Рішення

від 22.03.2019 по справі 235/8046/18

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/467/19

Справа № 235/8046/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сергіївська сільська рада Покровського району Донецької області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області (далі - сільська рада) із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки.

У відповіді на його звернення сільська рада зазначила, що надання в оренду земельної ділянки, що була визначена ним на викопіюваннях, не належить до сільської ради. Також у відповіді було зазначено, що зазначена ним у викопіюванні земельна ділянка перебуває у приватній власності та не може бути передана йому в оренду.

За допомогою інтернет-ресурсу Публічна кадастрова карта України та зробивши запит щодо отримання інформації щодо власника земельної ділянки від отримав відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що власником земельної ділянки кадастровий номер 1422786000:03:000:1139 площею 9,87 га є ОСОБА_2 Право власності на зазначену земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 753676, виданим Красноармійською районною державною адміністрацією 29.12.2006р.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі водойми Сергіївської сільської ради, тобто відноситься до земель водного фонду, її передача ОСОБА_2 здійснена всупереч ст.83 ЗК України, що, за його думкою, є підставою для визнання державного акту недійсним.

У зв'язку з тим, що зазначений правочин щодо відчуження земельної ділянки порушує публічний порядок, тому він відповідно до ст.28 ЦК України є нікчемним.

У встановлений судом строк відповідачем наданий відзив, в якому відповідач посилався на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 1422786000:03:000:1139 площею 9,87 га, що належить йому на праві приватної власності, не відноситься до земель водного фонду. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 753676 цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства.

Доказів того, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, була виділена з порушенням норм земельного законодавства, на дату набрання ним пава власності на земельну ділянку були визначені розмір і межі водоохоронної зони з прибережною захисною смугою відповідно до встановленого законодавством порядку, позивачем надано не було.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому підтримав позов просив справу розглянути за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому просив справу розглянути за його відсутності, в позові відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сергіївської сільської ради із заявою про передачу йому у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 10 га та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Сергіївської сільської ради в межах населеного пункту, додавши до заяви графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно відповіді Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області від 11.12.2018р. № 02-23/666 у зв'язку з тим, що земельна ділянка орієнтовною площею 10 га, що розташована на території Сергіївської сільської ради відповідно зазначеному з боку позивача сторони на викопіюваннях місце розташування вже надана у власність, надання її у власність позивачу неможливе. Земельна ділянка за кадастровим номером 1422786000:03:000:1139 площею 9,87 га передана заінтересованій особі на праві приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України, ст. 373 ЦК України, ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості грантів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону. Важлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в земельних і пов'язаних із ним майнових правовідносинах належить судам.

Земельне законодавство базується, зокрема, на принципі забезпечення гарантій прав на землю (п. ґ ст.5 ЗК України).

Згідно ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Відповідно до ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст.374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону.

Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом.

Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Як зазначено у п.а ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу, що випливає зі ст.131 ЗК України.

Положеннями ст.152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Положеннями ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, в редакції станом на дату складання державного акту на право власності на земельну ділянку (29.12.2006р.) (далі - Інструкція) право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом:

-на право власності на земельну ділянку;

-на право постійного користування земельною ділянкою.

Складання державного аката на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією (п.1.13 Інструкції).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що роботи зі складання дежавного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності:

-підготовчі роботи;

-встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;

-складання кадастрового плану земельної ділянки;

-заповнення бланка державного акта.

Відповідно до п.2.14 Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів. У разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний орган земельних ресурсів на підставі копії відповідного договору, вірність якої засвідчена нотаріусом.

Державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Дерзкомземі України.

Згідно п.3.2 Інструкції державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Землями сільськогосподарського призначення відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У відповідності до п.а ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 75676, виданого Красноармійською районною державною адміністрацією та Красноармійським районним відділом земельних ресурсів 29 грудня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010616000282, власником земельної ділянки площею 9,87 га, що розташована на території Сергіївської сільської ради, є ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 27.12.2006р. № 13904, від 27.12.2006р. № 13897, від 27.12.2006р. № 13900, від 27.12.2006р. № 13908, від 27.12.2006. № 13911. Цільовим призначенням вказаної земельної ділянки в акті про право власності на земельну ділянку зазначено для ведення особистого селянського господарства .

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про те, що відповідач набув право власності на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим підстав для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 75676, виданого 29 грудня 2006 року Красноармійською районною державною адміністрацією, немає.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 154 ЗК України способом захисту прав фізичних осіб у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, визнання такого акту недійсним. Скасування такого акта законом не передбачено. На підставі наведеного в задоволенні позову про скасування державного акта про право власності на земельну ділянку необхідно відмовити.

Суд вважає, що визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним на підставі ст.ст.204, 215, 216 ЦК України є неможливим, оскільки державний акт на право приватної власності на землю - це документ, який видається уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина чи юридичної особи на земельну ділянку і не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів того, що відповідач є власником земель водного фонду позивачем суду не надано.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. підлягають покладенню на позивача.

Відповідно до ст.14 Конституції України, ст.ст.373, 374 ЦК України, ст.ст.1, 5, 78, 80, 81, 125, 152-155 ЗК України, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, керуючись ст.ст.4, 19, 1, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сергіївська сільська рада Покровського району Донецької області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, м. Покровськ Донецької області, мікрорайон ШахтарськийАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, м. Покровськ Донецької області, вулиця Заводська, будинок 12, РНОКПП НОМЕР_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сергіївська сільська рада Покровського району Донецької області, с. Сергіївка Покровського району Донецької області, вулиця Центральна, код ЄДРПОУ 04341933.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 22 березня 2019 року. Повне рішення складене 1 квітня 2019 року.

Суддя Г.В. Назаренко