Рішення

від 20.03.2019 по справі 916/2417/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2417/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились;

від 3-ї особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області (65012, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, к. 1106);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЛІЯ-ЛАЙН» (68303, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (68355, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2)

про стягнення 190 460,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 29.10.2018 року позивач - Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЛІЯ-ЛАЙН» , в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 190 944,62 грн., з яких 111 484,58грн. - заборгованість з орендної плати за період з 12.12.2017р. по 04.04.2018р. та 79 460,04 грн. - пеня за період з 12.12.2017р. по 24.10.2018р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна від 30.01.17р. в частині сплати орендної плати за період з 12.12.2017р. по 04.04.2018р., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 111484,58 грн., на яку нараховано на підставі п. 3.7 зазначеного договору пеню у розмірі 79460,04 грн. про стягнення яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом. При цьому, позивач стверджує, що саме 04.04.2018 року ним було підписано акт прийому-передачі (повернення) державного нерухомого майна та по відповідну дату нараховано орендну плату.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2417/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.12.2018 року.

У судовому засіданні від 26.12.2018 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.01.2019р., в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні від 16.01.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.01.2019р., в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 25.01.2019 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду від 25.01.2019 року, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, до участі у даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача судом було залучено Державне підприємство "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ". Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 11.02.2019 року.

04.02.2019 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог вх. ГСОО №2298/19, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 190 944,62 грн., з яких 111 484,58грн. - заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2017р. по 04.04.2018р. та 79 460,04 грн. - пеня за період з 13.12.2017р. по 24.10.2018р. При цьому, у даній заяві позивач зазначає про уточнення періоду стягнення позовних вимог у даній справі, а саме: 12.12.2017р. - це термін сплати заборгованості по орендній платі за листопад, таким чином періодом стягнення заборгованості у даній справі є з 01.11.2017р. по 04.04.2018р., а період нарахування пені є з 13.12.2017р. по 24.10.2018р. Крім того, позивач зазначає, що уточнення періоду не впливає на розмір заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що під збільшенням чи зменшенням позовних вимог розуміється їх кількісний показник, суд не розцінює вказану заяву, як заяву про зміну позовних вимог, оскільки фактично їх кількісні показники не змінились, як в сторону збільшення чи їх зменшення, однак приймає викладену позицію позивача щодо визначення періоду стягнення, як основної заборгованості так і пені, в зв'язку з чим вважає вірним період стягнення основної заборгованості з 01.11.2017р. по 04.04.2018р. та пені з 13.12.2017р. по 24.10.2018р.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 25.02.2019 року та 20.03.2019 року.

У судовому засіданні від 25.02.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 20.03.2019 року.

14.03.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №5005/19, згідно якого відповідач вважає зазначений позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що актом приймання-передачі за договором від 30.01.2017р. не було встановлено межові знаки майданчика із залізобетонним покриттям, що за думкою відповідача, свідчить про відсутність передачі майна в оренду та безпідставність вимог про сплату заборгованості з орендної плати. Більш того, відповідач стверджує, що 01.12.2017 року відповідно до п.10.9 договору повернув орендоване майно на підставі акту приймання-передачі від 01.12.2017р. за таких обставин відповідач вважає, що на дату подання позову 29.10.2018 р. був відутній предмет спору щодо стягнення заборгованості , так як майно було вже повернуто.

У судовому засіданні від 20.03.2019 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - ТОВ «КІЛІЯ-ЛАЙН» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 02.11.2018 року, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «Организации нет» , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ «КІЛІЯ-ЛАЙН» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Представник третьої особи - ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" у судові засідання не з'явився, будь-яких пояснень по суті справи не надав, про поважність причини неявки суд не повідомив, між тим, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання відповідних ухвал суду на його адресу, яка була отримана ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судових відправлень.

В судовому засіданні 20.03.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено, що повне рішення буде складено 01.04.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено матеріалами справи, 30.01.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (надалі - орендодавець) та ТОВ «КІЛІЯ-ЛАЙН» (надалі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: майданчик із залізобетонним покриттям, (інвентарний №842, реєстровий номер 01125206.1ГКЖПЛИ026), загальною площею 5 929,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4, що обліковується на балансі ДГІ „Морський торговельний порт „Усть-Дунайськ» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» станом на 31 липня 2016 та становить 2 154 000,00 грн.

У відповідності до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою реалізації інвестиційного проекту по зерноперевалці (інше використання нерухомого майна).

Положеннями п. 2.4 договору визначено, що обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плази за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2016 р.) - 26 925,00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

За умовами п. 3.4 договору, у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.3 та п. 5.10 договору, орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди). У разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкту оренди з вини орендаря.

Пунктом 10.9 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10 договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

На виконання вказаного договору, за актом приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП „Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» від 30.01.2017р., за погодженням балансоутримувача, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно: майданчик із залізобетонним покриттям, загальною площею 5 929,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4.

Згідно до ч.ч.1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі №916/3025/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2018р., позов керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до відповідача ТОВ «КІЛІЯ-ЛАЙН» про стягнення 198200,88 грн., розірвання договору оренди та повернення майна задоволено у повному обсязі.

Так, вказаним рішенням суду, з урахування додаткового рішення суду у справі №916/3025/17 від 20.06.2018р. судом було розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 30.01.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кілія-Лайн» , стягнути з ТОВ «Кілія-Лайн» заборгованість за оренду державного майна у сумі 182 752,73 грн. та пеню у сумі 15 448,15 грн., а також зобов'язано ТОВ «Кілія-Лайн» повернути Державному підприємству «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» за актом приймання-передавання, укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, державне нерухоме майно, а саме: майданчик із залізобетонним покриттям (інвентарний № 842, реєстровий номер 01125206.1.ГКЖПЛИ026), загальною площею 5 929,00 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4.

При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що предметом розгляду справи №916/3025/17, серед іншого, було стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 182752,73 грн. за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року.

Отже, як встановлено судом, договір оренди від 30.01.2017р. припинив свою дію на підставі рішення суду від 05.03.2018 року у справі №916/3025/17.

Водночас позивачем у справі №916/2417/18 заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за договором від 30.01.2017р. за період з 01.11.2017р. по 04.04.2018р. тобто і за період після закінчення строку дії даного договору.

Умовами п. 3.11 договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Отже, з аналізу зазначених вище умов договору вбачається, що припинення зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати відбувається шляхом фактичного повернення об'єкту оренди орендодавцю, незалежно від припинення дії договору чи його розірвання.

Як встановлено судом, згідно акту прийому-передачі (повернення) майна від 01.12.2017 року до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.01.2017р. (а.с. 21), орендарем - ТОВ «КІЛІЯ-ЛАЙН» було передано, а балансоутримувачем - ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" прийнято у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: майданчик із залізобетонним покриттям, загальною площею 5 929,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, буд. 4.

У відповідності до п. 1 та п.2 зазначеного вище акту, сторони підтверджують, що з моменту підписання зазначеного, відсутні жодні претензії щодо складу та стану майна. Акт складено у трьох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Із змісту зазначеного акту вбачається, що він підписаний представниками орендаря, орендодавця та балансоутримувача, при цьому, з боку орендодавця та балансоутримувача вказаний акт підписано 04.04.2018 р., про що свідчить відповідна відмітка, водночас належних доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, суд розцінює критично доводи відповідача щодо відсутності предмету розгляду у даній справі, з огляду на наявність листа від 19.12.2017р. за №722/01/07-17 та доданого до нього акта (а.с. 116-117), оскільки зазначений акт прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.01.2017 від 01.12.2017 був підписаний лише відповідачем ТОВ «Кілія-Лайн» , який є орендарем та ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» , яке є балансоутримувачем. Проте, вищевказаний акт не був підписаний орендодавцем, а саме: Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, що є порушенням пункту 10.10 договору оренди, яким встановлено, що майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Тоді як, обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця, а не орендаря в даному випадку.

Більш того, в матеріалах справи наявний акт повернення майна датований 01.12.2017р., який підписаний 04.04.2018р. з боку орендодавця та балансоутримувача, дійсність якого не спростована відповідачем.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що фактично повернення майна переданого в оренду за договором від 30.01.2017 року відбулось 04.04.2018 року та по зазначену дату майно перебувало у орендному користуванні відповідача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати за період з 01.11.2017р. по 04.04.2018р. у розмірі 111 484,58 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо повернення орендарем майна з оренди саме 04.04.2018 року, з урахуванням приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за період фактичного користування орендованим майном у період з 01.11.2017р. по 04.04.2018р., який не охоплюється рішенням суду від 05.03.2018 року у справі №916/3025/17, у розмірі 111 484,58 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені у сумі 79 460,04 грн. нарахованої за період з 13.12.2017р. по 24.10.2018р. (а.с.25) вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кілія-Лайн» (вул. Железнякова, 4, м. Кілія, Одеська область, 68303, код ЄДРПОУ 39289713) до Державного бюджету України (отримувач УК у Кілійському р-ні/22080300, р/р 31110094015234 ГУДКСУ в Одеській області, МФО 899998, ККД 22080300) заборгованості з орендної плати у розмірі 111 484/сто одинадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири/грн.58 коп. та пені у розмірі 79460/сімдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят/грн. 04 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кілія-Лайн» (вул. Железнякова, 4, м. Кілія, Одеська область, 68303, код ЄДРПОУ 39289713) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області (65012, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, к. 1106; код ЄДРПОУ 20984091) судовий збір у розмірі 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 квітня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська