Ухвала

від 27.03.2019 по справі 757/36501/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із забороною розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на вказаному банківському рахунку та зупиненням видаткових операції, за винятком операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Апелянт вважає арешт майна необґрунтованим, так як у справі відсутні обставини з якими закон пов`язує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, на думку представника, ні доводи клопотання прокурора, ні додані до нього матеріали не містять відомостей які б вказували на відповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, адвокат просить врахувати і ті обставини, що ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 42018100000000052, а грошові кошти, що знаходяться на його рахунку отримані законним шляхом.

Одночасно представник ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, зазначаючи, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення ОСОБА_6 та його представника, а копію постановленого судом рішення вони отримали 07 грудня 2018 року, у зв`язку з чим просить визнати причину пропуску строку поважною.

Прокурор у кримінальному провадженні, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та його представника, колегія суддів вважає за можливе поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді, визнавши причину пропуску строку поважною.

Що стосується посилань апелянта на незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді, то колегія суддів дослідивши надані їй матеріали вважає їх безпідставними у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Так, СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018100000000052 від 22 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Ваго-Рев», ТОВ «Системи прогресивної очистки» та ТОВ «Спеціалізований проектно-будівельний монтажний поїзд 753», в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, відобразили взаємовідносини із підприємствами з ознаками фіктивності, в наслідок чого ухилилися від сплати податків, чим завдали збитків на суму 65 млн. грн.

Відповідно до висновків акту документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС у Харківській області № 25941/20-40-14-03-07/36623607 від 29 грудня 2017 року встановлено, що службові особи ТОВ «Ваго-Рев» за результатами відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності нібито проведених господарських операцій з підприємствами з ознаками «фіктивності», у період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року занизили податок на прибуток на загальну суму 19748642 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 28094548 грн.

В ході досудового розслідування було зібрано відомості, які дають підстави вважати, що грошові кошти, які були перераховані в період з 04 січня 2017 року по 03 квітня 2018 року з рахунків ТОВ «Ваго-Рев», ТОВ «Системи прогресивної очистки» та ТОВ «Спеціалізований проектно-будівельний монтажний поїзд 753» на рахунки, в тому числі і ОСОБА_6 № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ймовірно такими, що отримані від вчинення кримінального правопорушення.

Також, є підстави вважати, що грошові кошти, які були зняті з рахунку ОСОБА_6 та списані на купівлю товарів та послуг, такими, що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (приховування чи маскування джерела походження вказаних коштів).

Постановою старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві ОСОБА_8 від 24 липня 2018 року грошові кошти що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який належить ОСОБА_6 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42018100000000052.

Також, в рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт грошових коштів, що містяться на вище зазначеному банківському рахунку, з метою збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав накладення арешту на майно, оскільки сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо розумних підстав і підозр вважати, що грошові кошти, що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який належить ОСОБА_6 , можуть бути об`єктом кримінально протиправних дій, набутими кримінально протиправним шляхом або містить відомості і факти, що можуть використані як доказ обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні № 42018100000000052, а відтак стороною обвинувачення доведено відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018100000000052, що на його думку свідчить про відсутність підстав для накладення арешту на належні грошові кошти, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/612/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1