Постанова

від 27.03.2019 по справі 826/4705/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4705/18 Головуючий у 1 інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вікторія-Безпека" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Вікторія-Безпека" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006481402, 00006491402 та рішення від 19 вересня 2017 року №1703140302;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006491402. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає свої рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача.

21 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного підприємства "Вікторія-Безпека" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, на підставі направлень від 30 червня 2017 року № 1480/26-15-14-06-03, від 15 липня 2017 року № 987/26-15-14-02-02, від 28 липня 2017 року № 897/26-15-14-02-02, № 896/26-15-14-02-02, № 2722/26-15-14-03-03, від 31 липня 2017 року 4803/26-15-14-04-06, відповідно до статті 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 3 квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 липня 2017 року № 6535, проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства Вікторія-Безпека з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та валютного законодавства за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, наведеного у додатку 1 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт від 28 серпня 2017 року № 328//26-15-14-02-02/32978671.

З акту вбачається, що Приватне підприємство Вікторія Безпека , основним видом діяльності якого є: Код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб, мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП Альмапром , ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг , ТОВ Аеропостач , ТОВ Дорнайз , ТОВ Технологія Бізнесу , ТОВ Сільвер Брук , ТОВ Топ Фіш , ПП Інформ Постач , ПП Гюрза 911 , ПП Ельфолс , ПП Алко Груп , ПП Сунсет , ПП Аструм-Безпека ,ПП Камея Груп , ПП Діксан-Плюс , ТОВ ТК Фіона , ТОВ Укр-Техно-Плаза , ПП Інтерсток , ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донстспрінт , ТОВ Прайм Індастрі , ТОВ Компанія Омега Люкс , ТОВ Стакатто-Плюс , ТОВ Родник-Стайл , ТОВ Боско Тренд , ТОВ Про сервіс , ТОВ Аланта-Пром - однак, до перевірки не надано деталізовані звіти (висновки, тощо) про фактично надані послуги по вказаному підприємству, яке здійснює контроль за несенням служби охорони співробітниками Замовника на об'єктах, що охороняються Замовником.

За результатами проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних щодо придбання товарів (робіт, послуг) іншими контрагентами-постачальниками зазначених підприємств і товариств перевіркою не встановлено придбання ними послуг по перевірці охоронників під час служби та охоронних послуг та рекламних акцій по ланцюгу постачання або взагалі відсутнє придбання будь-яких товарів (робіт, послуг).

Не маючи в наявності будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, підприємства чи товариства виконували різноманітний комплекс робіт і послуг.

Що стосується фінансово-господарської діяльності з ПП Альмапром , ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг ,ТОВ Аеропостач , ТОВ Дорнайз , ТОВ Топ Фіш , ПП Інформ Постач , ПП Гюрза 911 , ПП Ельфолс , ПП Алко Груп , ПП Сунсет , ПП Інтерсток , ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донстспрінт , то, окрім зазначеного, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2017 року у справі № 761/20455/17 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 лютого 2016 року за № 32016100100000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191, частинами першою та другою статті 205, частини третьої статті 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що фактично зміст фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ Мілльвілль та ПП Альмапром не відповідає дійсності, а вчинені вони лише з метою завищення ТОВ Мілльвілль валових витрат та податкового кредиту, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування.

Що стосується фінансово-господарської діяльності з ПП Альмапром , ТОВ Аеропостач , ТОВ Дорнайз , ПП Інформ Постач , то, окрім зазначеного, суб'єкти господарювання, які входять до складу ТКГ, задіяні у схемах конвертації протягом 01 серпня 2015 року по 01 січня 2017 року, зокрема, зазначені підприємства та товариства, а також інші фіктивні підприємства, та підприємства, що мають ознаки фіктивності, в тому числі, новостворені.

В частині взаємовідносин з ПП Інформ Постач , ПП Гюрза 911 зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено групу осіб, які використовуючи підконтрольні їм СГД з ознаками фіктивності. Проводять безтоварні транзитно-конвертаційні операції з підприємствами реального сектору економіки, при чому, отримуючи матеріальну вигоду, яка становить приблизно 12% від суми проконвертованих грошових коштів. Даний конвертаційний центр діє за наступною схемою: реально-діючі підприємства перераховують безготівкові грошові кошти на рахунки зареєстрованих/придбаних підконтрольних учасникам конвертаційного центру транзитних та/або фіктивних СГД за нібито придбані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги). Після цього, грошові кошти знімаються учасниками центру готівкою каси банківських установ. Додатково, учасники конвертаційного центру здійснюють придбання не облікованої готівки та штучного податкового кредиту з ПДВ на тіньовому ринку у СГД реального сектору економіки (виробників, імпортерів, тощо).

Що стосується фінансово-господарської діяльності з ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг ,ТОВ Топ Фіш , ПП Ельфолс , ПП Сунсет , ПП Інтерсток ,ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донтспрінт , то, окрім зазначеного, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що група осіб, до якої входили ОСОБА_2,ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи, протягом 2015-2017 років впровадили схему мінімізації податкових зобов'язань та ухвалення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, шляхом проведення безтоварних операцій та тривалий час надають послуги по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку використовуючи контрольні СГД, які зареєстровані на підставних осіб і мають ознаки фіктивності, а саме: ПП Протекс Постач , ПП Ноупен , ТОВ Буміранг , ТОВ Топ Фіш , ПП Ельфолс , ПП Сунсет , ПП Інтерсток ,ТОВ Грід Форс , ПП Протекс Груп , ТОВ ТПК Вайпер , ПП Донстспрінт .

Під час досудового розслідування та проведеними обшуками достовірно встановлено, що вказані вище дії здійснюються вищевказаними особами в порушення вимог діючого законодавства, з метою незаконного збагачення шляхом мінімізації сплати податків до бюджету.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Сільвер Брук , то у акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу наявної податкової інформації, встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження від 29 березня 2016 року № 42016000000000866 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 КК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що невстановленими особами придбано низку підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ Сільвер Брук та інші, що зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які реального відношення до їх діяльності не мають.

У акті зазначається про те, що ПП Вікторія-Безпека мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Дейлі-Сейлз на підставі актів виконаних робіт. За даними Єдиного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2017 року у справі № 295/2286/17 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015060000000009. В ході досудового розслідування кримінального провадження було отримано ухвалу суду на проведення обшуку за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, за якою знаходились офісні приміщення конвертаційного центру. В ході проведення обшуку було вилучено печатки, установчі документи, зокрема ТОВ Дейлі-Сейлз . Встановлено що група осіб, що надає реально діючим СГД послуги по ухиленню від сплати податків використовує реквізити значної кількості транзитних СГД з метою надання послуг по незаконному формуванні податкового кредиту для платників ПДВ реального сектору економіки. Таким чином, по вказаному ланцюгу фіктивних та транзитних підприємств проводиться лише документообіг та перерахування коштів по рахунках, відкритих в ПАТ ОСОБА_3 Дніпро , АТ ОСОБА_4 МКБ , ПАТ ПУМБ , ПАТ Марфінбанк , ПАТ Фінексбанк та інші.

ПП Вікторія-Безпека мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Прімавера Груп на підставі актів виконаних робіт. В ході перевірки за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено, що згідно кримінального провадження від 23 березня 2017 року № 12017100090001958, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364-1 КК України, допитано керівника та засновника ОСОБА_6, який дав покази про непричетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Щодо взаємовідносин з ПП Камея Груп (попередні назви ПП Кінос , ПП Орхідея-ТМ , то у акті зазначається, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року у справі № 755/29769/14-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 вересня 2014 року за № 32014100040000095, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, та під час якого встановлено, що невстановлені слідству особи, діючи умисно, протиправно, з метою прикриття незаконної діяльності, створили суб'єкти підприємницької діяльності без мети здійснення підприємницької діяльності. Згідно проведеного аналізу та поданих декларацій з ПДВ встановлено, що ПП Кінос та інші підприємства, входять до складу підприємств, які задіяні в схемі незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для мінімізації об'єктів оподаткування СПД реального сектору економіки, для створення сприятливих умов з метою ухилення від сплати податків до Державного бюджету.

Щодо взаємовідносин з ПП Діксан-Плюс (попередня назва ТОВ Пром-Тех-Снаб ), то з Єдиного реєстру судових рішень вбачається наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року у справі № 757/22923-14-к в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 322014101110000126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 КК України. З матеріалів досудового розслідування вбачається, що у період з 2013-2014 років невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкових зобов'язань, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, на ім'я підставних осіб з числа громадян України, зареєстрували та придбали низку суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) серед яких і зазначене підприємство.

Взаємовідносини з ТОВ Укр-Техно-Плаза (попередня назва ТОВ Ді-Некс мали місце, на підставі актів виконаних робіт. В Єдиному реєстру судових рішень наявна ухвала суду по кримінальному провадженні № 42015060000000009, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

Взаємовідносини з ТОВ Прайм Індастрі , ТОВ Родник-Стайл мали місце на підставі актів виконаних робіт. В Єдиному реєстру судових рішень наявна ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 756/2600/17 в рамках кримінального провадження. Внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2016 року № 32016100050000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 212 КК України та відповідно до якого невстановленими досудовим розслідуванням особами створено злочинну схему для отримання неконтрольованого державою особистого доходу шляхом проведення безтоварних фінансового-господарських операцій з підконтрольними суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та транзитності, зокрема і зазначене товариство та інші. З метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншими суб'єктами господарювання, надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реальному сектору економіки та ухилення від сплати податків. В особливо великих розмірах.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень також міститься ухвала Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі № 758/10724/15-к в рамках кримінального провадження від 03 квітня 2015 року № 32015100070000041 за ознаками частини першої статті 205, частини першої статті 212 КК України та яким встановлено, що службові особи ТОВ Спекл в період з 01 по 31 серпня 2014 року під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Омега Люкс ТОВ Стиль Медіа та інші підприємства ухилились від сплати податку на додану вартість в значних розмірах. В подальшому, досудовому розслідуванні встановлено, що з метою прикриття незаконної реквізити та печатки яких використовуються в схемі мінімізації доходів та незаконному формуванні податкового кредиту підприємств реального сектору економіки.

З ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року у справі № 1-кс/759/928/17 в рамках кримінального провадження від 05 червня 2013 року № 320151100010000089 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 191, частиною 1 статті 205, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 212 КК України вбачається, що СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування за фактом створення невстановленими слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ ДженералТрейлінгКомпаніЛімітед (попередня назва ТОВ Боско Тренд та інші, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності вчиненими за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 КК України.

З ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у справі № 760/3524/16 у рамках кримінального провадження від 24 вересня 2015 року № 32015100110000272 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України вбачається, що службові особи УДП Укрхімтрансаміак під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Семикс ТОВ Про Сервіс , ТОВ Гатіора у період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року ухилилось від сплати податків, шляхом заниження податку на додану вартість на суму 3 791 000,00 гривень, що підтверджується аналітичним дослідженням від 06 серпня 2015 року № 145/16-00/32957159, проведеним спеціалістами ГУ ДФС у місті Києві.

Також, з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2015 року у справі № 757/25170/15-к у рамках кримінального провадження від 29 лютого 2016 року за № 12015000000000236 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 205 КК України вбачається, що у 2015 році ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з службовими особами Одеської філії ДП АМПУ та службовими особами ДФС у Одеській області та керівниками підприємств-експедиторів: зокрема ТОВ Аланта-Пром та інших, які в порушення статей 81, 87, 89 УК України, статей 56, 57, 62, 79, 80, 89 ГПК України та статей 8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , невстановленими особами, за попередньою змовою, створені з метою прикриття незаконної діяльності, яка була направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів в готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт. Надання послуг, документальне оформлення безтоварних операцій.

Відповідачем встановлено, також, недотримання позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2015 року на загальну суму ПДВ 3 291,00 гривень, з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Окрім того, позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок на за жовтень 2014 року на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до бюджету у сумі 629,80 гривень, строк сплати якого було визначено до 20 листопада 2014 року. Заборгованість погашено лише 05 грудня 2015 року.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

1) Підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпунктів 138.10.1, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 492 753,00 гривень, в тому числі за 2014 рік на суму 492 753,00 гривень та завищено від'ємний фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 947 683,00 гривень, в тому числі за 2016 рік;

2) Пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 134 099,00 гривень в тому числі за серпень 2014 року у сумі 61 934,00 гривень, за вересень 2014 року у сумі 65 666,00 гривень, за жовтень 2014 року у сумі 31 883,00 гривень, за листопад 2014 року у сумі 30 217,00 гривень, за грудень 2014 року у сумі 30 000,00 гривень, за січень 2015 року у сумі 25 833,00 гривень, за листопад 2015 року у сумі 43 333,00 гривень, за грудень 2015 року у сумі 44 500,00 гривень, за січень 2016 року у сумі 530333,00 гривень, за лютий 2016 року у сумі 41 900,00 гривень, за березень 2016 року у сумі 50 000,00 гривень, за квітень 2016 року у сумі 51 333,00 гривень, за травень 2016 року у сумі 76 334,00 гривень, за червень 2016 року у сумі 61 999,00 гривень, за липень 2016 року у сумі 74 667,00 гривень, за серпень 2016 року у сумі 80 666,00 гривень, за вересень 2016 року у сумі 45 000,00 гривень, за жовтень 2016 року у сумі 88 000,00 гривень, за листопад 2016 року у сумі 86 667,00 гривень, за грудень 2016 року у сумі 90 834,00 гривень;

3) Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, за жовтень 2015 року;

4) Частини восьмої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, 19 вересня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00006461402, відповідно до якого, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 417 624,00 гривень у тому числі за основним платежем на суму 1 134 099,00 гривень та за штрафними фінансовими санкціями на суму 283 525,00 гривень;

- № 00006471402, відповідно до якого, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 615 941,00 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 492 753,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 123 188,00 гривень;

- № 00006481402, відповідно до якого, за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 3 291,66 гривень та застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 329,16 гривень;

- № 00006491402, відповідно до якого, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 947 683,00 гривень.

- № 1703140302, відповідно до якого, визначено сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 62,98 гривень.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2017 року № 37476/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006481402, 00006491402 залишено без змін, а скаргу приватного підприємства Вікторія-Безпека залишено без задоволення.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ, згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Разом з тим, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

В силу частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій ПП Вікторія-Безпека з його контрагентами надано договори про надання послуг та контролю за несенням служби охорони, договори з організації та проведення рекламних акцій, договори про надання поліграфічних послуг, акти здачі прийняття робіт (надання послуг), графіки перевірки, специфікації по договорах, алгоритми перевірок, накази контрагентів Про створення комісії (робочої групи інспекторів) для перевірки та контролю охоронників пі час служби на об'єктах позивача , плани перевірок та контролю охоронників під час служби на об'єктах позивача, результати моніторингу перевірки контролю охоронників під час служби на об'єктах позивача, податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки по рахунках, що свідчать про списання коштів з рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунках, договори з клієнтами позивача, де здійснювалась перевірка, акти наданих послуг, банківські виписки про оплату послуг, проекти інструкції щодо організації охорони об'єктів, які перевірялися, листи замовлення, графіки проведення рекламної акції, фотозвіти наданих до договорів послуг, заявки на поліграфічні послуги, акти прийому-передачі продукції, акти прийому-передачі зразків поліграфічної продукції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, апелянт вказує на обмежену кількість трудових ресурсів у контрагентів позивача, однак, не звернув увагу на те, що вони не є виробниками реалізованих товарів та надають лише послуги, які за своєю специфікою не вимагають ані значної кількості працівників, ані наявності вказаних Відповідачем основних засобів, транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Так, вказана податковим органом інформація щодо контрагентів позивача не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи позивача такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи. Дійсність та товарність взаємовідносин з контрагентами позивачем підтверджено вищезазначеними документами, які надавались також і перевіряючим під час проведення перевірки та якими жодних зауважень щодо невідповідності форми первинних документів у акті не зазначено.

Висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок фінансово-господарських операцій з його контрагентами ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів, про що йдеться у акті перевірки з посиланням, також, на проведення досудового розслідування та матеріали кримінального провадження.

Проте, як вірно вказано судом першої інстанції, наявна у відповідача інформація щодо контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів та реальності господарських операцій за умови наявності первинних документів.

Відповідно до правових позицій Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловлених в постановах від 02 жовтня 2018 року по справі №810/2689/17, від 04 вересня 2018 року по справі № 826/17796/17, від 23 травня 2018 року по справі № 804/2551/13-а, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними .

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів, та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Враховуючи той факт, що у Товариства наявні всі первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та які підтверджують факт надання послуг контрагентами позивача, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до витрат по взаємовідносинам з вищезазначеними підприємствами є необгрунтованими.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

В силу п. 198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З наведенних норм права вбачається, що єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому, сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З матеріалів справи слідує та не спростовано податковим органом, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Можлива відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету, відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1. яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43. п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Крім цього, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на кримінальні провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та контрагентами, не можуть бути підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироків по зазначеним кримінальним провадженням, а сам по собі факт порушення кримінальних справ щодо посадових осіб контрагентів позивача не можуть слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій у даній справі.

Враховуючи зазначене, та, оскільки колегією суддів не встановлено фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 19 вересня 2017 року № 00006461402, 00006471402, 00006491402 та наявність правових підстав для їх скасування.

Разом з тим, порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, в частині порушення терміну реєстрації податкових накладних, встановлено контролюючим органом та відображено в акті перевірки, стало підставою для винесення 19 вересня 2017 року відповідачем податкового повідомлення-рішення 00006481402 про застосування штрафу у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, що становить 329,16 гривень.

Матеріали справи не містять жодних заперечень позивача чи доказів на спростування встановлених відповідачем обставин щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем, також, не спростовано встановлені під час перевірки обставини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що стали підставою для винесення контролюючим органом 19 вересня 2017 року рішення № 1703140302.

А тому, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено правомірність спірних податкового повідомлення рішення від 19 вересня 2017 року № 00006481402 та рішення № 1703140302, а тому вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що окрім цитування скаржником результатів проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві, які відображено в Акті перевірки від 28 серпня 2017 року № 328/26-15-14-02-02/32978671, апеляційна скарга не містить обґрунтувань порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому, слід звернути увагу на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 12.02.2019 р. по справі 826/17196/І7 зазначив наступне: У пункті 40 рішення у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03 ЄСПЛ зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ і у пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" № 24465/04, пункті 46 рішення у справі "Устименко проти України" № 32053/13, пункті 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, пунктах 51, 52 рішення у справі "Рябих проти Росії" № 52854/39 .

З аналізу апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві вбачається, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судом першої інстанції обставинами справи та наданою судом оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи. В свою чергу, ГУ ДФС у м. Києві, у своїй апеляційній скарзі не зазначено у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "Вікторія-Безпека" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 01.04.2019 року.