Рішення

від 21.03.2019 по справі 686/15368/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/15368/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Ринок Дубово про визнання наказу про звільнення з роботи недійсним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати під час роботи та за затримку остаточного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТзОВ Ринок Дубово про визнання наказу про звільнення з роботи недійсним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати під час роботи та за затримку остаточного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що він працював на посаді заступника директора ТОВ Ринок Дубово . У зв'язку із незадовільними умовами праці та належної її оплати, позивач звернулася 02.06.2018 року до ТОВ Ринок Дубово з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, однак, наказом №5-к від 4 червня 2018 року його звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Це звільнення є незаконними, оскільки 4 червня 2018 року позивач перебував на робочому місці, внаслідок чого ТОВ Ринок Дубово не мало правових підстав для розірвання трудового договору з власної ініціативи. Неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню позивача, тому ТОВ Ринок Дубово має виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 червня до 9 липня 2018 року, а неправомірними діями відповідача йому завдано моральних страждань.

За таких обставин ОСОБА_3 просив суд визнати наказ ТОВ Ринок Дубово №5-к від 4 червня 2018 року про звільнення незаконним, змінити дату та формулювання причини звільнення і вважати його звільненим з посади заступника директора ТОВ Ринок Дубово з 2 червня 2018 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю (ч. 3 ст. 38 КЗпП), стягнути з ТОВ Ринок Дубово на свою корить середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач перебував на посаді заступника директора ТОВ "ринок "Дубово" з 27 квітня 2018 року.

31 травня 2018 року, в результаті виявлення порушень трудової дисципліни працівниками ТОВ "Ринок "Дубово", ОСОБА_4 було прийнято рішення про проведення службового розслідування (протокол Загальних зборів учасників №2/18 від 31.05.2018р.). У позовній заяві позивач вказує на те, що у зв'язку із незадоволенням умовами праці на підприємстві та неналежної її оплати, останній вирішив звільнитись із займаної посади, та написав відповідну заяву 02.06.2018р. "Проте, адміністрація підприємства відмовилась прийняти цю заяву, внаслідок чого така заява Позивачем направлена 04.06.2018р. почтовим зв'язком". При цьому жодного доказу подання відповідної заяви, так само, як і направлення її ОСОБА_4, Позивач не надає.

Позивач зазначає, що він перебував "на території свого місця роботи, а саме на ринку "Дубово" 03 червня 2018 року та 04 червня 2018 року. При цьому, 03 червня 2018 року є офіційним вихідним - неділею, і підстав перебувати на робочому місці у ОСОБА_3 не було. 04 червня 2018 року Позивач був помічений біля території ОСОБА_4, проте на робочому місці усе ж не з'явився. Члени комісії повідомили ОСОБА_3 про його обов'язок з'явитись на юридичну адресу ОСОБА_4: м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5, та надати відповідні письмові пояснення з приводу його відсутності на робочому місці, проте ОСОБА_3 не з'явився за вказаною адресою, письмові пояснення не надав, а лише усно повідомив комісію, що його не влаштовують умови праці, а тому не бажає більше перебувати у трудових відносинах із ТОВ "ринок "Дубово" та напише заяву на звільнення. Станом на 18:00 год. 04.06.2018р. заяви від ОСОБА_3 так само, як і письмових пояснень - не надійшло.

Оскільки у ТОВ "ринок "Дубово" уже станом на 17:00 04 червня 2018р. були складені акти стосовно відсутності працівника на роботі, а також були відібрані усні пояснення стосовно небажання виходити на роботу в подальшому, ОСОБА_3 було звільнено за н.4 ч.І ст. 40 КЗпІЇ України у зв'язку із відсутністю на робочому місці протягом усього дня.

06 червня 2018 року Позивач отримав повідомлення про те, що його звільнено, і при Цьому знову не зазначає, де він був 05.06.2018р. та 06.06.2018р., якщо вважав, що він не звільнений. Адже навіть у випадку звільнення за власним бажанням, працівник зобов'язаний був подати таку заяву за два тижні до бажаної дати звільнення, чого зроблено не було. Крім того, день звільнення є робочим днем, і залишення ним робочого місця без належної на те підстави - є прогулом Сказане підтверджується і п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58. де прямо зазначається, що "днем звільнення вважається останній день роботи". Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. ОСОБА_3 при цьому, все ж не подав заяву про звільнення 04.06.2018р., про що складена відповідна довідка, а тому, на думку ОСОБА_4, звільнення є законним та обґрунтованим.

Крім звільнення на підставі п.4 ч.І ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_3 був звільнений також за вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, Статуту ОСОБА_4 та норм чинного законодавства України (п.1 ч.І ст. 41 КЗпП України), що пояснюється наступним.

31 травня 2018 року, в присутності директора ОСОБА_4 - ОСОБА_5, члени комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виявили факти відсутності оплати з боку підприємців за користування торговими місцями під навісом, що розташовані на території ТОВ "ринок "Дубово", за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 54/2. Всього за час перевірки було виявлено сім торгових місць, на яких здійснювали господарську діяльність без оплати.

01-02 червня 2018 року директор ТОВ "ринок "Дубово" ОСОБА_5, заступник директора ТОВ "ринок "Дубово" ОСОБА_3, касир ТОВ "ринок "Дубово" - ОСОБА_8, а також менеджери ТОВ "Хмельницьк Уніком" - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, надали свої пояснення стосовно виявлених фактів.

Із наданих пояснень комісією було встановлено, що кошти за оренду торгових місць на майданчику ТОВ "ринок "Дубово" за розпорядженням директора - ОСОБА_5 та заступника директора ОСОБА_3, отримує не касир ОСОБА_4 - ОСОБА_8, а менеджери ТОВ "Хмельницьк Уніком". Зокрема, 31.05.2018р. оплата (за допомогою касового апарата належного ТОВ "ринок "Дубово"), справлялась ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 без належної на те підстави. Після чого менеджери передавали кошти ОСОБА_8 без оформлення будь-яких касових документів та актів прийому-передачі. В зв'язку з цим встановити точну суму грошових коштів, що були отримані від орендарів менеджерами ТОВ "Хмельницьк Уніком", та суму грошових коштів, що були передані касиру ТОВ "ринок "Дубово", не виявляється за можливе.

При цьому, як директору, так і заступнику директора, касиру ОСОБА_4 було відомо, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 являються працівниками ТОВ "Хмельницьк Уніком", а не ТОВ "ринок "Дубово", а тому, покладення посадовими особами ТОВ "ринок "Дубово" на даних осіб певних обов'язків, так само, як і передача їм касового апарату ТОВ "ринок "Дубово" і грошових коштів ОСОБА_4 - є протиправним.

Крім вказаного порушення, комісія встановила також порушення прав підприємців. Із відібраних пояснень у підприємців, які орендували торгові місця на ТОВ "ринок "Дубово" було встановлено, що директор ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та його заступник ОСОБА_3 вимагали та отримували від підприємців оплату за бронь торгового місця. По факту отримання цих коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не видавав підприємцям жодного підтверджуючого документу (зокрема фіскального чека), а крім того, оплата знімалась у розмірі, що не встановлений розпорядчими документами. Такі дії директора та заступника директора ТОВ "ринку "Дубово" є порушенням прав підприємців, та грубим порушенням Постанови Правління НБУ №148 від 29.12.2017р. "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Також, 04 червня 2018 року о 16:00 год. в процесі огляду касових книг ТОВ "ринок "Дубово", що знаходились за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 54/1, членами комісії було встановлено, що згідно даних Z-звіту денного №00757 01.06.2018р., зроблена службова видача з каси ОСОБА_4 готівкових коштів в сумі 19 550,00 грн. При перевірці банківських виписок було виявлено, що на банківський рахунок ТОВ "ринок "Дубово" вищевказані грошові кошти не внесені.

ОСОБА_4 - ОСОБА_8, директор - ОСОБА_11 та заступник директора ОСОБА_3 були відсутні на робочому місці 04 червня 2018 року з 09:00 до 17:00, про що комісією складені відповідні акти. На момент звільнення ОСОБА_3, з'ясувати місцезнаходження даних коштів не виявляється можливим.

Зазначені факти не були спростовані ОСОБА_3, останній також відмовився надати письмові пояснення з цього приводу, а тому у ОСОБА_4 були усі підстави для звільнення ОСОБА_3 за п.1 ч.І ст. 41 КЗпП України.

Необгрунтованою та безпідставною Відповідач вважає і вимогу про стягнення середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу. Вказавши у позові таку вимогу Позивач не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, Суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише одночасно з винесенням рішення про поновлення на роботі. Однак, Позивач не заявляв вимоги про поновлення на роботі, а тому вимога про виплату середнього заробітку є протиправною.

Єдиною підставою для виплати середнього заробітку є визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, і це, в свою чергу, перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника (ч. З ст. 235 КЗпП України).

Проте, у позові не зазначені жодні із цих підстав, тобто, Позивач не просить поновити його на роботі, та не вказує на те, що причина звільнення перешкоджала його подальшому працевлаштуванню, а тому його вимоги є безпідставними, та не відповідають нормам чинного законодавства.

Просить Суд також врахувати, що Позивач жодним чином не обґрунтовує в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, та не підтверджує її завдання жодними доказами, а тому така вимога є теж безпідставною, та не доведеною.

Враховуючи вищезазначене, Відповідач вважає, що поданий позов не підлягає задоволенню, оскільки причини для його подачі є надуманими. Подані Позивачем докази не спростовують позицію Відповідача та не доводять незаконність наказу та невірність формулювання причин звільнення. А тому, Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

23.10.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року закрито підготовче провадження у справу, а справу призначено до судового розгляду.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 призначений на посаду заступника директора ТОВ "Ринок "Дубово" з 20 лютого 2018 року на підставі наказу № 5-к від 20.02.2018 року.

Згідно протоколу № 2/18 загальних зборів учасників ТзОВ ринок Дубово від 31.05.2018 року, товариством було прийнято рішення про проведення службового розслідування в товаристві ринок Дубово .

04.06.2018 року ОСОБА_3 подав на ім'я Генерального директора ТОВ «Хмельницька Уніком ОСОБА_12 заяву про надання відпустки як учаснику бойових дій з 04.06.2018 року та звільнення із займаної посади на підставі заяви від 02.06.2018 року.

04 червня 2018р. товариством складені акти стосовно відсутності працівника ОСОБА_3 на роботі, а також були відібрані усні пояснення стосовно небажання виходити на роботу в подальшому.

Наказом №5-к від 4 червня 2018 року ОСОБА_3 звільнено з роботи відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

4.Докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення.

ОСОБА_3 посилається на заву від 02.06.2018 про звільнення з посади у зв'язку із незадовільними умовами праці, проте доказів подання вказаної заяви роботодавцеві не надав, а відповідач заперечує отримання такої заяви.

Крім цього, заява ОСОБА_3 від 04.06.2018 року про надання відпустки як учаснику бойових дій з 04.06.2018 року та звільнення із займаної посади на підставі заяви від 02.06.2018 року подана на ім'я Генерального директора ТОВ «Хмельницька Уніком ОСОБА_12 , а не роботодавцеві.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 3 ст. 38 КЗпП передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із положень ч. 3 ст. 235 КЗпП України слідує, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз положень ст. 38 КЗпП України дає підстави для висновку, що розірвання трудового договору з ініціативи працівника може відбутися лише на підставі письмової заяви останнього, яка подається працівником власнику або уповноваженому ним органу.

Звернення працівника до роботодавця із заявою про звільнення має бути підтвердженим належними та допустимими доказами.

У справі такі докази відсутні, а ТОВ Ринок Дубово заперечує факт надходження від ОСОБА_3 вказаної заяви.

Акти про відсутність працівника на роботі достовірно вказують на те, що 4 червня 2018 року позивач був відсутній на роботі протягом усього робочого дня, тобто з 9 до 13 години та з 14 до 17 години.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Отже, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Як передбачено ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаної норми працівник має право на відшкодування моральної шкоди, якщо порушення його трудових прав призвело до моральних страждань.

Згідно акта про відмову від надання пояснень від 4 червня 2018 року ОСОБА_3 відмовився надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі.

Оскільки звільнення ОСОБА_3 відповідає вимогам чинного законодавства, а позивач не звертався до ТОВ ринок Дубово з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, то відсутні підстави для зміни формулювання причини його звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України.

ОСОБА_3 не довів порушення своїх трудових прав, у зв'язку з чим йому було завдано моральної шкоди, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

6.Судові витрати.

ОСОБА_3 відповідно до вимог ЗУ Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати по справі належить віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 38, 40,149,237-1 КЗпП, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Ринок Дубово про визнання наказу про звільнення з роботи недійсним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати під час роботи та за затримку остаточного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РОНКПП НОМЕР_1, 29000, АДРЕСА_1.

Відповідач : ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ринок Дубово , ЄДРПОУ 41982751, 29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5.

Дата складання повного тексту судового рішення 27 березня 2019 року.

Суддя С.Л. Стефанишин