Постанова

від 26.03.2019 по справі 908/2243/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2243/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чус О.В., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Запорізької області від 03.01.2019 (суддя Юлдашев О.О.) у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара", м.Запоріжжя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара", м.Запоріжжя на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подано заяву про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.01.2019 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатора.

Зазначена постанова обґрунтована посиланням на те, що встановлені обставини і матеріали справи свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування до боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство, а тому боржника необхідно визнати банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, провадження у справі закрити.

Апелянт вважає, що відсутні підстави для визнання ТОВ "Фірма" Солара" банкрутом, а постанова суду не містить всіх допустимих доказів, тому неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможності.

Постанова містить лише інформацію про те, що як свідчать документи бухгалтерської звітності, а також згідно заявленим кредиторами претензій загальна сума кредиторської заборгованості, що не оспорюється боржником складає 1 234 964 грн.

За результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлено наявність грошових активів в касі товариства у розмірі 17 800,00 грн., інші активи у нього відсутні, про що складено відповідний акт від 08.10.2018.

На підставі тільки вищевказаної інформації судом першої інстанції передчасно винесено постанову у справі про банкрутство ТОВ "Фірма" Солара" від 03.01.2019.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлено обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Висновки щодо неплатоспроможність боржника, господарський суд робить лише на підставі проміжного ліквідаційного балансу.

Судом першої інстанції належним чином не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Наказом від 15.08.2018 №4627-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма" Солара".

З метою проведення позапланової документально виїзної перевірки ТОВ "Фірма" Солара" співробітником ГУ ДФС у Дніпропетровській області 16.08.2018 було здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ Фірма Солара : 69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.2.

За результатами виходу за вказаною адресою встановлено, що підприємство та посадові особи ТОВ Фірма Солара за даною адресою не знаходяться. За податковою адресою підприємства ТОВ Фірма Солара знаходиться 3-й поверхова адміністративна будівля сірого кольору. Будь-які вивіски, таблички або інші позначки про знаходження за адресою підприємства ТОВ Фірма Солара відсутні. Зі слів чергової, що знаходилась на пункті перепуску в будівлю, підприємство ТОВ Фірма Солара та його посадові особи їй не відомі. В базах даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області відсутні контактні номери телефону ТОВ Фірма Солара .

Зазначені факти унеможливлюють проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма Солара у терміни, вказані у наказі від 15.08.2018 №4627-п.

За результатами виїзду на податкову адресу ТОВ Фірма Солара складено акт від 16.08.2018 №45911/04-36-14-17/41356144 Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма Солара у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за податковою адресою.

Забезпечення проведення перевірки для достовірного і повного визначення сум податків, що підлягали сплаті ТОВ Фірма Солара до державного бюджету за період його діяльності та відповідно погашення донарахованих сум податків та зборів в межах справи про банкрутство №908/2243/18 на користь бюджету є економічними інтересами Держави, які полягають у отриманні належних сум платежів і відповідно виконання дохідної частини державного бюджету, визначеної Бюджетним кодексом України та забезпечення безумовного дотримання припису ст. 67 Конституції України.

Скаржник звертає увагу про відсутність доказів надання ліквідатором (ліквідаційною комісією) ТОВ Фірма Солара усіх первинних документів підприємства, у тому числі первісних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) не забезпечили надання всіх документів на перевірку контролюючому органу.

Зазначене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавило орган ДФС можливості повного проведення перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів.

Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно приписів ч.4 ст.11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №904/1853/17).

Відповідно до постанови про визнання боржника банкрутом від 03.01.2019 за результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлено наявність грошових коштів у касі товариства у розмірі 17800,00 грн., інші активи у нього відсутні.

Також апелянт, додатково звертає увагу суду, що підприємство мало активну господарську діяльність.

Так, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2017 рік була подана із показниками доходу від будь-якої діяльності в розмірі 237,1 млн. грн., податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року із показником - 49,9 млн. грн.

А відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2018 взагалі будь-які поточні зобов'язання відсутні.

Враховуючи особливості процедури банкрутства за ст.95 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом , правовий статус ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову господарського суду залишити без змін.

Боржник вважає, що постанова господарського суду є обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи та надана їх правова оцінка, правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, а також доведені обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом, відповідно до вимог закону.

Боржник зазначає, що в ході досудової ліквідаційної процедури, в порядку передбаченому статтею 111 ЦК України, головою ліквідаційної комісії боржника направлено до органів ДФС України за місцем юридичної адреси та попередньої реєстрації повідомлення про прийняття рішення власниками Товариства щодо припинення господарської діяльності та зняття з обліку платника податків на направлено відповідну форму 8-ОПП. Органи ДФС України мали всі можливості щодо проведення відповідних перевірок та надання відомостей про наявність або відсутність боргу перед бюджетом.

Від Вознесенівського управління ГУ ДФС у м. Запоріжжі отримано довідку про наявність податкового боргу в сумі 234 964,00 гривень, що свідчить про проведення органом ДФС необхідних перевірок та досліджень з метою підтвердження або заперечення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в підготовчому засіданні перевірено наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтею 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Судом першої інстанції було встановлено обставини дотримання ліквідаційною комісією боржника порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Ухвала підготовчого засідання з урахуванням вимог статті 78 Податкового кодексу України була направлена до ДПІ у Соборному районі м. Дніпра із зобов'язанням надати суду: довідку про податкову заборгованість боржника та про надання ним останньої податкової звітності; відомості про наявні у боржника рахунки в установах банків із зазначенням дат відкриття та закриття; інформацію про призначення та проведення податкових перевірок щодо боржника відповідно до закону, акти та матеріали перевірок.

Отже, боржник вважає, що суд першої інстанції, встановивши ознаки банкрутства боржника, а саме, майновий стан боржника, розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, враховуючи обставини дотримання ліквідаційною комісією боржника необхідних передумов для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , які були встановлені у підготовчому засіданні, правомірно визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

26.03.2019 учасники справи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Боржником та скаржником подано клопотання про розгляд справи за відсутністю їх представників.

Колегія суддів вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

26.03.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує таке.

Судом першої інстанції встановлено, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара", зареєстровано за адресою: вул. Перемоги, 2, м.Запоріжжя, 69001, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з рішенням № 5/18 від 25.07.2018 учасником ТОВ "Фірма "Солара" прийнято рішення про припинення товариства шляхом його ліквідації, головою ліквідаційної комісії призначено Зіміна Андрія Михайловича, загальний строк проведення ліквідаційної процедури встановлено у два місяці.

Про свою ліквідацію боржник - ТОВ "Фірма "Солара" повідомив органи державної фіскальної служби, Фонди соціального страхування, тощо.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.07.2018 внесено запис про прийняття учасниками ТОВ "Фірма "Солара" рішення про припинення товариства та встановлено строк для заявлення кредиторських вимог до 27.08.2018.

Як свідчать документи бухгалтерської звітності, а також згідно заявленим кредиторами претензій загальна сума кредиторської заборгованості, що не оспорюється боржником складає 1 234 964,00 грн. Заборгованість по сплаті податків і зборів відсутня. Заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства відсутня.

За результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлена наявність грошових коштів у касі товариства у розмірі 17 800,00 грн., інші активи у нього відсутні, про що складено відповідний акт від 08.10.2018.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджено рішенням учасників та за результатами розгляду ліквідаційного балансу вирішено подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно з вимогами статті 95 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з недостатністю майна для задоволення кредиторських вимог (протокол № 6/18 від 08.10.2018).

Матеріалами справи підтверджено, що боржником дотримано встановлених законом вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, зокрема, положень статей 104, 105, 110 та 111 Цивільного кодексу України.

Майна боржника недостатньо для задоволення кредиторських вимог.

Встановлені обставини і матеріали справи свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування до боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство, а тому боржника необхідно визнати банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру.

Проте, вказаний висновок суду першої інстанції є передчасним, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Частинами 1,3 статті 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно п.1 ч.1 та ч.3 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частинами 1-11 статті 111 ЦК України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Отже, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду зі заявою; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації та оцінки його майна, в тому числі грошових коштів на рахунках боржника, аналізу пасиву боржника шляхом повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи-боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості.

За результатами аналізу активу та пасиву боржника ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає проміжний ліквідаційний баланс, який додається до заяви боржника відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернення з якою до господарського суду є можливим по закінченню строку, передбаченого ст.105 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій ліквідаційної комісії (ліквідатора) під час досудової ліквідації боржника є підставою для звернення ліквідаційної комісії (ліквідатора) із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із наданням господарському суду доказів існування всіх необхідних передумов для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, саме на момент звернення боржника з відповідною заявою.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. № 879, визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.

У розділі ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Всупереч наведеному, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та за відсутністю матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Пунктом 6 Положення встановлено, що суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану.

Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Вищезазначене Положення встановлює, що інвентаризація активів та зобов'язань включає в себе інвентаризацію основних засобів, матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків документів суворої звітності, дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх періодів.

В порушення ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідатор не вжив належних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також його не виявив.

В матеріалах справи відсутні відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомостей щодо наявності (відсутності) у боржника рухомого майна (транспортних засобів, сільськогосподарської техніки тощо), відсутні відомості із ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо того, чи є боржник засновником, учасником інших юридичних осіб (наявність корпоративних прав), що свідчить про неналежне виконання ліквідатором обов'язку з інвентаризації майна юридичної особи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення аудиторської перевірки та аудиторський висновок щодо фінансового стану боржника.

Колегія суддів вважає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що проміжний ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара", складений станом на 08.10.2018 не можна вважати таким, що відображає повну інформацію щодо активів боржника.

Також, у проміжному ліквідаційному балансі зазначено про відсутність у боржника дебіторської заборгованості.

Водночас, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи боржника, згідно вимог ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в підтвердження факту відсутності дебіторської заборгованості.

Отже, місцевим господарським судом не перевірено та не встановлено, чи вживалися головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) заходи щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості боржника та якими належними та допустимими доказами це підтверджується.

Таким чином, судом першої інстанції не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

До проміжного ліквідаційного балансу ліквідатором додано перелік кредиторів вимоги яких не оскаржуються за даними бухгалтерського обліку станом на 08.10.2018 у загальному розмірі 1 234 964,00 грн., а саме: ДПІ у Соборному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 234 949,00 грн., ТОВ "Сервіс-Юг" - 1 000 000,00 грн.

Проте, доказів звернення з кредиторськими вимогами зазначеними особами як під час добровільної ліквідації боржника так і під час судової процедури банкрутства в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", матеріали справи не містять.

Оскільки кредитори наділені саме правом, а не обов'язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами та відповідний порядок звернення кредитора у порядку добровільної ліквідації за нормами Цивільного законодавства та під час провадження у справі про банкрутство передбачає таке звернення, отже, встановлені обставини дають підстави дійти висновку про небажання кредитора отримати повернення своїх коштів, відтак ставлять під сумнів підставність звернення до суду в порядку спрощеного провадження у справі про банкрутство через відсутність волевиявлення кредитора та недостовірності встановлення пасиву у проміжному ліквідаційному балансі боржника.

Згідно приписів ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за ст.95 Закону - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами, тощо (висновок про застосування цих норм права викладений в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №904/1853/17, від 01.08.2018 у справі №911/3540/17).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлено наявність грошових активів в касі товариства у розмірі 17 800,00 грн., інші активи у нього відсутні.

Наведене свідчить про відсутність у боржника наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Частина 7 статті 111 ЦК України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію боржника та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника у межах встановленого в публікації строку перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов'язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.08.2018 у справі №915/1490/16).

Матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, що є порушенням ч.7 ст.111 ЦК України.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню, апеляційний господарський суд вважає, що ліквідаційною комісією боржника не дотримано вимоги законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а матеріали справи свідчать про неподання ліквідатором на момент порушення справи про банкрутство документів на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації боржника, що є порушенням вимог ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо наявності у апелянта права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у даній справі, колегія суддів враховує таке.

Матеріали справи свідчать про те, що боржник, як платник податку, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Соборному районі м.Дніпра.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Головне управління ДФС у Дніпропетровської області зазначало, що підприємство мало активну господарську діяльність. Так, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2017 рік була подана із показниками доходу від будь-якої діяльності в розмірі 237,1 млн. грн., податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року із показником - 49,9 млн. грн. Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2018 взагалі будь-які поточні зобов'язання відсутні.

Крім того, Головне управління ДФС у Дніпропетровської області послалось на неможливість здійснення документальної позапланової виїзної перевірки банкрута ТОВ "Фірма "Солара" на підставі наказу №4627-п від 15.08.2018, у зв'язку із відсутністю посадових осіб боржника за юридичною адресою.

Відповідно до п.п. 41.1.1 ч. 41.1 ст. 41 Податкового Кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно ст. 78.1. Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків для проведення перевірки боржника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків і зборів.

Наведені норми та встановлені судом другої інстанції обставини дають підстави зробити висновки, що у даному випадку, у Головного управління ДФС у Дніпропетровської області який здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків, виникло право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки фіскальному органу, в межах його компетенції, не вдалось, через відсутність органів управління боржника за місцем реєстрації, здійснити відповідну перевірку платника податків, який ліквідується у судовому порядку, та сформувати, у відповідні строки, кредиторські вимоги до підприємства боржника

Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №904/1853/17 дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області має правовий статус контролюючого органу, і є учасником справи про банкрутство, незважаючи на те, що не зверталось з грошовими вимогами до боржника.

Встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара", колегія суддів вважає за необхідне постанову господарського суду скасувати, як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та закрити провадження у даній справі про банкрутство.

Керуючись ст.ст.270,275,278,281,282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 03.01.2019 у справі №908/2243/18 скасувати.

Провадження у справі №908/2243/18 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Солара" (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 41356144) - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 01.04.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко