Рішення

від 01.04.2019 по справі 280/1119/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2019 року Справа № 280/1119/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сіпаки А.В. розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (72202,Запорізька область, Веселівський район, вул. Горького, буд. 132, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72200, Запорізька область, смт. Веселе, вул. Центральна, 202, код ЄДРПОУ 34877505), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 166) про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області, в якому позивач просить визнати протиправними дії старшого державного виконавця Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 щодо прийняття постанови від 28.02.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58496233, винесеної при примусовому виконанні вимоги № Ф-647-11у від 08.01.2019 та постанови від 28.02.2019 про стягнення виконавчого збору від 28.02.2019, винесеної при примусовому виконанні вимоги № Ф-647-11у від 08.01.2019; скасувати постанову старшого державного виконавця Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 ід 28.02.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58496233, винесеної при примусовому виконанні вимоги № Ф-647-11у від 08.01.2019; скасувати постанову старшого державного виконавця Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 від 28.02.2019про стягнення виконавчого збору, винесеної при примусовому виконанні вимоги № Ф-647-11 від 08.01.2019.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2019 було відкрито прощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 01.04.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 13.02.2019 він отримав від ГУ ДФС України у Запорізькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 № Ф-647-11. 22.02.2019 позивачем була направлена скарга до Державної фіскальної служби України. 12.03.2019 позивачем було отримано конверт з постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2019 ВП № 58496233 та постанову про стягнення виконавчого збору. Вважає, що податковий орган не мав права направляти вимогу до виконавчої служби, оскільки платником було подано скаргу до ДФС України.

Крім того, відповідачем було винесено оскаржувані постанови на підставі вимоги № Ф-647-11у від 08.01.2019, а не на підставі отриманої позивачем вимоги № Ф-647-11, що є протиправним, оскільки вважає дані документи різними. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що з позовними вимогами не згодний та просив відмовити в задоволенні позову повністю, справу розглядати за його відсутності. В обгрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог посилається на те, що до компетенції органів державної виконавчої служби не входить зясування підстав видачі виконавчого документа та надання оцінки органам Державної фіскальної служби України. у випадку скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавче провадження буде завершене. На сьогоднішній день виконавчий документ чинний та підлягає примусовому виконанню.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 № Ф-647-11 У, якою визначено, що станом на 31.12.2018 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 21464,92 грн, у тому числі: недоїмка 15819,54 грн, штраф 351,06 грн, пеня 5294.2 грн.

Зазначену вимогу про сплату боргу направлено на примусове виконання до Веселівського РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області та отримано останнім 27.02.2018, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції.

Постановою старшого державного виконавця Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 28.02.2019 відкрито виконавче провадження № 58496233 з виконання вимоги № Ф-647-11 У, виданої 08.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави суми у розмірі 21464,92 грн. У пункті 3 цієї постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2146,49 грн.

Крім того, постановою старшого державного виконавця від 28.02.2019 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 2146,49 грн.

З позовної заяви судом встановлено, що спірним є питання правомірності винесення державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області постанови про відкриття виконавчого провадження № 58496233 за виконавчим документом, який третя особа не вправі була направляти на виконання, оскільки ще не завершився процес оскарження в адміністративному порядку та вимога № Ф-647-11 та вимога № Ф-647-11 У є різними документами. Всі інші вимоги позивача є похідними від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що:

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший);

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абзац третій);

- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий);

- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац пятий);

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац десятий).

Згідно з частиною пятою статті 25 Закону № 2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який, у разі його не виконання, не узгодження або не оскарження у судовому порядку орган доходів і зборів зобов'язаний законом надіслати до підрозділу державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пункт 5); рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами (пункт 7).

За правилами частини першої статті 4 Закону України № 1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (частина третя статті 4 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обовязок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону(частина пята).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:

- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);

- виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга);

- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (частина четверта).

Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої, третьої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Частиною першою статті 47 Закону № 1404-VIII визначено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (частина четверта статті 47 Закону № 1404-VIII).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам) (частина шоста статті 47 Закону № 1404-VIII).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі Інструкція № 449), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, пунктом 4 розділу VI якої визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З вищевикладених правових норм слідує, що вимога про сплату боргу, яка є виконавчим документом згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, який є спеціальним законом у відносинах, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, визначено, що форма вимоги про сплату боргу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу першочергово має відповідати формі вимоги, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України та є додатком 6 до Інструкції № 449, а потім (субсидіарно) вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII.

Вивченням форми вимоги про сплату боргу, яка є додатком 6 до Інструкції № 449, у редакції, яка була чинною на час формування вимоги від 08.01.2019 № Ф-647-11 У та направлення її на виконання до Веселівського РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, встановлено, що у вимозі має зазначатися, зокрема: найменування відповідного органу доходів і зборів, його місцезнаходження; дата та номер вимоги про сплату боргу; найменування юридичної особи, код за ЄДРПОУ юридичної особи та її місцезнаходження, рахунки в установах банків; розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені; дата набрання чинності вимогою про сплату боргу; підпис, ініціали та прізвище керівника відповідного органу доходів і зборів; проставлення печатки відповідного органу доходів і зборів.

Що стосується тверджень позивача щодо того, що вимога № Ф-647-11 та вимога № Ф-647-11У є різними документами, то суд зазначає, що вимога відповідає формі, затвердженої додатком № 6 до Інструкції № 449, а проставлення у вимозі літери У свідчить про узгодженість вимоги про сплату боргу.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Позивачем суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобовязаний оцінити, виконуючи свої зобовязання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Веселівського РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2018 ВП № 58496233 відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні як і відсутні підстави для визнання протиправними дій щодо її винесення.

Всі інші вимоги позивача є похідними від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, задоволення яких залежить від задоволення такої вимоги. Відповідно у їх задоволенні слід також відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (72202,Запорізька область, Веселівський район, вул. Горького, буд. 132, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72200, Запорізька область, смт. Веселе, вул. Центральна, 202, код ЄДРПОУ 34877505), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 166) про визнання дій протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2019.

Суддя А.В. Сіпака