Постанова

від 27.03.2019 по справі 0840/2981/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/2981/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участю: представника відповідача: Юрчак Оксана Василівна;

представника позивача: Гедіков Сергій Леонідович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2018 (суддя Бойченко Ю.П., повний текст складено 29.11.2018)

в адміністративній справі №0840/2981/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерка-Агро-Ремонт-Інвест" до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Білозерка-Агро-Ремонт-Інвест , звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 26.03.2018 №0003941403.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п.266.2, пп. 266.3.3. п. 266.3, пп. 266.7.5 п 266.7, пп. 266.8.1 п.266.8 ст. 266 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам та приписам діючого законодавства. Так, позивач набув право власності на нежитловий майновий комплекс, який було внесено фізичною особою у якості вкладу до статутного капіталу, відповідне право було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2017. При перевірці питання нарахування та сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, податковим органом не враховані особливості майнового комплексу, який був переданий до статутного капіталу позивача, а саме, відповідно до технічних характеристик нерухомого майна, цільове призначення будівель - сільське господарство . Тому, позивач вважає, що вказаний нежитловий майновий комплекс, яке належить йому на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно п.п. ж пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, а відтак винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2018 позов задоволено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки належний позивачу на праві власності нежитловий майновий комплекс, за адресою: Запорізька область, Великобілозерський р-н, с. Велика Білозерка, вул. Трудова, буд. 2, має цільове призначення сільське господарство використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, а тому, в даному випадку зазначена будівля не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що підпунктом ж пп. 266.2.2 ст. 266 ПКУ, визначено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не є об'єктом оподаткування, однак ТОВ Білозерка-Агро-Ремонт-Інвест не є сільськогосподарським товаровиробником і не здійснювало безпосередньо сільськогосподарську діяльність, а основаним видом діяльності є надання в оренду майна.

Позивачем до апеляційного суду надано відзив на апеляційну скаргу згідно якого останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що видами діяльності позивача є сільськогосподарське товаровиробництво із за діянням відповідного майнового комплексу (нерухомого майна) - вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, овочів, баштанових культур, корнеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. .

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні викладеним в відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Білозерка-Агро-Ремонт-Інвест" (код ЄДРПОУ 40858794) зареєстроване 28.09.2016 як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за №1 103 102 0000 041306, та знаходиться за адресою: 69009, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 232-а. Основними видами діяльності позивача, зокрема є: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13. Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.61. Допоміжна діяльність у рослинництві, 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.51-52).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 83870024 від 30.03.2017, позивач є власником нежитлового майнового комплексу, у складі якого: будівля контори, літ.А загальна площа - 306,4 кв.м.; будівля магазину, літ.Б загальна площа -154,6 кв.м.; будівля диспетчерської, літ.В загальна площа - 92,6 кв.м.; будівля їдальні, літ.Г загальна площа - 86,9 кв.м.; будівля КПП, літ.Д загальна площа -10,0 кв.м.; будівля ТОП "ЗАЗ", літ.Е загальна площа - 861,1 кв.м.; будівля маслоцеху, літ.Ж загальна площа -1065,0 кв.м.; будівля ТОП (для тракторів), літ.З загальна площа - 1038,4 кв.м.; будівля СТО "КАМАЗ", літ.И загальна площа - 988,2 кв.м.; будівля майстерні, літ.К загальна площа - 989,6 кв.м.; будівля майстерні, літ.Л загальна площа -140,4 кв.м.; будівля майстерні, літ.М загальна площа - 365,2 кв.м.; будівля гаражу, літ.Н загальна площа - 81,0 кв.м.; будівля кузні, літ.О загальна площа - 58,6 кв.м.; будівля складу газових балонів, літ.П загальна площа - 30,5 кв.м.; будівля ТОП, літ.Р загальна площа - 375,6 кв.м.; будівля матеріального складу, літ.С загальна площа - 927,1 кв.м.; будівля майстерні, літ.Т; вбиральня, літ.У загальна площа - 5,3 кв.м.; будівля майстерні, літ.Ф; побутова будівля, літ.Х загальна площа - 41,5 кв.м.; будівля котельні, літ.Ц загальна площа - 9,5 кв.м.; будівля, в стані руйнування, літ.Ч; будівля свинарнику, літ.Ш загальна площа - 92,5 кв.м.; будівля контори, літ.Щ загальна площа - 33,5 кв.м.; побутова будівля, літ.Е загальна площа -11,0 кв.м.; побутова будівля, літ.Ю загальна площа - 204,7 кв.м., за адресою: Запорізька область, Великобілозерський р-н, с. Велика Білозерка, вул. Трудова, буд. 2. Підстава виникнення права власності: Протокол № 1 від 07.09.2016, видавник ТОВ "Білозерка-Агро-Ремонт-Інвест", Акт прийому-передачі від 28.03.2017, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-3407/2008 від 02.06.2008 (а.с.53-54).

У період з 26.12.2017 по 02.01.2018, на підставі наказу № 3548 від 26.12.2017, направлень № 2656 від 26.12.2017 та № 2676 від 27.12.2017, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Білозерка-Агро-Ремонт-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2016 по 22.12.2017, за результатами якої складено Акт № 011/08-01-14-03/40858794 від 10.01.2018 (а.с.14-22); встановлено порушення п. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п.266.2, пп. 266.3.3. п. 266.3, пп. 266.7.5 п 266.7, пп. 266.8.1 п.266.8 ст. 266 розділу XII Податкового кодексу України щодо своєчасності та повноти нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за рахунок не нарахування податку на майно, отримане як внесок в уставний фонд, що призвело до заниження його на загальну суму 106 256 грн. за 2017 рік.

Прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 №0003941403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки загальному у розмірі 132 820грн. (податкове зобов'язання 106 256 грн., штрафні (фінансові) санкції 26 564 грн.) (а.с.11).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, норми Закону України "Про сільськогосподарський перепис", "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років".

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, обов'язки, компетенцію контролюючих органів, під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Водночас, порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

За приписами ст. 30 Податкового кодексу України передбачена податкова пільга. Так, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору , сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав , визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Слід взяти до уваги, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

При цьому, платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії .

Відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, вищезазначена норма встановлює, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення , лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності , наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Слід зазначити, що норми Податкового кодексу України надають визначення сільськогосподарському товаровиробнику.

Так, відповідно до положень пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях , у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Також, згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробниками сільськогосподарської продукції визнаються юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Крім того, у Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", який є чинним, міститься наступне визначення, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Досліджуючи спірне питання, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що видами діяльності позивача є, зокрема, 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13. Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.61. Допоміжна діяльність у рослинництві, а нежитловий майновий комплекс, що належать позивачу на праві власності, призначений для використання у сільськогосподарській діяльності.

Водночас, у Технічному паспорті на нерухоме майно (а.с.44-50) чітко вказано цільове призначення будівель, які входять до складу майнового комплексу, а саме "сільське господарство ". Окремі назви та розташування будівель та споруд майнового комплексу також свідчить, що вони призначені для використання у сільському господарстві (будівля матеріального складу (зберігання зерна ), майстерні з ремонту сільськогосподарської техніки , будівля маслоцеху та ін.).

Вказане спростовує доводи відповідача, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні п.п.14.1.235 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке містяться у пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, у даному випадку до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане положення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність суперечності щодо змісту поняття "сільськогосподарський товаровиробник" у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та Податковому кодексі України, оскільки визначення підпункту 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України має чітко обмежену сферу застосування , отже, для інших випадків мають бути застосовані субсидіардно норми інших законів в силу приписів п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України.

Жодних обмежень стосовно застосування пільг до суб'єктів оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, правові норми ст. 266 Податкового кодексу України не містять, а відтак поширюються на юридичних та фізичних осіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що конструкція норми пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначена таким чином, що має значення встановлення факту призначення будівель і споруд для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а не саме їх використання.

Окрім того, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06) було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 3.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства та практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача не виникло обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, оскільки позивач має у своїй власності нежитловий майновий комплекс з цільовим призначенням "сільське господарство" та використовує нежитловий комплекс безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції посилання відповідача на те, що позивач не підпадає під визначення сільськогосподарський товаровиробник, а тому не може бути особою, на яку розповсюджуються пільги по сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - є помилковим, оскільки відповідно до норм Податкового кодексу України вимога про те, що сільськогосподарський товаровиробник має бути юридичною особою стосується платників єдиного податку 4 групи. Для всіх інших правовідносин сільськогосподарським товаровиробником може бути як фізична так і юридична особа, яка є платником єдиного податку, так і та, що знаходиться на загальній системі оподаткування.

Оскільки належний позивачу на праві власності нежитловий майновий комплекс, за адресою: Запорізька область, Великобілозерський р-н, с. Велика Білозерка, вул. Трудова, буд. 2, має цільове призначення "сільське господарство" використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, а тому, в даному випадку зазначена будівля не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відмови у прийнятті судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2018 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 27.03.2019 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27.03.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 01.04.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя С.М. Іванов