Рішення

від 27.03.2019 по справі 917/1649/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019 Справа № 917/1649/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Комунальник" Закритого акціонерного товариства "ПМК-64"

про стягнення суми пені, інфляційний втрат та 3% річних

Суддя Сірош Д.М.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-17 від 16.01.2019

представник відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Комунальник" Закритого акціонерного товариства "ПМК-64" про стягнення 57548,00 грн пені, 3421,22 грн - 3% річних, 16119,60 грн інфляційних, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов'язання на підставі договору № 4066/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.12.2018 суд відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та встановив сторонам строк для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.01.2019 суд відклав розгляд справи на 12.02.2019.

12.02.2019 від позивача надійшло пояснення щодо нарахування інфляційних втрат (вх. №1351).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.02.2019 суд відклав розгляд справи на 27.02.2019.

Засідання у справі, призначене на 27.02.2019 - 13 год. 00 хв. не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.

У зв'язку з поверненням судді з відрядження, ухвалою суду від 18.03.2019 засідання у справі №917/1649/18 призначено на 27.03.2019 - 10 год.30 хв.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 27.03.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

30.12.2014 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірнє підприємство "Комунальник" ЗАТ "ПМК-64" уклали договір № 4066/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язувався надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 556197,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 72067,53 грн, від 28.02.2015 на суму 66934,15 грн, від 31.03.2015 на суму 52517,24 грн, від 30.04.2015 на суму 44609,08 грн, від 31.05.2015 на суму 24789,81 грн, від 30.06.2015 на суму 2251,71 грн, від 31.10.2015 на суму 56610,22 грн, від 30.11.2015 на суму 94018,02 грн, від 31.12.2015 на суму 142399,94 грн.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав, проте, порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору, що стало підставою для нарахування відповідачеві 57548,00 грн пені, 3421,22 грн - 3% річних та 16119,60 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині 1статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

Позивачем нараховано відповідачеві 57548,00 грн пені (3696,25 грн пені, нараховано за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 17.02.2015 по 09.04.2015, 5393,27 грн пені, нараховано за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.2015 по 28.05.2015, 12028,05 грн пені нараховано за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 по 11.10.2015, 10891,23 грн пені нараховано за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 по 17.11.2015, 6081,80 грн пені нараховано за зобов'язаннями травня 2015 року за період з 16.06.2015 по 15.12.2015, 478,72 грн пені нараховано за зобов'язаннями червня 2015 року за період з 15.07.2015 по 15.12.2015, 2809,93 грн пені нараховано за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 17.11.2015 по 04.01.2016, 4546,18 грн пені нараховано за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 31.01.2016, 11622,57 грн пені нараховано за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 30.05.2016).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 3421,22 грн - 3% річних (215,91 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 17.02.2015 по 09.04.2015, 269,65 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.2015 по 28.05.2015, 614,84 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 по 11.10.2015, 630,36 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 по 17.11.2015, 347,62 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями травня 2015 року за період з 16.06.2015 по 15.12.2015, 28,50 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями червня 2015 року за період з 15.07.2015 по 15.12.2015, 191,58 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 17.11.2015 по 04.01.2016, 309,98 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 31.01.2016, 812,78 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 30.05.2016) та 16119,60 грн інфляційних (2296,89 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 01.03.2015 по 30.04.2015, 9370,78 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 01.04.2015 по 31.05.2015, 1180,24 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 01.05.2015 по 31.10.2015, 18,10 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 01.06.2015 по 30.11.2015, 144,14 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями травня 2015 року за період з 01.07.2015 по 31.12.2015, 48,76 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями червня 2015 року за період з 01.08.2015 по 31.12.2015, 207,76 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 01.12.2015 по 31.01.2016, 393,28 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 01.01.2016 по 28.02.2016, 2459,65 грн інфляційних нараховано за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 01.02.2016 по 31.05.2016.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що він є правильним.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 247 - 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Комунальник" ЗАТ "ПМК-64" (вул. Гожулівська, 26, офіс 4, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 33804504) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 57548,00 грн пені, 3421,22 грн 3% річних, 16119,60 грн інфляційних втрат та 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.04.2019

Суддя Д.М. Сірош