Рішення

від 13.02.2019 по справі 448/1851/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1851/18

Провадження № 2/448/204/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13.02.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі Шегинській Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Мостиська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ОСОБА_3 належала земельні ділянки площею 0,8824 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622486600:13:000:0104, та площею 0,4636га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622486600:08:000:0056, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області), відповідно до Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №584570 та серії ЯЖ №584569, виданих 27.09.2011р.

Вказує, що ОСОБА_3 померла 25.11.2014р., а після її смерті належну їй спадщину у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України фактично прийняла позивач ОСОБА_1, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років перед відкриттям спадщини та вважається спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом.

Зазначає, що через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів про право власності на зазначені спірні земельні ділянки позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

З огляду на наведені обставини, просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років та визнати за нею, позивачем ОСОБА_1, право власності на вищевказані спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги, згідно якого його інтереси представлятиме представник - адвокат ОСОБА_2 Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2, в якій такий зазначає, що підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.

Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просить справу слухати у їх відсутності та проти позову не заперечує.

Представник третьої особи - завідувач Мостиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/23 та копію сторінок із спадкової справи №152/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3, котра померла 25.11.2014р., а також клопотання, в якому просить розглядати дану справу за їх відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. Про судову практику у справах про спадкування (пункт 2) роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності на спадкове майно повинні розглядатися одночасно за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що 25.11.2014 року померла ОСОБА_3.

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить право власності на земельні ділянки площею 0,8824 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622486600:13:000:0104, та площею 0,4636га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622486600:08:000:0056, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області), відповідно до Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №584570 та ЯЖ №584569, виданих 27.09.2011р.

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя усім своїм майном, в тому числі зазначеною вище земельною ділянкою не розпорядилася.

У зв'язку з відсутністю заповіту спадкодавця ОСОБА_3 та відсутністю спадкоємців першої-третьої черг спадкування за законом спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_3, право на спадкування такої в порядку ч.2 ст.1258 ЦК України отримали спадкоємці четвертої черги спадкування за законом, зокрема позивач ОСОБА_1

Матеріалами справи підтверджено, а тому суд вважає доведеним факт того, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно спільно проживала із ОСОБА_1 з жовтня місяця 2008р. по день її смерті - до 25.11.2014р. за адресою: с.Мистичі Мостиського району Львівської області, вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.

Факт проживання ОСОБА_3 із племінницею, позивачкою ОСОБА_1, однією сім'єю підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області від 22.10.2018р. №900.

Встановлення зазначеного факту має юридичне значення, так як надає позивачу підстави для реалізації свого права на оформлення спадщини, тому суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та встановити наступний факт, а саме те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала однією сім'єю з ОСОБА_3, котра померла 25.11.2014 року, з жовтня 2008 року до дня її (ОСОБА_3М.) смерті за адресою: с.Мистичі Мостиського району Львівської області.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом вчинила дії, які свідчать про прийняття нею даної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій сторінок спадкової справи №152/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3, котра померла 25.11.2014р., позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний термін звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті останньої.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області 26.09.2016р. за №995 ОСОБА_3, яка померла 25.11.2014р., на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. На час смерті разом з нею за вказаною адресою проживала позивач ОСОБА_1

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, позивач ОСОБА_1 не заявила про відмову від даної спадщини.

Тобто, в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3

Спадкоємців попередніх черг спадкування за законом та інших можливих спадкоємців, які б претендували на спадщину ОСОБА_3 та прийняли таку, крім позивача ОСОБА_1, судом не встановлено.

В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3; копіями Державних актів на право власності на спірні земельні ділянки від 27.09.2011р.; листом-повідомленням з Мостиської державної нотаріальної контори від 16.01.2019р. №01-16/23; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14.01.2019р. №54731283; копіями сторінко із спадкової справи №152/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3, котра померла 25.11.2014р.; довідкою, виданою виконкомом Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 26.09.2016р. за №995; довідкою, виданою виконкомом Мостиської міської ради Львівської області від 28.10.2018р. №900; копіями паспорта позивача по справі; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельну ділянку) не може бути вирішено в позасудовому порядку (нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину), тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за нею (позивачем) права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3; вона у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняла дану спадщину; інших спадкоємців, які б у встановлені законом строки вчинили дії щодо прийняття спадщини судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входять зазначені земельні ділянки; право власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки були посвідчені Державними актами, виданими і зареєстрованими у встановленому законом порядку, однак оригінали таких втрачено,- суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за нею права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 203 ч.3, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Мостиська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала однією сім'єю з ОСОБА_3, котра померла 25.11.2014 року, з жовтня 2008 року до дня її (ОСОБА_3М.) смерті за адресою: с.Мистичі Мостиського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 0,8824 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622486600:13:000:0104, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області), відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №584570, виданого 27.09.2011р.; та право власності на земельну ділянку площею 0,4636га, кадастровий номер земельної ділянки -4622486600:08:000:0056, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області), відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №584569, виданого 27.09.2011р., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, котра померла 25.11.2014 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СМ №714704, виданий Городоцьким РВ УМВС України у Львівській області 18.10.2005р., уродженка, жителька та зареєстрована за адресою: 81370, с.Мистичі Мостиського району Львівської області.

Відповідач - Мостиська міська рада Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9, Львівської області, код ЄДРПОУ:26307500.

Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак