Рішення

від 21.03.2019 по справі 909/82/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/82/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Ріо-Логістик",

до відповідача: Фермерського господарства "Еко Сімбіно"

про стягнення заборгованості в сумі 92 394 грн 91 к.

за участю:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: представник не з'явився.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Приватне підприємство "Ріо-Логістик" із позовною заявою до Фермерського господарства "Еко Сімбіно" про стягнення заборгованості в сумі 92394 грн 91 к. за надані транспортно-експедиційні послуги згідно Договору № 36/17 від 15.12.2017.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

25.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у справі на 21.02.2019, яке відклав на 21.03.2019 (ухвала від 21.02.2019).

          Представник позивача в судове засідання не з"явився, через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв"язку із частковою сплатою відповідачем суми заборгованості - 16268 грн 71 к. В підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжне доручення №6 від 15 січня 2019 року. Суд прийняв подану заяву до розгляду та зазначає, що предметом позову є стягнення з відповідача 50000 грн основної заборгованості, 10935 грн 24к. -пені, 6626 грн 87к. -штрафу, 2069 грн 76 к. - 3% річних, 6494 грн 33к. - інфляційних втрат.

          Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвали суду направлялися відповідачеві, у відповідності до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та вручені відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи.

          Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

          Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

          Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.          

          Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

          У судовому засіданні 21.03.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

          Позиція позивача.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору № №36/17 від 15.12.2017, відповідач не оплатив в повному обсязі надані позивачем транспортно-експедиційні послуги, в результаті чого виникла заборгованість. Керуючись статтями 546 та 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

          Заперечення відповідача.

          Відповідач відзиву на позов не подав.

          Обставини справи. Оцінка доказів.

          Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги.

           15.12.2017 сторони уклали договір №36/17 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі-договір), в порядку та на умовах визначених цим договором та відповідно до узгоджених сторонами заявок, замовник (відповідач) доручає, а експедитор (позивач) бере на себе зобов"язання від свого імені, за плату і за рахунок замовника надавати останньому транспортно-експедиційні послуги, які пов"язані з організацією та/або виконанням перевезень вантажів замовника в міжнародному та/або регіональному сполученні, а замовник зобов"язується приймати та оплачувати надані експедитором послуги на умовах, викладених у цьому договорі (п.2.1 договору).

          Позивачем за замовленням відповідача (а.с. 24), організовано перевезення вантажу (обладнання до 20 т, 86 м3) за маршрутом Данія-Україна, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.2017 (а.с.26).

          Згідно з умовами п.5.3-5.4 договору оплата вартості доручення (наданих послуг) проводиться замовником на підставі виставлених експедитором рахунків на оплату та Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Оплата вартості доручення (наданих послуг) проводиться замовником протягом десяти календарних днів з моменту (дати) отримання від експедитора рахунка на оплату та Акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Отримання замовником рахунка на оплату та Акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підтверджується відміткою в реєстрі поштової (кур"єрської) служби або іншим письмовим підтвердженням в одержанні документів.

          Відсутність мотивованих зауважень щодо наданих послуг свідчить про підтвердження факту прийняття наданих послуг.

          Оскільки замовник підписав Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) 27.12.2017, суд дійшов висновку, що саме із цієї дати слід рахувати початок строку виконання зобов"язання з оплати отриманих послуг, а саме 07.01.2018.

          Замовник оплачує виконання доручення (надані послуги) в узгодженій сторонами в заявці сумі та яка зазначається експедитором в рахунках на оплату та Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) . В суму доручення включаються витрати експедитора на виконання доручення замовника, а також винагорода експедитора. Розмір винагороди експедитора визначається різницею між ціною послуг, узгодженою із замовником і ціною послуг, яка узгоджена з перевізником (п.5.1 договору).

          Відповідно до заявки замовника (а.с.24) сума фрахта становить 2000 євро, згідно курсу НБУ на день розвантаження; рахунок, виставлений позивачем на суму 66268 грн 71к. (а.с.27).

          З матеріалів справи - Акта звірки розрахунків (а.с.28), вбачається про визнання відповідачем вартості послуг в сумі 66268 грн 71к.

           04.12.2018 позивач надіслав відповідачу вимогу №3/18 від 03.12.2018 про оплату наданих транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується поштовими квитанціями (а.с.30), яка залишена без задоволення, у зв"язку із чим позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

          Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

          Відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 ГК України.

          Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

          Частиною 1 ст.929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Згідно з ч. 3 ст.929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

          Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст.931 ЦК України).

          Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать кредитору.

          Висновки суду.

          Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено факт несплати відповідачем у добровільному порядку отриманих послуг за договором, у встановлений строк, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 50000 грн обґрунтовані та належать до задоволення.

          Позивач на підставі вказаних вище правових норм та пункту 6.3.8 договору відповідно до якого, сторони погодили, що за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день такого прострочення, а у випадку такого прострочення більш ніж на 10 робочих днів, замовник на вимогу експедитора крім пені сплачує останньому штраф у розмірі 10 відсотків від несвоєчасно перерахованої суми, нарахував відповідачу пеню в сумі 10935 грн 24к. за період з 07.01.2018 по 07.07.2018 та штраф в сумі 6626 грн 87 к.

Суд враховуючи суму заборгованості станом на день подання позову та беручи до уваги те, що 07.01.2018 є вихідний день, перевірив правильність нарахування позивачем пені та штрафу, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суми заявлені позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 10829 грн 94 к. та штрафу в сумі- 5000 грн ( 10% від суми заборгованості 50000 грн). В решті суми нарахованої пені та штрафу слід відмовити.

          На підставі ст.625 ЦК України, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивач за період з 07.01.2018 по 21.01.2019 нарахував відповідачу 3% річних в сумі 2069 грн 76 к. та інфляційних втрат в сумі - 6494 грн 33к.

          Суд беручи до уваги те, що 07.01.2018 є вихідний день, перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 2046 грн 74к. та інфляційних втрат в сумі - 6479 грн 16 к. В решті суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.          

          За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 76126 грн 20 к., з яких 50000 грн заборгованості, 5000 грн - штрафу, 10829 грн 94 к.- пені, 2046 грн 74 к. - 3% річних, 6479 грн 16 к. - інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.          

          Судові витрати.

          Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд                                         

                                                  ВИРІШИВ:

          позов Приватного підприємства "Ріо-Логістик" до Фермерського господарства "Еко Сімбіно" про стягнення заборгованості в сумі 76126 грн 20 к. задовольнити частково.

          Стягнути з Фермерського господарства "Еко Сімбіно", вул. Шкільна, 2, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611 (код 38816886) на користь Приватного підприємства "Ріо-Логістик", вул. Л.Курбаса, 36, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300 (код 36609370) - 50000 (п"ятдесят тисяч гривень) заборгованості, 5000 (п"ять тисяч гривень) - штрафу, 10829 (десять тисяч вісімсот двадцять дев"ять гривень) 94 к.- пені, 2046 (дві тисячі сорок шість гривень) 74 к. - 3% річних, 6479 (шість тисяч чотириста сімдесят дев"ять гривень)16 к. - інфляційних втрат та 1876 (одну тисячу вісімсот сімдесят шість гривень) 33 к. - судового збору.

          В частині позовних вимог про стягнення 1626 (одної тисячі шістсот двадцяти шістьох гривень) 87 к.- штрафу, 105 (сто п"ять гривень) 30 к. - пені, 23 (двадцяти трьох гривень ) 02 к. - 3% річних, 15 (п"ятнадцять гривень) 17к. - інфляційних втрат - відмовити.

          Судовий збір в сумі 44 (сорок чотири гривні) 67 к. - покласти на позивача.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.04.2019

Суддя Т.В. Максимів