Рішення

від 28.03.2019 по справі 916/154/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/154/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/154/19

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (65005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40634387)

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (65072, м. Одеса, вул.. Святослава Ріхтера, 2, код ЄДРПОУ 33072323)

про стягнення 172 833,51грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» про стягнення заборгованості у сумі 172 833,51грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки з відстрочкою платежу №02/17 від 10.02.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2019р. було відкрито провадження по справі №916/154/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10 лютого 2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (Постачальник) та Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) був укладений Договір поставки з відстроченням платежу №02/17 (далі-Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Цей Договір складено на невизначений строк та він діє до його завершення за згодою сторін чи з підстав, передбачених чинним законодавством (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору товаром за цим Договором є товари, зазначені в узгоджених сторонами Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. В Специфікаціях зазначається перелік товарів що поставляється по договору.

За умовами п.2.1 Договору поставка товару здійснюється за узгодженими сторонами цінами, визначеними в Специфікаціях.

Згідно з п.3.1 Договору постачання товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця однією або декількома партіями у відповідності до специфікації або накладних, які складаються на кожну таку партію.

За умовами п.4.1 Договору оплату кожної окремої партії товару (зазначеній у накладній) за даним Договором Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на розрахунковий рахунок Постачальника впродовж 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р. в період з 10.02.2017р. по 01.04.2017р. він передав у власність відповідача товар на загальну суму 21 952,57грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень.

Проте ТОВ Юна-Сервіс свої зобов'язання за Договором поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р. щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за отриманий товар в сумі 21 952,57грн.

В подальшому як вказує позивач, 08.04.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (Кредитор), Виробничо-комерційною фірмою Юна-Сервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Юна-Сервіс (Первісний боржник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сагітта-Т (Новий боржник) був укладений договір про переведення боргу, яким врегульовано правовідносини, пов'язані із заміною Первісного боржника у зобов'язанні, що виникло з Договору поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором (Основний договір).

Відповідно до п. 2 Договору переведення боргу Первісний боржник передав Новому боржнику грошове зобов'язання перед Кредитором у розмірі 2 952,57грн., яке виникло на підставі Договору поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р., а Новий боржник погоджується виконати вказане грошове зобов'язання.

Відповідно до п.5 Договору переведення боргу з моменту набрання чинності цим договором Новий боржник приймає на себе зобов'язання та права Первісного боржника за Договором поставки №02/17 від 10.02.2017 р.

Відповідач за договором поставки №02/17 від 10.02.2017р. та договором переведення боргу від 08.04.2017р. частково здійснив оплату вартості отриманого товару, в зв'язку з чим сума заборгованості склала 15 000грн.

Також, 03 березня 2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сагітта-Т (Покупець) був укладений Договір поставки з відстроченням платежу №54/17 (далі-Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Цей Договір складено на невизначений строк та він діє до його завершення за згодою сторін чи з підстав, передбачених чинним законодавством (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору товаром за цим Договором є товари, зазначені в узгоджених сторонами Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. В Специфікаціях зазначається перелік товарів що поставляється по договору.

За умовами п.2.1 Договору поставка товару здійснюється за узгодженими сторонами цінами, визначеними в Специфікаціях.

Згідно з п.3.1 Договору постачання товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця однією або декількома партіями у відповідності до специфікації або накладних, які складаються на кожну таку партію.

За умовами п.4.1 Договору оплату кожної окремої партії товару (зазначеній у накладній) за даним Договором Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на розрахунковий рахунок Постачальника впродовж 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору поставки з відстроченням платежу №54/17 від 03.03.2017р. він передав у власність відповідача товар на загальну суму 108 605,10грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень.

Проте відповідач свої зобов'язання за Договором поставки з відстроченням платежу №54/17 від 03.03.2017р. щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за отриманий товар в сумі 108 605,10грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р. , договором переведення боргу від 08.04.2017р. та договором поставки з відстроченням платежу №54/17 від 03.03.2017р. щодо належної оплати вартості отриманого товару, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 10 лютого 2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (Постачальник) та Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) був укладений Договір поставки з відстроченням платежу №02/17 (далі-Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору в період з Договору поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р. в період з 10.02.2017р. по 01.04.2017р. він передав у власність відповідача товар на загальну суму 21 952,57грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень.

В подальшому як встановлено судом, 08.04.2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (Кредитор), Виробничо-комерційною фірмою Юна-Сервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Юна-Сервіс (Первісний боржник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сагітта-Т (Новий боржник) був укладений договір про переведення боргу, яким врегульовано правовідносини, пов'язані із заміною Первісного боржника у зобов'язанні, що виникло з Договору поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором (Основний договір).

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Договору переведення боргу Первісний боржник передав Новому боржнику грошове зобов'язання перед Кредитором у розмірі 2 952,57грн., яке виникло на підставі Договору поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р., а Новий боржник погоджується виконати вказане грошове зобов'язання.

Відповідно до п.5 Договору переведення боргу з моменту набрання чинності цим договором Новий боржник приймає на себе зобов'язання та права Первісного боржника за Договором поставки №02/17 від 10.02.2017 р.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України)

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в зв'язку з чим сума заборгованості за поставлений за договором поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р. склала 15 000грн.

Крім того, судом встановлено, що 03 березня 2017р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сагітта-Т (Покупець) був укладений Договір поставки з відстроченням платежу №54/17 (далі-Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору поставки з відстроченням платежу №54/17 від 03.03.2017р. він передав у власність відповідача товар на загальну суму 108 605,10грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень.

Проте судом після дослідження видаткових накладних, встановлено що фактично позивачем було здійснено поставку товару за договором поставки з відстроченням платежу №54/17 від 03.03.2017р. на суму 102 941,66грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» вартості поставленого та не оплаченого договором поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р., договором переведення боргу від 08.04.2017р. та договором поставки з відстроченням платежу №54/17 від 03.03.2017р. товару в сумі 117 941,66грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки з відстроченням платежу №02/17 від 10.02.2017р., договором переведення боргу від 08.04.2017р. та договором поставки з відстроченням платежу №54/17 від 03.03.2017р., що зумовило нарахування останнім пені на загальну суму 36 168,87грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту п.5.2. Договору вбачається, що кожна із сторін за кожен день прострочки виконання будь-яких своїх зобов'язань, що вбачаються з цього Договору, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь час такого прострочення, а також, крім того компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, покликані таким простроченням. Для постачальника пені обраховується від вартості партії товару, в період поставки якого відбулось порушення договору, а для покупця - від суми простроченого платежу.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що надані розрахунки не відповідають вимогам законодавча в частині основного боргу з якого було здійснено розрахунок пені та періоду нарахування пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи Ліга Закон , із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 19 909,35 грн..

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 3187грн. та інфляційні витрати в сумі 9872,54грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд встановлено що відповідні розрахунки були здійснення не належним чином в частині основного боргу з якого було здійснено їх обрахування, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Так, здійснивши перерахунок інфляційних витрат та трьох відсотків річних за допомогою системи Ліга Закон , судом встановлено, що загальний розмір трьох відсотків річних який підлягає задоволенню становить 3 071,61 грн. та інфляційних витрат який підлягає задоволенню становить 9 531,39грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (65005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40634387) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (65072, м. Одеса, вул.. Святослава Ріхтера, 2, код ЄДРПОУ 33072323) - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (65072, м. Одеса, вул.. Святослава Ріхтера, 2, код ЄДРПОУ 33072323) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕРДА-М» (65005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40634387) основний борг в розмірі 117 941 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна )грн. 66коп., пеню в розмірі 19 909 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять)грн.. 35коп., 3% річних в сумі 3 071 ( три тисячі сімдесят одна)грн.. 61коп., інфляційні витрати в розмірі 9 531 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять одна)грн. 39коп. судовий збір в сумі 2 256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість)грн.. 80коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна