Постанова

від 28.03.2019 по справі 905/1428/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. Справа № 905/1428/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю:

прокурора - Ногіна О.М. (посвідчення №032167 від 11.02.15),

представників сторін:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - Уразгільдєєв Т.Н. (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 23.01.2014, посвідчення №КВ5500 від 22.09.2015; довіреність б/н від 13.08.18),

2-го відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область (вх.№ 1355 Д/З) на рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2018 (повний текст складено та підписано 19.11.2018 у місті Харкові) у справі №905/1428/18 (суддя Матюхін В.І.)

за позовом Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, м. Краматорськ, Донецька область

до 1. Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, м.Білицьке, м. Добропілля, Донецька область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Продинфо", м.Маріуполь, Донецька область

про визнання недійсним рішення тендерного комітету; визнання недійсним договору постачання, укладеного на підставі рішення тендерного комітету

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Продинфо (відповідач-2), в якому просив суд:

-визнати недійсним рішення тендерного комітету Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів про визнання переможцем торгів Товариства з обмеженою відповідальністю Продинфо , яке оформлене протоколом засідання тендерного комітету №196 від 04.06.2018;

- визнати недійсним укладений за результатом відкритих торгів між Білицьким будинком-інтернатом для громадян похилого віку та інвалідів та Товариством з обмеженою відповідальністю Продинфо договір на постачання від 18.06.2018 №ДС-18/20 на суму 1019 240 грн. та припинити його виконання на майбутнє.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ Продинфо , в порушення вимог статтей 16, 22 Закону України Про публічні закупівлі , пункту 5 Кваліфікаційні критерії до учасників Розділу ІІІ тендерної документації Інструкція з підготовки тендерної пропозиції , не надано документів на підтвердження відповідності учасника торгів кваліфікаційним критеріям. Разом із тим, як зазначає прокурор, Білицьким будинком-інтернатом для громадян похилого віку та інвалідів 04.06.2018 на засіданні тендерного комітету акцептовано пропозицію ТОВ Продинфо та визнано його переможцем торгів, що є порушенням приписів статті 30 Закону України Про публічні закупівлі та підставою для визнання недійсним рішення тендерного комітету. Оскільки договір на постачання меблів для дому №ДС-18/20 від 18.06.2018 укладено між відповідачами за результатами проведеної процедури тендерної закупівлі із порушенням вимогу Закону України Про публічні закупівлі , прокурор вважає, що наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Обгрунтовуючи наявність підстав для захисту інтересів держави та представництва прокурором інтересів держави в суді, прокурор зазначає наступне. Виконання зобов'язань за договором постачання №ДС-18/20 від 18.06.2018, який укладено за результатами проведеної процедури відкритих торгів з порушенням вимог законодавства, може призвести до нераціонального, неефективного та надмірного використання державних коштів, що не відповідатиме меті Закону України Про публічні закупівлі та принципам, за якими мають здійснюватися державні закупівлі, закріпленим у ст.3 вказаного Закону. Допущені порушення вимог законодавства, на думку прокурора, підривають фінансово-економічні основи держави, унеможливлюють раціональне та ефективне використання бюджетних коштів. Проте, як зазначає прокурор, Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, до відання якого належить забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів, не вжив заходів для захисту інтересів держави (зокрема, не оскаржив рішення тендерного комітету та договір в судовому порядку), що є виключним випадком для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2018 року у справі №905/1428/18 позов задоволено повністю.

Наведене рішення суду мотивоване тим, що наданий відповідачем сертифікат системи управління якістю не є належним доказом на підтвердження відповідності ТОВ Проинфо , як учасника процедури закупівлі, встановленим кваліфікаційним критеріям. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачами при проведенні торгів вимог статей 16, 22 Закону України Про публічні закупівлі , пункту 5 Кваліфікаційні критерії до учасників Розділу III тендерної документації Інструкції з підготовки тендерної пропозиції . Як зазначено судом в оскаржуваному рішенні, прокурором доведено наявність підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді, а також дотримано вимог Закону України Про прокуратуру та ГПК України при звернення до суду із цим позовом.

Перший відповідач із вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі перший відповідач зазначає про те, що оскаржуване рішення суду не містить належного правового обгрунтування правомірності подання прокурором позову у цій справі, оскільки прокурор може представляти інтереси держави в суді виключно у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює відповідний орган державної влади. Як зазначає другий відповідач, Державна аудиторська служба України наділена повноваженнями із здійснення контролю у сфері публічних закупівель та звернення до суду із позовами, зокрема, про визнання недійсними договорів постачання, укладених на підставі рішень тендерного комітету. Натомість, діяльність прокурора з реалізації функцій представництва інтересів держави в суді повинна здійснюватись лише у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює відповідний орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Також в апеляційній скарзі другий відповідач вказує на те, що ТОВ Продинфо під час участі у процедурі закупівлі було надано необхідні документи, визначені тендерною документацією, зокрема, щодо відповідності учасника кваліфікаційним вимогам, однак, суд першої інстанції не дослідив належним чином вказані обставини та дійшов помилкового висновку про наявність порушень вимог законодавства при проведенні торгів. Крім того, позивач зазначає про порушення судом першої інстанції вимог ч.2 ст.237 ГПК України, оскільки в частині визнання недійсним договору постачання від 18.06.2018 з моменту укладення, суд вийшов за межі позовних вимог.

Другий відповідач надав суду письмові пояснення від 08.02.2019, в яких погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для звернення прокурора до суду із цим позовом, зазначає про незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції. Як вказує другий відповідач, ним було надано Білицькому будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів всі документи, передбачені тендерною документацією, у зв'язку з чим висновки суду про порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі є безпідставними. Просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Позивач та прокурор відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.

В судове засідання 28.03.2019 позивач свого представника не направив; надіслав суду заяву №01-20/1261/0/201-19 від 14.03.2019 про розгляд справи без участі його представника.

Другий відповідач в судове засідання 28.03.2019 не з'явився.

Ухвала суду від 28.02.2019, якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні, направлялась на належну адресу другого відповідача (вказану в Єдиноиу державному реєстрі юридичних осіб), однак, повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення за закінченням терміну зберігання .

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця знаходження ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Другий відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції дотримано вимоги статті 242 ГПК України щодо повідомлення другого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації позивачем та другим відповідачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено позивача та другого відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.04.2018 Білицьким будинком-інтернатом для громадян похилого віку та інвалідів опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель форму річного плану закупівель на 2018 рік за №UА-Р-2018-04-24-000706-а, за предметом: Меблі для дому (код ДК 021-2015:39140000-5), за процедурою відкритих торгів з бюджетним призначенням за кошторисом або очікуваною вартістю предмета закупівлі у розмірі 1 084 380 грн. (а.с. 17 т.1).

Документація конкурсних торгів на закупівлю за вказаним предметом на суму 1084 380 грн. затверджена головою тендерного комітету, що оформлено протоколом засідання тендерного комітету від 24.04.2018 №132 та оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу разом з оголошенням про заплановану закупівлю (а.с.18-39 т.1).

У пункті 5 тендерної документації Кваліфікаційні критерії до учасників Розділу III тендерної документації Інструкція з підготовки тендерної пропозиції документації конкурсних торгів (а.с.23 т.1) зазначено, що учасник подає, як частину тендерної пропозиції, документи, які підтверджують відповідність учасника встановленим кваліфікаційним критеріям, а саме:

- наявність обладнання та матеріально-технічної бази;

- наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід.

Прокурор в позові зазначає, що згідно даних реєстру отриманих тендерних пропозицій, на участь в процедурі закупівлі товару подано 2 тендерні пропозиції, а саме:

- Товариством з обмеженою відповідальністю Продинфо (код ЄДРПОУ - 35636927), з ціною пропозиції до початку аукціону 1 019 240 грн. та після його завершення 1 019 240 грн.;

- фізичною особою-підприємцем Алєксєєвою І.А. з ціною пропозиції до початку аукціону 1 073 000 грн. та після його завершення 1 073 000 грн.

Згідно протоколу засідання тендерного комітету Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів за №196 від 04.06.2018, ТОВ Продинфо визнано переможцем процедури закупівлі (а.с.40 т.1).

За наслідками проведених відкритих торгів 18.06.2018 між Білицьким будинком-інтернатом для громадян похилого віку та інвалідів (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продинфо (постачальник) укладено договір на постачання меблів для дому №ДС-18/20 від 18.06.2018, а також специфікацію №1 до нього (а.с.41-44 т.1).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язався у 2018 році поставити замовнику ДК021:2015:391400005 Меблі для дому (клейонка, матрац, ліжко, шафа, диван-ліжко, стіл обідній, тумбочки), а замовник прийняти та оплатити товар, який постачається згідно з накладною.

Ціна договору становить 1019240 грн. з ПДВ (п.3.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ Продинфо поставило Білицькому будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів обумовлений договором товар на загальну суму 1019240 грн., що підтверджується видатковими накладними №8/9652 від 10.08.2018, №8/0040 від 20.08.2018, №8/0284 від 11.09.2018 (а.с.5-7 т.2).

Позовні вимоги прокурора обгрунтовані тим, що ТОВ Продинфо , в порушення вимог статей 16, 22 Закону України Про публічні закупівлі , пункту 5 Кваліфікаційні критерії до учасників Розділу III тендерної документації Інструкція з підготовки тендерної пропозиції документації конкурсних торгів , не надано документів на підтвердження його відповідності кваліфікаційним критеріям, що є, на його думку, підставою для визнання недійсним рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання тендерного комітету №196 від 04.06.2018, та договору на постачання меблів для дому №ДС-18/20 від 18.06.2018, укладеного відповідачами за наслідками проведених торгів.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, зазначають про те, що ТОВ Продинфо було надано належні докази його відповідності кваліфікаційним критеріям, а саме, сертифікат системи управління якістю (а.с.135-154 т.1), який підтверджує наявність матеріально-технічної бази та працівників відповідної кваліфікації, у зв'язку з чим доводи прокурора про порушення вимог законодавства при проведенні процедури публічної закупівлі є безпідставними.

Судова колегія враховує наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури заявлена в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту Донецької обласної державної адміністрації визнати недійсним рішення тендерного комітету Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів про визнання переможцем торгів Товариства з обмеженою відповідальністю Продинфо , яке оформлене протоколом засідання тендерного комітету №196 від 04.06.2018; визнати недійсним укладений за результатом відкритих торгів між Білицьким будинком-інтернатом для громадян похилого віку та інвалідів та Товариством з обмеженою відповідальністю Продинфо договір на постачання від 18.06.2018 №ДС-18/20 на суму 1019 240 грн. та припинити його виконання на майбутнє.

При зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає у тому, що прийняття рішення конкурсним комітетом та укладання договору із порушенням принципів та вимог закріплених спеціальним законом, яким визначені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, призведе до необґрунтованого та незаконного витрачання державних коштів. Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави та територіальної громади щодо здійснення права комунальної власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, в розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Прокурором не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави спеціальними суб'єктами владних повноважень. Прокурором не зазначено, чи здійснювали свої повноваження щодо захисту інтересів держави спеціально уповноважені органи та якщо здійснювали, то чи є належним таке здійснення.

Саме лише посилання прокурором на порушення при прийнятті рішення тендерним комітетом та укладенні спірного договору вимог Закону України Про публічні закупівлі та невжиття позивачем (Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації) відповідних заходів щодо усунення порушень при використанні бюджетних коштів, не є безумовними правовими підставами для здійснення представництва в суді інтересів держави.

Прокурором не надано суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону нездійснення чи неналежного здійснення Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації своїх повноважень (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Матеріали справи не містять доказів того, що визначений прокурором позивач взагалі був обізнаний про можливе порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Крім того, прокурором не обгрунтовано, в чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета прийняття рішення тендерним комітетом та вчинення на підставі тендерного рішення спірного правочину.

Позивачем у цій справі прокурором визначено Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.45-50 т.1), засновником Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів є Донецька обласна рада.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.4 Закону України Про військово-цивільні адміністрації , військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2001 №549 затверджено Типове Положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, згідно якого Будинок - інтернат підпорядкований відповідно головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій.

Згідно Положення про Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації №71 від 15.02.2013, Департамент є структурним підрозділом Донецької обласної державної адміністрації, утвореним головою облдержадміністрації, входить до її складу і в межах відповідної території забезпечує виконання покладених на Департамент завдань.

До позову прокурором надано повідомлення від 26.07.2018 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про намір звернутись до суду із цим позовом (а.с.56-62, 67 т.1).

В своїх поясненнях суду першої інстанції Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації зазначав про те, що він не може бути позивачем у цій справі, оскільки не наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки правомірності проведення закупівель тендерним комітетом замовника - Білицького будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про публічні закупівлі , уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

За положеннями частини 2 вказаної статті Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зокрема,:

до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність договору про закупівлю, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, які підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю;

вживає заходів з недопущення здійснення платежів з рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках:

відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України Про публічні закупівлі , центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Отже, статтею 7 Закону України Про публічні закупівлі визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітету України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Так, згідно ч. 3 ст. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, основними завданнями Мінекономрозвитку є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державних та публічних закупівель. Повноваження здійснюються шляхом здійснення нормативно-правового забезпечення державного регулювання у сфері публічних закупівель, аналізу функціонування системи публічних закупівель, узагальнення практики здійснення закупівель, надання роз'яснень щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.

Статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 06.08.2014, визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України, які є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Отже, захищати інтереси держави у спірних правовідносинах повинні насамперед спеціально уповноважені органи.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації не має повноважень на проведення перевірок закупівель, виявлення випадків недотримання вимог законодавства у цій сфері, у зв'язку з чим не може бути позивачем у цій справі.

З огляду на викладене, прокурором не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та не надано доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин, у прокурора, який звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі органу вказаного позивачем, відсутня компетенція представляти інтереси держави у цій справі.

Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є необгрунтованим, не підтверджується документально, а розгляд судом справи по суті, за наслідком якого прийнято оскаржуване рішення - передчасним.

Колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17 щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді, а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 23.01.2019 р. у справі № 20/331/18, від 29.01.2019 р. у справі № 913/176/18, від 20.03.2019 у справі №905/1135/18 щодо безпідставності звернення прокурором до суду в інтересах держави в особі відповідних органів у тотожних правовідносинах з тотожним предметом спору та залишення такого позову без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позовної заяви позовної заяви керівника Костянтинівської місцевої прокуратури без розгляду, апеляційна скарга Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів - частковому задоволенню.

Керуючись статтями п.1 ч.1 ст.226, п.4 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст.277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Білицького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2018 у справі №905/1428/18 скасувати.

Позовну заяву керівника Костянтинівської місцевої прокуратури у справі №905/1428/18 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 02.04.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота

Суддя Н.М. Пелипенко