Рішення

від 22.03.2019 по справі 914/155/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2019 Справа №914/155/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Юнісен , Вінницька область, м.Вінниця;

до відповідача: Державного підприємства Турківське лісове господарство , Львівська область, м. Турка;

про: стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу;

ціна позову: 29295,47грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - адвокат (свідоцтво від 22.01.2018р. серія ЛВ №000855);

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Юнісен від 18.01.2019р. б/н (вх.№161) до Державного підприємства Турківське лісове господарство про стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу; ціна позову: 29295,47грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає недопоставку Відповідачем товару за договором від 31.05.2017р. №767/767/л/2017 про купівлю-продаж необробленої деревини.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; задоволити клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 26.02.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2019р. у даній справі судом постановлено розгляд справи відкласти на 22.03.2019р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з причин та підстав, зазначених у позовній заяві, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась не обов'язковою, вимог ухвал суду у даній справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце проведення судових засідань. Ухвала суду у даній справі від 26.02.2019р. про відкладення судового засідання на 22.03.2019р. отримана Відповідачем 13.03.2019р. , що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача, виконаною на поштовому повідомленні про вручення.

Позиція Позивача:

Позивач з підстав недопоставки Відповідачем товару за Договором про купівлю-продаж необробленої деревини від 31.05.2017р. №767/767/л/2017 просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 29295,47грн. сплаченого авансу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

19.03.2017р. між Товарною біржою Товарно-сировинна біржа Галконтракт (за Договором ОСОБА_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юнісен (за Договором Учасник торгів) укладено Договір про участь у аукціонних торгах з продажу необробленої деревини №254/36 (надалі - Договір про участь), за умовами якого (п.1.1. Договору про участь) ОСОБА_2 зобов'язувалась забезпечити організацію та проведення відкритих загальних аукціонних торгів з продажу необробленої деревини ресурсу І, II, III, IV кварталів 2017 року, (далі - торги), а Учасник торгів зобов'язується дотримуватись умов проведення торгів і здійснити всі необхідні розрахунки за Договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору про участь продаж необробленої деревини Дочірніх лісогосподарських підприємств ЛГГІ Галсільліс Львівської області та Державних лісогосподарських підприємств Львівської області (Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства) з доставкою у відповідному кварталі 2017 року проводиться відповідно до умов Договору, Регламенту про організацію та проведення аукціонних торгів з продажу ресурсу необробленої деревини. І, II, III, IV кварталів 2017. року, затвердженого Аукціонним комітетом з організації та проведення: аукціонних торгів з продажу необробленої деревини (надалі - Регламент), а також згідно із законодавством України.

Пунктом 3.1. Договору про участь встановлено, що з моменту підписання Договору та оплати реєстраційного збору Учасником торгів останній набуває статусу тимчасового (асоційованого) .члена біржі. Статус тимчасового (асоційованого) члена біржі надається Учаснику на період проведення кожних окремих аукціонних торгів, щодо яких учасником було сплачено реєстраційний збір та подано відповідний пакет документів згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 4.1.1. Договору про участь учасник торгів, який бажає придбати на торгах необроблену деревину, зобов'язаний виконати всі дії, пов'язані з реєстрацією його участі в кожних нових торгах (основних чи додаткових), що передбачені Регламентом, зокрема оплатити реєстраційний збір розмірі 480грн. та суму гарантійного внеску, що становить п'ять відсотків від початкової вартості заявленого до придбання (купівлі) обсягу необробленої деревини, зазначеного в заявці учасника шляхом сплати грошових коштів на рахунок ОСОБА_2.

ОСОБА_3 Договір про участь підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

На виконання умов укладеного між ОСОБА_2 і Учасником торгів Договору останнім на користь ОСОБА_2 перераховано 78638,25грн. гарантійного внеску.

За результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі третього кварталу 2017 року, який відбувся 30.05.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Юнісен (надалі - Позивач, Покупець) та Державним підприємством Турківське лісове господарство (надалі - Відповідач, Продавець) 31.05.207р. укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини №767/767/л/2017 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця а умовах Франко (верхній/проміжний/нижній) склад Покупця необроблену деревину (надалі - Товар), за номерами лотів п.3.1., а Покупець зобов'язувався прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.3.2. Договору загальна сума договору 181720грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п.4.1. Договору поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного подекадного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору та підписується самостійно між Покупцем та Продавцем без обов'язку окремої реєстрації такого на ТБ ТСБ Галконтракт , на умовах франко (верхній/проміжний/нижній) склад Продавця. У випадку не підписання Сторонами щомісячного подекадного графіку поставок, товар поставляється рівними частинами.

Пунктами 5.1. Договору Сторонами встановлено, що прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця за умовами: франко (нижній/ проміжний/ верхній/) склад Продавця за якістю - у відповідності з нормами діючих державних стандартів та вимог, в т.ч. ГОСТ, ТУ, ДСТУ тощо та вимог законодавства України; за кількістю у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця. Не пізніше 5 діб до передачі товару Продавець повідомляє Покупця про дату та місце поставки.

Відповідно до пункту 5.3. Договору датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно пункту 6.1. Договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Пунктом 6.3. Договору Сторонами погоджено, що сума гарантійного внеску перерахована Покупцем на рахунок ГБ ТСБ Галконтракт для участі з аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується Продавцю в якості частини оплати за проданий Товар з урахуванням вимог Регламенту про організацію та проведення загальних аукціонних торгів з продажу ресурсу необробленої деревини І, ІІ, ІІІ, ІV кварталів 2017р., що діє на ТБ ТСБ Галконтракт .

Відповідно до пунктів 11.1. та 11.2. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Даний договір діє в частині обов'язку поставки товару з 01 07.2017р. по 30.09.2017р., а в частині оплати придбаного товару - з дати укладення Договору до повного проведення розрахунків за придбаний Товар.

ОСОБА_3 Договір підписано уповноваженими представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

На виконання умов укладеного Договору Відповідачем виставлено до оплати Позивачу ОСОБА_4 від 29.06.2017р. №20 на суму 90860грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що на виконання умов Договору про участь ОСОБА_2 06.06.2017р. перераховано на користь Відповідача 8987грн. гарантійного внеску, що підтверджується ОСОБА_2 від 08.06.2017р.

Окрім того, Позивачем згідно Платіжного доручення від 12.07.2017р. №838 сплачено на користь Відповідача 70000грн. згідно ОСОБА_4 від 29.06.2017р. №20.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання з поставки необробленої деревини за Договором виконав частково, поставив Позивачу 30,173 м.куб. деревини на суму 49691,92грн.

Листом від 21.08.2017р. вих. №283 Позивач звертався до Відповідача із повідомленням про часткову відмову від виграних на аукціоні з продажу ресурсів необробленої деревини на ІІІ квартал 2017р. лотів №762 (пиловник ялина 1 ґатунок) в кількості 55 м.куб. та №763 (пиловник ялина 1 ґатунок) в кількості 55 м.куб. і просив повернути сплачений згідно Платіжного доручення від 29.06.2017р. №20 аванс в розмірі 29295,47грн. Відповідачем вказаного листа отримано 07.09.2017р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на Повідомлення про вручення поштового відправлення №2101600628893.

Актом звірки розрахунків за період 2017р. Сторонами встановлено сальдо на користь Позивача в сумі 29295,47грн. ОСОБА_3 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору. Доказів повного чи часткового погашення вказаної суми боргу станом на час розгляду спору по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 29295,47грн. суми попередньої оплати за Договором.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ч.3 ст.693 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання взятих на себе договірних зобов'язань з поставки оплаченого згідно умов Договору товару, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо поставки товару з порушенням встановленого Договором порядку і строку, перевіривши розрахунок суми основного боргу суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 29295,47грн. попередньої оплати за Договором є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1921грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 15.01.2019р. №3209 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1921грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №12 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 1921грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1921грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 610-612, 627, 629, 632, 655, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Турківське лісове господарство (82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Шевченка, буд.30; ідентифікаційний код 00992409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юнісен (21036, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Максимовича, буд.4, оф.207; ідентифікаційний код 40505705) 29295,47грн суми попередньої оплати та 1921грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 01.04.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.