Постанова

від 02.04.2019 по справі 811/1772/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №811/1772/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5235/18; К/9901/5242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області та Приватного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 (суддя Черниш О.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 (судді: Іванов С.М. (головуючий), Чабаненко С.В., Шлай А.В.) у справі № 811/1772/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Кіровоградгідроспецбуд" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень:

- №0000712220 від 20.05.13, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 82 296,00 грн;

- №000072220 від 20.05.13, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 211 391,00 грн, з яких 140 927,00 грн - основний платіж, 70 464,00 грн - штрафна (фінансова) санкція;

- №0000732220 від 20.05.13, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 267 924,00 грн, з яких 178 616,00 грн - основний платіж, 89 308,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000712220 від 20.05.2013 в частині зменшення розміру від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток на 66 934,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000072220 від 20.05.2013 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 48 656,00 грн за основним платежем та 46 396,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000732220 від 20.05.2013 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 90 739,00 грн за основним платежем та 67 339,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з контрагентами ПП "Аналітикбудторг" та ПП "Агропромбудресурс" з огляду на реальність здійснення господарських операцій (від контрагентів отримано товари), підтвердження таких належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Проте відносно господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Весна" та ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" суди дійшли висновку, що такі фактично не здійснювались, а надані позивачем первинні документи в сукупності не підтверджують реальності таких операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

Товариство також не погодилось з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування, збільшення сум грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №65/22-2/01416197 від 13.05.2013, оформленої за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.12, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за період з 01.01.10 по 31.12.12 на загальну суму 140 927,00 грн та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року на суму 1 611,00 грн, за 1-2 квартали 2012 року на суму 82 296,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість (ПДВ) за період з 01.01.10 по 31.12.12 на загальну суму 178 616,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з ТОВ "Весна", ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія", ПП "Аналітикбудторг", ПП "Агропромбудресурс" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Такі висновки контролюючий орган, обґрунтував, зокрема, посилаючись на результати перевірок вказаних контрагентів, якими встановлено, що вони займалися діяльністю, спрямованою на надання неправомірної податкової вигоди третім особам.

На підставі актів перевірок та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Весна", ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія", ПП "Аналітикбудторг", ПП "Агропромбудресурс" на підставі договорів поставки, надання послуг механізмів..

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти виконаних робіт, банківські виписки, товарно - транспортні накладні, змінні рапорти машиніста довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей.

Придбаний позивачем у контрагентів "Аналітикбудторг", ПП "Агропромбудресурс" товар був частково використаний позивачем при виконанні будівельно - монтажних робіт, а частково реалізовано іншим господарюючим суб'єктам, що підтверджується видатковими накладними, відомостями витрат матеріалів, реєстрами матеріалів, що підлягають списанню, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у необ'єктивній оцінці фактів порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ПП "Аналітикбудторг", ПП "Агропромбудресурс", що було встановлено під час проведення перевірки та безпідставного формування витрат та податкового кредиту позивачем за такими операціями.

Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не містить, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариство у доводах касаційної скарги також вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, що висновки судів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суди помилково дійшли висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Весна", ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія", оскільки такі підтверджуються первинними документами, а висновки контролюючого органу не підтверджені належними доказами та базуються виключно на припущеннях. Зазначає, що він при укладенні договору не зобов'язаний був перевіряти наявність у контрагента правовстановлюючих документів на технологічні засоби та наявність дозволів на їх використання.

Фактично касаційна скарга Товариства інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі також не містить, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Касаційна скарга фактично зводиться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. 10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

12.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов'язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доводи касаційних скарг не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, запереченні на позовну заяву, апеляційних скаргах та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

20. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Аналітикбудторг", ПП "Агропромбудресурс".

Судами досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій проведених позивачем з ПП "Аналітикбудторг", ПП "Агропромбудресурс" та підтверджують їх фактичне здійснення.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів ПП "Аналітикбудторг", ПП "Агропромбудресурс" трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Суди також обґрунтовано не взяли до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, що складена в тому числі і за результатами проведення зустрічних звірок контрагентів (по ланцюгу постачання), оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

21. Поряд з цим, розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень в частині зобов'язань, які були донараховані за господарськими операціями з контрагентами ТОВ "Весна", ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія", суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження фактичного здійснення операцій з придбання послуг механізмів та дизельного палива, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового обліку за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит за такими операціями.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги при прийнятті рішень обставини щодо відсутності зареєстрованих за ТОВ "Весна" великотоннажних та інші технологічних транспортних засобів, зокрема віброкотка, екскаватора гусеничного, автокрана, а також відсутності дозволів на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що є обов'язковим відповідно до ст.21 Закону України "Про охорону праці" та Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.11 №1107.

Суди також обґрунтовано не взяли до уваги і надані позивачем копії товарно-транспортних накладних, як докази перевезення таких механізмів, у яких ТОВ "Весна" значиться автопідприємством, оскільки судами було встановлено, що у таких накладних зазначено автомобіль марки КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3, який нібито перевозив екскаватор та гусеничний кран, проте згідно інформації УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, наданої на запит суду першої інстанції, державний номерний знак НОМЕР_3 станом на вересень - грудень 2012 року був закріплений за легковим автомобілем ЗАЗ ТF698К, який зареєстрований на праві власності на громадянином ОСОБА_6, що виключає можливість перевезення ТОВ "Весна" цим легковим автомобілем великотоннажних екскаватора та гусеничного крана, як це вказано у згаданих товарно-транспортних накладних. Під державним номерним знаком 3510 КДН, зазначеним у товарно-транспортних накладних від 17.09.12, 28.09.12, станом на вересень 2012 року був зареєстрований автомобіль ЗИЛ 431410 (власник - колгосп імені Карла Маркса), але не автомобіль КАМАЗ, як це вказано у згаданих товарно-транспортних накладних, а товарно-транспортні накладні від 17.09.12, 28.09.12, складені щодо переміщення автокрана не містять інформації про державний номерний знак цього транспортного засобу спеціального призначення, який має бути зареєстрований в Державтоінспекції.

Крім того, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано не прийняли до уваги надані позивачем копії змінних рапортів машиніста, оскільки такі не відповідають типовим формам первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів, затвердженим наказом Міністерства статистики України від 13.06.97 №149 "Про затвердження типової форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів, зокрема ЕБМ-3 "Рапорт N про роботу будівельної машини (механізму)", ЕБМ-4 "Рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму)", ЕБМ-5 "Картка обліку роботи будівельної машини (механізму)". Також позивачем не було не надано журнал обліку роботи будівельної машини (механізму) (№ЕБМ-6), призначений для щоденного обліку і контролю роботи будівельних машин і механізмів, як власних так і залучених, у якому були б відображені роботи будівельних механізмів (віброкотка, екскаватора, автокрана) належних ТОВ "Весна", а також довідок про виконані роботи (послуги) (№ ЕБМ-7), призначених для підтвердження обсягів виконаних робіт (послуг) будівельними машинами і механізмами та для проведення розрахунків виконавців з замовниками, які б складалися між ним та ТОВ "Весна".

Доводи касаційної скарги Товариства, що при укладенні договору Товариство не зобов'язане було перевіряти наявність у контрагента правовстановлюючих документів на технологічні засоби та наявність дозволів на їх використання, колегія суддів також відхиляє та зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема і за доступними електронними базами даних на сайтах контролюючих та державних органів, в подальшому будуть свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Обґрунтовано суди попередніх інстанцій при оцінці правовідносин з ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" дійшли висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з поставки дизельного палива позивачеві, оскільки такі не підтверджені належними доказами. Зокрема позивачем не було надано доказів складання між ним та ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" договорів про відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком та зведених відомостей-рахунків, виписаних АЗС з зазначенням кількості та загальної вартості відпущених нафтопродуктів, як не було надано і доказів проведення розрахунків за поставлене дизельне паливо. Крім того, згідно з інформацією Державного департаменту страхового фонду документації, станом на березень - квітень 2012 року у Державному реєстрі потенційно небезпечних об'єктів не було зареєстровано жодної автозаправної станції або іншого потенційно небезпечного об'єкта, власником або розпорядником якого визначено ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія".

Судами також було враховано і те, що під час розгляду справи представник позивача не зміг повідомити місце поставки дизельного палива - адреси АЗС, де здійснювалася заправка його транспортних засобів.

Касаційна скарга Товариства не містить жодних спростувань відносно встановлених судами обставин справи, що зазначені вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржниками доводи в касаційних скаргах (аналогічні тим, що були зазначені в позовній заяві, запереченні на позовну заяву, апеляційних скаргах) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області та Приватного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області та Приватного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд" залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 у справі № 811/1772/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду