Постанова

від 28.03.2019 по справі 826/4325/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4325/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Медфарком-Центр на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Медфарком-Центр до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство Медфарком-Центр (надалі за текстом - ПрАТ Медфарком-Центр ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0024074203 від 18.12.2017 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 432 000 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0024084203 від 18.12.2017 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 486 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Опт Торг Спешл суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник стверджує, що оскільки укладений договір не визнано недійсним, відсутні підстави робити висновок про заниження податку на прибуток.

Апелянт також зазначає, що неправомірна діяльність його контрагента не впливає на результати діяльності ПрАТ Медфарком-Центр .

Насамкінець, позивач зазначає про відсутність достатніх доказів для висновків, до яких дійшов суд першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.10.2017 р. по 08.11.2017 р. посадовцями Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Медфарком-Центр по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Опт Торг Спешл з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. з відповідним їх відображенням в податковій звітності з податку на додану вартість за звітний період травень 2016 р. та податку на прибуток за звітні періоди: півріччя 2016 р,, три квартали 2016 р., рік 2016.

Результати перевірки оформлено актом № 4345/28-10-42-08/33239630 від 27.11.2017р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 388 000 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 432 000 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 15-02/16 від 15.02.2016 р. ТОВ Опт Торг Спешл зобов'язалось надати ПрАТ Медфарком-Центр послуги, а останнє - прийняти та оплатитти їх.

На підставі названого договору та додатків до нього були складені акти здачі-прийняття наданих послуг та податкові накладні на надання комплексу послуг з проведння семінарів для співробітників аптек на загальну суму 2 160 000 грн., у тому числі 432 000 грн. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно отриманої на запити Офісу великих платників податків ДФС інформації ТОВ Фармастор , ТОВ Медпрепарати , аптечна мережа Аптека низьких цін , які у звітах зазначені як учасники семінару, не отримували від ТОВ Опт Торг Спешл запрошень та не приймали участі у семінарах.

Крім того, у І та ІІ кварталах на ТОВ Опт Торг Спешл працювало лише 2 особи, а згідно звітів вони відвідали 7 759 аптечних закладів, що фізично неможливо.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що за названими операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Офісом великих платників ДФС прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0024074203 від 18.12.2017 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 432 000 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0024084203 від 18.12.2017 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 486 000 грн., у тому числі 388 800 грн. за основним платежем та 97 200 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору про надання послуг з додатками, звітів, актів здачі-приймання послуг.

На думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання послуг у ТОВ Опт Торг Спешл .

Так, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, надані звіти не дають можливості встановити у чому полягали вказані послуги.

На надано ПрАТ Медфарком-Центр і відомостей з аналітичних рахунків, які б свідчили про зміну у структурі активів та зобов'язань підприємства у зв'язку з укладанням та виконанням названого договору.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що деякі суб'єкти господарювання, які зазначені у звітах в якості учасників семінарів, заперечують свою участь у таких заходах, а ТОВ Опт Торг Спешл не мало необхідної кількості працівників для виконання такого значного об'єму роботи.

Крім того, правильність формування платником податків витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати, що ці послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Медфарком-Центр залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 02 квітня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук