Рішення

від 19.03.2019 по справі 914/1958/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 Справа №914/1958/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго , Львівська область, м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комкор Сервіс , Львівська область, м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_1, Львівська область, м.Сколе,

про: стягнення заборгованості недоврахованої електричної енергії за порушення Правил користування електричною енергією

ціна позову: 30505,03грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 27.12.2017р. №119/4349/2);

Відповідача: ОСОБА_3 - директор (наказ від 19.07.2011р. №1).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018р. Приватне акціонерне товариство Львівобленерго звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Комкор Сервіс про стягнення заборгованості; ціна позову 30505,03грн.

Підставами позовних вимог Позивач визначає порушення Відповідачем ПКЕЕ, зафіксоване ОСОБА_4 від 26.03.2018р. №029301, внаслідок чого Позивачем Відповідачу нараховано 30505,03грн вартості недоврахованої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2018р. суд Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Львівобленерго від 10.10.2018р. вих.№119-3531 залишити без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 28.11.2018р.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2018р. суд постановив оголосити перерву в судовому засіданні на 05.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2018р. суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 (адреса проживання 82600, АДРЕСА_1); підготовче засідання призначити на 22.01.2019р.

З підстав тимчасової непрацездатності судді Фартушка Т.Б. судове засідання 22.01.2019р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2019р. суд постановив судове засідання призначити на 05.02.2019р.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2019р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 26.02.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 15.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2019р. судом постановлено оголосити перерву в судовому засіданні до 11:20 год. 19.03.2019р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

Процесуальні права та обов'язки Сторін, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Сторін в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю з причин та підстав, зазначених у позовній заяві, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Третя особа явку особисто чи повноважного представника в судове засідання не забезпечив, 29.12.2018р. подав заяву (вх. №50404/18), у якій вказує, що не має жодного відношення до правовідносин, які виникли між Сторонами, оскільки є Споживачем послуг, які надаються Відповідачем, просить суд розглядати справу та прийняти судове рішення без участі ОСОБА_5 особи.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 30505,03грн. вартості недоврахованої енергії у зв'язку із порушенням Відповідачем пунктів 3.6, 3.34, 6.46, 16.2 ПКЕЕ, про що було складено ОСОБА_4 про порушення правил користування електроенергією від 26.03.2018р. №029301, яким зафіксовано самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до дооблікової шини поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе вул.Стрийська буд.19-Б та, згідно Протокольного рішення від 24.04.2018р. №029301-а, Позивачем нараховано Відповідачу 30505,03грн. обсягу та вартості не облікованої електричної енергії.

Позиція Відповідача:

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивачем не доведено факт використання Відповідачем приміщення у будинку за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе вул.Стрийська буд.19-Б, наявності на вказаній будівлі обладнання Відповідача та споживання саме Відповідачем електричної енергії поза приладами її обліку.

Також, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог Відповідач покликається на те, що ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ складено за відсутності та без виклику представника Відповідача, у вказаному ОСОБА_4 відсутнє посилання на пункти ПКЕЕ, які були порушені Відповідачем.

Окрім того, Відповідач зазначає, що Позивачем всупереч Методики, проведено нарахування за період з 26.03.2017р. по 26.03.2018р. без надання підтвердження підстав такого нарахування в той час, коли споживання послуг Відповідача ОСОБА_5 особою здійснюється на підставі ОСОБА_6 про надання телекомунікаційних послуг від 01.01.2018р. №10062975.

Крім цього, при розгляді справи по суті представник Відповідача усно зазначила, що у будинку за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе вул.Стрийська буд.19-Б надають послуги і інші провайдери.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, подану ОСОБА_5 особою Заяву від 29.12.2018р. вх. №50404/18, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

26.03.2018р. представниками ПрАТ Львівобленерго на підставі пункту 6.40 та пункту 6.41 ПКЕЕ складено ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ за адресою Львівська область, Сколівський район, м.Сколе, вул.Стрийська, буд.19-Б, а саме: на розподільчому щиті ТзОВ Комкор Сервіс шляхом підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника електроустановок, струмоприймачів та електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії з порушенням схем обліку до дооблікової шини 0,22 кВ, що є порушенням пунктів 3.1, 3.6, 3.34, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією.

Рішенням ПрАТ Львівобленерго , оформленим Протоколом засідання комісії Сколівського РЕМ ПрАТ Львівобленерго з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 24.04.2018р. №029301-а в присутності представника Відповідача ОСОБА_7 розглянуто ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ від 26.03.2018р. №029301 у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562 (із змінами та доповненнями) Відповідачу проведено нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за період з 26.03.2017р. по 26.03.2018р. в обсягах 13001кВт-год. на суму 30505,03 грн., виписано ОСОБА_8 на оплату вказаної заборгованості (від 24.04.2018р. №32-029301-а). Представник Відповідача від підпису Протоколу відмовився, про що зроблено відповідну відмітку.

Супровідним листом від 25.04.2018р. №219-0461 Позивачем надіслано Відповідачу копію Протоколу засідання комісії Сколівського РЕМ ПрАТ Львівобленерго з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 24.04.2018р. №029301-а та ОСОБА_8 для оплати вартості необлікованої електричної енергії від 24.04.2018р. №32-029301-а на суму 30505,03 грн. та отримано Відповідачем 27.04.2018р. Як доказ надіслання зазначеного листа Позивачем представлено копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.04.2018р. №8260001625692.

Належних, достатніх та допустимих доказів повної чи часткової оплати Відповідачем ОСОБА_8 для оплати вартості необлікованої електричної енергії від 24.04.2018р. №32-029301-а на суму 30505,03грн. станом на час розгляду справи по суті Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Окрім того, належних, достатніх та допустимих доказів оскарження Відповідачем чи скасування у встановленому чинним законодавством України порядку ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ від 26.03.2018р. №029301 Сторонами, в тому числі Відповідачем, суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 30505,03 грн. вартості недоврахованої енергії.

27.11.2018р. за вх. №45492/18 Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву, у якому в заперечення заявлених позовних вимог покликається на те, що Позивачем не доведено факту використання Відповідачем приміщення у будинку за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе вул.Стрийська буд.19-Б, наявності на вказаній будівлі обладнання Відповідача та споживання саме Відповідачем електричної енергії поза приладами її обліку.

Також, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог Відповідач покликається на те, що ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ складено за відсутності та без виклику представника Відповідача, у вказаному ОСОБА_4 відсутнє посилання на пункти ПКЕЕ, які були порушені Відповідачем.

Окрім того, Відповідач зазначає, що Позивачем всупереч Методики, проведено нарахування за період з 26.03.2017р. по 26.03.2018р. без надання підтвердження підстав такого нарахування в той час, коли споживання послуг Відповідача ОСОБА_5 особою здійснюється на підставі ОСОБА_6 про надання телекомунікаційних послуг від 01.01.2018р. №10062975.

Так, 01.01.2018р. між Відповідачем (за ОСОБА_6 Провайдер) і ОСОБА_5 особою (за ОСОБА_6 Абонент) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №10062975, за умовами якого (п.1.1. ОСОБА_6) Провайдер надає Абоненту доступ до мережі Інтернет через лінію безпосереднього зв'язку та інші послуги, а Абонент сплачує отриману Послугу відповідно до умов ОСОБА_6 та Додатків до нього, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пункту 3.1. ОСОБА_6 вартість послуг Провайдера визначається на основі цін, вказаних в Додатках, що є невід'ємними частинами ОСОБА_6. Ціну вказано в гривнях.

Згідно пункту 6.1. ОСОБА_6 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом календарного року.

Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1 до ОСОБА_6) Сторонами досягнуто згоди щодо ціни ОСОБА_6. Окрім того, Відповідачем надано ОСОБА_5 особі знижку на надання Послуги за ОСОБА_6 згідно тарифного плану за живлення комутатора мережі Інтернет від Абонента.

Актом виконаних робіт з підключення до мережі Інтернет від 01.01.2018р. №Ва1-10062975 (Додаток №3 до ОСОБА_6) Провайдер підключив обладнання Абонента, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 через власний кабель до мережі передачі даних Провайдера. Окрім того, Абонент надав дозвіл на розміщення технічного обладнання Провайдера в підсобних приміщеннях житлового будинку. Претензій і заперечень до якості виконаних робіт в Абонента немає.

Вказаний Договір та Додатки до нього підписано повноважними представниками Відповідача та ОСОБА_5 особи.

Крім цього, при розгляді справи по суті представник Відповідача усно зазначила, що у будинку за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе вул.Стрийська буд.19-Б надають послуги і інші провайдери. Проте, доказів в підтвердження викладених обставин не подала як і не заявляла клопотання про витребування таких.

У поданій до суду 04.12.2018р. за вх. №46354/18 Відповіді на відзив від 30.11.2018р. б/н Позивач в спростування викладених відповідачем у Відзиві на позовну заяву заперечень проти заявлених позовних вимог зазначає, що Договір про постачання електричної енергії по точці обліку за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе, вул.Стрийська, буд.19-Б між Позивачем та Відповідачем не укладався, а відтак, саме діями Відповідача здійснено втручання в електромережу будинку та поза облікове підключення електроустановок до електромережі.

Доводи Відповідача щодо відсутності в ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ посилань на пункти ПКЕЕ, які порушено Відповідачем, Позивач спростовує ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ, у якому зазначено, що Відповідачем порушено пункти 3.1, 3.6, 3.34, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією. ОСОБА_4 Позивач спростовує наявністю у ньому трьох підписів уповноважених представників Позивача.

З підстав наведеного Позивач вказує, що в ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ наявна вся необхідна інформація для застосування передбачених Методикою формул. При самовільному підключенні нарахування проводиться за 12 місяців.

Щодо фактичного надання послуг з 01.01.2018р. Позивач зазначає, що Відповідачем Позивачу не подавались жодні докази в обґрунтування вказаної обставини.

З підстав наведеного Позивач робить висновки про доведеність факту порушення Відповідачем ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії по вказаній точці обліку між Сторонами відсутній, а відтак, позовні вимоги про стягнення 30505,03грн. вартості недоврахованої електричної енергії є обґрунтованими та мотивованими, просить суд їх задоволити.

10.12.2018р. за вх. №47164/18 від Відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому в заперечення викладених у відповіді на відзив доводів Позивача покликається на те, що ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ складено з порушенням пункту 6.41. ПКЕЕ без залучення представника Відповідача, без з'ясування належності електромереж, до яких підключено електроустановки.

В спростування доводів щодо відсутності ОСОБА_4 розмежування балансової належності за адресою: м.Сколе, вул.Стрийська, 19-б, вказує, що така відсутність суперечить вимогам ПКЕЕ. А відтак, слід з'ясувати кому саме належать мережі, до яких здійснено підключення розподільчого щита інтернет провайдера, та особи, відповідальної за таке підключення.

З підстав наведеного Відповідач робить висновки про безпідставність тверджень Позивача про встановлення факту самовільного підключення електроустановок до електричної мережі електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку, адже дане порушення охоплюється пунктом 7.6. ПКЕЕ, а не тими, що вказані в ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ,

Окрім того, Відповідач наголошує, що позивачем неправомірно здійснено нарахування обсягу недооблікованої електричної енергії за період 12 місяців, оскільки, згідно Методики, при такому нарахуванні застосовується сумарна кількість днів у періоді від дня набуття Споживачем права власності на електроустановку до дня усунення порушення, але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях.

В доповнення до викладеного Відповідач звертає увагу суду на те, що між ним та КП Сколівське ЖКГ укладено Договір від 09.09.2013р. №20130910-002, відповідно до якого останній надав Відповідачу дозвіл на сумісну підвіску волоконно-оптичних ліній зв'язку на існуючих опорах міського освітлення.

10.01.2019р. Позивачем подано до суду Додаткові пояснення (вх. №939/19), у яких, в доповнення до відповіді на відзив, зазначає, що предметом спору у справі є стягнення Позивачем з Відповідача вартості недоврахованої електричної енергії, тобто фактично спожитої Відповідачем але не врахованої приладом обліку та без укладення відповідного договору про постачання електричної енергії.

Позивач зазначає, що доводи щодо неправомірності позовних вимог спростовуються посиланнями Відповідача у поданих до суду заявах на ПКЕЕ, які покладають на осіб відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику та зобов'язують споживачів користуватись і підключатись до електромережі виключно на підставі договору про постачання електричної енергії. правопорушеннями у сфері електроенергетики є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування електроенергією тощо.

Щодо доводів Відповідача про відсутність акту розмежування балансової належності Позивач зазначає, що такий ОСОБА_4 є додатком №11 до договору про постачання електричної енергії, який, всупереч ПКЕЕ, за даною точкою обліку Відповідачем із Позивачем не укладено.

На думку Позивача посилання Відповідача на норми ПКЕЕ, які регулюють відносини енергопостачальної організації та споживача на підставі договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки договір між Сторонами не укладався, а споживання електричної енергії, встановлене ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ, здійснювалось Відповідачем на позадоговірній основі, кошти за таке споживання Відповідачем Позивачу не перераховувались.

Також, Позивач звертає увагу суду на те, що, згідно поданого самим же Відповідачем ОСОБА_6 про надання телекомунікаційних послуг від 01.01.2018р. №10062975 вбачається, що роботи з підключення обладнання до електромережі проведено Відповідачем.

Щодо поданого ОСОБА_6 від 09.09.2013р. №20130910-002, то такий регулює відносини між Відповідачем та КП Сколівське ЖКГ щодо здійснення сумісної підвіски волоконно-оптичних ліній зв'язку на існуючих опорах міського освітлення у населеному пункті м.Сколе Львівської області, проте, не містять дозволів на розміщення обладнання Відповідача на чи у будинку №19-б по вул.Стрийська у м.Сколе.

Судом застосовано наступні права, в тому числі ті, на які посилалися Сторони, з мотивів, що такі необхідні для вирішення даного спору, регулюють спірні правовідносини та права Сторін в межах спору, а також застосовані при оцінці аргументів Сторін, висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. Інші норми права, на які посилалися Сторони, суд не застосував з мотивів достатності застосованих норм права для вирішення спору.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.2 ст.216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст.235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про електроенергетику споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.26 Закону України Про електроенергетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про електроенергетику встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.1996 №28 (із змінами і доповненнями, чинними на момент проведення перевірки та складання ОСОБА_4) (надалі - ПКЕЕ) передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно пункту 5.1 Правил Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст.27 Закону України Про електроенергетику , правопорушенням в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення ПКЕЕ .

Згідно пункту 3.1 Правил електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.6. Правил підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.

Згідно п.6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень; в акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень; акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві; акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача; у разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову; у цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації); споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання; акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Відповідно до п.6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків; рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків; споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.

Приписами пункту 7.6. Правил передбачено, що у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Відповідно до підпунктів 1 та 4 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів.

Згідно з підпунктом п'ятим п. 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за №782/12656 (далі - Методика) Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Пунктом 2.6 Методики встановлено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності ОСОБА_6 або в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.1 цієї Методики, у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W доб.с.п., кВт·год), розраховується за формулою: W доб.с.п. = P с.п. · t вик.с.п., де P с.п. - потужність самовільного підключення (кВт), що визначається за формулами: у разі підключення до однієї фази P с.п. = I · U ном.фаз. · cosj; у разі підключення до трьох фаз P с.п. = 3 · I · U ном.фаз. · cosj, де I - сила струму, визначена виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до мережі, та допустимого тривалого струму, який може ними протікати згідно з главою 1.3 Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), ОСОБА_9 площа перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення, визначається на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології. За згодою сторін сила струму може бути визначена виходячи із сили струму навантаження електроустановки при підключенні усіх наявних струмоприймачів на максимальну потужність на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології; U ном.фаз. - номінальна фазна напруга, кВ; cos j - косинус кута між фазною напругою U фаз та струмом навантаження, який протікає тією самою фазою, визначений на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни. передбачені законодавством у сфері метрології. У разі відсутності у представників постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) відповідних засобів вимірювальної техніки cosj приймається рівним 0,9; t вик.с.п. - час використання самовільного підключення протягом доби (приймається - 12 год./добу). Для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії за Д пер. береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує (рівно, як і зобов'язують інші речові права щодо майна). В статті 322 ЦК України зазначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (норми даної статті поширюються не лише на власника, а й на особу, яка наділена майновими правами щодо нього у найбільшому обсязі).

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд критично оцінює доводи Відповідача, покладені ним в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог в частині того, що Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі факту використання Відповідачем приміщення у будинку за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе вул.Стрийська буд.19-Б, наявності на вказаній будівлі обладнання Відповідача та споживання саме Відповідачем електричної енергії поза приладами її обліку з огляду на наступне.

Окрім даних ОСОБА_9 від 26.03.2018р. судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 01.01.2018р. між Відповідачем (за ОСОБА_6 Провайдер) і ОСОБА_5 особою (за ОСОБА_6 Абонент) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №10062975, за умовами якого (п.1.1. ОСОБА_6) Провайдер надає Абоненту доступ до мережі Інтернет через лінію безпосереднього зв'язку та інші послуги, а Абонент сплачує отриману Послугу відповідно до умов ОСОБА_6 та Додатків до нього, які є невід'ємною його частиною.

Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1 до ОСОБА_6) Сторонами досягнуто згоди щодо ціни ОСОБА_6. Окрім того, Відповідачем надано ОСОБА_5 особі знижку на надання Послуги за ОСОБА_6 згідно тарифного плану за живлення комутатора мережі Інтернет від Абонента.

Актом виконаних робіт з підключення до мережі Інтернет від 01.01.2018р. №Ва1-10062975 (Додаток №3 до ОСОБА_6) Провайдер підключив обладнання Абонента, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 через власний кабель до мережі передачі даних Провайдера. Окрім того, Абонент надав дозвіл на розміщення технічного обладнання Провайдера в підсобних приміщеннях житлового будинку. Претензій і заперечень до якості виконаних робіт в Абонента немає.

Вказаний Договір та Додатки до нього підписано повноважними представниками Відповідача та ОСОБА_5 особи.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що рішення комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015р. у справі №918/283/15, №917/1143/14 та №914/4296/13.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що сторонами в додатках №1 та №3 до ОСОБА_6 від 01.01.2018р. №10062975 (Протоколі узгодження договірної ціни та ОСОБА_9 виконаних робіт з підключення до мережі Інтернет від 01.01.2018р. №Ва1-10062975) встановлено, що Третя особа отримує знижку на Послуги за ОСОБА_6 у зв'язку із розміщенням Відповідачем свого технічного обладнання в підсобних приміщеннях житлового будинку №19-б по вул. Стрийській у м.Сколе.

Окрім того, Відповідач у поданих до суду заявах зазначає, що надає послуги ОСОБА_5 особі на підставі ОСОБА_6 від 01.01.2018р. №10062975 саме з 01.01.2018р.

Вказаним спростовуються також доводи Відповідача щодо належності розподільчого щита ОСОБА_5 особі і того, що саме Третя особа є споживачем електричної енергії, порушення порядку споживання якої встановлено ОСОБА_9 від 26.03.2018р. №029301.

Заперечення Відповідача проти заявлених позовних вимог з підстав укладення із КП Сколівське ЖКГ ОСОБА_6 від 09.09.2013р. №20130910-002 не беруться судом до уваги, оскільки вказаним договором КП Сколівське ЖКГ надано дозвіл на використання існуючих опор міського освітлення для сумісного влаштування волоконно-оптичних ліній зв'язку, проте, вказаним договором не регулюються відносини з приводу встановлення будь-якого обладнання Відповідача на будинку №19-б по вул.Стрийській у м.Сколе.

Щодо посилань Відповідача на відсутність в ОСОБА_9 про порушення ПКЕЕ від 26.03.2018р. №029301 посилання Позивача на пункт 7.6. Правил спростовуються тим, що вказаним пунктом передбачено не конкретний вид порушення, за яке споживач несе відповідальність, а право постачальника електричної енергії повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення. Вказані дії було вчинено Позивачем, про що зазначено в ОСОБА_9.

В той же час суд критично оцінює доводи Позивача про те, що Методикою передбачено нарахування обсягів спожитої електричної енергії внаслідок самовільного підключення до електричної мережі за 12 місяців до дня виявлення такого порушення, оскільки, згідно пункту 2.6. Методики, у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності ОСОБА_6, розраховується за формулою: W доб.с.п. = P с.п. · t вик.с.п., де P с.п. - потужність самовільного підключення (кВт), що визначається за формулами: у разі підключення до однієї фази P с.п. = I · U ном.фаз. · cosj; у разі підключення до трьох фаз P с.п. = 3 · I · U ном.фаз. · cosj, де I - сила струму, визначена виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до мережі, та допустимого тривалого струму, який може ними протікати згідно з главою 1.3 Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), А. Для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії за Д пер. береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Відтак, з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо дати початку використання Відповідачем технічного приміщення ОСОБА_5 особи для встановлення в ньому комутаційного обладнання та підключення такого обладнання до електричної мережі, розрахунок загального обсягу самовільно спожитої Відповідачем електричної енергії, встановленого ОСОБА_9 про порушення ПКЕЕ від 26.03.2018р. слід проводити з 01.01.2018р., тобто з дати укладення ОСОБА_6 №10062975 і до дати виявлення такого порушення (26.03.2018р.).

Щодо доводів Позивача про те, що станом на час засідання комісії Сколівського РЕМ - 24.04.2018р. - у Позивача були відсутні та Відповідачем не надані дані щодо дня набуття споживачем права власності на електроустановку, щодо факту укладення ОСОБА_6 від 01.01.2018р. суд зазначає, що ПКЕЕ та Методика не покладають обов'язку на споживача надання таких доказів. Більше того, відповідно до п.6.41 ПКЕЕ обов'язок зазначення в актах вихідних даних, необхідних та достатніх для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків покладено саме на Позивача. Позивачем ж не доведено вчинення запитів до Відповідача чи в інший спосіб з'ясування з моменту складання ОСОБА_9 до моменту засідання комісії Сколівського РЕМ, спрямованих на отримання даних, необхідних та достатніх для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.

Перевіривши правильність розрахунку Позивача спожитої Відповідачем електричної енергії по ОСОБА_9 від 26.093.2018р. суд зазначає, що Позивачем невірно враховані вихідні дані в частині періоду розрахунку, не взято до уваги вищенаведені доводи щодо підтвердження факту підключення електроустановки Відповідача до електромережі з моменту укладення ОСОБА_6 від 01.01.2018р. Відтак, з врахуванням вказаних доводів, беручи до уваги здійснений Позивачем розрахунок, загальна сума заборгованості по ОСОБА_9 за період з 01.01.2018р. по 26.03.2018р.складає 7641,47грн.

Крім цього, щодо доводів Відповідача про те, що у будинку за адресою: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе вул.Стрийська буд.19-Б надають послуги і інші провайдери суд зазначає, що такі доводи не підтверджені жодними доказами, доказів в підтвердження викладених обставин не подала як і не заявляла клопотання про витребування таких.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 30505,03грн. вартості недоврахованої електричної енергії є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення часткового шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 7641,47грн. В решті в позові слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність Позивачем факту встановлення Відповідачем на розподільчому щиті шляхом підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів та електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії з порушенням схем обліку до дооблікової шини 0,22 кВ, що є порушенням пунктів 3.1, 3.6, 3.34, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією, перевіривши наданий Позивачем розрахунок вартості обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, встановивши правильний період підставності такого розрахунку - за період з 01.01.2018р. по 26.03.2018р., беручи до уваги відсутність доказів скасування чи оскарження ОСОБА_9 про порушення ПКЕЕ від 26.03.2018р. №029301, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 7641,47грн., в решті в позові слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат, окрім сплаченого судового збору, Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 09.10.2018р. №52751 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762грн.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 441,38грн судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.216, 235, 237, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 319, 322, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 26, 27 Закону України Про електроенергетику , п.1.2, 1.3, 5.1, 6.41, 6.42, 7.6, 8.1, 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.1996 №28, п.2.1, 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комкор Сервіс (79058, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код 37775582) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м.Львів, вул.Козельницька, буд.3; ідентифікаційний код 00131587) 7641,47грн. вартості недоврахованої електричної енергії та 441,38грн. судового збору.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство Львівобленерго (79026, м.Львів, вул.Козельницька, буд.3; ідентифікаційний код 00131587).

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 29.03.2013р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.