Рішення

від 03.04.2019 по справі 489/1120/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

03.04.2019

Справа №489/1120/19

Провадження №2/489/1126/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі: головуючого - судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу про виплату середнього заробітку через затримку виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 06.03.2018 року у справі №489/5112/17 про поновлення на роботі за період з 06.03.2018 року по 18.09.2018 рік в розмірі 35712,34 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 6000 грн. Обґрунтовуючи вимоги зазначає, що Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 06.03.2019 року визнано незаконним та скасовано наказ Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу від 05.10.2017 року №165к/тр про звільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_2 на підставі п.3 ст.40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено ОСОБА_2Г на посаді майстра виробничого навчання Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу з 05 жовтня 2017 року. Також, стягнуто з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 жовтня 2017 року по 06 березня 2018 року в розмірі 27983,55 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 55 копійок). Разом з тим, вказане судове рішення було виконано лише 18 вересня 2019 року, що підтверджується актом державного виконавця від 18.09.2018 року, складеного на підтвердження відновлення прав ОСОБА_2 та фактичне поновлення на роботі, хоча рішення Ленінського районного суду міста ОСОБА_1 прийнято, ще 06 березня 2018 року. Тому вважає, що за період часу з 06.03.2018 року по 18.09.2018 року вона має право на стягнення середнього заробітку. Весь час з 06.03.2018 року по 18.09.2018 року Відповідач безпідставно не поновлював її на роботі та не виплачував за цей період заробітну плату, тим самим допустивши вимушений прогул, який має бути компенсований. Окрім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди Позивачка вважає необхідним стягнути з Відповідача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 6000 грн. (по 1000 грн. за кожен повний місяць моральних страждань, які були пов'язані із затримкою у поновленні на роботі), оскільки саме така сума, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду, ступень вини відповідача, характеру та обсягу страждань.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким останній заперечує проти заявлених вимог. Стверджує, що Позивачка не з'явилась на роботу після прийняття апеляційним судом відповідної постанови та набрання законної сили рішення суду першої інстанції про її поновлення - не з вини роботодавця, оскільки до позову не додано доказів поважних причин неявки, про зміст судових рішень їй було відомо, а об'єктивних причин нез'явлення на роботу не вказано. Вважають, що за таких обставин працівник не має права вимагати від роботодавця виплати середнього заробітку за період із дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції, що співпадає з днем винесення наказу про поновлення на роботі до дня фактичного виходу на роботу, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. Разом з тим, вимоги Позивачки про відшкодування моральної шкоди мають бути відхилені, оскільки відшкодування моральної шкоди має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер. При цьому, виплата за затримку у поновлені на роботі, якщо суд встановить, що така дійсно мала місце, і є передбаченою законодавством компенсацією такої затримки. Ситуація, що склалась при поновлені ОСОБА_2 на роботі жодним чином не підриває її авторитет у колективі та не може трактуватись як чинник втрати нею певності у завтрашньому дні, оскільки поновлення на роботі забезпечене та гарантовано судовим рішенням та діючим законодавством.

Позивач надала заперечення на відзив, яким з доводами Відповідача у відзиві - не згодна. Зазначає, що колишній керівник відповідача - ОСОБА_3 всіляко ухилявся від виконання судового рішення, дізналась вона про існування наказу про поновлення її на роботі та його зміст, лише в серпні 2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Запрошення вийти на роботу вона не отримувала, а ні письмового, а ні по телефону, ні при особистій зустрічі з ОСОБА_3 в приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду 19.07.2018 року. Крім того, наказ № 115/1 К/ТР від 31.05.2018 року до її відома доведено не було, також вважає, що наказ не містить розпорядчого рішення про відшкодування їй заробітної плати за час апеляційного перегляду рішення про поновлення її на роботі, що фактично визнається Відповідачем. ОСОБА_4 листа казначейства від 01.08.2018 року, лише та тільки через бездіяльність посадовця ОСОБА_3 виконати рішення суду неможливо, оскільки ОСОБА_3 не надає розрахунку податку та зборів необхідних для утримання із заробітної плати при виконанні судового рішення, ігнорує законні вимоги казначейства.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.03.2019 року визнано незаконним та скасовано наказ Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу від 05.10.2017 року №165к/тр про звільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_2 на підставі п.3 ст.40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено ОСОБА_2Г на посаді майстра виробничого навчання Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу з 05 жовтня 2017 року. Також, стягнуто з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 жовтня 2017 року по 06 березня 2018 року в розмірі 27983,55 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 55 копійок).

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2018 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.03.2019 року залишено без змін.

В силу ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Наказом Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу №115/1 К/ТР від 31.05.2018 року поновлено ОСОБА_2 на роботі, на посаді майстра виробничого навчання з 05.10.2017 року; наказано бухгалтерії провести розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 06.10.2017 по 06.03.2018; відділу кадрів внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки та особового листка ОСОБА_2 та повідомити письмово про поновлення на роботі.

Позивач стверджує, що повідомлення про поновлення на роботі не отримувала, що підтверджує також відповідач у своєму відзиві, а саме вказує, що у адміністрації Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу відсутні докази ознайомлення ОСОБА_2 з наказом від 31.05.2018 року про поновлення її на роботі або докази надсилання вказаного наказу засобами поштового зв'язку чи іншим чином в період часу за який позивачка вимагає виплату середнього заробітку через затримку виконання рішення суду, а зокрема в період з 31.05.18(день створення наказу) по 18.09.2018.

ОСОБА_4 державного виконавця Гаїбова Р.Е. визначено, що запис у трудову книжку ОСОБА_2 про її поновлення на роботі здійснено 18.09.2018 року.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді майстра виробничого навчання Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу відбулась саме з вини відповідача, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантується право кожної особи на звернення до суду з позовом стосовно захисту її прав та обов'язків цивільного характеру. У справі Горнсбі проти Греції Європейський суд зазначив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина процесу розгляду справи судом.

Тому суд відхиляє посилання представника відповідача, що не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції останнім подано апеляційну скаргу.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, при розрахунку коштів, суд приймає до уваги те, що розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.03.2018 року та складає 266,51 грн. .

Період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить із 06 березня по 18 вересня 2018 року, тобто із затримкою у 134 робочих днів.

Таким чином розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі становить 35712,34 грн ..

Положеннями статті 237-1 Кодексу Законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме відшкодуванню підлягає 1000 грн. моральної шкоди.

З огляду на вищевказане, позов підлягає частковому задоволенню.

ОСОБА_4 із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу про виплату середнього заробітку через затримку виконання рішення суду - задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 06.03.2018 року по 18.09.2018 року в сумі 35712 грн. 34 коп. (тридцять п'ять тисяч сімсот дванадцять гривень 34 копійки).

Стягнути з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП НОМЕР_1.

Відповідач: Миколаївський професійний ліцей торгівлі та ресторанного сервісу, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/6, код ЄДРПОУ 01566423.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум'янцева

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2019 року.