Рішення

від 27.03.2019 по справі 177/1274/18

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1274/18

Провадження № 2/177/115/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 березня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.07.2018 звернулася до суду з указаною позовною заявою та просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4, померлого 19.02.2013, право власності на земельну ділянку площею 5,072 га, кадастровий номер - 1221887700:05:001:0212 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району, Дніпропетровської області, та належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 113414, виданого ОСОБА_2 сільською Радою народних депутатів від 18.10.2001, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 3302.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала, що після смерті її чоловіка, відкрилася спадщина на все належне йому за життя майно, в тому числі й на вище вказану земельну ділянку.

При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, постановою від 21.03.2018 державний нотаріус Самбірської державної нотаріальної контори відмовив позивачу у видачі такого, через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця ОСОБА_4 на спадкове майно, оскільки останнім за життя втрачено оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку перешкоджає позивачу реалізувати спадкові права, у зв'язку з чим, вона звернулася до суду з вище вказаним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 правом на участь у судовому засіданні не скористалися, від представника надійшла заява про розгляд справи за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі (а.с.105).

Представники відповідачів ОСОБА_2 сільської ради у судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували (а.с.28,99).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 правом на участь у судовому засіданні не скористалася, повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила (а.с.98,101).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановивши відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи по суті, враховуючи визнання відповідачами заявлених позивачем вимог, дослідивши надані докази, суд вважає за можливе задовольнити позов з огляду на наступні для того законні підстави.

Судом встановлено, що 19.02.2013 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії І-СГ № 491894) (а.с.37).

Як слідує з довідки, виданої виконкомом Стрілковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_4 до дня смерті, 19.02.2013, був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1. За вказаною адресо на день смерті ОСОБА_4 також була зареєстрована та проживала ОСОБА_1, його дружина (а.с.4,5).

За час життя ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 5,072 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ДП № 113414, виданого ОСОБА_2 сільською Радою народних депутатів від 18.10.2001, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 3302 (а.с.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.

Згідно з ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 за час життя, а саме, 09.08.2002, склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповів ОСОБА_6 (а.с.75).

У послідуючому, 10.11.2009, ОСОБА_4 склав заповіт на ОСОБА_3, заповівши останній усе своє майно (а.с.81).

Відповідно до ч. 3 ст. 1254 ЦК України, кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що матеріали справи не містять даних про те, що новий заповіт, складений заповідачем на ОСОБА_3 був визнаний недійсним, або ж пізніше складався новий заповіт, суд приходить до висновку про чинність заповіту від 10.11.2009 на ім'я ОСОБА_7, у зв'язку з чим її було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.88) та вживалися заходи для виклику останньої в судове засідання (а.с.98,103).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має у визначений для прийняття спадщини шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про її прийняття.

Як засвідчують матеріали спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_4, померлого 19.02.2013, із заявою про прийняття спадщини звернулася лише його дружина, ОСОБА_1 Інші спадкоємці, визначені законом чи заповітом, зокрема ОСОБА_3, до нотаріуса із заявами про прийняття чи відмову від спадщини не зверталися, свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом не видавалися (а.с.30-49).

Стаття 1223 ЦК передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Отже, частина друга даної статті передбачає випадки, коли у осіб передбачених статтями 1261-1265 ЦК виникає право на спадкування за законом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 у визначений законом строк із відповідною заявою не звернулася до нотаріуса та не прийняла спадщину, а інші спадкоємці, визначені заповітом відсутні, право на спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого 19.02.2013, переходить до його спадкоємців за законом.

Частиною 1 ст. 1260 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу, виданого повторно, серії І-СГ № 321479 (а.с.4), а отже їй належить право на спадкування за законом у першу чергу, в розумінні ч. 1 ст. 1261 ЦК України, як єдиній спадкоємиці, яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_4, померлого 19.02.2013.

Однак, позивачу ОСОБА_1 згідно з постановою від 21.03.2018 державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через відсутність оригіналів документів, які б підтверджували право власності спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку (а.с.9).

Позивач у позовній заяві вказував, що ОСОБА_4 втратив за життя державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, де, коли та за яких обставин позивачу невідомо, його відновлення чи видача дублікату не передбачено на законодавчому рівні.

Вказана обставина перешкоджає спадкоємцю реалізувати спадкові права на земельну ділянку та отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі на загальних підставах, і тому спадкування вказаної земельної ділянки має здійснюватися в судовому порядку.

Вартість земельної ділянки згідно з висновком від 18.06.2018 становить 66736,00 грн. (а.с.15).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням викладеного, виходячи з положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, суд вважає за необхідне, визнати за позивачем ОСОБА_1, як за спадкоємцем за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_4, померлого 19.02.2013, право власності на належну останньому за життя земельну ділянку 5.072, кадастровий номер 1221887700:05:001:0212.

З огляду на характер спору, відсутність вимог про компенсацію понесених позивачем витрат по сплаті судового збору, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за доцільне покласти їх на рахунок позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 76, 78, 81, 141, 200 ч. 3, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_4, померлого 19.02.2013, право власності земельну ділянку площею 5,072 га, кадастровий номер 1221887700:05:001:0212 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 113414, виданого ОСОБА_2 сільською Радою народних депутатів від 18.10.2001, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 3302.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: