Рішення

від 26.03.2019 по справі 915/1225/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 915/1225/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участі прокурора Бескровної І.І.;

від відповідача- 1: ОСОБА_1 довіреність № 477/02.02.01-22/02.06/14/19 від 14.02.2019;

від відповідача-2: представник не з'явився;

розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/1225/18

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1,

вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54003;

в інтересах держави

до відповідачів:

1) Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» ,

АДРЕСА_1, 54003;

про визнання недійсним та скасування п. 1.3 рішення Миколаївської міської ради від 27.07.2017 № 23/28, визнання недійсним договору від 30.05.2018 про оренду землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) в інтересах держави пред'явлено позов до Миколаївської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ХААНКА» з такими вимогами:

« 1. Визнати незаконним та скасувати пункт 1.3 рішення Миколаївської міської ради від 27.07.2017 № 23/28, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва та архетипів земельну ділянку площею 4 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:021:0001 для обслуговування тимчасово встановлено торговельного кіоску по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину «Океан» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

2. Визнати недійсним укладений 30.05.2018 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» договір оренди землі №11459, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2018, про що вчинено запис №26931379.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 4 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:021:0001. вартістю 8 170,16 грн., розташовану по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину «Океан» , шляхом демонтажу торговельного кіоску» .

Вимоги ґрунтуються на тому, що земельні торги щодо продажу права оренди вищевказаної земельної ділянки, як це передбачено ст.ст. 135-139 ЗК України, не проводились, чим порушено приписи земельного законодавства. Враховуючи те, що на підставі незаконного пункту рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ «ХААНКА» 30.05.2018 укладено договір оренди землі, він підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 20, 207 ГК України, ст. 152 ЗК України, а ТОВ «ХААНКА» , згідно вимог ст.ст. 16, 1212 ЦК України, зобов'язане повернути отриману ним земельну ділянку Миколаївській міській раді.

За такими вимогами ухвалою від 26.11.2018 відкрито провадження в даній справі.

Відповідач-1 у наданому відзиві, просить відмовити позивачу у задоволені позову, мотивуючи тим, що тимчасова споруда не є нерухомістю, то законом не вимагається обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору відчуження чи оренди такої споруди, а отже відсутня необхідність державної реєстрації.

Відповідач-2 у наданому відзиві просить відмовити у позові, обґрунтовуючи тим, що ТОВ «ХААНКА» набуло право власності на торгівельний кіоск , розташований по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину Океан на підставі договору купівлі-продажу, але у зв'язку із специфікою об'єкта, процедура реєстрації майнових прав тривала довгий час. Право власності ТОВ «ХААНКА» на зазначений об'єкт ні ким не оскаржено.

Ухвалою суду від 25.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.03.2019.

15.03.2019 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, оскільки останній є власником майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

У судовому засіданні 20.03.2019 було оголошено перерву на 26.03.2019 та витребувано у ТОВ «ХААНКА» докази, що саме нежитлове приміщення торгівельний кіоск, яке належить ОСОБА_2 знаходиться на спірній земельній ділянці.

Прокурором 26.03.2019 подано пояснення у якому останній заперечує проти залучення ОСОБА_2 у якості третьої особи.

Відповідач-2 правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, витребувані ухвалою суду від 20.03.2019 документи не надав, направлена на адресу останнього поштові відправлення з ухвалою суду від 20.03.2019 повернено до суду у зв'язку з закінченням строку зберігання, проте суд виходить з того, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, так як вищевказану ухвалу суду направлено на адресу, за якою ТОВ «ХААНКА» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розглянувши клопотання суд вважає, що клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, відхиляється як таке що подано з порушенням строку визначеним ст. 50 ГПК України, тобто, після призначення розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до такого висновку.

Миколаївською міською радою 27.07.2017 прийнято Рішення № 23/28, пунктом 1.3 якого вирішено передати ТОВ «ХААНКА» в оренду на 1 рік з дати прийняття рішення (до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд) земельну ділянку площею 4 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:12:021:0001, для обслуговування тимчасового встановленого торгівельного кіоску вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину Океан без оформлення права власності на нерухоме майно (а.с.13).

На підставі вищевказаного рішення, 30.05.20178 між Миколаївською міською радою та ТОВ «ХААНКА» укладено договір оренди землі № 11459 відповідно до якого ТОВ «ХААНКА» передано в оренду земельну ділянку площею 4 кв.м. з кадастровим номером №4810136300:12:021:0001, яка розташована по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину Океан , без оформлення права власності на нерухоме майно (а.с.32-34).

Згідно п.3.1 Договору № 11459 договір діє протягом 1 (одного) року з дати його укладення (до 30.05.2019).

Згідно з інформаціями Управління державної архітектурно - будівельної інспекції в області від 30.08.2018 та Управління державного архітектурно -будівельного контролю Миколаївської міської ради дозвільні документи на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна у місті Миколаєві ТОВ «ХААНКА» не реєструвались.(а.с.43-46).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, №143964351 від 05.11.2018 за ТОВ «ХААНКА» (ідентифікаційний код 41299301) право власності на торгівельний кіоск по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину Океан , не реєструвалося (а.с.35-36).

Вважаючи, що прийняте відповідачем-1 рішення, а також договір оренди не відповідають приписам ч.1 ст.13, ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.ст. 124, 134-139 ЗК України, прокурор звернувся з позовом про визнання їх незаконним та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» повернути земельну ділянку.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом "України та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, ч. 1-2 ст. 93 Земельного Кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» ).

В силу положень ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч. 1-2 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За приписами ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» , до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статтею 134 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки державної комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, не підлягають продажу на конкурентних (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (положення ст. 177 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

У свою чергу, під спорудою згідно постанови КМУ від 28.10.2004р. №1442 «Про затвердження Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» розуміється земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Також поняття споруди визначено Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, відповідно до якого споруда - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що торгівельний кіоск являється лише тимчасовою спорудою, оскільки встановлений без влаштування фундаменту, може бути переміщений в інше місце та не є об'єктом нерухомого майна. Натомість спорудами в розумінні ст.120 Земельного Кодексу України та ст. 377 Цивільного Кодексу України є будівельні системи, які нерозривно пов'язані з земельною ділянкою та відповідно є об'єктами нерухомого майна.

Отже, тимчасове розміщення на земельній ділянці торгівельного кіоску не відноситься до випадків визначених ч.2 ст.134 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного Кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора щодо визнання незаконним та скасування пункт 1.3 рішення Миколаївської міської ради від 27.07.2017 № 23/28, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва та архетипів земельну ділянку площею 4 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:021:0001 для обслуговування тимчасово встановлено торговельного кіоску по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину «Океан» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним укладений 30.05.2018 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» договір оренди землі №11459, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2018, про що вчинено запис №26931379 та зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 4 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:021:0001. вартістю 8 170,16 грн., розташовану по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину «Океан» , шляхом демонтажу торговельного кіоску» , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи обґрунтованість вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункт 1.3 рішення Миколаївської міської ради від 27.07.2017 № 23/28, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва та архетипів земельну ділянку площею 4 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:021:0001, то, відповідно, і договір оренди зазначеної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений правочин був укладений з порушенням земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Фактично земельна ділянка для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску набута відповідачем-2 в користування без дотримання вимог закону, який регулює порядок її надання, що є підставою для повернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Таким чином, позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі №11459 від 30.05.2018, а відтак задоволення вказаної позовної вимоги тягне за собою задоволення й похідної вимоги.

Щодо звернення з даним позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурором обґрунтовується.

Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради у даних земельних правовідносинах.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а рішення відповідача порушує норми діючого земельного законодавства. У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

Крім того, повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1.3 рішення Миколаївської міської ради (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) від 27.07.2017 № 23/28, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» передано в оренду строком на 1 рік до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва та архетипів земельну ділянку площею 4 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:021:0001 для обслуговування тимчасово встановлено торговельного кіоску по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину «Океан» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

3. Визнати недійсним укладений 30.05.2018 між Миколаївською міською радою (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) та товариством з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний код 41299301) договір оренди землі №11459, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2018, про що вчинено запис №26931379.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний код 41299301) повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 4 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:021:0001. вартістю 8 170,16 грн., розташовану по вул. Курортній (Бутоми) поблизу магазину «Океан» , шляхом демонтажу торговельного кіоску.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ХААНКА» (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний код 41299301) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2640 грн.

6. Стягнути з Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради) (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2640 грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західногоо апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 01.04.2019.

Суддя С.М.Коваль