Рішення

від 01.04.2019 по справі 146/1908/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1908/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Стінянська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: провизнання права на спадкове майно

представник відповідач: адвокат Семко Валерій Миколайович

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила 4 березня 2019 року, подавши заяву про зміну предмета позову, в якому просить визнати за нею право в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м.Одеса, що складається із земельної частки (паю) в розмірі 2,50 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Стінянської сільської ради, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Стіна Томашпільського району Вінницької області.

Даний позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4-баба позивача.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної частки (паю) в розмірі 2,50 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Стінянської сільської ради, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4.

Позивач вказує, що спадщину після смерті її баби прийняла мати позивача-ОСОБА_6, але остання не встигла її оформити на своє ім'я.

Після смерті матері ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла, що підтверджується довідкою сільської ради, однак нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальний дій, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 2 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху. В наданий судом термін позивач недоліки усунула.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 січня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 08-30 годину 25 лютого 2019 року.

16 січня 2019 року судом направлено запит до Державного нотаріального архіву у Вінницькій області про надання відомостей щодо наявності чи відсутності спадкової справи після померлої ОСОБА_4

11 лютого 2019 року отримано відповідь Державного нотаріального архіву про те, що спадкову справу після смерті ОСОБА_4 не виявлено.

13 лютого 2019 року отримано заяву сільського голови Стінянської сільської ради про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 25 лютого 2019 року відкладено підготовче засідання на 09-00 годину 4 березня 2019 року за клопотанням представника позивача.

4 березня 2019 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмета позову з новою позовною заявою.

4 березня 2019 року отримано заяву сільського голови Стінянської сільської ради про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 4 березня 2019 року відкладено підготовче засідання на 08-30 годину 15 березня 2019 року, витребувано у Томашпільської державної нотаріальної контори та Першій Одеській державній нотаріальній конторі відомості про заведення чи незаведення спадкової справи після померлої ОСОБА_3

4 березня 2019 року представником позивача подано заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача.

12 березня 2019 року отримано заяву сільського голови Стінянської сільської ради про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 березня 2019 року відкладено підготовче засідання на 08-35 годину 1 квітня 2019 року, витребувано у Томашпільської державної нотаріальної контори та Першої Одеської державної нотаріальної контори інформацію щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_3

18 березня 2019 року отримано відповідь Приморської державної нотаріальної контори в м.Одеса про незаведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 та надано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру.

1 квітня 2019 року представником позивача надано заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак її представник адвокат Семко В.М. подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності та відсутності позивача, позов підтримують, просять його задовольнити.

Представник Стінянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак сільський голова надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без представника сільської ради, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України (ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Стіна Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_4.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року в день смерті спадкодавця ОСОБА_4

В цей час діяв ЦК УРСР (1963 року), який відповідно підлягає застосуванню для вирішення цих спірних правовідносин.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до довідки Стінянської сільської ради № 3 від 28.02.2019 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщину прийняла ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР -перша черга спадкоємців за законом-при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_4.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, ОСОБА_6 26.10.1969 року уклала шлюб із ОСОБА_7, після чого взяла прізвище ОСОБА_7.

Отже, ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом на майно , що залишилося після смерті її матері ОСОБА_4

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері, однак не переоформила спадкове майно на своє ім'я.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року в день смерті спадкодавця ОСОБА_3

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину.

Відповідно до довідки Стінянської сільської ради № 3 від 28.02.2019 після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла ОСОБА_1. Спадщина складається із земельної частки (паю) розміром 2,50 га, відповідно до сертифікату серії НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР -перша черга спадкоємців за законом-при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, матір'ю ОСОБА_8 є ОСОБА_3.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_8 уклала 19.05.1990 шлюб із ОСОБА_9, після чого взяла прізвище ОСОБА_9.

27.06.1996 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було розірвано, після чого дружина залишила прізвище ОСОБА_10.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, ОСОБА_10 20.02.1998 уклала шлюб із ОСОБА_11, після чого взяла прізвище ОСОБА_11.

Відтак, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги спадкування.

Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, даний сертифікат було видано 14.05.1997 члену КСП Стінянське с.Стіна Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_4.

Згідно відповіді відділу у Томашпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.12.2018 на запит адвоката, ОСОБА_4 належить земельна частка (пай) площею 2,50 ум.кад.га згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Ст. 5 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо спадкового майна.

Згідно ч. 3 ст.. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачена видача сертифікатів на право на земельну частку.

Згідно ст.1-2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зі змінами станом на 02.10.2012 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) .

Згідно п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, зі змінами станом на 01.07.2014 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) є виданим державою документом, що підтверджує наявність у особи права на земельну частку (пай). Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Маючи земельну частку (пай), її власник може вимагати виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) з видачею державного акту на право власності на землю (свідоцтва про право власності на земельну ділянку). Для виділення земельної частки (паю) в натурі потрібно, щоб її власник виявив таке бажання шляхом подання до відповідної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 померла, не подавши заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі, а тому і не отримала державного акту на право власності на земельну ділянку.

Однак, сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 підтверджує право її спадкоємців на земельну частку (пай), яка перейшла у спадок. Отже, за наявності сертифікату на право на земельну частку, виданого на ім'я спадкодавця, спадкоємці успадковують право на цю земельну ділянку, що є передумовою для оформлення ними в подальшому права власності на цю земельну ділянку і отримання відповідних документів про право власності.

Як тлумачить лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори від 21.11.2018 на заяву ОСОБА_1, останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на ім?я спадкодавця.

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до інформаційної довідки за Спадкового реєстру, спадкову справу після померлої ОСОБА_3 не заведено.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що стороною позивача доведено суду та надано на підтвердження відповідні докази того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка спадщину прийняла після смерті своєї матері ОСОБА_4, ОСОБА_1 спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 прийняла, а відтак суд може визнати за ОСОБА_1 право земельну частку (пай), належну ОСОБА_4

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 845,00 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 427,50 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 23 ЗК України (в ред. 1990 року), ст.ст. 524, 525, 527, 529, 549 ЦК УРСР 1963 року, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Стінянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м.Одеса, що складається із земельної частки (паю), розміром 2,50 ум.кад.га, що розташована на території Стінянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, належного ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Стіна Томашпільського району Вінницької області.

Повернути ОСОБА_1 сплаченого за квитанцією № 16СК41450 від 15.01.2019 судового збору, а саме в сумі 427,50 грн (чотириста двадцять сім гривень 50 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 23.09.2002 Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1

відповідач: Стінянська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 04330993, КОАТУУ 0523985701, адреса: 24231, Вінницька область, Томашпільський район, с.Стіна, вул. Т.Шевченка, 45.

Суддя: О. В. Пилипчук