Рішення

від 29.03.2019 по справі 910/768/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2019Справа № 910/768/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Терещенко Тетяни Іванівни

до товариства з обмеженою відповідальністю ВІПСЕРВІС

про стягнення 6939,81 грн.,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Терещенко Тетяна Іванівна звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ВІПСЕРВІС про стягнення 6939,81 грн., з яких: 6244,62 грн. боргу, 155,00 грн. 3% річних, 540,19 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

Фізична особа-підприємець Терещенко Тетяна Іванівна поставила товариству з обмеженою відповідальністю ВІПСЕРВІС товар на загальну суму 25 487,88 грн., проте відповідач лише частково оплатив його, неоплаченою залишилася сума в розмірі 6244,62 грн., чим порушив права позивача.

Суд своєю ухвалою від 25.01.2019 відкрив провадження у справі № 910/768/19 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В період з 21.02.2018 по 09.05.2018 фізична особа-підприємець Терещенко

Тетяна Іванівна (продавець) поставила, а товариство з обмеженою відповідальністю ВІПСЕРВІС (покупець) отримав товар на загальну суму 25487,88 грн., що підвердується видатковими накладними: №3 від 21 лютого 2018 року на суму 2188,54 грн.; №16 від 20 березня 2018 року на суму 3312,59 грн.; №20 від 21 березня 2018 року на суму 720,35 грн.; №37 від 29 березня 2018 року на суму 3253,19 грн.; №47 від 29 березня 2018 року на суму 1106,48 грн.; №79 від 18 квітня 2018 року на суму 6974,20 грн.; №101 від 23 квітня 2018 року на суму 1688,00 грн.; №132 від 09 квітня 2018 рок на суму 6244,62 грн.

Передача продавцем та прийняття покупцем товару свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Відповідач сплатив за товар 19243,26 грн., внаслідок чого у відповідача виник борг на суму 6244,62 грн.

Відповідно до 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується.

Після звернення з цим позовом до суду відповідач не погасив 6244,62 грн. боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6244,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення , індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 424,18 грн. інфляційних (26,03 грн. (з суми 3253,19 грн. за період з 29.03.2018 до 14.05.2018) + 8,85 грн. (з суми 1106,48 грн. за період з 29.03.2018 до 14.05.2018) + 389,30 грн. (з суми 6244,62 грн. (за період з 09.05.2018 до 22.01.2019). Суд відмовляє в стягненні 116,01 грн. інфляційних.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягають 155,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 6244,62 грн. боргу, 155,00 грн. 3% річних, 424,18 грн. інфляційних, а разом 6823,80 грн. Суд відмовляє в стягненні 116,01 грн. інфляційних

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача покладається 1888,89 грн. судового збору, на позивача - в іншій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов фізичної особи-підприємця Терещенко Тетяни Іванівни до товариства з обмеженою відповідальністю ВІПСЕРВІС .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВІПСЕРВІС (вул. Ярославська, б. 56-А, приміщення №1 групи прим. №14-Б, м. Київ, 04071, код 37140098) на користь фізичної особи-підприємця Терещенко Тетяни Іванівни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6244,62 грн. боргу, 424,18 грн. інфляційних, 155,00 грн. 3% річних, 1888,89 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Суддя С.А. Ковтун