Ухвала

від 02.04.2019 по справі 420/1937/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1937/19

УХВАЛА

          02 квітня 2019 року                               м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОДСК – ГРАНД» за вхід.№11858/18 від 02.04.2018 р. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ОДСК – ГРАНД» про забезпечення позову, в якій заявник просить:

заборонити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради приймати рішення або вчиняти будь-які інші дії щодо демонтажу порушення цілісності або знищення іншим способом тимчасових споруд, що знаходяться на орендованій території та належать ТОВ «ОДСК-ГРАНД» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Подана заява обґрунтована, наступним:

Відповідно до п. 4.5. «Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси» (надалі Правила) Підприємства і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують ділянки громадських (штучних) пляжів, визначають режим роботи відповідно до умов договору та цих Правил, надають види послуг, погоджені у встановленому порядку.

Платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу - послуги, що надаються населенню на пляжах міста комунальними підприємствами та суб'єктами підприємницької діяльності, які експлуатують пляж, за цінами, затвердженими виконавчим комітетом Одеської міської ради, або за договірними цінами. До послуг оздоровчо-пляжного сервісу відноситься: надання пляжного інвентаря (тапчани, шезлонги, пляжні парасольки та інше, прокат спортивного інвентаря для ігор (теніс, більярд, волейбол, човни, морські велосипеди та інше), спорудження тимчасових водних атракціонів, басейнів для малюків та інших розважальних пристроїв, які не перешкоджають купанню та відпочинку іншим громадянам, які знаходяться на пляжі.

ТОВ «ОДСК-ГРАНД» надає платні послуги відпочиваючим: шезлонги, пляжні парасольки, у відповідності до Правил та умов договору, не порушуючи їх.

Вхід на орендовану ділянку пляжу, у відповідності до пункту 2.1.2.1. є безкоштовним, щоденно здійснюється прибирання пляжу та урізу моря від забруднень, хвилеприбійного сміття, відходів, та інше.

Відповідно до п. 3.6. «Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси», споруди, що встановлюються на пляжі, призначаються тільки для надання послуг морського відпочинку чи громадського харчування, а не повинні мати ознаки капітальних споруд (стрічкових фундаментів, що спираються на ґрунти під пляжним матеріалом, підземні інженерні мережі, стіни з цементною кладкою, елементи утеплення, інше); конструктивно можуть бути тільки з елементів, що легко демонтуються, та призначених для сезонної експлуатації в теплий період року, з розташуванням тільки в тиловій смузі не ближче ніж 20 метрів від берегової лінії.

На момент складання Припису не сформований та не затверджений комплекс заходів з підготовки пляжів міста Одеси до роботи в період курортного сезону 2019 року та забезпечення вільного доступу на їх територію (в зимовий період взагалі господарська діяльність на пляжах не здійснюється). Наразі відсутнє розпорядження міського голови (оголошується щорічно в березні місяці), не затверджена комісія, до повноважень якої входить перевірка готовності пляжів міста Одеси до роботи в період курортного сезону 2019 року (з 01 травня до 01 жовтня 2019 року) та забезпечення вільного доступу на їх територію, а отже погодження схеми дислокації орендованої ділянки штучного пляжу м. Одеси, не вбачається за можливе до винесення такого Розпорядження.

Отже, повідомлення (припис) про демонтаж №01-13/1289 від 27.03.2019 року є незаконним та підлягає скасуванню судом, проте з огляду на короткий строк, встановлений Департаментом для самостійного демонтажу споруд, встановлений до 05.04.2019 року, в разі здійснення демонтажу наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди майну позивача (знищення/пошкодження тимчасових споруд), що в подальшому призведе до значних зусиль та витрат для відновлення прав, бо в разі не вжиття заходів забезпечення позову позивач повинен бути понести значні витрати.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Разом з тим, із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а заявником, у поданій заяві лише вказано на протиправність дій відповідача та його рішення, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дії суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

У свою чергу, судом не встановлено, а заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом

заборони Департаменту комунальної власності Одеської міської ради приймати рішення або вчиняти будь-які інші дії щодо демонтажу порушення цілісності або знищення іншим способом тимчасових споруд, що знаходяться на орендованій території та належать ТОВ «ОДСК-ГРАНД».

Разом з цим, ключовим питанням при розгляді заяви про забезпечення позову є необхідність доведення позивачем які саме тимчасові споруди знаходяться на орендованій території та належать ТОВ «ОДСК-ГРАНД», оскільки а ні в заяві, а ні в адміністративному позові не зазначено про ідентифікуючі ознаки таких споруд.

Відповідно до «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 N244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту (п.1.3).

Крім цьому, суддя звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача» у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Заявником не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Крім того, заявник просить заборонити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради приймати рішення або вчиняти будь-які інші дії щодо демонтажу тимчасових споруд, що знаходяться на орендованій території та належать ТОВ «ОДСК-ГРАНД» в свою чергу, у суду відсутні належні докази, які саме споруди підпадають під заборону.

Отже, суддя відзначає, що забезпечуючи такий позов шляхом заборони Департаменту комунальної власності Одеської міської ради приймати рішення або вчиняти будь-які інші дії щодо демонтажу порушення цілісності або знищення іншим способом тимчасових споруд, що знаходяться на орендованій території та належать ТОВ «ОДСК-ГРАНД», до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ОДСК – ГРАНД» за вхід. №11858/18 від 02.04.2018 р. про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.

Приписами ч. 2 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

          Головуючий суддя                                                                      Потоцька Н.В.