Постанова

від 02.04.2019 по справі 2а-6714/09/1570

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №2а-6714/09/1570

адміністративне провадження №К/9901/25332/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у складі Бутенко А.В.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у складі Танасогло Т.М., Бойка А.В., Яковлева О.В.,

у справі № 2а-6714/09/1570

за позовом Приватного підприємства Господарь

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області,

Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

Управління державного казначейства у м. Херсоні Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області

за участю Прокурора Малиновського району м. Одеси,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС в Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та повернення судового збору,

У С Т А Н О В И В :

10 березня 2009 року Приватне підприємство Господарь (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (орган казначейської служби, другий відповідач у справі), Управління державного казначейства у м. Херсоні Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області (далі - орган казначейської служби, третій відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 19 вересня 2008 року, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 158830 грн, з мотивів протиправності податкового повідомлення-рішення та наявності права на бюджетне відшкодування.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду, прийняті на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року, якою скеровуючи справу на новий судовий розгляд зазначено, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях. Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (як транспортувався), як використовувався далі. Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

02 жовтня 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, задоволений позов Підприємства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2008 року №0000342350/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Господарь суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року у розмірі 158830,00 грн, з мотивів наявності від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2008 року, що надавало право позивачу на формування суми бюджетного відшкодування у сумі 158830 грн та свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

13 червня 2016 року податковим органом (першим відповідачем у справі) подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

08 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 14 червня 2016 року та витребувано справу №2а-6714/09/1570 із Одеського окружного адміністративного суду.

08 вересня 2016 року Підприємством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

19 лютого 2018 року справа №2а-6714/09/1570 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/25332/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 20 березня 2008 року Підприємством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 року, в якій заявлено бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 158830 грн.

05 червня 2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складена довідка від № 63/23-210/31390566 з питань достовірності нарахування суми ПДВ по декларації за лютий 2008 року з висновком про те, що від'ємне значення виникло у зв'язку з придбанням на митній території України товарів, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та реалізацією автомобільних запчастин на експорт, а також оплатою живими коштами митним органам при імпорті товарів.

19 серпня 2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складений акт №103/23-0/31390566 Про результати проведення невиїзної перевірки ПП Господарь з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2008 року, складеного за результатами отриманих результатів зустрічної перевірки основного постачальника ТОВ МНДВО Прогрес від 09 червня 2008 року та службової записки ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14 серпня 2008 року, яким встановлено порушення Підприємством пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , а саме завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2008 року на суму 158830 грн.

19 серпня 2008 року керівником податкового органу згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181-3 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342350/0, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 158830 грн за лютий 2008 року, за порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97ВР.

Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи, задовольняючи позовні вимоги, висновувалися на фактичній сплаті позивачем в січні, лютому 2008 року ПДВ при імпорті товарів, сплату ПДВ по іншим взаємовідносинам, не пов'язаним з ТОВ МНДВО Прогрес , наявністю висновків суду про підтвердження формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2007 року та частково за січень 2008 року по взаємовідносинам з ТОВ МНДВО Прогрес , дійшли висновку про наявність від'ємного значення - різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2008 року, що надавало право позивачу на формування суми бюджетного відшкодування у сумі 158830 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з безпідставним включенням до його складу сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ МНДВО Прогрес .

Судом першої інстанції, з метою перевірки фактів реального здійснення операцій з придбання товарів та використання в оподатковуваних операціях встановлено, що 01 жовтня 2007 року між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю МНДВО Прогрес як постачальником укладено договір поставки № 01/10/1-2007 автомобільних запчастин, на умовах EXW шляхом вивезення товару зі складу постачальника.

Судом першої інстанції за результатами дослідження службової записки ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси встановлено, що вона містить загальні відомості про отримання інформації щодо участі Підприємства у схемі позазаконного формування податкового кредиту на підставі того, що ТОВ МНДВО Прогрес не є виробником продукції, торгівельна націнка мінімальна, що свідчить про відсутність факту переробки.

Також встановлено, що ТОВ МНДВО Прогрес фактично здійснює виробництво устаткування для автомобілів, складські приміщення є його власністю, на балансі підприємства обліковуються певні основні засоби (наведено перелік майна), транспортні засоби відсутні, орендує землі загальною площею 24,8 га, за 1 квартал 2008 року чисельність працюючих 270 осіб.

Позивачем з його контрагентом укладено письмову угоду від 01 жовтня 2007 року, за якою відвантажено товарів та продукції на суму 2 507 756,77 грн, суми ПДВ по виданих податкових накладних включені ТОВ МНДВО Прогрес до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених в реєстрі виданих накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за січень 2008 року, встановлений факт відвантаження та оплати товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, та наявності на час перевірки кредиторської заборгованості по розрахунках з позивачем, доведена оренда приміщень та розміщення товару у цих приміщеннях та експортування товару з орендованого складу, за наявними у справі деклараціями та транспортними накладними, що не заперечується сторонами та підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Факт оплати товару встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, у справі № 2а-7822/09/1570, яким встановлено та підтверджено сплату позивачем на адресу ТОВ МНДВО Прогрес податку на додану вартість у сумі 233 745,66 грн, що доводить наявність обставин звільнених від доказування.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що спірна сума бюджетного відшкодування в розмірі 158830 грн складається з сум ПДВ, сплачених позивачем в січні 2008 року на митниці при імпорті товарів на суму 153567,36 грн, інші суми ПДВ у розмірі 5262,86 грн, сплачені позивачем у січні 2008 року за експедиторські послуги, послуги, пов'язані з оформленням ВМД, придбання канцтоварів та інші.

Відтак, заявлена до відшкодування сума не стосується взаємовідносин по придбанню товарів від ТОВ МНДВО Прогрес , разом із тим судами попередніх інстанцій надана повна оцінка цим взаємовідносинам виключно з підстав того, що відповідач впродовж усіх судових розглядів посилається на ці обставини.

Аналізуючи істотні обставини, які вплинули на формування бюджетного відшкодування суди попередніх інстанцій встановили, що при імпорті товарів по ВМД № 500060000/8/201190 від 25 січня 2008 року сплачено ПДВ 79374,37 грн, по ВМД № 500060000/8/201067 від 25 січня 2008 року сплачено ПДВ 74192,99 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 25.01.2008 року та актом перевірки від 30 травня 2008 року. Сплата інших сум підтверджується платіжними дорученнями.

За викладених обставин, враховуючи фактичну сплату позивачем в січні, лютому 2008 року ПДВ при імпорті товарів, сплату ПДВ по іншим взаємовідносинам, не пов'язаним з ТОВ МНДВО Прогрес , наявність висновків суду про підтвердження формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2007 року та частково за січень 2008 року по взаємовідносинам з ТОВ МНДВО Прогрес , а також надані позивачем первинно-бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ТОВ МНДВО Прогрес , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2008 року, що надавало право позивачу на формування суми бюджетного відшкодування у сумі 158830 грн та свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, правомірне формування від'ємного значення з податку на додану вартість за спірні податкові періоди та як наслідок цього правильність формування бюджетного відшкодування доводить протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Суд вбачає помилку податкового органу у тому, що пункт 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість утримував в собі визначення бюджетного відшкодування, разом із тим правове навантаження цього визначення не утримує в собі усі ознаки податкового правопорушення, необхідні для доведення його складу.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі № 2а-6714/09/1570 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер