Рішення

від 04.03.2019 по справі 826/11727/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2019 року 11:22 № 826/11727/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника відповідача - Малогіна А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дій, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі - позивач/ ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.05.2018 №0051444203;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.05.2018 №0051454203;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-85 від 02.05.2018.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на конкретних фактах порушень умов перебування на спрощеній системі оподаткування з боку позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку само зайнятої особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2015 по 28.12.2016 та дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 28.12.2016, результати якої оформленні актом від 11.04.2017 №1747/26-15-42-03-30/3092020113.

Перевіркою встановлено порушення ( в контексті спірних рішень):

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , не подання таблиці №1 додатку 5 про суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2016 роки;

- абзац 3 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в розмірі 85807,21 грн., а саме: за 2015 рік - 50815,33 грн., за 2016 рік - 34991,88 грн.

На підставі вказаних висновків, викладених в акті перевірки від 11.04.2017 №1747/26-15-42-03-30/3092020113 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті:

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 02.05.2018 №0051444203, відповідно до якого до позивача застосовано штраф в розмірі 340,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.05.2018 №0051454203, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 22242,98 грн.

Поряд з вказаним, відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки від 11.04.2017 №1747/26-15-42-03-30/3092020113, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 02.05.2018 №Ф-85 на суму 85807,21 грн.

Вважаючи вказані рішення про застосування штрафних санкцій, вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464 (далі - Закон №2464) (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Пункт 2 частини 1 статті 7 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За правилами п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Приписи пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України визначають, що доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно п. 292.3 ст. 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

За правилами п. 292.6 ст. 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 292.9 ст. 292 Податкового кодексу України доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Приписи п. п. 292.13, 292.14, 292.15 ст. 292 ПК України закріплюють, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

При визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

При цьому, в силу положень п. 292.16 ст. 292 ПК України право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

Судом встановлено, ОСОБА_2 зареєстрований самозайнятою особою згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 14.04.2014 №20720000000030593, взято на облік в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 15.04.2014 №265714047907. Про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП внесено запис №20720060002030593 від 27.12.2016.

В перевіряємий період сам зайнята особа ОСОБА_2 працював на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності з обраною ІІІ групою платника єдиного податку, не зареєстрований платником ПДВ.

Відповідно до акту перевірки, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, встановлено: заниження чистого оподатковуваного доходу у 2015 року, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % на загальну суму 1660103,00 грн., у 2016 році на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,00% на загальну суму 535416,00 грн. Відповідно до чого контролюючим органом зроблено висновок щодо порушення позивачем абзац 3 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в розмірі 85807,21 грн., а саме: за 2015 рік - 50815,33 грн., за 2016 рік - 34991,88 грн.

Вказані висновки, відповідно до акту перевірки, ґрунтуються на висновках щодо здійснення позивачем видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування.

Так, в акті перевірки від 11.04.2017 №1747/26-15-42-03-30/3092020113 зазначено, самозайнята особа ОСОБА_2 порушив умови перебування на ІІІ групі спрощеної системи оподаткування у І кварталі 2015 року, а саме: надав послуги з виготовлення, поставки та монтажу товару ТОВ Денді-Фарм на суму 285617,00 грн. без відповідного коду виду діяльності. Таким чином з 01.04.2015 року самозайнята особа ОСОБА_2 повинен був перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, а саме на загальну систему оподаткування, самозайнятою особою ОСОБА_2 за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 отримано дохід на загальній системі оподаткування в сумі 1660103,00 грн., а у період з 01.01.2016 по 28.12.2016 на суму 535416,00 грн., що підтверджується інформацією з бази даних ДРФО, виписками з банку по рахунку НОМЕР_2, відкритому в АТ Ощадбанк МФО 322669.

Водночас, в акті перевірки, контролюючим органом зазначено , що при порівнянні даних податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за перевіряємий період , поданої до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві з банківськими виписками по рахунках: НОМЕР_3 відкритому а АТ Фінанси та кредит МФО 30037 та НОМЕР_2 відкритому в АТ Ощадбанк МФО 322669 встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_2 занизив обсяг виручки у І кварталі 2015 року на суму 44359,00 грн., чим порушено п. 292.1 статті 292 Кодексу.

Так, контролюючий орган посилається на договір, укладений між позивачем та ТОВ Деді-Фарм від 01.01.2015, копію якого додано до заперечень.

Відповідно до вказаного договору поставки та монтажу від 01.01.2015, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ Денді-Фарм (замовник), продавець зобов'язується якісно та вчасно виготовити, поставити та здійснити монтаж товару замовнику згідно Додатків (Специфікацій), що є невід'ємними частинами цього договору та/або інші вироби , детальна кількість, вартість та Специфікація яких зазначена в додатках до цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісний товар та відповідні супутні послуги, за наявністю, на умовах цього договору.

Оплата по Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений у статті 11 даного Договору. Розділом 11 договору визначено рахунки позивача та його контрагента, відкриті в Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит".

Інші договори між позивачем та ТОВ Денді-Фарм також містять вищезазначене визначення рахунків позивача та його контрагента.

Водночас, ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2018 та від 18.01.2019 витребувано від Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" (01133, вул. Щорса, 31, Київ) відомості, щодо перерахування коштів ТОВ "Денді-Фарм" (код ЄДРПОУ 37396703) на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., тобто за весь період, щодо якого було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства.

На виконання вимог ухвали суду від ПАТ Банк Фінанси та кредит до суду надано довідку, відповідно до якої товариством з обмеженою відповідальністю Денді-Фарм з рахунку НОМЕР_4 було здійснені платежі на рахунок НОМЕР_3, відкритий на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в період з 01.01.2015 по 31.12.2016, а саме:

22.01.2015 на суму 6413,00 грн., призначення платежу: передоплата за послуги зг.Дог.№18042014/1 від 18.04.2014 без ПДВ ;

23.01.2015 на суму 1500,00 грн., призначення платежу: передоплата за послуги зг.Дог.№18042014/1 від 18.04.2014 без ПДВ ;

27.01.2015 на суму 540,50 грн., призначення платежу: передоплата за послуги зг.Дог.№18042014/1 від 18.04.2014 без ПДВ ;

30.01.2015 на суму 100,00 грн., призначення платежу: передоплата за послуги зг.Дог.№18042014/1 від 18.04.2014 без ПДВ .

Суд акцентує увагу, що згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд констатує, що, за результатами розгляду справи відповідачем не було надано доказів отримання позивачем коштів в сумах, зазначених в акті перевірки. За власною ініціативою судом таких доказів також не здобуто. При цьому отриманими судом доказами, зокрема, вищезазначеною довідкою банківської установи, не підтверджуються обставини, зазначені в акті перевірки.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.

Водночас, відомості та розрахунки заниження обсягу доходу позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, матеріали справи не містять жодних доказів правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску.

У відповідності до положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є чистий оподаткований дохід, отриманий від їх діяльності за результатами календарного року і зазначений у податковій декларації за відповідний рік, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, відтак, недоведеність податковим органом помилкового визначення оподаткованого доходу позивача за перевіряємий період, тягне за собою помилкове визначення розміру єдиного внеску за відповідний період.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку щодо безпідставності застосування штрафу, обумовленого безпідставністю визначення недоїмки.

Вимога про сплату боргу є похідною від прийняття спірного рішення, яким донарахований єдиний внесок та застосовані штрафні санкції, протиправність яких обумовлює відсутність підстав формування вимоги згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи наведене, відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень від 02.05.2018 №0051444203, від 02.05.2018 №0051454203 та, відповідно, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-85 від 02.05.2018.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.05.2018р.№0051444203 та №0051454203.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.05.2018р. №Ф-85.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1084грн. відшкодувати на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 03.04.2019.

Суддя С.К. Каракашьян