Постанова

від 26.03.2019 по справі 908/2306/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2306/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чус О.В., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.01.2019 (суддя Юлдашев О.О.) у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегрім", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегрім", м.Запоріжжя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГРІМ" на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подано по Господарського суду Запорізької області заяву про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 відкрито провадження справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегрім", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2019 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегрім" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатора.

Зазначена постанова обґрунтована посиланням на те, що встановлені обставини і матеріали справи свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування до боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство, а тому боржника необхідно визнати банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, провадження у справі закрити.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вважає, що відсутні підстави для визнання ТОВ Мегрім банкрутом, а постанова суду не містить всіх допустимих доказів, тому неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможності.

Постанова містить лише інформацію про те, що як свідчать документи бухгалтерської звітності, а також згідно заявленим кредиторами претензій загальна сума кредиторської заборгованості. що не оспорюється боржником складає 1 300 000,00 грн.

За результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлено наявність грошових коштів у касі товариства у розмірі 17800,00 грн., інші активи у нього відсутні, про що складено відповідний акт від 08.10.2018.

На підставі тільки вищевказаної інформації судом першої інстанції передчасно винесено постанову у справі про банкрутство ТОВ Мегрім від 17.01.2019.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлено обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом першої інстанції належним чином не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Апелянт зазначає, що Наказом від 15.08.2018 №4626-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мегрім .

З метою проведення позапланової документально виїзної перевірки ТОВ Мегрім співробітником ГУ ДФС у Дніпропетровській області 21.08.2018 було здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ Мегрім : 69063, м.Запоріжжя, вул. Троїцька, буд.27

За результатами виходу за вказаною адресою встановлено, що підприємство та посадові особи ТОВ Мегрім за даною адресою не знаходяться.

Зазначені факти унеможливлюють проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мегрім у терміни, вказані у наказі від 15.08.2018 №4626-п.

За результатами виїзду на податкову адресу ТОВ Мегрім складено акт від 21.08.2018 №46603/04-36-14-17/41492467 Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мегрім у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за податковою адресою.

Забезпечення проведення перевірки для достовірного і повного визначення сум податків, що підлягали сплаті ТОВ Мегрім до державного бюджету за період його діяльності та відповідно погашення донарахованих сум податків та зборів в межах справи про банкрутство №908/2306/18 на користь бюджету є економічними інтересами Держави, які полягають у отриманні належних сум платежів і відповідно виконання дохідної частини державного бюджету, визначеної Бюджетним кодексом України та забезпечення безумовного дотримання припису ст. 67 Конституції України.

Скаржник звертає увагу про відсутність доказів надання ліквідатором (ліквідаційною комісією) ТОВ Мегрім усіх первинних документів підприємства, у тому числі первісних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Нормами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за ст.95 Закону - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Відповідно до постанови про визнання боржника банкрутом від 29.12.2018 за результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлено наявність грошових коштів в розмірі 17800,00 грн., інші активи - відсутні.

Відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч.4 ст.11 Закону.

Додатково апелянт звертає увагу, що підприємство мало активну господарську діяльність.

Так податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2017 рік була подана із показниками доходу від будь-якої діяльності в розмірі 56,2 млн. грн., податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року із показником - 19,8 млн. грн.

А відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2018 взагалі будь-які поточні зобов'язання відсутні.

Щодо правового статусу скаржника, останній зазначає, що правовий статус ГУ ДФС у Дніпропетровській області як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, у зв'язку із чим у апелянта наявне право на апеляційне оскарження постанови господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову господарського суду залишити без змін.

Боржник вважає, що постанова господарського суду є обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи та надана їх правова оцінка, правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, а також доведені обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом, відповідно до вимог закону.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства.

Орган податкової служби вправі був своєчасно звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду, в порядку встановленому діючим законодавством.

Враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст.95 Закону про банкрутство), особа набуває статусу кредитора та має право оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом після звернення з дотриманням встановленого ч.3 ст.95 Закону порядку з заявою про грошові вимоги до банкрута.

В даному випадку, постанова господарського суду від 17.01.2019 про визнання боржника банкрутом за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області потрібно з'ясувати правий статус заявника апеляційної скарги - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову про визнання боржника банкрутом ТОВ "Мегрім , встановити, чи зверталась Державна податкова інспекція з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч.3 ст.95 Закону про банкрутство, та чи містять матеріали справи докази звернення податкового органу з грошовими вимогами в установленому законом порядку.

26.03.2019 в судове засідання з'явився представник скаржника. Інші учасники справи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Боржник у поданому клопотанні просить розглянути справу за його відсутністю.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

26.03.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує таке.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГРІМ", зареєстровано за адресою: вул.Троїцька, 27, м.Запоріжжя, 69063, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з рішенням № 6/18 від 31.07.2018 учасником ТОВ "МЕГРІМ" прийнято рішення про припинення товариства шляхом його ліквідації, головою ліквідаційної комісії призначено Сушинського Артема Владиславовича, загальний строк проведення ліквідаційної процедури встановлено у два місяці.

Про свою ліквідацію боржник - ТОВ "МЕГРІМ" повідомив органи державної фіскальної служби, Фонди соціального страхування, тощо.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.08.2018р. внесено запис про прийняття учасником ТОВ "МЕГРІМ" рішення про припинення товариства та встановлено строк для заявлення кредиторських вимог до 02.09.2018.

Як свідчать документи бухгалтерської звітності, а також згідно заявленим кредиторами претензій загальна сума кредиторської заборгованості, що не оспорюється боржником складає 1 300 000,00 грн. Заборгованість по сплаті податків і зборів відсутня. Заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства відсутня.

За результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлена наявність грошових коштів у касі товариства у розмірі 17 800,00 грн., інші активи у нього відсутні, про що складено відповідний акт від 08.10.2018.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджено рішенням учасників та за результатами розгляду ліквідаційного балансу вирішено подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно з вимогами статті 95 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з недостатністю майна для задоволення кредиторських вимог (рішення № 6/18 від 08.10.2018).

Матеріалами справи підтверджено, що боржником дотримано встановлених законом вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, зокрема, положень статей 104, 105, 110 та 111 ЦК України.

Майна боржника недостатньо для задоволення кредиторських вимог.

Встановлені обставини і матеріали справи свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування до боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство, а тому боржника необхідно визнати банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру.

Проте, вказаний висновок суду першої інстанції є передчасним, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Частинами 1,3 статті 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно п.1 ч.1 та ч.3 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частинами 1-11 статті 111 ЦК України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Отже, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду зі заявою; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації та оцінки його майна, в тому числі грошових коштів на рахунках боржника, аналізу пасиву боржника шляхом повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи-боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості.

За результатами аналізу активу та пасиву боржника ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає проміжний ліквідаційний баланс, який додається до заяви боржника відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернення з якою до господарського суду є можливим по закінченню строку, передбаченого ст.105 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій ліквідаційної комісії (ліквідатора) під час досудової ліквідації боржника є підставою для звернення ліквідаційної комісії (ліквідатора) із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із наданням господарському суду доказів існування всіх необхідних передумов для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, саме на момент звернення боржника з відповідною заявою.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 11.9 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 за №1562/20300, визначено, що з метою забезпечення закриття рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган за основним місцем обліку на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття.

Таким чином, належним доказом наявності відкритих/закритих рахунків у боржника є довідка податкового органу щодо наявності таких рахунків.

Доказів того, що ліквідаційна комісія боржника зверталася до відповідного контролюючого органу щодо отримання переліку таких рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття матеріали справи не містять, що свідчить про порушення головою ліквідаційної комісії вимог ч.3 ст.111 ЦК України.

Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. № 879, визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.

У розділі ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Всупереч наведеному, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та за відсутністю матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Такими заходами можуть бути отримання відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Законів України "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В порушення ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідатор не вжив належних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також його не виявив.

В матеріалах справи відсутні відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомостей щодо наявності (відсутності) у боржника рухомого майна (транспортних засобів, сільськогосподарської техніки тощо), відсутні відомості із ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо того, чи є боржник засновником, учасником інших юридичних осіб (наявність корпоративних прав), що свідчить про неналежне виконання ліквідатором обов'язку з інвентаризації майна юридичної особи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення аудиторської перевірки та аудиторський висновок щодо фінансового стану боржника.

Колегія суддів вважає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що проміжний ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегрим", складений станом на 30.09.2018 не можна вважати таким, що відображає повну інформацію щодо активів боржника.

Також, у проміжному ліквідаційному балансі зазначено про відсутність у боржника дебіторської заборгованості.

Водночас, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи боржника, згідно вимог ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в підтвердження факту відсутності дебіторської заборгованості.

Отже, місцевим господарським судом не перевірено та не встановлено, чи вживалися головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) заходи щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості боржника та якими належними та допустимими доказами це підтверджується.

Таким чином, судом першої інстанції не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

До проміжного ліквідаційного балансу ліквідатором додано перелік кредиторів вимоги яких не оскаржуються за даними бухгалтерського обліку, а саме: ТОВ "Файнобуд" - загальна сума заборгованості 1 300 000,00 грн.

Проте, доказів звернення з кредиторськими вимогами ТОВ "Файнобуд" як під час добровільної ліквідації боржника так і під час судової процедури банкрутства в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", матеріали справи не містять.

Оскільки кредитори наділені саме правом, а не обов'язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами та відповідний порядок звернення кредитора у порядку добровільної ліквідації за нормами Цивільного законодавства та під час провадження у справі про банкрутство передбачає таке звернення, отже, встановлені обставини дають підстави дійти висновку про небажання кредитора отримати повернення своїх коштів, відтак ставлять під сумнів підставність звернення до суду в порядку спрощеного провадження у справі про банкрутство через відсутність волевиявлення кредитора та недостовірності встановлення пасиву у проміжному ліквідаційному балансі боржника.

Згідно приписів ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за ст.95 Закону - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами, тощо (висновок про застосування цих норм права викладений в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №904/1853/17, від 01.08.2018 у справі №911/3540/17).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлено наявність грошових активів в касі товариства у розмірі 17 800,00 грн., інші активи у нього відсутні.

Наведене свідчить про відсутність у боржника наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Частина 7 статті 111 ЦК України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію боржника та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника у межах встановленого в публікації строку перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов'язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.08.2018 у справі №915/1490/16).

Матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегрим" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, що є порушенням ч.7 ст.111 ЦК України.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню, апеляційний господарський суд вважає, що ліквідаційною комісією боржника не дотримано вимоги законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а матеріали справи свідчать про неподання ліквідатором на момент порушення справи про банкрутство документів на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації боржника, що є порушенням вимог ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо наявності у апелянта права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у даній справі, колегія суддів враховує таке.

Так, матеріали справи свідчать про те, що боржник, як платник податку, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Собороному районі м.Дніпра.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Головне управління ДФС у Дніпропетровської області зазначало, що підприємство мало активну господарську діяльність. Так, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2017 рік була подана із показниками доходу від будь-якої діяльності в розмірі 56,2 млн. грн., податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року із показником - 19,8 млн. грн Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2018 взагалі будь-які поточні зобов'язання відсутні.

Крім того, Головне управління ДФС у Дніпропетровської області послалось на неможливість здійснення документальної позапланової виїзної перевірки банкрута ТОВ "Мегрим" на підставі наказу №4626-п від 15.08.2019, у зв'язку із відсутністю посадових осіб боржника за юридичною адресою.

Відповідно до п.п. 41.1.1 ч. 41.1. ст. 41 Податкового Кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно ст. 78.1. Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків для проведення перевірки боржника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків і зборів.

Наведені норми та встановлені судом другої інстанції обставини дають підстави зробити висновки, що у даному випадку, у Головного управління ДФС у Дніпропетровської області який здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків, виникло право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки фіскальному органу, в межах його компетенції, не вдалось, через відсутність органів управління боржника за місцем реєстрації, здійснити відповідну перевірку платника податків, який ліквідується у судовому порядку, та сформувати, у відповідні строки, кредиторські вимоги до підприємства боржника

Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №904/1853/17 дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області має правовий статус контролюючого органу, і є учасником справи про банкрутство, незважаючи на те, що не зверталось з грошовими вимогами до боржника.

Встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегрим" , колегія суддів вважає за необхідне постанову господарського суду скасувати, як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та закрити провадження у даній справі про банкрутство.

Керуючись ст.ст.270,275,278,281,282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 17.01.2019 у справі №908/2306/18 скасувати.

Провадження у справі №908/2306/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегрім" (69063, м.Запоріжжя, вул.Троїцька, 27, код ЄДРПОУ 41492467) - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 01.04.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко