Рішення

від 28.03.2019 по справі 920/123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2019 Справа № 920/123/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області справу № 920/123/19

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Завод Укрбудмаш (36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8; ід. код 32174727)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Академприлад (40031, м. Суми, вул. Курська, 147; ід. код 33389505)

про розірвання договору та стягнення 24 742,53 грн.,

представники сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув.

Суть спору: до господарського суду звернулось ТОВ Завод Укрбудмаш з позовом до ТОВ Науково-виробничого підприємство Академприлад про розірвання договору поставки № 312 від 06.08.2018 та стягнення 24742,53 грн., у тому числі 23640,00 грн. попередньої оплати за договором, 933,49 грн. інфляційних збитків та 169,04 грн. - суму 3% річних.

Згідно з положеннями статей 247-252 Господарського процесуального кодексу України справи розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання свого повноважного представника не направив.

Судова ухвала від 25.02.2019 про відкриття провадження у справі, направлена відповідачеві за адресою, повідомленою позивачем (40031, м. Суми, вул. Курська, 147), повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановленого стоку зберігання .

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 40031, м.Суми, вул. Курська, 147, відтак відповідач є таким, що належним чином повідомлений про місце і дату слухання справи.

Від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 2405 від 27.03.2019) про розгляд справи за відсутності його представника.

Судом досліджено докази, подані позивачем на обґрунтування позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив :

06.08.2018 між ТОВ Завод Укрбудмаш (покупцем, позивачем у справі) та ТОВ НВП Академприлад (постачальником, відповідачем у справі) у був укладений договір поставки № 312.

Відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення (надалі - продукцію), в асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі та Специфікаціях, що є додатками до цього договору і складають його невід'ємну частину; покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в порядку і на умовах, передбачених цим договором, та у відповідних Специфікаціях до нього.

Відповідно до пунктів 3.1-3.6 договору поставки поставка продукції постачальником проводиться у строки та на умовах, обумовлених у цьому договорі та у відповідних Специфікаціях до нього. Асортимент, кількість, ціни і якісні характеристики продукції встановлюються сторонами в Специфікаціях до цього договору. Умови поставки Продукції - самовивіз, або відправка продукції транспортними компаніями (CAT, Нова пошта та ін.) за рахунок покупця, згідно Інкокотермс 2000 , якщо інше не обумовлено у відповідних Специфікаціях до цього договору. При передачі продукції постачальник зобов'язаний передати покупцю рахунок-фактуру, відповідну товарно-транспортну документацію, технічний і/або гарантійний паспорт, сертифікат (паспорт) якості, видаткову накладну. Також постачальник зобов'язаний зазначити вид упаковки продукції, кількість місць. Датою поставки продукції вважається дата, що стоїть на видатковій накладній. Зобов'язання постачальника з поставки продукції вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в обумовленому пункті призначення поставки, за умови відсутності у покупця зауважень до якості/кількості/ комплектності продукції тощо.

Відповідно до п. 1. Специфікації № 1 до Договору № 312 від 06.08.2018 відповідач зобов'язався поставити позивачеві погружний генератор ПГ-300 (28 кГц, 300 Вт) з випромінювачами (28 кГц, 60 Вт) загальною вартістю 23 640,00 грн.

Згідно з п. 2. Специфікації № 1 до Договору № 312 від 06.08.2018 строк поставки: протягом 45 днів з дня отримання на розрахунковий рахунок постачальника 100 % попередньої оплати на товар під замовлення.

12.09.2018 позивачем згідно платіжного доручення № 3812 було здійснено оплату по рахунку № 26 від 06.08.2018 на суму 23640,00 грн. за замовлений товар.

Таким чином, 27.10.2018 сплив строк для поставки продукції відповідачем, однак ТОВ Завод Укрбудмаш продукцію не отримало.

Керуючись умовами п. 5.2. договору поставки № 312, яким передбачено, що у разі прострочення термінів поставки продукції або при постачанні неякісної продукції покупець має право відмовитися від прийняття продукції і вимагати відшкодування заподіяних збитків, 09.11.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 152 з проханням повернення суми попередньої оплати внаслідок неналежного виконання ТОВ НВП Академприлад своїх обов'язків за договором.

28.11.2018 відповідачем було надано відповідь на вищезгадану претензію (вих. № 060 від 28.11.2018), в якій зазначалось, що згідно умов п. 3.3. договору № 312 від 06.08.2018 умовам поставки продукції визначено самовивіз, або відправка продукції транспортними компаніями (CAT, Нова пошта або інші), за рахунок покупця, згідно з Інкотермс 2000 , якщо інше не обумовлене у відповідних Специфікаціях до цього договору. Також згідно тверджень відповідача представник покупця, в тому числі кур'єр будь-якої транспортної компанії, за отриманням продукції своєчасно не звертався.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою, оскільки умовами укладеного договору поставки сторонами погоджено, що зобов'язання постачальника з поставки продукції вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в обумовленому пункті призначення поставки, за умови відсутності у покупця зауважень до якості/кількості/комплектності продукції тощо.

Таким чином, відповідач погодився з тим, що його зобов'язання за договором припиняється саме з моменту передачі продукції позивачу, і тому саме лише виготовлення продукції без вчинення інших дій, спрямованих на передачу цієї продукції покупцеві (як то узгодження дати та місця поставки чи інших умов) не свідчить про той факт, що зобов'язання відповідача за договором є виконаним, а відтак пасивна поведінка відповідача не є підтвердженням належного виконання останнім своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі рахунку № 26 від 06.08.2018 сплатив відповідачеві кошти у сумі 23640,00 грн. згідно платіжного доручення № 3812 від 12.09.2018, однак товар, зазначений у даному рахунку, останнім переданий позивачеві не був.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На виконання вказаного законодавчого припису позивачем на адресу відповідача була направлена відповідна претензія № 152 від 09.11.2018, однак відповідач суму попередньої оплати позивачу не повернув.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання в частині поставки товару після отримання попередньої оплати не виконав, а також не повернув покупцю на його вимогу суму попередньої оплати, що призвело до порушення прав позивача.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, у той час як відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та не надав суду доказів безпідставності позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 23640,00 грн. попередньої оплати за товар - погружний генератор ПГ-300 (28 кГц, 300 Вт) з випромінювачами (28 кГц, 60 Вт), перерахованої на підставі рахунку № 26 від 06.08.2018, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 933,49 грн. інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих на суму неповернутої попередньої оплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що сума основного боргу, на яку позивачем проведено нарахування інфляційних втрат та 3% річних є попередньою оплатою за продукцію, яка мала бути виготовлена і передана у майбутньому позивачу.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору поставки № 312 від 06.08.2018 суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки № 312 у разі прострочення термінів поставки продукції або при постачанні неякісної продукцію покупець має право відмовитися від прийняття продукції і вимагати відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Аналогічні положення щодо моменту зміни чи розірвання договору наведені у частині 3 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що позивач повідомив відповідача про втрату інтересу до продукції та про намір до розірвання укладеного договору поставки, суд вважає звернення позивача до суду з вимогою про розірвання спірного договору у судовому порядку правомірним, та враховуючи достатність підстав доходить висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3756,52 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 185, 231-233, 236, 237, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Академприлад (40031, м. Суми, вул. Курська, 147; код ЄДРПОУ 33389505) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Завод Укрбудмаш (36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8; код ЄДРПОУ 32174727) 23640,00 грн. попередньої оплати за продукцію згідно умов договору поставки № 312 від 06.08.2018, 3756,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Визнати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили договір поставки № 312 від 06.08.2018, укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Академприлад (40031, м. Суми, вул. Курська, 147; код ЄДРПОУ 33389505) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Завод Укрбудмаш (36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8; код ЄДРПОУ 32174727).

4. В іншому - відмовити.

5. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 02.04.2019.

СуддяОСОБА_2