Рішення

від 28.03.2019 по справі 514/1348/18

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1348/18

Провадження по справі № 2/514/98/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравченко П.А.

за участю секретаря Мельниченко Н.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємство Ле Фромаж про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Тарутинського районного суду звернувся ОСОБА_1 до Приватного підприємство Ле Фромаж про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому просить суд:

1. Зобов`язати Приватне підприємство Ле Фромаж (ЄДРПОУ 39424073, 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2) надіслати рекомендованою кореспонденцією трудову книжку на ОСОБА_2 на адресу: 02091,

АДРЕСА_1 . Стягнути з Приватного підприємства Ле Фромаж (ЄДРПОУ 39424073, 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заробітну плату за період вимушеного прогулу з 01.09.2017 року по 01.08.2018 р. у розмірі 49 861, 40 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства Ле Фромаж (ЄДРПОУ 39424073, 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 35 200, 00 грн.

4. Зобов`язати Приватне підприємство Ле Фромаж (ЄДРПОУ 39424073, 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2) сплатити на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) заробітну плату за період вимушеного прогулу з 01.08.2018 року до дня повного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 січня 2017 року він уклав безстроковий трудовий договір з Приватним підприємством Ле Фромаж (далі відповідач) та був прийнятий на роботу на посаду водія з окладом заробітної плати в розмірі 3 200,00 грн. в місяць, на якій працював до дати звільнення 31 серпня 2017 року. Позивачу стало відомо пізніше (згідно індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку Пенсійного обліку України за формою ОК -5), що відповідач в порушення ст. 24 Кодексу законів про працю в Україні не повідомив в перший день його роботи центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття його на роботу, оскільки фактичний допуск його до роботи в період з 25 січня 2017 року по 21 квітня 2017 не зарахований до періоду загальнообов`язкового державного соціального страхування.

31.08.2017 року, позивач ОСОБА_1 був звільнений, але в день звільнення відповідач не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі, не компенсував його невикористану відпустку та не видав трудову книжку на його ім`я. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача, у тому числі письмово, але відповідач відмовлявся від розмов, письмове обґрунтування підстав затримки видачі його трудової книжки не надав та повідомив, що він ніколи не отримає його заробітну плату та трудову книжку, а лист він від позивача умисно не отримує.

11.04.2018 року після неодноразових усних та телефонних звернень, позивач був змушений звернутись до відповідача з письмовою заявою про надіслання його трудової книжки на адресу: АДРЕСА_2

21.05.2018 року адвокат ОСОБА_4 повторно надіслав відповідачу адвокатський запит №1405/18 з вимогою надати письмову довідку про розмір його щомісячної заробітної плати за період з 25.01.2017 року по 31.08.2017 року та надіслати належним чином оформлену трудову книжку на його ім`я на адресу: 03118, АДРЕСА_2 . Відповідач не надав адвокату витребувану інформацію у зв`язку з неотриманням адвокатського запиту. 01.06.2018 року позивач втретє звернувся до відповідача з письмовою заявою про надіслання його трудової книжки на адресу: 03118, АДРЕСА_2 , але заява залишилась не розглянутою. Вважає, що не здійснення відповідачем розрахунку з ним у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вважає, що відповідач в порушення ст. 47 КЗпП України, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не видав йому належно оформлену трудову книжку у день звільнення, відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного розрахунку.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається відповідно до п.п. 1-3,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (Надалі Порядок обчислення середньої заробітної плати).

Згідно розрахунку середньоденної заробітної плати, період вимушеного прогулу та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнення з відповідача на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 148 ,84 грн./ день (3200,00+3200/ (22 дня в червні 2017 року +21 день в липні 2017 року). Таким чином, розмір заборгованості за період вимушеного прогулу з 01.09.2017 року по 01.08.2018 року становить 148, 84 грн. 335 днів = 49 861, 40 грн.

Крім того, зазначив, що в порушення відповідачем його трудових прав щодо не видачі йому трудової книжки та невиплати йому заробітку він зазнав моральних страждань, також, через невидачу трудової книжки з вини відповідача він не мав змоги влаштуватися на роботу або стати на облік у центр зайнятості як безробітний. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності вважає, що відповідач завдав йому моральної шкоди у розмірі середньомісячного заробітку кожного місяця, тобто 3200,00 грн. кожний місяць.

Оскільки дії відповідача є протиправними, що знаходяться у прямому причинному зв`язку між протиправним діянням відповідача та завданою йому моральною шкодою, що виразилась у моральних стражданнях з вини відповідача та вважає що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду за період з 31.08.2017 р. по 01.08.2018 р. 3200,00 грн. 11 місяців = 35 200, 00 грн.

11.12.2018 року до суду надійшов відзив від директора ПП Ле Формаж В. Ю . Мельников. Відповідно до наданого відзиву відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав порушення строку позовної давності.

Ухвалою Тарутинського районного суду від 19 вересня 2018 року цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання до суду не з`явився. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. До суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №2-к від 19.04.2017 р. ОСОБА_1 . прийнятий на роботу з 20.04.2017 р. з посадовим окладом згідно штатного розкладу на посаду водія - експедитора. Підстава заява ОСОБА_1 від 19.04.2017 р. (а.с.38; 39).

19.04.2017 року подано повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві(а.с.41;42).

20.04.2017 року між ПП ЛЕ ФРОМАЖ в особі директора Білоуса С.В. та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія - експедитора (а.с.40).

ОСОБА_1 був відсутній на роботі 24 липня 2017 року протягом 2 (двох годин) з 16:00 год. до 18:00 год., 25 липня 2017 року протягом всього робочого дня з 09:00 год. до 18:00 год., 26 липня 2017 року протягом всього робочого дня з 09:00 год. до 18:00 год., 27 липня 2017 року протягом всього робочого часу 00 год. до 18:00 год., 28 липня 2017 року протягом всього робочого дня з 09:00 год. до 18:00 год. , 31 липня 2017 року протягом всього робочого дня з 09:00 год. до 17:40 год., про що працівниками ПП ЛЕ ФРОМАЖ було складено акти про відсутність працівника на роботі (а.с.81-86) та доповідні записки від бухгалтера Балоночкіної С.М. на ім`я директора ПП ЛЕ ФРОМАЖ Білоусу С.В. про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та роботі 24.07.2017 року, 25.07.2017 року, 26.07.2017 року, 27.07.2017 року, 28.07.2017 року, 31.07.2017 року (а.с.87, 88, 89, 90, 91, 92).

Наказом №31/07 від 31.07.2017 року ОСОБА_1 на підставі ст. 149 КЗпП України було запропоновано надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці та роботі в ПП ЛЕ ФРОМАЖ (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївка Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 110 А, оптовий ринок сільськогосподарської продукції Столичний ), починаючи з 24.07.2017 року протягом 2 годин з 16:00 до 18:00 год., 25.07.2017 з 09:00 год. до 18:00 год., 26.07.2018 року з 09:00 год. до 18:00 год.,27.07.2017 року з 09:00 год. до 18:00 год., 28.07.2017 року з 09:00 год. до 18:00 год., 31.07.2017 року з 09:00 год. до 17:40 год. та документи, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі (а.с.93).

31.07.2017 року було складено акт про відмову водія - експедитора ОСОБА_1 поставити свій підпис про ознайомлення з наказом ПП ЛЕ ФРОМАЖ №31/07 від 31.07.2017 року, Актами про відсутність працівника на роботі (водія-експедитора ОСОБА_1 ) від 24.07.2017 року, 25.07.2017 року, 26.07.2017 року, 27.07.2017 року, 28.07.2017 року, 31.07.2017 року (про відсутність ОСОБА_1 на роботі у вказані дні), табелем обліку робочого часу за липень 2017 та відмову надати письмові пояснення (а.с. 43, 94).

31.07.2017 року згідно Наказ №7-к було звільнено ОСОБА_1 , водія - експедитора, за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Підстава заява ОСОБА_1 від 31.07.2017 року (а.с. 47, 48).

31.07.2017 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку, що підтверджується його підписом, та видано розрахунковий листок (а.с.46, а.с.49).

09.08.2017 року відповідно до відомостей на виплату грошей № В3П-000030 за липень 2017 року ОСОБА_1 виплачено 1288, 00 гривень (а.с.55).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, за положеннями ст.19 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається, як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року Про трудові книжки працівників , трудові книжки зберігаються на підприємствах, як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.

Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених спільним наказом № 58 від 29 липня 1993 року Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України Про оплату праці , кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , роз`яснено, що згідно зі ст. 235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. До того ж, вищевказаною Постановою також роз`яснено про те, яким саме чином розраховуються середній заробіток у разі затримки видачі трудової книжки і цей розрахунок визначається за загальними правилами, викладеними в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р.

Матеріалами справи встановлено, що позивач відповідно до наказу № 1-к від 31.07.2017 р. звільнений з посади водія - експедитора на підставі його заяви за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Тобто в день звільнення 31.07.2017 року відповідач зобов`язаний, був видати працівникові належну оформлену трудову книжку, і як вбачається з матеріалів справи позивачем було отримано трудову книжку 31.07.2017 року, тобто в день звільнення, що підтверджується його особистим підписом у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них у графі 13 розписка працівника в отриманні трудової книжки .

Щодо стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу з 01.09.2017 року по 01.08.2018 року та стягнення заробітної плати за період вимущеного прогулу з 01.08.2018 р. до дня повного розрахунку, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 ЗаконуУкраїни Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) , за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення нароботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Як встановлено в судовому засіданні позивач був звільнений з роботи на підставі заяви за власним бажанням та отримав розрахунок при звільненні, як було зазначено відповідачем за усною домовленістю 09.08.2017 року, зазначена обставина підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів з приводу спростування доводів відповідача щодо виплати заробітної плати при звільненні, а тому позовну вимоги в частинні стягнення з відповідача заробітної плати за період вимушеного прогулу з 01.09.2017 року по 01.08.2018 року та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу з 01.08.2018 р. до дня повного розрахунку, є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Обґрунтування позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 35 200,00 грн., суд не приймає до уваги, оскільки обставинами справи встановлено відсутність порушень з боку відповідача ПП Ле Фромаж при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, з позивача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1762 гривні.

Керуючись ст.ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємство Ле Фромаж про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.03.2019 року.

Суддя П.А. Кравченко