Рішення

від 02.04.2019 по справі 425/1130/19

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2019 Провадження №2-о/425/67/19

Справа № 425/1130/19

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Москаленко В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Окрошко О.О.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Хрустальнинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту смерті, -

встановив:

До Рубіжанського міського суду Луганської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті, посилаючись на такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка села Касьянівка, Кантемирівського району, Воронізької області, яка на час смерті проживала у місті Антрацит.

З метою реєстрації смерті матері заявник звернувся з відповідною заявою до Хрустальнинського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, але отримав відмову у реєстрації факту смерті, посилаючись на відсутність документа медичної установи про смерть, розташованої на території підконтрольній Україні.

Встановити факт смерті матері заявнику необхідно для оформлення свідоцтва про смерть українського державного зразку та подальшого оформлення спадщини.

Просить встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Касьянівка, Кантемирівського району, Воронізької області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Антрацит Луганської області (а.с. 3-5).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.04.2019 дану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі, та призначено до розгляду у судовому засіданні за правилами окремого провадження (а.с. 15).

У судове засідання заявник не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав вимоги заяви.

Представник заінтересованої особи - Хрустальнинського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, пояснень по суті заяви не надав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

В судовому засіданні встановлено, що заявник є сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

Відповідно копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 917-5000097435 від 29.03.2019, ОСОБА_1, який зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Згідно відмови Хрустальнинського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 18/17.4-66 від 28.03.2019, заявнику відмовлено в реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями № 254-VІІІ від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей).

Відповідно Постанови Верховної Ради України Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування № 252-VIII від 17.03.2015, до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Таким чином, місто Антрацит Луганської області розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області.

Заявник надав суду копію лікарського свідоцтва про смерть № 240 від 06.08.2018, виданого Державним закладом Антрацитівська центральна міська багатопрофільна лікарня ОРДЛО, та копію довідки про причину смерті, згідно яких ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, від хронічної серцевої недостатності ІІ, атеросклеротичного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця (а.с. 10).

Також заявник надав суду копію свідоцтва про смерть виданого 07 серпня 2018 року Відділом запису актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції ОРДЛО, згідно якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка села Касьянівка, Кантемирівського району, Воронізької області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Антрацит ОРДЛО (а.с. 11).

Одночасно на підтвердження факту смерті заявником надано світлини з місця поховання (а.с. 13-14).

Факт, який просить встановити заявник, має для нього юридичне значення, оскільки необхідний для реєстрації смерті матері та подальшого оформлення спадщини.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, § 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

В ході розгляду справи судом не встановлено будь-якого умисного порушення заявником, який є громадянином України, законодавства України та нормативних актів України після смерті його матері в частині належного повідомлення компетентних органів про даний факт, його належного фіксування, реєстрації, тощо. Неможливість отримати у місті Антрацит Луганської області необхідні документи для реєстрації факту смерті його матері, виникла в зв'язку з розташування цього міста на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню та встановлює факт смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Антрацит Луганської області.

Керуючись ст. ст. 247, 263-265, 293-294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Хрустальнинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту смерті - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Касьянівка, Кантемирівського району, Воронізької області, визнавши датою її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та місцем смерті місто Антрацит Луганської області.

Відповідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання.

Відповідно ч. 5 ст. 317 ЦПК України копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, або безпосередньо до Луганського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Заявник: ОСОБА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Заінтересована особа: Хрустальнинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, знаходиться за адресою: 93010, вулиця Руденко, 7, місто Рубіжне, Луганської області, код ЄДРПОУ 21757859.

Суддя В.В. Москаленко