Постанова

від 02.04.2019 по справі 815/2058/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/2058/17

адміністративне провадження №К/9901/37573/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у складі суддів Танасогло Т.М., Федусика А.Г., Яковлєва О.В.

у справі № 815/2058/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лиманська Енерджи 2

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління державної Казначейської служби України у м. Одесі Одеської області

про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

04 квітня 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лиманська Енерджи 2 (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо підготовки згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновку про повернення Товариству 1 674 698,00 грн надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок Товариства та подання цього висновку для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків; зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновок про повернення Товариства 1 674 698,00 грн надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок Товариства та подати цей висновок для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків.

20 квітня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено з мотивів того, що матеріали справи не містять заяви позивача до податкового органу щодо повернення саме суми 1674698,00 грн та в зв'язку з ненадходженням вказаної заяви податковий орган не міг підгодовувати висновок та подати його для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, а тому бездіяльності щодо не повернення позивачу суми 1674698,00 грн не допустив. В решті вимог суд першої інстанції відмовив у задоволення з огляду на похідний характер цих вимог.

27 червня 2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі, визнана протиправною бездіяльність податкового органу щодо підготовки згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновку про повернення Товариству 1674698,00 грн надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок Товариства та подання цього висновку для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків; зобов'язано податковий орган підготувати згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновок щодо повернення позивачу 1674698,00 грн надміру сплаченого податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з встановлення фактів звернення Товариства до податкового органу з заявою про повернення надміру сплачених сум податку на прибуток, наявності переплати з цього податку, та протиправної бездіяльності податкового органу, яка полягає у не підготуванні відповідачем висновку на повернення суми надміру сплаченого податку.

11 липня 2017 року суд апеляційної інстанції задовольнив заяву Товариства про прийняття додаткової постанови у справі №815/2058/17 та ухвалив у справі додаткову постанову, якою зобов'язав Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновок про повернення Товариству 1 674 698,00 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок Товариства та подати цей висновок для виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків; стягнув з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства судові витрати у розмірі 6 720,00 грн.

У липні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції від 27 червня 2017 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Касаційна скарга дублює норми та висновки, викладені в постанові суду першої інстанції.

21 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали від 21 липня 2017 року, справу №815/2058/17 витребувано з суду першої інстанції (фактично справа не витребувана).

31 жовтня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

14 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/37573/18 передані до Верховного Суду та ухвалою цього суду від 16 березня 2018 року прийняті до провадження, справу №815/2058/17 витребувано з суду першої інстанції.

27 березня 2018 року справа №815/2058/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство до 01 грудня 2016 року знаходилося на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС.

З 01 грудня 2016 року позивач обліковується як платник податків в структурному підрозділі відповідача Одеському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків про стан розрахунків з бюджетом, що є доступними для Товариства через приватну частину електронного сервісу Державної фіскальної служби України Електронний кабінет платника , позивач станом на 31 березня 2017 року мав переплату з податку на прибуток в сумі 1674724,00 грн.

Відповідно до пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України в редакції, що діяла в період з 04 серпня 2013 року по 31 грудня 2014 року, для цілей розділу III Податок на прибуток Податкового кодексу України використовувалися такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу були календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього кодексу.

За звітний період - три квартали 2014 року Позивач задекларував до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1773698,00 грн. (рядок 14 декларації позивача з податку за прибуток за три квартали 2014 року.

Згідно з вимогами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України в редакції, що діяла в період з 04 серпня 2013 року по 31 грудня 2014 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цих кодексом.

На виконання вимог цієї норми закону позивач платіжним дорученням від 17 листопада 2014 року №369 сплатив суму 1773698,00 грн податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами його декларування за три квартали 2014 року.

За звітний період - календарний 2014 рік позивач задекларував збитки у сумі 256023786,00 грн. (рядок 07 декларації позивача з податку на прибуток за 2014 рік).

Згідно з річною декларацією позивача з податку на прибуток за 2015 рік він задекларував у 2015 році збитки у сумі 357 865 744,00 грн (рядок 04 декларації Позивача з податку на прибуток за 2015 рік).

Згідно з річною декларацією позивача з податку на прибуток за 2016 рік він задекларував у 2016 році збитки у сумі 361040121,00 грн (рядок 04 декларації Позивача з податку на прибуток за 2016 рік).

27 вересня 2016 року, в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, Товариство подало відповідачу заяву від 23 вересня 2016 року №102/ЛЕ2 про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1773698,00 грн шляхом її перерахування на поточний рахунок позивача.

Відповідач у встановлений Податковим кодексом України строк висновок за результатами розгляду заяви позивача не давав, надіславши при цьому на адресу позивача лист від 25 жовтня 2016 року №872/10/28-08-07-01 на вказану заяву, в якому запропонував переплату з податку на прибуток залишити в рахунок погашення податкових зобов'язань з цього податку за результатами наступного декларування.

Заявами від 07 лютого 2017 року №13/ЛЕ2 та від 01 березня 2017 року №29/ЛЕ2 позивач звернувся до відповідача з проханням надати висновок на часткове, в загальній сумі 99000,00 грн повернення надміру сплаченого податку на прибуток.

Платіжними дорученнями від 21 лютого 2017 року №610 та від 07 березня 2017 року №856 третя особа повернула 99000,00 грн надміру сплаченого податку на прибуток на поточний рахунок позивача.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган повернув 99000,00 грн надміру сплаченого податку на прибуток на поточний рахунок позивача, а неповернена сума надміру сплаченого податку на прибуток складає 1674698,00 грн.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у спірний період), суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.

Висновуючись саме на аналізі наведених норм Податкового кодексу України, встановивши факт надмірної сплати позивачем податку, а також звернення Товариства до податкового органу з відповідною заявою, суд апеляційної інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення надмірно сплачених сум податку, яка порушує право позивача на отримання цих сум.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 815/2058/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер