі виконаних робіт щомісячно та не пізніше п'яти днів з дня їх підписання.

Доказів на підтвердження оплати отриманих послуг, в тому числі станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, до матеріалів справи не надано.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірення взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 15.09.2015, в якому відповідач визнав заборгованість у сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, оскільки за договором про надання послуг позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору отримані послуги не оплачені, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у сумі 100 000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі недотримання замовником п. 2.2 Договору, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розрахунку пені позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 ГК України.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, з урахуванням встановленого факту наявності прострочення кредитора, останнім днем строку для виконання відповідачем свого обов'язку з оплати отриманих послуг за актом, підписаним сторонами 01.09.2015, є 07.09.2015.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, вважає його обґрунтованим та вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 22 540,58 грн.

В той же час, апелянтом в апеляційній скарзі було заявлено про застосування строку позовної давності, в якій відповідач вказував на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з заявленими позовними вимогами про стягнення пені.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Апелянт, зазначаючи про неможливість заявити про сплив позовної давності до суду першої інстанції, посилається на те, що відповідач не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не міг приймати участі у справі, не мав рівних з позивачем можливостей подання доказів, а також не міг нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.10.2018. Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 розгляд справи було призначено на 29.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 було відкладено підготовче засідання на 12.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та розгляд справи призначено на 26.11.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань судом першої інстанції направлялись рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку із закінченням терміну їх зберігання на відділенні.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою "повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

За змістом статті 120 ГПК України зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду першої інстанції у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Водночас, відповідачем не повідомлено суд першої інстанції про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, оскільки кореспонденція направлялась судом першої інстанції на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В той же час, неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду судом першої інстанції всіх обставин справи.

Водночас, колегія суддів враховує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Колегією суддів враховано що розгляд справи здійснювався з вересня 2018 року. Судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи, зокрема, для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, є необґрунтованим посилання апелянта на ст. 242 ГПК України, оскільки даною нормою передбачено вручення судового рішення, тоді як повідомлення та виклики до суду першої інстанції врегульовані статтею 120 ГПК України.

Таким чином, доводи апелянта про порушення його права на участь в судових засіданнях є необґрунтованими та не підтвердженні належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги відповідача, які зводяться до незастосування судом першої станції наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, оскільки відповідачем вказана заява зроблена із порушенням порядку на її подання та за недоведеності обставин щодо неможливості її заявлення під час розгляду справи судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладені обставини справи, оскільки за договором про надання послуг позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору отримані послуги не оплачені, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у сумі 100 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, вважає його обґрунтованим та вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 22 540,58 грн.

Крім того, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги відповідача, які зводяться до незастосування судом першої станції наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, оскільки відповідачем вказана заява зроблена із порушенням порядку на її подання та за недоведеності обставин щодо неможливості її заявлення під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 910/11747/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правовий дім" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 910/11747/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 910/11747/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 910/11747/18.

5. Матеріали справи № 910/11747/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.04.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко