Постанова

від 01.04.2019 по справі 810/2275/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2275/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Васильківської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №7 Васильківської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Васильківської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №7 Васильківської міської ради Київської області про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,

ВСТАНОВИВ :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №7 Васильківської міської ради Київської області про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) Васильківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 7 Васильківської міської ради Київської області за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Першого Травня, 25, шляхом заборони експлуатації приміщень зазначеного об'єкту та зобов'язання відповідача усунути порушення зазначені в Акті від 20.04.2018 № 79.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2018 року ГУ ДСНС України у Київській області прийнято наказ № 244 на підставі якого було здійснено планову перевірку щодо додержання Васильківською загальноосвітньої школою I-III ступенів № 7 Васильківської міської ради норм пожежної безпеки, будівельних норм та правил.

20.04.2018 за результатами планової перевірки був складений Акт № 79 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, в якому зафіксовано ряд порушень, що можуть створити загрозу життю та здоров'ю людей, які перебувають в будівлях та приміщеннях. Вказаний Акт підписаний директором школи із зазначенням у графі "Опис пояснень, зауважень або заперечень": "зауважень до складання акту не маю" із проставленням підпису.

20.04.2018 посадовою особою позивача було складено протокол № 005945 про адміністративне порушення відповідно до статті 175 КУаП та постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 - директора Васильківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 7 Васильківської міської ради Київської області.

Доказів оскарження протоколу або постанови відповідачем суду надано не було.

Наявність встановлених в Акті перевірки від 20.04.2018 № 79 порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною першою статті 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (ч.2 ст.64 Кодексу цивільного захисту України).

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (ч.3 ст.64 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, що затверджене Указом Президента України від 16.01.2013 №20/2013 (далі - Положення №20/2013), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності (абз.2 п.1 Положення № 20/2013).

У пункті 3 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Згідно з частиною другою статті 51 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.

Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України).

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст.66 Кодексу цивільного захисту України).

У силу пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2. ст 70 Кодексу цивільного захисту України).

Суд зазначає, що зі змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров'ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки, та не залежить від виконання (не виконання) вимог припису органу контролю щодо усунення виявлених порушень.

Суд також зазначає, що чинне законодавство не обумовлює імперативно необхідність винесення припису, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки як передумови звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності об'єкту. Більше того, за змістом частини сьомої статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Суд встановив, що позивач в ході проведення перевірки відповідача встановив такі порушення: 1) будівлі та приміщення не обладнані системою автоматичної пожежної сигналізації; 2) не проведено ремонт штучного пожежного водоймища (резервуару) та не забезпечено безперешкодний забір води пожежними автомобілями; 3) дерев'яні конструкції горища будівлі майстерні та другого корпусу не оброблено вогнетривким розчином; 4) не встановлено покажчики пожежного водоймища (об'ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивного покриття); 5) наказом не визначено відповідальну особу за підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозбиральних пристроїв, під'їздів до вододжерел; 6) з'єднання жил проводів електромережі не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів; 7) будівлі школи не обладнано пристроями блискавкозахисту; 8)допускається використання побутових електронагрівальних приладів без підкладок з негорючого матеріалу; 9) відповідальні особа з питань цивільного захисту та керівний склад не пройшли навчання на курсах цивільного захисту; 10) у приміщенні не оновлено плани (схеми) евакуації людей та майна на випадок виникнення пожежі або надзвичайної ситуації; 11) особа призначена відповідальною протипожежний стан приміщень не пройшла навчання по програмі пожежно-технічного мінімуму; 12) для кожного приміщення не розроблено та не затверджено керівником об'єкту інструкції про заходи пожежної безпеки; 13) двері запасних евакуаційних виходів не обладнані пристроями для їх відчинення зсередини без ключа; 14) частина розподільчих електрощитів не оснащена схемами підключення споживачів з пояснювальними написами; 15) наявним вогнегасникам не присвоєні облікові номери; 16) не розміщено інформаційно-довідковий куточок про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; 17) приміщення не в повній мірі забезпечено відповідними знаками безпеки згідно норм; 18) допускається експлуатація тимчасових електромереж.

Матеріали справи містять лист від 12.06.2018 № 90, в якому відповідач повідомляв Відділ освіти Васильківської міської ради про часткове усунення порушень, які викладені в Акті від 20.04.2018 № 79, а також Інформацію № 92 від 12.06.2018, в якій зазначено, які саме порушення були усунуті, а які порушення знаходяться у процесі розробки та ті щодо яких відсутня інформація про усунення. Проте, суд звертає увагу, що документальних доказів усунення цих порушень відповідачем суду надано не було.

Втім, відповідачем не було надано суду доказів повного усунення порушень, які були виявлені в ході проведення планової перевірки, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані на стадії апеляційного розгляду.

Таким чином, порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей фактично не були усунуті відповідачем.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.

Отже, законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Враховуючи характер порушень, виявлених під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду даної справи в суді не усунуті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони безумовно пов'язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі.

Колегія суддів зазначає, що часткове усунення виявлених позивачем порушень не спростовує висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів реагування з огляду на весь обсяг порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, який створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей, а саме унеможливлює забезпечення безпеки працівників та відвідувачів в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Васильківської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №7 Васильківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку