Постанова

від 03.04.2019 по справі 200/12351/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року справа №200/12351/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 200/12351/18-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання відмови протиправною, визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - УПСЗН Бахмутської міської ради), в якому просила:

- визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати незаконним та скасувати рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно заяви від 22.06.2018 року (а.с. 3-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року позов задоволений частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення УПСЗН Бахмутської міської ради від 24 липня 2018 року про відмову в наданні державної допомоги ОСОБА_2 при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- зобов'язано УПСЗН Бахмутської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- у задоволенні іншої частини позову - відмовлено (а.с. 42-45).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем правомірно прийнято спірне рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, у зв'язку з відсутністю позивача за фактичним місцем проживання (а.с. 49-53).

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії І-НО № 751222 позивач є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 24.07.2017 року складено відповідний актовий запис № 314 (а.с. 8).

Позивач та її дитина є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Горлівка Донецької області), фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 84511, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.05.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (а.с. 9).

22 червня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення державної допомоги при народження дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33-34).

Рішенням УПСЗН Бахмутської міської ради від 24 липня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народжені дитини на підставі виписки з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території м. Бахмут № 106 від 17.07.2018 року (а.с. 37).

Листом від 16.10.2018 року відповідач повідомив позивачу, що відмова у призначенні допомоги при народженні дитини пов'язана з відсутністю позивача за адресою, зареєстрованою як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи (а.с. 12).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним при апеляційному розгляді справи є протиправність рішення відповідача від 24 липня 2018 року про відмову в наданні державної допомоги ОСОБА_2 при народженні дитини та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачеві допомогу при народженні дитини. В частині незадоволених позовних вимог рішення суду не оскаржене.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України Про державну допомогу сім'ям з дітьми від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Отже, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з відсутністю позивача за адресою, зареєстрованою як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України Про державну допомогу сім'ям з дітьми не містить такої підстави для відмови у призначені допомоги, як відсутність особи за фактичним місцем проживання/перебування. Крім того, рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги в розумінні вказаного Закону.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 226/318/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон № 1382-IV) не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримала таку допомогу в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Крім того, позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365, оскільки зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, а саме - Законом № 2811-XII.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 24 липня 2018 року про відмову в наданні державної допомоги ОСОБА_2 при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язання УПСЗН Бахмутської міської ради призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції вирішив, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 200/12351/18-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання відмови протиправною, визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 3 квітня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_4