Постанова

від 03.04.2019 по справі 826/13694/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13694/18 Суддя першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІК Груп до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю БІК Груп (далі - Позивач, ТОВ БІК Груп ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 року №0005871402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0005871422 повністю, а податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0005861402 за платежем податок на прибуток приватних підприємств в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 138 695,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 34 249,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у переважній більшості висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях та не мають під собою документального підтвердження. Зазначив на неможливості посилання контролюючого органу на матеріали кримінальних проваджень в якості підстав для висновку про безтоварність чи сумнівність господарських операцій. У контексті наведеного звернув увагу, що надані Відповідачем відомості щодо існування вироку щодо ТОВ Бєлова є безпідставними з огляду на те, що ним охоплюється відмінний від предмету перевірки період діяльності даного підприємства. Також підкреслив, що обсяг наданих Позивачем первинних документів у сукупності не дає підстави вважати непідтвердженими факти здійснення останнім господарських операцій. Наголосив, що посилання контролюючого органу на неприйняття платником податків рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці не підтверджено належними і допустимими доказами. Крім того, зауважив, що обов'язок платника податків з ведення бухгалтерського обліку свідчить про необхідність вчинення підприємством дій, спрямованих на відновлення його даних у випадку втрати, у той час як зобов'язань щодо повідомлення правоохоронних та контролюючих органів з приводу втрати даних бухгалтерського обліку в електронному вигляді чинним законодавством не передбачено.

Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд підкреслив, що ТОВ БІК Груп невірно визначено ставку податку на прибуток за 2015 рік - 17% замість 18%, а тому висновки ГУ ДФС у м. Києві про заниження суми вказаного податку на 1 298,00 грн. за вказаний період є обґрунтованими.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів, які збігаються з висновками акту перевірки, зазначає, що надані до перевірки первинні документи викликають сумнів у реальності здійснення господарських операцій з огляду на матеріали кримінальних проваджень, непідтвердження походження послуг за ланцюгами постачання, суттєвою територіальною віддаленістю між місцями укладення договорів і фактичним місцем надання послуг, а також відсутності у контрагентів необхідних виробничих ресурсів. Крім того, наголошує, що у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015-2017 роки відсутні позначки в основній частині декларацій щодо прийняття рішень про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці. Окремо звертає увагу, що з приводу втрати документів в електронному вигляді внаслідок вірусної атаки підприємство не зверталося до правоохоронних органів та не повідомляло про цей випадок контролюючий орган.

Після усунення визначених в ухвалі від 21.01.2019 року про залишенні апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.2019 року, який у подальшому відкладено на 03.04.2019 року у зв'язку з необхідністю надання учасниками справи додаткових документів.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ БІК Груп просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що необхідність укладення договору щодо відновлення електронних баз бухгалтерської документації було зумовлене обов'язком платника податків забезпечувати його ведення та знищенням таких баз внаслідок вірусної атаки. При цьому стверджує, що належним чином оформленими первинними документами підтверджується виконання умов такого договору. Поряд з цим, наголошує на відсутності обов'язку підприємства повідомляти правоохоронні органи про втрату електронних документів, а на момент масованої вірусної атаки на комп'ютерну систему України від контролюючих органів не було чітких роз'яснень щодо алгоритму дій платників податків у випадку втрати документів внаслідок дії вірусу.

Крім того, звертає увагу, що оскільки розмір доходів у Позивача протягом 2015 та 2016 років не перевищував 20 млн. грн., то останнім було прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, що не було спростовано Відповідачем.

Щодо доводів Апелянта про завищення податкового кредиту, Позивачем зазначено, що ним сформовано дані податкового обліку за наслідками господарських відносин з його контрагентами, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, на недоліки яких контролюючим органом вказано не було. Крім того, стверджує, що відсутність трудових ресурсів у контрагентів не позбавляє їх можливості залучити інших суб'єктів до виконання господарських зобов'язань. Поряд з іншим, наголошує, що наявність кримінальних проваджень та вироку у кримінальних справах щодо одного з них не може спростовувати факт реальності і товарності господарських операцій.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у березні - квітні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 07.03.2018 року №3656, повідомлення від 13.03.2018 року №10204/10/26-15-14-02-02, направлень від 02.04.2018 року №531/26-15-14-02-02, від 29.03.2018 року №479/26-15-14-02-02, від 02.04.2018 року №532/26-15-14-02-02, віл 29.03.2018 року №229/26-15-42-08, від 03.04.2018 року №1796/26-15-14-09, від 29.03.2018 року №886/26-15-14-06-05 та згідно ст. ст. 20, 77, 82 ПК України було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ БІК Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 19.12.2013 року по 31.12.2017 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема:

- пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1.1ст 134, п. 136.1 ст. 136, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. п. 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 139 993,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 1 699,00 грн., за 2016 рік - 8 694,00 грн., за 2017 рік - 129 600,00 грн.;

- п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 289 691,00 грн. за період з квітня по вересень 2015 року, за березень, серпень і грудень 2016 року та січень 2017 року.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 26.04.2018 року №276/26-15-14-02-02/39030540 (т. 1 а.с. 18-103), заперечення на які були залишені без змін, про що ГУ ДФС у м. Києві було повідомлено ТОВ БІК Груп листом від 17.05.2018 року №23018/10/26-15-14-02-02 (т. 1 а.с. 119-132).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 18.05.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №00005861402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 174 567,00 грн., у тому числі основним платежем - 139 993,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 34 574,00 грн. (т. 1 а.с. 157);

- форми Р №00005871402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 434 537,00 грн., у тому числі за основним платежем - 289 691,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 144 846,00 грн. (т. 1 а.с. 158).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 25.07.2018 року №24445/6/99-99-11-01-01-25 (т. 1 а.с. 140-156) скаргу ТОВ Пласт Груп (т. 1 а.с. 133-139) залишено без задоволення.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, що висновок контролюючого органу про заниження ТОВ БІК Груп податку на прибуток підприємства за 2015 рік на 2 227,00 грн. ґрунтується на тому, що ТОВ БІК Груп здійснювало взаємовідносини з ТОВ Графдизайну-15 , на якому згідно даних 1ДФ у 2015 році на працювало 12 осіб, основні засоби не декларувалися, свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.11.2015 року, а перевіркою не підтверджується джерело походження придбаного товару (модулі світлодіодні).

Крім того, суд зазначив, що висновок ГУ ДФС у м. Києві про завищення ТОВ БІК Груп у 2017 році витрат у рядку 2180 звіту про фінансові результати Інші операційні витрати на суму 720 000,00 грн. за наслідками укладення договору з ФОП ОСОБА_1 від 01.08.2017 року №0108/2017 щодо відновлення бухгалтерського та податкового обліку обґрунтований тим, що дану господарську операцію неможливо підтвердити через дефектність документів; неодноразове надання оборотно-сальдових відомостей та аналізів рахунків з різними показниками; показники заборгованості бухгалтерського обліку не відповідають даним фінансової звітності на загальну суму 720 000 грн; Позивач не звертався до правоохоронних органів, втрат документів не було; дані взаємовідносини документально оформлені минулими датами для уникнення розбіжностей між показниками звіту про фінансові результати та даними бухгалтерського обліку.

Також суд першої інстанції встановив, що, на переконання Відповідача, перевіркою задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларації Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України встановлено їх заниження всього у сумі 48 300,00 грн. за 2016 рік, яке пов'язано з тим, що за період 2015 - 2016 років ТОВ БІК Груп не приймалося рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці. Дане рішення підтверджується відсутністю позначки в основній частині декларації з податку на прибуток у полі наявність рішення , а також у полі Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці - відсутній номер та дата розпорядчого документа підприємства, на підставі якого приймається таке рішення, як це передбачено Порядком складання Декларації з податку на прибуток.

Отже, як зазначено в акті перевірки, у порушення пп. пп. 139.2.1, 134.1.1 ПК України ТОВ БІК Груп не відображено різницю, на яку збільшується фінансовий результат в п.2.1.2. Сума витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства всього у сумі 48 300 грн. за 2016 рік, у результаті чого, об'єкт оподаткування по податку на прибуток за 2016 рік занижений на 48 300 грн.

Крім іншого, суд першої інстанції звернув увагу, що в акті перевірки зафіксовано, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року Позивачем задекларовано податку на прибуток у сумі 189 034 грн. Перевіркою встановлено застосування у рядку 06 Декларації з податку на прибуток за 2015 року ставки податку у розмірі 17%. Водночас, згідно п. 136.1 ПК України (в редакції 2015 року) базова (основна) ставка податку становить 18%. Таким чином, за висновком контролюючого органу, товариством занижено податок на 1 298,00 грн. за 2015 рік.

Поряд з викладеним, щодо податку на додану вартість в частині визначення податкового кредиту з ПДВ, суд першої інстанції встановив, що контролюючий орган вважає його завищеним на загальну суму 387 133 грн.: січень 2015 - 16 588 грн.; лютий 2015 - 29 788 грн.; березень 2015 - 51 066 грн., квітень 2015 - 95 982 грн., травень 2015 - 33 155 грн., червень 2015 - 48 763 грн., липень 2015 - 11 233 грн., березень 2016 - 800 грн., квітень 2016 - 1 050 грн., грудень 2016 - 65 953 грн., січень 2017 - 32 755 грн.

Дані висновки перевірки, як зазначено судом першої інстанції, ґрунтуються на тому, що ТОВ БІК Груп мало взаємовідносини з рядом підприємств - ПП Ротор Б.Т. , ТОВ УПБ , ТОВ Вітал Тренд , ПП Актив Сільвер , ТОВ Вієн Лтд , ПП Майстер Практікер , ТОВ Медіум Прайм , ТОВ Гарде-Плюс , ПП Концепт Прінт , ТОВ Продідустрія , ТОВ Графдизайну-15 , ТОВ Бєлова , операції з якими не мали реального характеру, оскільки відсутні будь-які дозвільні документи на оформлення рекламної продукції та проектної документації (вивісок, тощо); подальше анулювання свідоцтва ПДВ даних суб'єктів господарювання; договори укладені в Києві, а об'єкти робіт/послуг знаходяться в інших містах; не встановлено придбання вищезгаданих послуг від контрагентів-постачальників по наступних ланцюгах постачання; існують розбіжності у показниках податкових декларації з ПДВ даних суб'єктів з Позивачем; матеріалами кримінальних проваджень по деяким контрагентам підтверджується їх фіктивний характер. Крім того, контролюючий орган зауважив про наявність вироку від 29.11.2016 року відносно ТОВ Бєлова , яким затверджено в рамках кримінального провадження 12016100060006677 угоду про визнання винуватості від 18.10.2016 року за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських відносин Позивача зі згаданими контрагентами немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Суд підкреслив, що відсутність належних і допустимих доказів , що набрав законної сили, вироку суду нівелює посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження. Крім іншого, Окружний адміністративний суд міста Києва, наголошуючи на принципі індивідуальної відповідальності платника податків, відхилив посилання Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача виробничих потужностей і трудових ресурсів для виконання договірних зобов'язань. Поряд з цим, суд зазначив на документально підтвердженій економічній доцільності та необхідності укладення Позивачем договору про відновлення бухгалтерської документації, а також безпідставності та необґрунтованості висновків Відповідача про неприйняття платником податків рішення про незастосування коригувань фінансового результату. У той час суд погодився з доводами контролюючого органу про неправильне застосування Позивачем ставки податок на прибуток за 2015 рік.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Щодо позиції суду першої інстанції про відсутність доказів безтоварності господарських операцій з ПП Ротор Б.Т. , ТОВ УПБ , ТОВ Вітал Тренд , ПП Актив Сільвер , ТОВ Вієн Лтд , ПП Майстер Практікер , ТОВ Медіум Прайм , ТОВ Гарде-Плюс , ПП Концепт Прінт , ТОВ Продідустрія , ТОВ Графдизайну-15 , колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, а саме - копії договорів, податкових накладних, рахунків, актів надання послуг, специфікації та технічних завдань (т. 1 а.с. 159-210; т. 2 а.с. 94-237; т. 3 а.с. 1-115), судова колегія вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. При цьому факт оплатності даних договорів підтверджується наданими ТОВ БІК Груп на вимогу суду апеляційної інстанції копіями банківських виписок. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

При цьому посилання Апелянта на ряд матеріалів кримінальних провадження, відомості щодо яких взяті виключно з Єдиного державного реєстру судових рішень, у рамках яких, як стверджує контролюючий орган в акті перевірки, встановлено, що ПП Актив Сільвер , ТОВ Вітал Тренд , ПП Концепт Прінт , ПП Ротор Б.Т. , ПП Майстер Практікер , ПП Гарде-Плюс створені з метою прикриття незаконної діяльності на ухилення від сплати податків діючими суб'єктами підприємницької діяльності судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо згаданих кримінальних проваджень, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Посилання Відповідача на вирок від 29.11.2016 року щодо ТОВ Бєлова (щодо затвердження угоди про визнання винуватості) судом першої інстанції вірно відхилено з огляду на те, що ГУ ДФС у м. Києві не була надана копія цього вироку з відомостями про набрання ним законної сили. Відповідачем в акті перевірки та надалі так і не розшифровано, хто мається на увазі під Особою-2 в контексті операцій із зазначеним контрагентом. З копію цього вироку, отриманого з ЄДРСР вбачається, що в Єдиному реєстрі відсутня відмітка про набрання цим вироком законної сили. Більш того, з його змісту вбачається, що обставини підробки документів щодо перепродажу зазначеного товариства невстановленим особам стосуються періоду липня 2016 року, у той час коли операції з Позивачем проведені у період березень - квітень 2016 року.

Твердження Апелянта про відсутність дозволів на рекламу в якості підстав для висновків про безтоварність господарських операцій, на переконання судової колегії, є помилковими, з огляду на відсутність в акті перевірки посилань на нормативні приписи, які перешкоджають виготовленню власне рекламної продукції та її розміщення. При цьому суд першої інстанції вірно звернув увагу, що Відповідачем визнається та не заперечується, що роботи виконувалися Позивачем на замовлення інших осіб які, у разі встановлення певних вимог, зокрема, до вивісок, і є особами, відповідальними за дотримання встановлених прави та процедур. Позивач у даному випадку є виконавцем, який залучав для виконання робіт субпідрядників.

Доводи ГУ ДФС у м. Києві про те, що у переважній більшості контрагенти ТОВ БІК Груп не мали необхідних ресурсів для виконання зобов'язань за вказаними договорами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки згідно даних 1 ДФ, зафіксованих в акті перевірки, суб'єкти господарювання у своєму штаті мали більше одного працівника, у той час як контролюючим органом не доведено неможливості виконання договірних зобов'язань без залучення додаткових трудових ресурсів. Викладеним, поряд з іншим, спростовується і посилання Апелянта на те, що відсутність відомостей щодо придбання контрагентами Позивача необхідних для виконання умов договорів матеріалів, робіт та послуг свідчить про неможливість його виконання суб'єктом господарювання. Крім того, Відповідачем не спростовано позицію суду першої інстанції про відсутність об'єктивної неможливості виконання обсягу робіт за договорами лише силами підрядників.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішення від 22.01.2009 року у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання Апелянта на можливе порушення контрагентпит Позивача податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача зі згаданими контрагентами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім того, колегія суддів у контексті наведеного вважає за необхідне звернути увагу, що матеріалами справи, як вірно підкреслив суд першої інстанції, спростовується висновок контролюючого органу про те фактичну відсутність господарських операцій ТОВ БІК Груп з ФОП ОСОБА_1 Так, як вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження вказаних витрат Позивачем до перевірки були надані наказ від 05.06.2017 року №1/25 Про створення комісії щодо наслідків вірусної атаки та акт від 09.06.2017 року №1, в яких, як стверджує суд першої інстанції, аргументовано доведена необхідність придбання послуг по відновленню баз даних внаслідок вірусної атаки, масштабне здійснення якої є загальновідомим. Факт надання таких послуг підтверджується копіями договору від 01.08.2017 року №0108/2017 (т. 3 а.с. 116-120) та акту надання послуг від 29.12.2017 року №3 (т. 3 а.с. 121).

Доводи Відповідача про те, що під час перевірки Позивач повідомив, що не було втрат, пошкодження, виїмки первинних документів, на підставі яких здійснювалося формування обліку, судова колегія не може вважати прийнятними у контексті укладеного вище договору, оскільки платник податків акцентує увагу на тому, що були втрачені відомості електронних баз даних, які поновлювались саме на підставі первинних документів. При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, Окружний адміністративний суд міста Києва правильно відхилив посилання Відповідача на те, що Позивач не звертався з приводу вірусної атаки до правоохоронних органів, оскільки, обов'язок ведення обліку кореспондує обов'язок відновлення обліку, однак не зумовлює обов'язку звернення до правоохоронних органів. Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що Відповідачем не спростовано правомірність дій Позивача щодо формування витрат за наслідками відносин з ФОП ОСОБА_1 Відомостей бухгалтерського обліку, які б спростовували доводи Позивача та звіту про фінансові результати, відповідачем під час розгляду справи не надано.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що разом із запереченнями на акт перевірки ТОВ БІК Груп було направлено ГУ ДФС у м. Києві касові документи щодо проведення розрахунків із ФОП ОСОБА_1, а також звіт про виконання послуг за договором (т. 1 а.с. 111). При цьому, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції документи, які додавалися разом із запереченням на акт перевірки, зокрема, касові документи та звіт про виконання послуг були надані.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП Ротор Б.Т. , ТОВ УПБ , ТОВ Вітал Тренд , ПП Актив Сільвер , ТОВ Вієн Лтд , ПП Майстер Практікер , ТОВ Медіум Прайм , ТОВ Гарде-Плюс , ПП Концепт Прінт , ТОВ Продідустрія , ТОВ Графдизайну-15 , ТОВ Бєлова були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування ТОВ БІК Груп податку на прибуток за 2015 рік на суму 2 227,00 грн., а також стверджувати про завищення підприємством витрат на суму 720 000,00 грн. у 2017 році і податкового кредиту у 2015-2016 роках на суму 289 691,00 грн. у ГУ ДФС у м. Києві не було.

Разом з тим, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність правових підстав стверджувати про неприйняття ТОВ БІК Груп рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на 48 300,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, Відповідачем не заперечується, що відповідний дохід Позивача не перевищував наведену вище межу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Приписи пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Проте, вказуючи на те, що до суду першої інстанції Відповідачем не було надано декларацій та додатків до них, які б підтверджували відповідні висновки акту перевірки, судом першої інстанції такі документи від контролюючого органу не витребовувалися. У зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Позивач, вказуючи на помилковість подання додатку РІ до податкової декларації, зазначає, що ним було прийнято оформлене наказом від 30.12.2014 року №12 рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці. Копію даного наказу було надано ТОВ БІК Груп на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 року.

Проте, судовою колегією враховується, що законодавцем у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України закріплено спосіб доведення до контролюючого органу відомостей про прийняття рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці - зазначення у податковій звітності з податку на прибуток, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. Тобто, саме по собі прийняття платником податків відповідного рішення не має правового значення за відсутності вказівки про його прийняття у податковій звітності.

Водночас, аналіз змісту податкової звітності ТОВ БІК Груп , починаючи з 2014 року, свідчить, що у відповідному рядку податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік від 09.02.2016 року та податкової декларації за 2016 рік від 01.03.2017 року відсутні відомості щодо прийняття платником податків рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці. Однак, дані вказаних податкових підтверджують посилання Апелянта на те, що додатки РІ подавалися Позивачем до податкової декларації як за 2015 рік, так і за 2016 рік.

При цьому, як встановлено у ході перевірки, вбачається з матеріалів справи, однак не спростовано Позивачем, у рядку 2.1.2 Сума витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України) додатка РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік не зазначено відображені у бухгалтерському обліку ТОВ БІК Груп витрати на створення резерву сумнівних боргів на суму 48 300,00 грн. за 2016 рік.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що твердження контролюючого органу в частині необхідності визначення Позивачем у п. 2.1.2 додатку РІ до рядку 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік суми витрат у розмірі 48 300,00 грн. є обґрунтованим. Згідно додатку 9 до акту перевірки внаслідок наведеного вище порушення ТОВ БІК Груп було занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 48 300,00 грн. та, відповідно, занижено належну до сплати суму податку на прибуток у розмірі 8 694,00 грн. (т. 1 а.с. 84). Відтак не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині донарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8 694,00 грн. та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 173,50 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами контролюючого органу про невірне визначення ТОВ БІК Груп ставки податку на прибуток у 2015 році (17% замість 18%), що призвело до заниження суми податку на 1 298,00 грн. При цьому відповідні висновки учасниками справи під сумнів не ставилися.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0005861402 в частині донарахування Позивачу податку на прибуток за 2016 рік, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог в указаній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДФС у м. Києві на користь ТОВ БІК Груп витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 8 953,83 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2018 року №0005861402 за платежем податок на прибуток приватних підприємств в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 138 695,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 34 249,50 грн.

Прийняти в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2018 року №0005861402 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 130 001,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 076,00 грн.

Змінити розподіл судових витрат, зазначивши, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІК Груп (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 39090540) підлягають стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 8 953 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 83 копійок.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 03 квітня 2019 року.