Рішення

від 29.03.2019 по справі 340/665/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/665/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С. розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом:

1)ОСОБА_1, вул. Центральна,1, с. Червоновершка, Компаніївський район, Кіровоградська область,28414

2)ОСОБА_2, вул.Б.Хмельницька,30, с. Надіїв, Долинський район, ОСОБА_3 - Франківська область,77515

3) ОСОБА_4, вул. Обеліски,38а/3, м. Долина, ОСОБА_3 - Франківська область,77502

4) ОСОБА_5, АДРЕСА_1,39200

5) ОСОБА_6, вул. Небесної Сотні,40, м. Кобеляки, Полтавська область,39200

6) ОСОБА_7, пров. Мініна,32, м. Кропивницький,25030

7) ОСОБА_8, пров. Мініна,32, м. Кропивницький,25030

8) ОСОБА_9, АДРЕСА_2,25000

9) ОСОБА_10, АДРЕСА_2,25000

10) ОСОБА_11, вул.Нова,10,с. Бережинка, Кіровоградський район, Кіровоградська область,27605

11) ОСОБА_12, АДРЕСА_3,39220

12) ОСОБА_13, вул. Лесі Українки, 10, с. Надіїв, Долинський район, Івано-Франківська область,77515

13) ОСОБА_3, вул. Лесі Українки, 10, с. Надіїв, Долинський район, Івано-Франківська область,77515

14) ОСОБА_14, вул. Новозабудова,5, с. Надіїв, Долинський район, Івано-Франківська область,77515

15) ОСОБА_15, АДРЕСА_4,61032

16) ОСОБА_16, , АДРЕСА_4,61032

до відповідача : Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул. Ак. Корольова, 26, м. Кропивницький, 25006

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Фермерське господарство ОСОБА_1, с. Червоновершка, Компаніївський район,Кіровоградська область,28414

про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства як члену ФГ Омельченко ОСОБА_17 з земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, викладену в листах від 21.02.2019 року №О-467/0-804/0/17-19, №О-457/0-792/0/17-19, №О-468/0-802/0/17-19, №О-461/0-789/0/17-19, №О-469/0-801/0/17-19, №М-466/0-806/0/17-19, №М-465/0-805/0/17-19, №М-470/0-807/0/17-19, №М-460/0-793/0/17-19, №М-459/0-800/0/17-19, №С-455/0-788/0/17-19, №Ю-463/0-809/0/17-19, №Ю-456/0-808/0/17-19, №Ю-458/0-791/0/17-19, №К-464/0-803/0/17-19, №К-462/0-790/0/17-19;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути питання та надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарство як члену ФГ ОСОБА_1 із земель власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Червновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (земельна ділянка площею 2,4999 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9069, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації-040937300062; земельна ділянка площею 7,011 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9073, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300066; земельна ділянка площею 1,341 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9070, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300065; земельна ділянка площею 12,8102 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9074, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300064; земельна ділянка площею 32,1562 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9072 дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300061;земельна ділянка площею 14,0445 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9067, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300063; земельна ділянка площею 1,4439 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9071, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300060; земельна ділянка площею 8,7181 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9068, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300067; земельна ділянка площею 8,5152 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9056, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300068);

3) застосувати судовий контроль за виконанням судового контролю.

В обґрунтування вимог позивачі зазначили, що виконавши всі передбачені законодавством вимоги щодо отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ "Омельченко Тетяни Андріївни", відповідачем було протиправно відмовлено в надані такого дозволу.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження (т.1, а.с.1-2).

Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством (т.2, а.с. 3-5).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є засновником та головою ФГ "Омельченко Тетяни Андріївни". Решта позивачів є членами вказаного фермерського господарства (т.1, а. с.76,81).

09.01.2018 р. ОСОБА_1 надала згоду на вилучення земельних ділянок для виділення із земель державної власності, які знаходяться в оренді ФГ Омельченко ОСОБА_17 в кількості 88,54 га, розташованої на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, безоплатно, у власність у розмірі земельної частки паю (5,168 га) із цільовим призначенням - для ведення товарного с/г виробництва членам ФГ Омельченко ОСОБА_17 (т.1,а.с.73). Вказане рішення посвідчено приватним нотаріусом (т.1,а.с.73, зв.бік).

Позивачі в січні 2019 р. зверталися до відповідача з заявами про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області для ведення селянського (фермерського) господарства у власність площею 5,1680 умовних кадастрових гектарів кожному та 2,5040 умовних кадастрових гектарів ОСОБА_18 До заяв додавалися графічні матеріали розміщення бажаної земельної ділянки та інші документи (т.1,а.а.197-213).

Листами від 21.02.2019 р. № К-462/0-790/0/17-19, № К-464/0-803/0/17-19, № О-457/0-792/0/17-19, №О-468/0-802/0/17-19, №О-461/0-789/0/17-19, №О-469/0-801/0/17-19, №О-467/0-804/0/17-19, №М-466/0-806/0/17-19, №М-465/0-805/0/17-19, №М-470/0-807/0/17-19, №М-460/0-793/0/17-19, №М-459/0-800/0/17-19, №С-455/0-788/0/17-19, №Ю-463/0-809/0/17-19, №Ю-456/0-808/0/17-19, №Ю-458/0-791/0/17-19 відповідач повідомив, що розглянув подані заяви та встановив, що вони не відповідають вимогам законів, а тому ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області не має підстав для задоволення заяв позивачів (т.1,а.с.122-151).

Позивачі не погоджуючись з зазначеними відмовами в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулися із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. №973-ІV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Водночас, ч. 3 ст. 13 зазначеного Закону визначає, що дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Частиною 1 ст. 32 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок (приватизація) також закріплене в ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Зокрема, згідно з ч. 2 вказаної статті, зміст якої відповідає положенням ч. 1 ст. 32 ЗК України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Таким чином, право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із зазначених земель має кожен член фермерського господарства, незважаючи на те, що земельна ділянка надана в постійне користування для ведення фермерського господарства його голові. Виключення становлять лише випадки, коли члени фермерських господарств раніше набули права на земельну частку (пай).

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету ОСОБА_19 України від 14 січня 2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністрества регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо передачі безоплатно у приватну власність членам фермерських господарств земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, наданої їм у користування.

Згідно з ч.6,7 ст.118 ЗК України передбачено - громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. по справі № 545/808/17 і від 24.04.2018 р. по справі № 814/1961/17.

Так, згідно з приписами чинного законодавства, орієнтовний розмір земельної ділянки, яку може отримати член фермерського господарства, визначається, виходячи з розміру земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Судом встановлено, що позивачами до клопотань додано копії довідок відділу у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якій зазначено, що середній розмір земельної частки (паю) на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області становить - 5,168 га ріллі (т.1,а.с.74).

Орієнтовне місце розташування визначено на схемі розташування земельної ділянки, які також додано позивачами до клопотань (т.2,а.с.8-16,44,48,60,64,68,72).

Місце розташування об'єкту відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної діяльності, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань та охорони земель (т.1,а.с.35-42,52-60).

Відповідач листами від 21.02.2019 р. № К-462/0-790/0/17-19, № К-464/0-803/0/17-19, № О-457/0-792/0/17-19, №О-468/0-802/0/17-19, №О-461/0-789/0/17-19, №О-469/0-801/0/17-19, №О-467/0-804/0/17-19, №М-466/0-806/0/17-19, №М-465/0-805/0/17-19, №М-470/0-807/0/17-19, №М-460/0-793/0/17-19, №М-459/0-800/0/17-19, №С-455/0-788/0/17-19, №Ю-463/0-809/0/17-19, №Ю-456/0-808/0/17-19, №Ю-458/0-791/0/17-19 фактично відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд, критично оцінює зазначені вище листи, оскільки конкретної підстави для відмови відповідачем не зазначено.

Суд зазначає, що проаналізувати зміст вказаних листів встановлено, що вони лише місять посилання на норми Земельного кодексу України, Закону України "Про державний земельний кадастр" та Закону України "Про фермерське господарство", що свідчить про формальний підхід відповідача під час розгляду заяв позивачів.

На переконання суду, підстава, вказана в листах відповідача, не відповідає приписам ч. 7 ст. 118 ЗК України, а, отже, не може бути покладена в основу відмови в наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою, тому вимоги щодо визнання протиправної відмови підлягають задоволенню.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_19 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_19 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанови Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 р. у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 р. № К/800/17306/16, від 29.09.2016 р. № К/800/17393/16, від 17.12.2015 р. № К/800/13317/15 та № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 р. у справі № К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. по справі № 806/2208/17.

На переконання суду, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до п. 4 ч. 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Враховуючи необґрунтовану та неконкретизовану відмову відповідача в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою з підстав, не передбачених ст. 118 ЗК України, суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивачів є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів та надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

При цьому, покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням повноважень іншого суб'єкта владних повноважень у реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позивачі правомірно очікували на розгляд їхніх заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання позитивного рішення.

В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 наголошується, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 р. по справі № 820/3507/15.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Верховний суд України у рішенні від 16.09.2015 р. по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування» .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах « Beyeler v. Italy» № 33202/96, « Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, « Moskal v. Poland» № 10373/05).

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі « Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання бажаного результату.

За змістом пункту 49 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 р. у справі «Єфименко проти України» не розглядується в якості ефективного засобу захисту, який є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особо зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження відповідача

Суд також враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що будь-яка норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза передбачено законом не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 статті 8 Конвенції.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті.

Таким чином, суд вважає, що застосування дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень повинно мати чіткі межі застосування.

І за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Таким чином, позовна вимога позивачів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак, зважаючи на те, що постанова суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк подання звіту про виконання рішення - 20 днів з дня набрання законної сили рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/665/19.

Відповідно до п. 1 ст. 139 КАС України стягнути на користь позивачів судові витрати у розмірі 768,40 грн. кожному з позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9,14,73 - 78,90,139,143,242 - 246,250,255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства як члену ФГ Омельченко ОСОБА_17 з земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, викладену в листах від 21.02.2019 року №О-467/0-804/0/17-19, №О-457/0-792/0/17-19, №О-468/0-802/0/17-19, №О-461/0-789/0/17-19, №О-469/0-801/0/17-19, №М-466/0-806/0/17-19, №М-465/0-805/0/17-19, №М-470/0-807/0/17-19, №М-460/0-793/0/17-19, №М-459/0-800/0/17-19, №С-455/0-788/0/17-19, №Ю-463/0-809/0/17-19, №Ю-456/0-808/0/17-19, №Ю-458/0-791/0/17-19, №К-464/0-803/0/17-19, №К-462/0-790/0/17-19.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути питання та надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарство як члену ФГ ОСОБА_1 із земель власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (земельна ділянка площею 2,4999 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9069, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації-040937300062; земельна ділянка площею 7,011 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9073, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300066; земельна ділянка площею 1,341 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9070, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300065; земельна ділянка площею 12,8102 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9074, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300064; земельна ділянка площею 32,1562 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9072 дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300061;земельна ділянка площею 14,0445 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9067, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300063; земельна ділянка площею 1,4439 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9071, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300060; земельна ділянка площею 8,7181 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9068, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300067; земельна ділянка площею 8,5152 га, кадастровий номер - 3522885900:02:000:9056, дата реєстрації - 02.10.2009, номер реєстрації -040937300068).

Стягнути на користь: ОСОБА_13 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), ОСОБА_14 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3), ОСОБА_15 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4), ОСОБА_12 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5), ОСОБА_6 (ін. код - НОМЕР_6), ОСОБА_5 (ін. код - НОМЕР_7), ОСОБА_4 (ін. код - НОМЕР_8), ОСОБА_2 (ін. код - НОМЕР_9), ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_10), ОСОБА_16 (ін. код - НОМЕР_11), ОСОБА_7 (ін. код - НОМЕР_12), ОСОБА_10 (ін. код - НОМЕР_13) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ- 39767636) сплачений кожним із них судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. кожному.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк - 20 днів з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/665/19.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_20