Рішення

від 21.03.2019 по справі 923/645/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Справа № 923/645/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , місцезнаходження: 01006, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіоенергія , місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, офіс 307, ідентифікаційний код юридичної особи: 35028208

про стягнення 444581,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_1, на підставі довіреності № 02-03/1306 від 16.05.2018 року

від відповідача - не прибув

13.07.2018 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіоенергія» (далі - відповідач) заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № 051/8/036 від 21.03.2008 у розмірі 444581,25 грн., з яких: 206048,37 грн. - основний борг, 146491,70 грн. - заборгованість за відсотками, 30512,33 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 20292,08 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 25550,02 грн. - інфляційні втрати за кредитом, 15686,75 грн. - інфляційні втрати за відсотками.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 610-612, 626, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, обґрунтовані твердженням позивача, про неналежне виконання відповідачем, грошових зобов'язань за, укладеним 21.03.2008 року, генеральним договором про надання кредитних послуг № 051/8/036, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у розмірі 206048,37 грн., на яку позивачем нараховані штрафні санкції, відсотки річних та інфляційні втрати.

Справа, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2018, розподілена судді Задорожній Н.О.

Ухвалою від 17.07.2018, позовна заява, у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. ст. 162, 164 ГПК України, залишена без руху.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 08.08.2018. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.09.2018.

Ухвалою від 06.09.2018, продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України, у зв'язку із неявкою відповідача, відкладено на 13.11.2018.

Ухвалою від 13.11.2018, суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.12.2018.

Розпорядженням керівника апарату суду № 450 від 23.11.2018, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді Задорожної Н.О. у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/645/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018, справа розподілена судді Остапенко Т.А.

Ухвалою від 28.11.2018, справа прийнята суддею Остапенко Т.А. до свого провадження. На підставі абз. 2 ч. 14 ст. 32 ГПК України, ухвалено повторно провести підготовче провадження. Позовну заяву, на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, у зв'язку із невідповідністю вимогам п. п. 5 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України, залишено без руху.

13.12.2018 (вх. 12050/18) позивачем, на виконання ухвали суду від 28.11.2018, надано докази на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів.

Ухвалою від 14.12.2018, підготовче засідання, з урахуванням відпустки судді з 17.12.2018 до 14.01.2019, було призначено на 17.01.2019.

Підготовче засідання, призначене на 17.01.2019, не відбулося, через тимчасову непрацездатність судді з 16.01.2019 по 25.01.2019. З 28.01.2019 по 30.01.2019 суддя Остапенко Т.А. перебувала у відрядженні.

Ухвалою від 31.01.2019 підготовче засідання було призначено на 21.02.2019, яке за клопотанням представника позивача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, було відкладено на 05.03.2019.

Ухвалою від 21.02.2019, на 30 днів, продовжено строк проведення підготовчого провадження.

Ухвалою від 05.03.2019, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 21.03.2019.

При розгляді справи по суті представник позивача позовні вимоги, з підстав, наведених у позові підтримав, просив позов задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіоенергія» на їх користь заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № 051/8/036 від 21.03.2008 року у розмірі 444581,25 грн., з яких: 206048,37 грн. - основний борг, 146491,70 грн. - заборгованість за відсотками, 30512,33 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 20292,08 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 25550,02 грн. - інфляційні втрати, 15686,75 грн. - інфляційні втрати за відсотками. Також, просив стягнути з відповідача на їх користь судовий збір у розмірі 6668,72 грн.

Відповідач, у жодне із засідань не прибув. Ухвали, що надсилалася на його адресу повертаються до суду без вручення із відмітками на конверті про вибуття адресата із зазначеної адреси та за закінченням терміну зберігання (а.с. 33-36,43-46,50-53,65-68,116-119,141-143,151-154).

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Днем вручення судового рішення, згідно п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведене, оскільки адреса відповідача, зазначена у позовній заяві, відповідає його місцезнаходженню, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Своїм правом на подачу заяв по суті справи, відповідач, протягом строку, встановленого судом, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, справу розглянуто за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

У судовому засіданні, 21.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

Справу розглянуто за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, що обумовлено, зокрема, відпусткою судді з 17.12.2018 до 14.01.2019, її тимчасовою непрацездатністю з 16.01.2019 по 25.01.2019 та відрядженням з 28.01.2019 по 30.01.2019.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, в тому числі рішень, що набули статусу остаточного «Іззетов проти України» , «Пискал проти України» , «Майстер проти України» , «Субот проти України» , «Крюков проти України» , «Крат проти України» , «Сокор проти України» , «Кобченко проти України» , «Шульга проти України» , «Лагун проти України» , «Буряк проти України» , «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України» , «Гержик проти України» , суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оцінюючи розумність строків розгляду цієї справи, судом враховано, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

За змістом ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності надані докази, суд

в с т а н о в и в:

21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробіоенергія» (позичальник, відповідач) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 051/8/036 (далі - Договір) (а.с. 12-17).

За умовами вищевказаного Договору, кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в українській гривні, доларах США, ОСОБА_1, російських рублях, в межах загального ліміту кредитування, що встановлюється в базовій валюті українській гривні у сумі 300000,00 грн., на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язався повертати кредит, у строки та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але, у будь-якому разі, не більше: 16 % річних в гривні; 16 % річних в доларах США; 16 % річних в ОСОБА_1, 16 % річних в російських рублях, а також сплачувати комісії у розміру та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги (п. 1 «Основні положення» Договору).

Згідно з п. 2 «Основні положення» Договору, надання кредитних послуг за Договором здійснюється протягом періоду з 21.03.2008 по 20.03.2018.

У п. 3 «Основні положення» Договору, сторони узгодили, що надання кредитних послуг здійснюється, шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору. Надання кредиту, або його відповідної частини за додатковими угодами здійснюється в межах невикористаного залишку загального ліміту кредитування за цим договором та з дотриманням строку дії загального ліміту кредитування.

Конкретні умови кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета та строк надання, розмір процентної ставки та спосіб виконання/погашення зобов'язань визначаються додатковими угодами, що укладаються між сторонами.

У статті 2 Договору сторонами узгоджено порядок надання кредитних послуг, погашення кредиту, нарахування та сплати процентів та комісії.

Згідно з п. 2.1. ст. 2 Договору надання кредитних послуг за цим договором здійснюється в межах загального ліміту кредитування у формі: разових кредитів; невідновлювальних та/або відновлювальних кредитних ліній, у тому числі мультивалютних, за якими кредит надаватиметься окремими частинами.

У п. 2.2. ст. 2 Договору сторонами узгоджено, що надання кредитних коштів здійснюється кредитором в залежності від обраної форми кредитування та проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкових рахунків, відкритих згідно з додатковими угодами, на поточні рахунки позичальника, що зазначаються у відповідній додатковій угоді, на підставі письмових заяв позичальника на перерахування кредитних коштів.

Згідно з п. 2.3. ст. 2 Договору, кредитна послуга вважається наданою в момент (день) перерахування суми (траншу) кредиту на поточний рахунок позичальника, на підставі його письмових заяв.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування на позичковий рахунок кредитора грошових коштів в сумі кредиту, а також на відповідні рахунки нарахований відсотків, комісій та неустойки (за наявності) (п. 2.3. ст. 2 Договору).

Згідно з п. 2.5. ст. 2 Договору погашення кредиту здійснюється в строки/терміни, визначені цим договором та додатковими угодами до нього, але у будь-якому разі, повне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування.

У п. 2.6 ст. 2 Договору вказано, що нарахування процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється кредитором у валюті наданого кредиту за методом «факт/360» , де «факт» - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а « 360» - умовна кількість днів у році з наступною періодичністю:

- п. 2.6.1. - при погашенні кредиту ануїтетними платежами - двічі на місяць ( за винятком місяців, в яких надається та повністю погашається кредит): в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця та в день, на який припадає сплата ануїтетного платежу в рахунок погашення кредиту та процентів, згідно з графіком погашення, передбаченим відповідною додатковою угодою;

- п. 2.6.2. при погашенні кредиту іншим способом - щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Проценти за кредитом нараховуються на суму його фактичного залишку від дня надання кредиту по день, який передує його поверненню, у тому числі у разі дострокового повернення позичальником кредиту у передбачених цим договором випадках.

Згідно з п. 2.9 ст. 2 Договору нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця.

Відповідно до п. 2.10 ст. 2 Договору позичальник доручив кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів в разі їх надходження, в розмірі існуючої заборгованості за цим Договором та додатковими угодами до нього, в тому числі за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливою неустойкою з відповідних поточних рахунків:

- в останній день кожного періоду, визначеного відповідною додатковою угодою грошових коштів, що підлягають сплаті в рахунок повернення кредиту, а у разі, якщо на відповідному рахунку (рахунках) позичальника будуть відсутні грошові кошти у достатній сумі - в день надходження грошових коштів на зазначений рахунок (рахунки) (п. 2.10.1);

- в останній день кожного періоду, визначеного відповідною додатковою угодою, грошових коштів, що підлягають сплаті в якості процентів за користування кредитом, а у разі відсутності на відповідному рахунку (рахунках) позичальника грошових коштів - в день надходження грошових коштів на зазначений рахунок (п. 2.10.2);

- в останній день кожного періоду, визначеного п. 2.9. Договору - грошових коштів, що підлягають сплаті в якості неустойки (пені, штрафу), а у разі, якщо на відповідному рахунку (рахунках) позичальника будуть відсутні грошові кошти в достатній сумі, в день надходження грошових коштів на зазначений рахунок (рахунки) (п. 2.10.4).

Договір, згідно п. 7.3 ст. 7, вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

01.07.2008 між позичальником та кредитором укладено додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 18), якою п. 1 «Основних положень» викладено у новій редакції, за змістом якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в українській гривні, доларах США, ОСОБА_1, російських рублях, в межах загального ліміту кредитування, що встановлюється в базовій валюті українській гривні у сумі 300000,00 грн., на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язався повертати кредит, у строки та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але, у будь-якому разі, не більше: 20,5 % річних в гривні; 16 % річних в доларах США; 16 % річних в ОСОБА_1, 16 % річних в російських рублях, а також сплачувати комісії у розміру та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором, 25.03.2008, сторонами укладено іпотечний договір № 02-23-051/8/036-547, за яким позичальник (іпотекодавець) передав в іпотеку іпотекодержателю (кредитору) будівлю холодильника, розташованого за адресою: Херсонська обл., Цюрупинський р-н, с. Солонці, вул. Озерна, 2-г, вартістю 615179,00 грн. (а.с. 19-20).

Відповідно до п.п 2.1, 2.2 ст. 2 Договору, на підставі листів-заявок позичальника на кредит/транш: № 1 від 25.03.2008 про перерахування коштів у розмірі 79795,00 грн. (а.с.75); № 2 від 03.04.2008 про перерахування 93000,00 грн. (а.с. 80); № 3 від 08.04.2008 про перерахування коштів у розмірі 34830,00 грн. (а.с. 83); № 4 від 21.04.2008 про перерахування коштів у розмірі 45080,00 грн. (а.с. 86); № 5 від 25.04.2008 про перерахування коштів у розмірі 8500,00 грн. (а.с. 89); № 6 від 05.05.2008 про перерахування коштів у розмірі 19200,10 грн. (а.с. 92); № 7 від 06.05.2008 про перерахування коштів у розмірі 29755,00 грн. (а.с. 95); № 8 від 08.05.2008 про перерахування коштів у розмірі 61014,40 грн. (а.с. 99); № 9 від 20.05.2008 про перерахування коштів у розмірі 17640,00 грн. (а.с. 102); № 10 від 22.05.2008 про перерахування коштів у розмірі 8200,00 грн. (а.с. 105); № 11 від 28.05.2008 про перерахування коштів у розмірі 17640,00 грн. (а.с. 108); № 12 від 14.07.2008 про перерахування коштів у розмірі 2500,00 грн. (а.с. 112), позивачем, на рахунок відповідача перераховано грошові кошти на загальну суму 417154,50 грн., для здійснення останнім розрахунків за господарськими зобов'язаннями за рахунок кредитних коштів, за наведеними у листах-заявках платіжними дорученнями.

Факт перерахування коштів у вищевказаній сумі та для цілей наведених у листах-заявках підтверджується:

- меморіальними ордерами: № 7 від 25.03.2008 на суму 79795,00 грн. (а.с. 76); № 5 від 03.04.2008 на суму 93000,00 грн. (а.с. 82); № 102 від 08.04.2008 на суму 34830,00 грн. (а.с. 84); № 2 від 21.04.2008 на суму 45080,00 грн. (а.с. 87); № 1 від 25.04.2008 на суму 8500,00 грн. (а.с. 91); № 17 від 05.05.2008 на суму 19200,10 грн. (а.с. 93); № 1620 від 06.05.2008 на суму 29755,00 грн. (а.с. 96); № 1616 від 06.05.2008 на суму 61014,40 грн. (а.с. 100); № 100 від 20.05.2008 на суму 17640,00 грн. (а.с. 104); № 1611 від 22.05.2008 на суму 8200,00 грн. (а.с. 107); № 20 від 28.05.2008 на суму 17640,00 грн. (а.с. 109); № 2344 від 14.07.2008 на суму 2500,00 грн. (а.с. 111);

- платіжними дорученнями: № 01 від 25.03.2008 про перерахування ТОВ «Агробіоенергія» за рахунок кредитних коштів 3000,00 грн. (а.с. 77); № 02 від 25.03.2008 у розмірі 2215,00 (а.с. 78); № 03 від 25.03.2008 у розмірі 23100,00 грн. (а.с. 79); № 2305 від 25.03.2008 у розмірі 51480,00 грн. (а.с. 79); № 5 від 03.04.2008 у розмірі 93000,00 грн. (а.с. 81); № 7 від 08.04.2008 у розмірі 10080,00 грн. (а.с. 85); № 20 від 25.04.2008 у розмірі 8500,00 грн. (а.с. 90); № 18 від 05.05.2008 у розмірі 19200,10 грн. (а.с. 94); № 21 від 06.05.2008 у розмірі 15000,00 грн. (а.с. 98); № 20 від 06.05.2008 у розмірі 10080,00 грн. (а.с. 98); № 22 від 08.05.2008 у розмірі 61014,40 грн. (а.с. 101); № 27 від 20.05.2008 у розмірі 17640,00 грн. (а.с. 103); № 100 від 20.05.2008 у розмірі 17640,00 грн. (а.с. 104); № 29 від 22.05.2008 у розмірі 8200,00 грн. (а.с. 106); № 32 від 28.05.2008 у розмірі 17640,00 грн. (а.с. 110); № 6 від 08.04.2008 у розмірі 24750,00 грн. (а.с. 110);

- виписками по рахунку відповідача за березень-липень 2008 року (а.с. 88, 97,112).

Проте, відповідач, взяті на себе за Договором зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти не повернув та нараховані проценти сплатив лише частково, у зв'язку із чим станом на 01.04.2018, у нього наявна заборгованість за Договором у розмірі 206048,37 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача на його користь.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю природою, укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання ст. 345 ГК України, параграфів 1,2 глави 71 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність» .

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківським кредитом є будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні, позивачем доведено факт виконання зобов'язань за Договором, укладеним із відповідачем, що полягало у наданні останньому у користування кредитних коштів в узгоджених розмірах. Натомість, відповідач взяті на себе зобов'язання із погашення кредиту та сплати процентів, у порядку та строки, визначені у Договорі, належним чином не виконав, через що у нього виникла прострочена заборгованість. Обставини, встановлені під час розгляду справи, відповідачем, у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку, не спростовані.

Таким чином, перевіривши розрахунок суми заборгованості з кредиту та відсотків, станом на 01.04.2018, суд визнає обґрунтованою визначену заборгованість у заявлених позивачем розмірах: 206048,37 грн. - заборгованість за кредитом, 146491,70 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 30512,33 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 20292,08 грн., інфляційних втрат за кредитом у розмірі 25550,02 грн., інфляційних втрат за відсотками - 15686,75 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

У п. 4.1. ст. 4 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення позичальником строків повернення кредиту (його частинами визначеного цим договором та відповідною додатковою угодою/та або сплати процентів та/або комісії позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Згідно з п.п. 4.4. ст. 4 Договору період нарахування кредитором неустойки (штрафу, пені) за невиконання (неналежне виконання) позичальником зобов'язання за цим Договором, не повинен перевищувати 1 року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 22) щодо заявленої до стягнення пені за кредитом (за періоди з 01.10.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 14.12.2017, з 15.12.2017 по 17.12.2017, з 18.12.2017 по 25.01.2018, з 26.01.2018 по 01.03.2018, з 02.03.2018 по 31.03.2018) та відсотками (за період з 01.10.2017 по 31.03.2018), визнає його обґрунтованим та задовольняє у заявлених сумах, а саме: 30512,33 грн. - за несвоєчасне повернення кредиту, 20292,08 грн. - за несвоєчасне повернення відсотків.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання, зумовленого кредитним договором, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за кредитом та відсотками є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с. 22 (зворотній бік аркуша), суд задовольняє вимогу про стягнення інфляційних втрат за кредитом та відсотками у заявлених позивачем сумах: 25550,02 грн. - за кредитом, 15686,75 грн. - за відсотками.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача, заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № 051/8/036 від 21.03.2008, яка складається із 206048,37 грн. - основного боргу, 146491,70 грн. - заборгованості за відсотками, 30512,33 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 20292,08 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, 25550,02 грн. - інфляційних втрат за кредитом, 15686,75 грн. - інфляційних втрат за відсотками, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 6668,72 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіоенергія (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, офіс 307, ідентифікаційний код юридичної особи: 35028208) на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (місцезнаходження: 01006, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019) заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № 051/8/036 від 21.03.2008 року, яка складається із: 206048,37 грн. - основного боргу, 146491,70 грн. - заборгованості за відсотками, 30512,33 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 20292,08 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків, 25550,02 грн. - інфляційних втрат за кредитом, 15686,75 грн. - інфляційних втрат за відсотками

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіоенергія (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, офіс 307, ідентифікаційний код юридичної особи: 35028208) на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (місцезнаходження: 01006, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019) судовий збір у розмірі 6668,72 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.04.2019 року.

Суддя Т.А. Остапенко