Постанова

від 25.03.2019 по справі 908/1953/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1953/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2019 р., адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 17/2019 від 21.12.2018 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м.Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 року, ухвалене суддею Мірошниченко М.В., повний текст якого складений 14.01.2019, у справі № 908/1953/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс", смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м.Запоріжжя

про стягнення 927 145,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" (далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (далі Відповідач) про стягнення суми 927 145,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором поставки № 038 від 27.07.2011 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 927 145,21 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 у справі №908/1953/18 (суддя Мірошниченко М.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" суму основного боргу в розмірі 927 145 грн. 21 коп. та 13907 грн. 18 коп. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 у справі №908/1953/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з висновком господарського суду про те, що Відповідач протягом розгляду справи не заперечував факт поставки Позивачем товару за спірними видатковими накладними, оскільки ним ще у відзиві на позовну заяву зазначалося про те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, копії яких надано позивачем на підтвердження здійснення поставки товару, не можуть бути прийняті судом, як первинні документи, а отже, підтверджувати факт здійснення Позивачем поставки товару, оскільки у таких документах не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис зі сторони ТОВ "Український рітейл".

Таким чином, Відповідач у своєму Відзиві чітко зазначив, що докази, надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, не є належними і не підтверджують факти, на які посилався Позивач.

Суд помилково застосував до норми абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" в редакції чинній з 01.01.2018, відповідно до якого неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, до правовідносин, що виникли до набрання чинності вказаними нормами закону.

Посилання суду на акти взаєморозрахунків як доказ, що підтверджує господарські операції між Позивачем і Відповідачем та підтверджує вимоги Позивача є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження того, що господарська операція не відбулась, а товар відповідачем не прийнято. З поданих до матеріалів справи видаткових накладних вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий, що підтверджується підписами на накладних, завірених печаткою відповідача. Наявність печатки відповідача на видаткових та товарно-транспортних накладних є свідченням його участі, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції - прийнятті товару.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області 10.01.2019 у справі №908/1953/18; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.02.2019.

20.02.2019 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів по справі, яким останній просив:

- зобов'язати Вознесенівське управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14) надати до Центрального апеляційного господарського суду: помісячну інформацію по сформованому (задекларованому) податковому кредиту платником податку - ТОВ "Український рітейл" (ідентифікаційний код 34604386), право на який виникло внаслідок придбання товарів у платника податку - ТОВ "МФ "Фаворит Плюс" (ідентифікаційний код 37373551) у 2016 - 2018 роках, із зазначенням об'ємів придбаних товарів, а також копії податкових декларацій на зазначений товар;

- зобов'язати Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, Центральний район, проспект Олександра Поля, будинок 57) надати до Центрального апеляційного господарського суду: помісячну інформацію по сформованому (задекларованому) податковому зобов'язанню платника податку - ТОВ "МФ "Фаворит Плюс" (ідентифікаційний код 37373551), право на який виникло внаслідок поставки товарів останнім ТОВ "Український рітейл" (ідентифікаційний код 34604386) у 2016-2018 роках, із зазначенням об'ємів поставлених товарів, а також копії податкових декларацій на зазначений товар.

Клопотання позивач обґрунтовує ст.74 ГПК України, відповідно до якої у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; а також зазначає, що на витребуванні додаткових доказів вказував у відповіді на відзив відповідача, і зауважив, що з Декларації з податку на додану вартість, можливо встановити, що Відповідач скористався своїм право на отримання податкового кредиту за результатами господарських операцій з Позивачем за спірним договором поставки.

27.02.2019 через неявку заявника апеляційної скарги розгляд справи відкладено на 25.03.2019.

12.03.2019 Відповідачем подані суду апеляційної інстанції заперечення з приводу заявленого клопотання, в яких скаржник зазначив, що з урахуванням ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення в межах доводів і вимог скарги; додаткові докази приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; позивачем, в свою чергу, своєчасно, клопотання про витребування доказів в суді першої інстанції не заявлялось та не наводились обставини поважності неможливості їх подання; при цьому інформація по податковому зобов`язанню платника податків ТОВ "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс", право на який виникло внаслідок поставки товару, є в наявності у позивача.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 27.03.2019, колегія суддів вважає його безпідставним, таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на приписи ст.ст.81, 269 ГПК України.

В судовому засіданні 25.03.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 038 (з протоколом розбіжностей), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар, далі "товар", на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, найменування, асортимент та ціна постачаємого товару зазначається у додатку № 1 "Специфікація/Прайс-лист", яке є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку.

Зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України (п. 2.6). Сторони вправі встановити умови поставки товару окремих товарних груп чи на визначений період часу, чи інші додаткові умови поставок, про що складається та підписується відповідний Додаток № 6 до даного договору (п. 2.19).

Згідно п. 3.1 договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем у місці поставки товару від постачальника на підставі супровідних документів.

У розділі 6 договору сторони врегулювали ціну товару та порядок розрахунків. У відповідності до п. 6.1 договору ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації (прайс-листів) та може бути змінена виключно по попередньому узгодженню з покупцем не менш ніж за 15 робочих днів до змін.

Сторонами до договору підписаний додаток № 6 "Комерційні умови договору", відповідно до якого оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 70 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця.

Даний додаток, згідно з пунктом 9, діє з 15.12.2017 до закінчення строку дії договору поставки, якщо інше не буде передбачено по узгодженню сторін.

Відповідно до п. 11.1 договору (у редакції додаткової угоди від 21.02.2018), договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору ні одна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Укладення між сторонами у справі вказаного договору визнано відповідачем у письмовому відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов вказаного вище договору позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (відповідач) товар, що підтверджується видатковими накладними:

- № 3878316 від 20.04.2018 на суму 15382,30 грн.;

- № НОМЕР_1 від 20.04.2018 на суму 195326,14 грн.;

- № 3892073 від 24.04.2018 на суму 29145,53 грн., з актом розбіжностей №0012001156 від 24.04.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 25892,43 грн.;

- № 3905802 від 27.04.2018 на суму 98287,20 грн.;

- № 3905803 від 27.04.2018 на суму 53961,30 грн., з актом розбіжностей №0012001196 від 27.04.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 53736,89 грн.;

- № 3919723 від 01.05.2018 на суму 35662,93 грн., з актом розбіжностей №0012001235 від 01.05.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 29860,24 грн.;

- № 3934061 від 04.05.2018 на суму 40813,42 грн., товарно-транспортна накладна №3934064 від 04.05.2018;

- № 3958719 від 10.05.2018 на суму 76470,56 грн., з актом розбіжностей №0012001325 від 10.05.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 75068,52 грн.; товарно-транспортна накладна № 3958721 від 10.05.2018;

- № 3962772 від 11.05. на суму 22252,72 грн., з актом розбіжностей № НОМЕР_2 від 11.05.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 20730,66 грн.;

- № 3977017 від 15.05.2018 на суму 65089,72 грн., з актом розбіжностей № НОМЕР_3 від 15.05.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 55455,16 грн.;

- № 3991655 від 18.05.2018 на суму 51016,74 грн., з актом розбіжностей №0012001411 від 18.05.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 50381,70 грн.;

- № 4007491 від 22.05.2018 на суму 24953,51 грн., з атом розбіжностей №0012001446 від 22.05.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 24108,57 грн.;

- № 4039350 від 30.05.2018 на суму 24948,14 грн., з актом розбіжностей №0012001523 від 30.05.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 23537,01 грн.;

- № 4047885 від 01.06.2018 на суму 108168,10 грн., з актом розбіжностей №0012001546 від 01.06.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 108144,99 грн.;

- № 4060504 від 05.06.2018 на суму 51732,80 грн., товарно-транспортна накладна №4060506 від 05.06.2018;

- № 4085218 від 12.06.2018 на суму 32939,14 грн., з актом розбіжностей №0012001662 від 12.06.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 32548,47 грн.;

- № 4109717 від 19.06.2018 на суму 38460,00 грн., з актом розбіжностей №0012001736 від 19.06.2018 відповідно до якого фактично товар прийнятий на суму 35734,79 грн.; товарно-транспортна накладна № 4109719 від 19.06.2018.

У видаткових накладних міститься посилання на договір № 038 від 27.07.2011 або на замовлення відповідача (його номер та дату). В усіх видаткових накладних у графі "отримав(ла)" міститься підпис представника відповідача, який скріплений круглою печаткою відповідача - юридичної особи.

Згідно підписаного між сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 заборгованість ТОВ "Український Рітейл" за договором № 038 від 27.07.2011 станом на 30.06.2018 становить 1488596,38 грн. на користь позивача.

Відповідно до реєстру платежів ПАТ "ОСОБА_3 Аваль", відповідач перерахував позивачу 25.07.2018 суму 450000,00 грн., 10.09.2018 суму 50000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за прод. товар согл. договора поставки № 038 от 27.07.2011".

Згідно заяви-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.07.2018 вих. № 253 ТОВ "Український Рітейл" у рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 038 від 27.07.2011 проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 61451,17 грн.

Як вказав позивач та не заперечив відповідач, сплата коштів була зарахована у рахунок раніше поставленого товару за договором № 038 від 27.07.2011.

Згідно підписаного між сторонами акту звірки від 31.07.2018 взаємних розрахунків за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 заборгованість ТОВ "Український Рітейл" за договором №038 від 27.07.2011 станом на 31.07.2018 становить 977 145,21 грн. на користь позивача.

Враховуючи наявну заборгованість у сумі 977145,21 грн., позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким було відкрито провадження у дійсній справі. Одночасно в позовній заяві позивачем зазначено, що 10.09.2018, з порушенням строків оплати, Відповідачем здійснено перерахування 50 000 грн, отже, на момент подання позовної заяви заборгованість становить 927 145,21 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують поставку позивачем товару відповідачу за договором від 27.07.2011 № 038, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо його оплати в сумі 927 145,21 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач, як у письмовому відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі укладення договору поставки № 038 від 27.07.2011 не заперечив. Однак, зазначив про неналежне оформлення видаткових накладних, поданих позивачем, а саме: у графі "Отримав" видаткових накладних не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис. Через що вважає, що видаткові накладні не можуть підтверджувати здійснення поставки товару.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

У відповідності до визначень термінів, що міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна є документом, який фіксує факт отримання/передачі матеріальних цінностей (товарів або послуг) від однієї особи іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Форму видаткової накладної не затверджено.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 ).

Частинами 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній із 01.04.2015 було визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній з 01.01.2018, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Умовами договору № 038 від 27.07.2011 сторони визначили порядок приймання товару. Згідно п. 3.4 договору, якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору чи вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов'язкові реквізити первинних документів), покупець має право відмовитися від приймання товару або прийняти товар, якщо якість товару відповідає вимогам договору.

Якщо при прийманні товару виявилась невідповідність (помилки) у супровідних документах або невідповідність товару, що приймається, супровідним документам, у момент приймання товару складається акт розбіжностей за участі представника покупця та особи, яка безпосередньо доставила (передала) товар, в якому зазначаються виявлені при прийманні розбіжності. На товарній накладній ставить відмітка про складення акту розбіжностей (п. 3.5 договору).

Згідно п. 3.6 договору разом із товаром постачальник зобов'язаний пред'явити такі супровідні документи: замовлення на поставку з відміткою постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення; товарну накладну; товарно-транспортну накладну; податкову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України; довіреність на представника постачальника чи перевізника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору чи законодавства, отримання листів чи документів від покупця.

Якщо супровідні документи не будуть надані разом із товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів (п. 3.8). У разі відмови від приймання товару складається акт розбіжностей, передбачений п. 3.5 даного договору, із зазначенням причини відмови від приймання.

Колегія суддів відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував фактичної поставки позивачем відповідачу товару за переліченими у позові видатковими накладними.

До деяких видаткових накладних сторонами складалися акти розбіжностей, про які зазначено вище, в яких зазначено фактичну суму поставки (були виявлені невідповідності товару, зокрема, по кількості).

Матеріали дійсної справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах.

Колегія суддів враховує, що на усіх видаткових накладних міститься відбиток круглої печатки юридичної особи - відповідача, наявності якої відповідач не заперечив. Неістотні недоліки у видаткових накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Також, на більшій кількості видаткових накладених, що покладені у підставу позову, міститься розшифрування підпису (прізвище) особи, що отримала товар, та її посада. Крім того, відповідач не заявив про підроблення перелічених вище видаткових накладних, клопотання про призначення відповідної судової експертизи також заявлено не було.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову оплату товару відповідачем за договором, а також про зарахування зустрічних однорідних вимог, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні під час з'ясування судом всіх обставин справи та дослідження доказів.

Проте, жодних обґрунтувань та пояснень на запитання суду, які саме видаткові накладні відповідачем оплачувались за даними бухгалтерського обліку та за зобов'язаннями по якими конкретними видатковими накладними сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем суду не надано.

Отже, Відповідач схвалив дії Позивача щодо поставки товару шляхом здійснення часткової оплати вартості отриманого товару.

Крім того, згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів не роблять їх недійсними і не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів погашення заборгованості за договором поставки № 038 від 27.07.2011 у сумі 927 145,21 грн. матеріали справи не містять. Відповідач наявність даної заборгованості не заперечив.

У листі від 23.10.2018 відповідач зазначив, що станом на 23.10.2018 дебіторська заборгованість ТОВ "Український Рітейл" за поставки продукції згідно договору поставки № 038 від 27.07.2011 становить 927145,21 грн. та запропонував позивачу графік погашення заборгованості: 427145,21 грн. дата погашення: 29.10.2018 р., 500000,00 грн. дата погашення: 01.11.2018.

Листом від 02.11.2018 вих. № 1380 відповідач запропонував позивачу підписати акт звірки та підтвердити наявну заборгованість. У відповідь на даний лист, позивач листом від 04.12.2018 вих. № Ф-2018-000583 підтвердив існуючу заборгованість за договором поставки № 038 від 27.07.2011 у розмірі 927145,21 грн.

У матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт взаємних розрахунків станом на жовтень 2018 року, відповідно до якого заборгованість ТОВ "Український Рітейл" перед ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" становить 927145,21 грн.

Враховуючи наведене, господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги позивача повністю у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про безпідставність посилання господарського суду на акти звірки взаєморозрахунків як доказ, що підтверджує заборгованість Відповідача та позовні вимоги Позивача з огляду на наступне.

Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції чинній з 01.01.2000) визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV у редакції чинній з 01.01.2018).

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній з 01.01.2018), для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Частиною 7 цієї ж статті встановлено, що головний бухгалтер, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Як було встановлено в ході розгляду справи по суті з пояснень, наданих представником відповідача після огляду актів звірки, вони підписані бухгалтерією підприємства та засвідчені печаткою ТОВ "Український рітейл".

Доказів, які підтверджують, що статутні документи відповідача, посадова інструкція тощо мають певні обмеження щодо дій бухгалтера, який підписав відповідний акт звірки з контрагентами по господарських договорах, матеріали справи не містять.

Дійсність актів розрахунків через невідповідність підпису бухгалтера та печатки ТОВ "Український рітейл", що міститься на актах звірки, у т.ч. на актах звірки за період 2018 року, відповідачем не оспорювалась під час розгляду цієї справи по суті спору.

Вбачається, що складання актів звірки передбачено умовами договору поставки, і відповідно до п. 6.7 договору, саме Покупець (ТОВ "Український рітейл") готує проект акту звірки та направляє його Постачальнику.

Також, за змістом п. 6.7. договору, Акт звірки підтверджує розрахунки між сторонами.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов правильного висновку про те, що надані до матеріалів справи акти звірки взаємних розрахунків підтверджують факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату, у т.ч. за спірними у цій справі видатковими та товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що акти звірки взаємних розрахунків дійсно не є первинними документами, що підтверджують господарські операції між сторонами, в той же час вони є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами; а також є належними та допустимими письмовими доказами, які підтверджують визнання Відповідачем заборгованості перед позивачем за отриманий товар.

Крім того, колегія суддів констатує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував факту поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними, які додані до позовної заяви (згідно з переліком, наведеним у тексті самої позовної заяви) та прийняття товару за ними уповноваженими представниками ТОВ "Український рітейл".

Натомість, відповідач у відзиві зазначав лише про невідповідність видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вимогам, які встановлені до первинних бухгалтерських документів у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", зокрема, посилався на відсутність в накладних даних про посаду та особу, яка їх підписала. У зв'язку з чим, відповідачем зазначено, що надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом як первинні, як наслідок підтверджувати факт здійснення поставки товару.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаперечення Відповідачем протягом розгляду справи факту поставки товару спростовуються змістом відзиву останнього на позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 року у справі №908/1953/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 року у справі №908/1953/18 - залишити без змін.

Судові витрати по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м.Запоріжжя за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її оголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.04.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік