Ухвала

від 03.04.2019 по справі 140/904/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

03 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/904/19

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., одержавши позовну заяву Приватного акціонерного товариства Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про скасування запису про державну реєстрацію обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь звернулося з позовом до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про визнання проведеною з порушенням діючого законодавства Другою Луцькою державною нотаріальною конторою, державну реєстрацію обтяження (арешту) нерухомого майна, що належить Приватному акціонерному товариству Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь , здійснену за реєстраційним номером №6722672, які були внесені 04.03.2008 та скасування запис про державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна), за реєстраційним номером №6722672, які були внесені 04.03.2008 реєстратором: Друга Луцька державна нотаріальна контора на підставі повідомлення, б/н. 15.11.2001, Луцька ДПІ. Об'єктом обтяження у вигляді арешту є частину адмін. приміщення, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Мельнична, будинок 13.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Як передбачено пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином не може поширюватись юрисдикція адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно частини п'ятої статті 243 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначений вище правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої палати Верховного суду від 21.03.2018 у справі №802/1792/17-а, а відтак підлягає врахуванню при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Позивач вважає, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з цим, суд не погоджується з зазначеним в силу того, що з норм права, наведених вище, вбачається, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору є не тільки те, що хоча б однією стороною має бути особа, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а й те, що зазначений спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини пов'язані із майновими правами позивача - Приватного акціонерного товариства Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь щодо власності, об'єктів нерухомого майна, а також запису про обтяження у вигляді арешту за реєстраційним №6722672 від 04.03.2008, на підставі повідомлення б/н від 15.11.2001 Луцької ДПІ.

Позивачу на праві приватної власності, належить частина адміністративного будинку /літер А-3/ загальною площею 301,9 кв.м., та в спільному користуванні приміщення загальною площею 61,6 кв.м розташований за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Мельничній, будинок 13, що підтверджується свідоцтвом, серія САА № 457499 про право власності № 262 від 03.07.2003, видане виконкомом Луцької міської ради 16.07.2003.

Приватне акціонерне товариство Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь вважає, що запису про обтяження у вигляді арешту за реєстраційним №6722672 від 04.03.2008 є протиправним та підлягає до скасування, оскільки, порушує конституційне право на безперешкодне користування своєю власністю.

Отже, у даному спорі наявний майновий інтерес учасників спірних правовідносин, а відтак спір має приватноправовий характер, оскільки такий спір обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, а за таких обставин справа за позовом Приватного акціонерного товариства Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про скасування запису про державну реєстрацію обтяжень не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2018 у справі 820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Крім того, у постанові від 05.12.2018 по справі 757/1660/17ц Велика Палата Верховного Суду вирішила, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Згідно пунктом 1 частини першої та частиною шостою статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного вище, суддя відмовляє у відкритті провадження Приватного акціонерного товариства Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про скасування запису про державну реєстрацію обтяжень.

Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Відтак, з наведених вище мотивів у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, при цьому роз'яснивши, що даний спір повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позивачу також необхідно роз'яснити право звернутися до суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ (з наступними змінами та доповненнями).

Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п'ятою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Волинська виробничо-торгівельна фірма Світязь до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про скасування запису про державну реєстрацію обтяжень.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.В. Мачульський