Постанова

від 02.04.2019 по справі 2-5656/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/474/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суду Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., Пономаренка В.В.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

особа, яка звернулася з поданням - приватний виконавець Плесюк Олексій Степанович;

боржник - ОСОБА_6;

особа, що подала апеляційну скаргу - приватний виконавець Плесюк Олексій Степанович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексія Степановича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6

В обгрунтування своїх вимог зазначив, що постановами приватного виконавця Плесюка О.С. від 19 листопада 2018 року та 18 грудня 2018 року відкрито виконавчі провадження щодо стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості.

Постановою від 18 грудня 2018 року вказані провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження №57942253.

29 листопада 2018 року приватним виконавцем було здійснено виїзд за адресою проживання боржника, проте в допуску до житла для вчинення виконавчих дій було відмовлено. На виклики виконавця боржник не з?являється.

Вважає, що наведені обставини дають підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до листа управління державної міграційної служби України в Черкаській області від 03 грудня 2018 року боржник документувався паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_6 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2012 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2019 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що дана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що звертаючись із відповідним поданням, приватний виконавець обґрунтовував його не фактом невиконання зобов'язань боржником, як невірно було зазначено судом першої інстанції, а саме фактом ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 28 ЗУ Про виконавче провадження боржник вважається повідомлений про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд першої інстанції не застосував вказане положення закону та прийшов до необґрунтованого висновку про те, що виконавець не вжив достатніх заходів для встановлення фактичного місця проживання боржника.

Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХНІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Вивчивши матеріали справа, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Частиною третьою статті З ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановлена судом першої інстанції ухвала відповідає зазначеним вище вимогам.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що доказів умисного ухилення боржником від виконання зобов'язань приватний виконавець не надав. Таким чином, на час звернення з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду, факт ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у приватного виконавця Плесюк О.С. перебуває зведене виконавче провадження №57942253 від 18 грудня 2018 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості

за кредитним договором в сумі 36 158,51 євро.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, приватний виконавець вважав, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, а тому є всі підстави для задоволення такого подання.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у статті 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

В розумінні пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , ухиленням, є навмисне чи інше свідоме невиконання боржником обов'язків за рішенням суду, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання та є підставою про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Закон України від 21 січня 1994 року Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Приймаючи до уваги узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Наявність у боржника невиконаних зобов'язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення частини 3 статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

В акті від 29 листопада 2018 року про не допуск приватного виконавця до квартири, не може свідчити про ухилення від виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань, оскільки його підпис в акті відсутній, а бесіда була проведена з невідомою особою. Крім того, в акті також відсутня відмітка про те, що боржник відмовився підписувати акт, а лише констатовано факт прибуття виконавця до нерухомого майна та неможливість потрапити в нього.

Крім того, державним виконавцем у своєму поданні не доведено факт своєчасної обізнаності ОСОБА_6 з потребою в наданні декларації про доходи та майно.

В матеріалах справи містяться лише підтвердження про направлення боржнику кореспонденції, але доказів того, що останній її отримував немає.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає у виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили факт умисного ухилення боржника, від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду.

Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов'язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення процесуального питання.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегії суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексія Степановича - залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова

В.В. Пономаренко