Вирок

від 01.04.2019 по справі 181/236/19

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/236/19

Провадження №1-кп/181/36/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р.

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова, Дніпропетровської області, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017040480000579 від 14 листопада 2017 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, Донецької області, громадянина України, українця, освіта середня технічна, не одруженого, пенсіонера, малолітніх дітей на утриманні не маючого, групи інвалідності не маючого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

зі сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

14 листопада 2017 року о 08 годині 30 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 01.09.2017 року, технічно справним легковим автомобілем марки «ГАЗ», моделі «2752 СПГ», державний номер НОМЕР_2 , який належить йому згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_3 , рухався у світлий час доби по вулиці Карпінського зі сторони вулиці Поштової в напрямку вулиці Сташкова с. Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, зі швидкістю близько 40 км/год. Під час руху, навпроти будівлі Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, вул. Карпінського, буд. 19, водій ОСОБА_3 , на своєму автомобілі виїхав на праве по ходу руху асфальтоване узбіччя для здійснення маневру розвороту. ОСОБА_3 , як водій механічного транспортного засобу, перед початком виконання вищевказаного маневру завчасно зайняв відповідне крайнє положення на асфальтованому узбіччі, та не переконавшись в тому, що виконуваний ним маневр буде безпечним і він своїми діями не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, почав рух ліворуч, внаслідок чого допустив зіткнення з мопедом марки «SPARK», номер шасі НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 , який в якості пасажира перевозив малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок ДТП згідно висновку судово-медичної експертизи № 237 від 27.12.2018 потерпілому ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: один відкритий багатоуламковий внутрішньо суглобний перелом обох кісток нижньої третини правої гомілки зі зміщенням уламків, який ускладнився паратравматичними пухирями.

Вищезгадане тілесне ушкодження могло утворитися від дії чи при ударі об тупі предмети, що мали жорстку конструкцію, значну масу, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, в термін вказаний в ухвалі суду, медичних документах, потерпілим, тобто 14.11.2017 року.

По своєму характеру вищезгадане тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

Згідно висновку автотехнічної експертизи від 27.12.2018 № 9/10.1/128 в даній дорожній обстановці водій мопеда «SPARK» ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ГАЗ-2752 СПГ» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

При заданих вихідних даних, водій мопеда «SPARK» ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, своєчасно застосувавши екстрене гальмування та зупинивши мопед «SPARK» до місця зіткнення ТЗ при заданих вихідних даних.

Технічна можливість уникнути зіткнення ТЗ для водія автомобіля «ГАЗ-2752 СПГ» ОСОБА_3 встановлювалася виконанням ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати.

При заданому механізмові події, в діях водія мопеда «SPARK» ОСОБА_5 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ГАЗ-2752 СПГ» ОСОБА_3 , не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.

ОСОБА_3 винним себе в пред`явленому йому обвинуваченні признав повністю.

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши, що в скоєному розкаюється. Окрім безпосередніх пояснень, наданих суду, обвинуваченим подана письмова заява з цього приводу. (а.с.34). цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі.

Прокурор просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням строком на два роки. А також просила задовольнити цивільний позов, поданий прокурором.

Захисник та обвинувачений просили суд призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, а також не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов визнали в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив обставини вчинення кримінального правопорушення таким чином, як викладено в обвинувальному акті, підтвердив, що обвинувачений частково відшкодував йому шкоду у сумі 2000 грн.

У судове засідання не з`явився представник особи, в інтересах якої прокурором подано позовну заяву, був належним чином повідомлений про судове засідання, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовну заяву підтримав в повному обсязі.

Прокурор заявила суду клопотання, яке підтримали обвинувачений та його захисник, а також потерпілий про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, так як обвинувачений вину в скоєнні злочину визнає повністю, правильно розуміє та не заперечує обставини скоєння злочину, встановлені в обвинувальному акті, вважають недоцільним дослідження доказів по справі відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються

У зв`язкуз тим,що учасникисудового провадженняне заперечуютьпроти недослідженнядоказів щодотих обставин,які нікимне оспорюються,з`ясувавши,що обвинуваченийта іншіучасники судовогопровадження правильнорозуміють змістцих обставин,не сумніваютьсяв добровільностіта істинностісвоїх позицій,а такожроз`яснивши їм,що утакому випадкувони будутьпозбавлені праваоскаржувати ціобставини вапеляційному порядку,після чогозаперечень відсторін щодотакого порядкуне надійшло,суд,в силуч.3ст.349КПК України,визнає недоцільнимїх дослідження.У суда відсутні сумніви що така позиція обвинуваченого є добровільною, що згідно зі ст.18 і ч.2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Вина підсудного в скоєнні ним злочину в судовому засіданні доказана повністю.

Кваліфікація скоєного ОСОБА_3 по ч.2 ст.286 КК України правильна за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує те, що він скоїв тяжкий злочин, раніше не судимий, обставину, яка пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих вину обставин, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є пенсіонером, позицію потерпілого, який не наполягає на суворому покаранні, претензій до обвинуваченого не має. Наведені обставини, відповідно до положень ст.65 КК України, дають суду підстави призначити обвинуваченому покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на мінімальний строк, в межах санкції відповідної статті, тобто на строк три роки, з покладенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, і саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів. Правових підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та суттєво зменшують ступінь тяжкості скоєного, відсутність претензій потерпілого, часткове відшкодування завданої злочином шкоди, що підтверджується відповідною квитанцією а також не заперечується потерпілим, а також визнання вини обвинуваченим, який надав суду правдиві показання, не намагався уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, щиро розкаявся в скоєному, особу винного, який має позитивну характеристику з місця проживання, є пенсіонером, що свідчить про стабільні соціальні зв`язки у суспільстві, необережний характер вини, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, з випробуванням тривалістю два роки й покладенням на нього обов`язків, у відповідності до ст. 75 та п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Суд також не може прийняти до уваги позицію захисника щодо можливості не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки суду не надано доказів того, що наявність посвідчення водія є єдиним джерелом доходу обвинуваченого. Крім того, покладення на нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції відповідної статті Кримінального кодексу України в повній мірі відповідає вчиненому діянню та буде справедливим та необхідним додатковим покаранням для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень збоку як обвинуваченого так і інших осіб. З урахуванням всіх обставин кримінального правопорушення та характеризуючих даних особи обвинуваченого, суд вважає призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Визначена судом міра основного та додаткового покарання відповідає характеру вчинених дій, їх небезпечності, а також даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, про що зазначено судом вище.

Суд приймає до уваги, що, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Згідно довідок судових експертів про витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні, які були досліджені у судовому засіданні, загальна вартість проведених судових експертиз складає 858,00 грн., вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання проречові доказипо справівирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілим не заявлено.

Запобіжні заходи до підсудного не застосовувались.

Відповідно до ст.128 КПК України, особі, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної або юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Прокурором вінтересах держави в особі Комунального закладу «Мирноградська центральна міська лікарня» було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілого у розмірі 12009,21 грн.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора в частині стягнення витрат на лікування на користь медичних установ, суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідностідо ч.3ст.23Закону України«Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Суд вважає, що у медичної установи, в інтересах якої подано прокурором позов, відсутня можливість захистити належним чином свої законні інтереси та порушені права та відшкодувати завдану державі шкоду, тому прокурором подано цивільний позов в її інтересах у відповідності до чинного законодавства.

У відповідності до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як передбачено п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16 липня 1993 р. № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

У судовому засіданні досліджена довідка:

- КЗ «Мирноградська центральна міська лікарня» № 52вих від 29.01.2019 р., відповідно до якої видатки на лікування ОСОБА_5 становлять 12009,21 грн.,

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки обвинувачений є власником джерела підвищеної небезпеки, тому шкоду необхідно стягнути з нього.

Згідно ч. 1 ст. 1177 Цивільного Кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

На підставі викладеного цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 100, 336, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнативинуватим ускоєнні злочину,передбаченого ч.2ст.286КК України,та призначитийому покаранняу видіпозбавлення воліна строктри (три)роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме:

автомобіль марки «ГАЗ», моделі «2752 СПГ», державний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3 , і який зберігається на території Межівського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути за належністю фактичному власнику ОСОБА_3 , мопед марки «SPARK» номер шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , який передано на зберігання на території Межівського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути ОСОБА_5 за належністю, при цьому скасувавши арешт на вказані транспорті засоби, який був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року (справа № 181/1030/17, провадження № 1-кс/181/176/17)

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз в загальному розмірі 858,00 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах КЗ «Мирноградська центральна міська лікарня» до ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКФОПП НОМЕР_5 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Комунального закладу «Мирноградська центральна міська лікарня», місцезнаходження Донецька область місто Мирноград, вулиця Соборна, 20, рахунок 35414063138956, код ЄДРПОУ 01990855, МФО 820172, УДКСУ у м. Мирнограді Донецької області, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 у розмірі 12009,21 грн.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1